2.1. «Людський чинник»

Інновація - це шлях в невідоме, це порушення способу життя і дій, що склався, це великий ризик. Що ж спонукає вчених, інженерів, вина­хідників, підприємців, інвесторів,

и ржавних службовців, політичних діячів ставати на цей шлях? За иніимогою яких соціальних, економічних, державно-правових механі- імін .здійснюються інновації, аби звести до мінімуму цей ризик? Що іншого може внести до цих механізмів століття, що настало, — століття нюхальних інновацій?

І Іочнемо з мотивів до інновацій у людини. Будь-яка інновація, в іікіі! би сфері вона не відбувалася, - справа розуму і рук людини, його цілеспрямованої волі. Але і опір інноваціям, відстоювання порядку ре­чей, що склався, звичного ходу справ і думки теж виходить від людей. Гіпс що ж є людина — вона інноватор або консерватор? На це питання їх• можна дати однозначної відповіді, бо в кожній людині в тому або іншому співвідношенні присутні, взаємодіють і новаторство, і консер- иптизм, причому з віком і зі зміною обставин це співвідношення міня­ються. Та і різні типи особистостей, темпераментів по-різному відто­піться до нововведень - великих або дрібних. Навіть національні ха­рактери і стереотипи тут позначаються. І це об'єктивно і суб'єктивно обгрунтовано, закономірно і необхідно.

Можна назвати низку чинників, що спонукають людей до іннова­цій.

По-перпіе, психологічно-інтелектуальні мотиви. Людина - іс­тота, що прагне до змін в житті, в роботі. Її потреби зростають і міня­ються - збільшуються і здібності задовольняти ці потреби. Спокійне, безтурботне життя, згідно з біблейською легендою, було лише в Раю - і те лише доти, поки Бог не пішов на рокові інновації, створивши Ада­ма, а потім Єву, яка скуштувала від древа пізнання добра і зла і спо­нукала до цього Адама. Звідси і пішли наукові інновації; можна ска­зати, що першим інноватором в роді людському була саме Єва.

Схильність до інновацій, до змін закладена в природі людини, в його психології, і ця схильність є спонукальною основою для розвитку інтелекту. Схильність до інновацій відрізняє людину від інших пред­ставників тваринного світу і дає безперечні переваги перед ними, служить основою для руху інтелекту (і роду людства) від ступеня до ступеня, штовхає його на пошук, авантюри. У невгамовності людини, пристрасті до інновацій - ключ до прогресу суспільства, розгадка до таємниць становлення ноосфери, вирішального впливу розуму і праці людини на біосферу планети Земля, що породила й оточує його.

По-друге, чинник демографічний. Головний інстинкт людини, як і будь-якої живої істоти, - продовження роду. Людині властива тур­бота про дітей, внуків, про те, аби вони жили краще. Та і кожненасту­пне покоління, вступивши в активний вік, прагне задовольнити свої зростаючі потреби. Це спонукало і предків, і нащадків до інновацій. У життєвому устрої кожної людини, кожного покоління виділяється ін­новаційна фаза, коли прагнення до змін, аби затвердитися в житті, переважає. Потім настає період переважання консервативних настро­їв, але необхідність в-інноваціях не відпадає, аби забезпечити умови життя для наступних поколінь. І чим вище темпи приросту населення, підвищення рівня і якості його життя, тим сильніше демографічні мо­тиви до інновацій.

По-третє, економічний мотив інновації є вельми вагомим. Потре­би людини зростають. Ресурси суспільства обмежені, за них, як і за мі­сце на ринку, йде запекла конкурентна боротьба. Аби задовольнити ці

потреби, встояти в конкурентній боротьбі, потрібно постійно витончу - инти свій розум, напружувати підприємницький дух. Хто досяг успіху м цій гонці, винагороджується інноваційною квазірептою. Хто заспоко­їмся, відстав, законсервувався, втрачає конкурентоспроможність, банк­рутує. Необхідність в інноваціях стає економічним імперативом для кожного учасника цього загального змагання - як усередині одного покоління, так і між суміжними поколіннями.

По-четверте, соціокультурні чинники також включаються в число «•ионукальних мотивів до інновацій. Прогрес науки, відкриття нових законів розвитку природи і суспільства, винахід нових способів викори­стання цих законів спонукав до вживання нових знань з практики і в той же час відкриває нові, невідомі раніше горизонти перед нововве­деннями. Але зростання культури не лише ініціює інновації в цій сфе­рі, але й створює загальний сприятливий фон для новаторської діяль­ності. Дух творчості, лежачий в основі іішовацій, не знає кордонів.

Суперечливий вплив релігії на інновації. Кожна релігія відрізня­ється консерватизмом. В її основі лежить система догматів, яка рете­льно охороняється і не підлягає змінам, хоча і тут, як показує історія християнства, зміни час від часу відбуваються. Проте реформація в Західній Європі не лише сама по собі була базисною релігійною інно­вацією, але й створила той інноваційний дух, який лежав в основі промислової революції і інших радикальних змін, що забезпечили сві­тову першість західноєвропейської цивілізації. Добитися успіху можна лише на інноваційному шляху.

В цьому плані слід сказати і про цивілізаційні особливості і схи­льності до інновацій. Інноваційний дух західноєвропейської цивіліза­ції був підхоплений і розкиданий по планеті вихідцями із Західної Єв­ропи в Північній Америці (до якої з кінця XIX ст. перейшло іннова­ційне лідерство), Австралії і Новій Зеландії, Латинській Америці, Пів­денній Африці. Емігрантами ставали найактивніші, авантюрні, інно­ваційно одержимі верстви населення, що ризикували майном і жит­тям із пристрасті до змін. Проте це не означає, що Західна Європа завжди була і буде вогнищем і розсадником інноваційності, а інпгі ци­вілізації приречені на консерватизм. В історії кожної цивілізації, в її життєвому циклі періоди інноваційного прориву змінялися періодами переважання консервативних тенденцій.

Причини інноваційних підйомів в ендогенних (внутрішніх) чин­никах, в кризовій фазі, в якій перебуває суспільство і яка спонукала активну частину суспільства до пошуку і здійснення базисних іннова­цій, що виводять із кризи, забезпечують перспективу для виживання і розвитку етносу, країни. «Інновації переборюють депресію» - це пра­вило, сформульоване Г. Менгаем, справедливо для нововведень в рит­мі циклічної динаміки будь-якої сфери суспільства, будь-якого етносу, країни, цивілізації. Якіцо сил для інноваційного прориву - в потрібний час і в потрібному місці — виявляється недостатньо, цей соціальний ор­ганізм витісняється на периферію історичного прогресу або гине.

До цих пір ми говорили про інноваційності та її мотиви. Яку ж роль грає протилежний до неї по знаку, але настільки ж необхідний для суспільства консерватизм! Які його мотиви, витоки і наслідки?

Консерватизм служить протиотрутою проти необдуманих, по­спішних, руйнівних за своїми наслідками нововведень (антиіннова- цій). Він є головним інструментом спадковості в розвитку системи та її інститутів, збереження і передачі наступним поколінням спадкового ядра, генотипу суспільства в цілому. Консерватизм прагне оберегги спадок від руйнівної сили революцій і радикальних інновацій, ініціа­тори яких, захоплюючись в боротьбі зі старим, прагнуть зруйнувати старий світ вщент і побудувати новий світ на розвалинах старого. Це спостерігається у всякій великій революції - і французькій, і російсь­кій, і під час «великого стрибка» в Китаї. Консервативна реакція на крайності інновацій дозволяє забезпечити необхідну пропорцію між спадковістю і мінливістю в циклічній динаміці систем.

В той же час консерватизм служить інструментом відбору най­більш ефективних нововведень. Інноваційних ідей і пропозицій незлі­ченна безліч, причому більшість із них є або антиінноваїцйними, тобто прагненням повернути старе під новою личиною, або передчасними (час для них ще не прийшов), або нереальними, утопічними. Здоровий консерватизм дозволяє здійснити прискіпливу перевірку інноваційних ідей, відбирати ті з них, які несуть прогресивне зерно і здатні подола­

ні природний опір середовища. Криза підсилює прагнення до іннова­ції! і послаблює консервативний опір. У фазі зрілості спостерігається Шорн і м» співвідношення, переважає тенденція до застою.

Слід врахувати і ще один важливий факт. Для всякої інновації є міні мис і своє місце. Не можна реформувати систему, поки вона не до- ірі ні для цього, не вичерпала потенціал розвитку - нехай навіть на ми н поліпшуючих інновацій. Не можна реформувати без кінця. Потрі-

а якийсь час стримувати інноваційний запал, дати реформованій

питомі реалізувати закладений в неї потенціал. Не можна реформу- інті все одночасно, інакше суспільство втрачає стабільність, результа- і и інновацій взаємно перехрещуються і змащуються. Проте і затримка і ширшими інноваціями згубна.

(>тже, хоча інновації органічно властиві людині і суспільству, вони

• * і,ладним, ефективним і найнебезпечнішим видом людської діяльно- іи. Вона вимагає від інноватора поєднання прозорливості, сміливості і пиіірежності, стратегічного мислення і уміння йти на ризик, здібності ирахувати все різноманіття чинників і підводних каменів на новому ш ляху і захопити за собою тих, що коливаються, вчасно зупинитися, якщо задумані інновації і реформи дали протилежний очікуваному результат.