Тема 4. Екологічні інновації: становлення ноосфери

Світ не просто дивовижніший ніж ми собі уявляємо, ВІН ДИВОВИЖНІШИЙ ніж ми собі можемо уявити.

Джон Холдейн

1. Напрями

екологічних

інновацій

Екологічні інновації мають два основні поля застосування:

• спрямовані на залучення до виробництва і в життя людей нових природних сил і природних ресурсів,

ефективніше їх використання для задоволення потреб суспільства (екологічні інновації 1-го роду);

• спрямовані на охорону довкілля від шкідливих наслідків вироб­ництва і життєдіяльності, від негативних для природи наслідків ін­ших напрямів інновацій - технологічних, військових, соціально-полі­тичних, що, кінець кінцем, покращує умови життя людей (екологічні інновації ІІ-го роду).

На відміну від інших напрямів інноваційній діяльності, екологічні інновації прив'язані до конкретних умов довкілля і наявності певних видів природних ресурсів, різко різняться за регіонами, країнами, кліматичними поясами - і в той же час глобальні, оскільки природа розвивається за своїми законами і не зважає на створені людиною кор­дони.

Екологічні інновації з’явилися на світ разом з людиною, його сві­домою діяльністю, направленою на використання продуктів природи як знарядь і предметів праці для задоволення насущних потреб. Ви­користання знарядь праці з каменя, освоєння і використання вогню,

ними хід лука і стріл стали базисними нововведеннями епохи палеолі- IV. ніс і дозволили людині відокремитися від останньої біосфери, вижи- (ім і и і розвиватися в повному небезпек і несподіваних змін природно­му середовищі. Проте зростання могутності людини приносило і нега- і екологічні наслідки. Вже приблизно 10-12 тис. років тому вибух­ів і;і перша загальна для більшості місць розселення людини еколо- •ічпи криза. Причини її були двоякі - як природпі (відступ па північ \' п і зи таненням льодовиків крупних тварин, що служили основним І.пгреЛОМ живлення для збільшеної чисельності людей), так і викли- кіміих діяльністю людини: за допомогою лука і стріл він настільки ІІІІІИ ЧКО знищував крупних тварин, що природне відтворення не всти- і її по компенсувати спад.

Криза була здолана за допомогою епохальних нововведень, що м гін як технологічний, так і екологічний характер і що визначили міміст неолітичної революції: освоєння землеробства, скотарства, реме- ' п і будівництва як особливих видів діяльності, що ослабили залеж­нії гі. людини від природних процесів і в той же час давали йому мож-

111. и їсть видозмінювати ці процеси і їх продукти в своїх інтересах.

Ідеологічні інновації неолітичної революції створили передумови гін переходу до штучного відтворення, посилення незалежності лю­ті п і під природи, впливу його думки і діяльності на природні проце­си Та реально були реалізовані ці передумови на базі такого кластеру епохальних нововведень, коли виникли зрошуване землеробство, пе­рші локальні цивілізації, держави, приватна власність. І кожна на-

і іміна історична епоха, кожна нова світова цивілізація спиралася на

і. і.и тер епохальних технологічних, екологічних і інших інновацій, а

чо кінця енохи спостерігалася чергова екологічна криза, здолати яку можна було лише на основі радикальних інновацій.

Кожна наступна історична епоха характеризувалася епохальними

і ґт.шеними інноваціями, що збільшували владу людини над приро- юіо і одночасно таїли загрозу екологічних лих:

» освоєння зрошуваного землеробства, будівництво величезних іригаційних систем - і загроза засолення і падіння родючості грунтів, мі і чого інколи гинули стародавні цивілізації;

• винахід парових двигунів, паровозів і пароплавів - і винищу­вання лісів, а потім і вичерпання кращих родовищ кам'яного вугілля і металів;

• застосування отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками рос­лин — і отруєння грунтів, загибель птахів і диких тварин;

• використання енергії атома для виробництва електроенергії - і погрози радіоактивних катастроф тощо.

Найближча до нашого часу екологічна криза розвернулася в останній чверті XX ст. Вона з'явилась наслідком низки причин: демо­графічного вибуху, збільшення за півстоліття чисельності населення планети у 2,4 рази (одночасно із зростанням потреб і споживання ко­жної людини у багато разів підсилило демографічне навантаження на природні ресурси і довкілля); надзвичайного зростання індустріальної машини, виснаження деяких видів природних ресурсів і досягнення критичної межі забруднення довкілля; створення, накопичення запа­сів і випробування нового вигляду зброї, здатного знищити не лише людство, але й все живе на Землі.

Уникнути згубних наслідків можна лише на основі екологічних інновацій, що поновлюють рівновагу, збалансованість в коеволюції природи і суспільства.

Екологічні інновації є сходинками, більш менш крупними крока­ми на шляху перетворення біосфери в ноосферу - сферу розуму, що робить зростаючий вплив на природні процеси, що відбуваються в біо­сфері, на її еволюцію.

Вчення про ноосферу, засади якого розроблені В.І. Вернадським, набуває все більше визнання як магістральний шлях відновлення оп­тимальної коеволюції, рівноваги в розвитку природи і суспільства: «В XX ст. вперше в історії Землі людина пізнала і охопила всю біосферу, закінчила географічну карту планети Земля, розселилася по всій її поверхні... Людство, узяте в цілому, стає потужною геологічною силою. І перед ним, перед його думкою і працею стає питання про перебудову біосфери на користь вільного мислячого людства як єдиного цілого. Це новий стан біосфери... і є «ноосфера»... Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. В ній вперше людина стає найбільшою гео-

і к і силою. Вона може і повинна перебудовувати своєю працею і

UVMKOH) сферу свого життя... Ноосфера — останнє з багатьох станів ево-

і біосфери... Зараз ми переживаємо нову геологічну еволюційну

ІМIII \ біосфери. Ми входимо в ноосферу».

' ін гроза самознищення стала настільки реальною і усвідомленою, ці** ти, шкала у відповідь реакцію у вигляді хвилі базисних екологіч­нії ч інновацій. Одні з них носять технологічний характер і спрямовані ті і пюрення поколінь екологічно чистих систем машин, маловідход- нїї ч і безвідходних технологій, засобів моніторингу за станом довкілля; ніпи економічний і правовий характер: ухвалення екологічних зако­нні і жорстких стандартів допустимого рівня викидів в довкілля, вве- н'їнг.і штрафних платежів за ці викиди; треті с геополітичними: між- и и І мідні угоди про заборону випробувань ядерної зброї, про скорочення ні і міжнародним контролем найбільш смертоносних видів ядерної,

1. м< і и н ічної, хімічної зброї; четверті відносяться до сфери освіти і мора- и поширення екологічного імперативу як одного із стовпів сучасної моральності, екологізація освіти.

('тнновлєння ноосфери знаходить вираження в трьох глобальних и'іідепціях:

• відносне, а потім і абсолютне скорочення споживання первин­них природних ресурсів;

• відносно, а потім і абсолютне скорочення викидів забруднюючих І и^иінвин в природне довкілля;

• формування екологічного мислешія, національної, глобальної логічної політики і стратегії.

Названі вище глобальні тенденції приведуть до радикальних змін и системі гооиолітичних стосунків і зажадають не одного десятиліття т ої свого поетапного здійснення, а головне - формування і глобально­го розповсюдження ноосферного мислення не лише серед учених, але

2. серед політиків, бізнесменів, нових поколінь громадян світу, як най-

іі її я ливіший напрям становлення па планеті інтегральних соціокуль- іурних ладів. Але іншого реального шляху до виживання і розвитку ■іюдства немає - хіба що утопічна ідея про всесвітню імперію, де поря- чок нав'язуватиметься і здійснюватиметься однією наддержавою.

2. Раціоналізація Людина - продукт еволюції

сфери природи та її певід'смна частина.

природокористування ^{Вона не може} ’ ^дня прожити без

використання природних ресурсів — повітря і сонячного світла, при­родних матеріалів і джерел енергії. Людина народжується із природи і повертається до неї після закінчення свого життєвого циклу.

Вся передісторія і історія людства - це послідовний ланцюг епоха­льних, базисних і поліпшуючих екологічних інновацій, що дозволяють залучити у відтворення і підтримку життя нові природні ресурси і за­безпечити ефективніше їх використання.

Кожне епохальне або базисне нововведення у використанні сил природи для задоволення потреб людини викликається кризовою си­туацією, коли колишні інновації в основному вичерпали свій прорив­ний потенціал, їх явно не вистачає для задоволення у багато разів збі­льшених потреб населення. Доводиться напружувати розум, проявля­ти винахідливість в пошуку додаткових джерел і шляхів залучення до виробництва нових природних сил і ресурсів.

Криза у природокористуванні спостерігалася в другій половині XX ст. і очікується в першій половині XXI ст. у зв'язку з високими темпами зростання чисельності населення, збільшенням демографічного нава­нтаження на природні ресурси.

За минуле півстоліття демографічне навантаження на природи ресурси і довкілля виросло у 2,4 рази; школи раніше в історії людства не спостерігалося подібного демографічного вибуху. У майбутнє пів­століття темпи зростання демографічного навантаження значно зни­зяться, але залишаться вельми високими - у 1,5 рази за 50 років. Ли­ше до кіпця XXI ст. демографи прогнозують стабілізацію загальної чи­сельності населення Землі і, отже, навантаження на природні ресурси.

Але справа не лише в зростанні демографічного навантаження на природні ресурси, але й у двох інших тенденціях - зростанні середньо- світового споживання природної сировини і палива і абсолютному зменшенні найважливіших видів природних ресурсів (родючих зе­мель, прісної води, лісів, деяких видів корисних копалин, рибних ре­сурсів).

Душове споживання енергії у світі в останні два десятиліття XX ст. зростало із швидкістю 1,1% на рік, особливо в країнах з низьким рівнем доходів (2,6% від середньорічних). Проте в розвинених країнах до кінця періоду воно у 9,6 рази перевищило рівень країн з низьким доходом (у 1990 р. - 12,3 рази). У США енергоспоживання у 4,9 рази перевищило середньосвітовий рівень - в основному за рахунок імпорту енергоресурсів. В той же час в Індії енергоспоживання склало 29% сві­тового рівня, Індонезії - 32%, в Африці на південь від Сахари - 40%. Щорічно площа лісів зменшується на 0,2%; а в Африці - на 0,8%, Ла­тинській Америці - на 0,5% у зв'язку з інтенсивною вирубкою тропіч­них лісів - зелених легенів планети. При середній забезпеченості ріл­лею 0.23 га на душу населення в Японії площа ріллі на людину скла­дає 17% середньосвітової, Індонезії - 39%, Китаї - 43%, Індії - 74%, то­ді як в Росії - 374%, США - 278% (при цьому не враховується рівень родючості земель).

На початок XXI ст. стало ясно, що людство у своїй еволюції піді­йшло до чергового енергетичного (і екологічного) порогу - як переддню чергової енергетичної революції. Про це свідчить низка ознак. Швидке зростання чисельності населення планети (у 2,4 рази за другу полови­ну XX ст) і значне збільшення середньодушового споживання енерго­ресурсів привели до найбільшого за всю історію збільшення спожи­вання енергії — як загального йото обсягу, так і на душу населення. Останні гри десятиліття споживання енергоресурсів у світі збільшува­лося в середньому на 2,1% на рік при випереджаючих темпах зростан­ня споживання нафти і природноіч) газу.

Прогноз «World Energy Outlook - 2004», підготовлений Міжнарод­ною енергетичною агенцією (МЕА), свідчить про те, що високі темпи зростання споживання енергії триватимуть і в наступні три десятиліт­тя, хоча і повільнішими темпами. Експерта цієї організації чекають, що глобальний попит на енергоресурси збільшуватиметься у вказаний період на 1,7% на рік. До 2030 р. він досягне 15,3 млрд. т у нафтовому еквіваленті проти б млрд. т в 1973 р. і 9,7 млрд. т в 1999 р.

Тому перехід до енергозберігаючих технологій і підвищення част­ки поновлюваних джерел енергії є одним із перших пріоритетів перс­пективної науково-технічної, інноваційної і екологічної політики. На­зрілі природозберігаючі інновації нерозривно пов'язані з інноваціями технологічними і соціокультурними. Епохальною інновацією XXI от. стане перелом тенденції енергоспоживання при випереджаючому ви­користанні викопного пального, що склалася в індустріальному суспі­льстві. Перехід до енергозберігаючих технологій і поновлюваних енер­горесурсів шостого технологічного устрою, починаючи з 2020-х років, що радикально змінить глобальну структуру енергоспоживання.