2. Демографічна складова:

• чисельність населення і темпи його динаміки;

• расовий склад суспільства (переважання тієї або іншої раси за­лежить від природних чинників);

• умови відтворення населення (статевий та віковий склад, харак­тер і склад сімей);

• національний і етнічний склад суспільства (мовна спільність, рівень національних і етнічішх зв'язків);

• міграційні характеристики населення (однорідність і форму­вання за рахунок припливу іммігрантів).

3. Технологічна складова:

• засоби виробництва і технології їх функціонування;

• енергетичні і сировинні джерела;

• форми організації виробництва;

• рівень кваліфікації працівників.

4. Економічна складова:

• рівень економічного розвитку (виробницгво ВВП на душу насе­лення);

• переважаюча форма власності на природні ресурси, інші засоби виробництва;

• переважаючі форми обміну (розвиненість ринкових механізмів, товарно-грошових стосунків);

• характер і форми розподілу виробленого продукту (рівень еко-

Нимі'ііюї гратифікації соціальних шарів - економічної поляризації);

• роль держави в розвитку економіки (у привласненні засобів ви- ініііііпці'ва, в регулюванні внутрішньої економіки).

Соціальна структура:

• правлячий шар (правителі держав і представники знатних ро- мін. ніші,е духовенство, воєначальники, бізнесмени);

• середній шар (чиновники, офіцери, промисловці, вчені, діячі м і мури, землероби, представники середнього і малого бізнесу, слу- китолі культу);

• основний шар (селяни, ремісники, робітники, дрібні торговці, нижчі чиновники, солдата);

• нижчий шар (раби, кріпаки, каста недоторканних, люди, позба- п ієні цивільних прав і особисто залежні, жебраки).

6. Державно-політична складова:

• державний лад (форма політичної влади);

• рівень демократії;

• правовий лад (регулювання законодавством різних боків життя суспільства, ступінь незалежності судової системи);

• політичний лад (кількість партій і гострота боротьби між ними);

» наявність громадянського суспільства (рівень його контролю над

державним апаратом).

7. Соціокультурна складова:

• рівень і характер наукового пізнання (наукові школи, своєрід­ність філософського мислення);

• різноманітність культур (відмінності художніх і архітектурних стилів, естетичних оцінок);

• система передачі знань і культури наступним поколінням через систему освіти;

• система етичних цінностей (критерії оцінки діяльності людей);

• релігійний світогляд (пануюча конфесія і релігійні інститути).

8. Історична складова

• історичний досвід, накопичений в розумінні єдності корінних ін­тересів народів і етносів, із яких вона складається, і у взаєминах з ін­шими суспільствами;

• форми цих взаємин (від діалогу і співпраці до протистояння і зі­ткнення).

Історичний досвід служить цементуючою силою, яка зміцнює зна­чущість і взаємодію всіх елементів цивілізаційного генотипу, забезпе­чує його збереження і збагачення на різних етапах життєвого циклу.

Хоча склад «соціальних хромосом» (перерахованих вище) залиша­ється стабільним, кожна з цивілізацій періодично зазнає трансформа­ції, пов'язаної з адаптацією до зовнішніх і внутрішніх умов розвитку, що змінюються. Отже, генотип є спадковим ядром цивілізації, що по­стійно трансформується і передається наступним поколінням більш менш видозміненим. У цьому суть спадкової мінливості як законо­мірності соціогенетшш.

Чинники, що обумовлюють мінливість, — внутрішні і зовнішні. Внутрішні пов'язані з розгортанням цивілізації в часі, зміною фаз її життєвого циклу (зародження, становлення, поширення, зрілості, ста­ріння, загальної кризи) і проходження знов через ті ж фази в чергово­му циклі або поглинанням іншою цивілізацією або сходом з історичної сцени. Дія зовнішніх чинників також має величезне значення. У чи­слі таких чинників — зміна природно-екологічного середовища в ре­зультаті приросту територій цивілізації; потужні стихійні лиха і еко­логічні катастрофи; крупні військові конфлікти, що міняють геополі- тичну картину світу; світові релігії і ідеологічні течії, що радикально трансформують духовне життя цивілізацій.

Закономірність мінливості діє в ритмі циклічної динаміки лока­льних цивілізацій і в ритмі зміни світових цивілізацій. Кожна з остан­ніх як суспільна система має власний генотип, який робить значний вплив на склад і спадковий генотип локальних цивілізацій, що існу­ють в той же історичний час. Вважається, що за всю історію людства було 37 локальних цивілізацій, розподілених на три покоління, та 7 світових цивілізацій.

Якщо в динаміці природи переважає природний відбір, то динамі­ці суспільства властивий штучний відбір 2-х видів: цілеспрямова­ний, із заздалегідь поставленими цілями і шляхами їх досягнення, і стихійний, такий, що є наслідком ринкової конкуренції, боротьби со- мім'її.них і політичних сил із заздалегідь невідомими, а часом і проти- і' і'ними очікуваним результатами.

Основною рушійною силою дивілізаційного відбору стають нові іііііііпііння людей, а вирішальну роль грає закон зміни поколінь:

• иміюлічні покоління, що народилися приблизно в один час і сформу- міі'іися під впливом одних і тих же соціально-економічних І ПОЛІТИЧ­НІЇ ч .імін і історичних подій.

При цьому суть покоління виражають не середньостатистичні " громадяни», а 15—20% найбільш яскравих представників даного по­мітніші, що послідовно відображають його інтереси і що намагаються нити відповіді на виклики епохи.

На основі союзу інтелектуальних і соціальних сил і представників нового покоління, зацікавлених в прогресивних змінах, формуються інститути цивільного суспільства, що проводять ці зміни в жит- ія: суспільні рухи, політичні партії, релігійні течії тощо. Всі вони пра­гнуть до державної влади, аби зробити її інструментом трансформації суспільства.

Держава грає суперечливу роль в механізмі цивілізаційного від- бору. Відображаючи інтереси панівних класів, вона протидіє змінам, але після революційної зміни влади перетворюється на активний ін­струмент цивілізаційного відбору.

Відбір в динаміці світових, локальних і глобальною цивілізацій здійснюється за допомогою закономірностей періодичного інновацій­ного оновлення суспільства. Інноваційні хвилі різної висоти і тривало­сті час від часу прокатуються по всіх складових цивілізаційних гено­типів. їм передує кризовий стан цивілізації, яка за допомогою іннова­цій долає кризу і виходить на якісно новий рівень. Саме кластер епо­хальних інновацій стає основою формування чергової світової цивілі­зації, нового покоління локальних цивілізацій. В цілому здійснення епохальних і базисних інновацій, оновлення і збагачення на їх основі цивілізаційних генотипів, відбір найбільш пасущних і ефективних змін в них - це результат боротьби: конкуренції в економіці, політич­ного і ідеологічного протиборства, суперництва новаторства і консер­ватизму.