3. Інноваційна рента і квазірента

ризиковий шлях інновацій?

Нерідка посилаються на властивий людському духу авантюризм, прагнення до пошуку і освоєння нового. Це, звичайно, вірно, але недо­статньо, незрівнянно з масштабами витрат, зусиль і жертв, які чека­ють іиноваторів.

Таким реальним стимулом, ефектом, винагородою за сміливе но­ваторство, за перемогу в суперництві є інноваційна рента і квазірента. Ця категорія настільки ж багатолика, наскільки різноманітний світ інновацій, охоплюючи багато видів інноваційної діяльності.

В рамках ринкового сектора економіки вмістом цієї категорії є ін­новаційний надприбуток - додатковий прибуток, який отримують ті, хто першим здійснив ефективну інновацію. Джерелом цього доходу може бути поява нового або якіснішого продукту (товару, послуги), освоєння нової ринкової ніші (інновація-продукт) або значне зниження витрат при виготовлегагі продукту, що вже обертається на ринку (ін­новація-процес). 13 обох випадках інноваційний надприбуток явище тимчасове: як тільки новина стає загальнопопгареною, такою, що ви­значає суспільно нормальний рівень якості, витрат і ціни, надприбу­ток розчиняється, зникає. Цьому передує фаза освоєння інновації, що

характеризується витратами майбутніх періодів, збитками. При запіз­ненні з інноваційним оновленням результатом також стає знижений прибуток або збиток, що загрожує банкротством. Отже, інноваційний надприбуток — мерехтлива категорія, проте сповна реальний інстру­мент відбору в ринковій конкурентній боротьбі, ефективний важіль суспільного проі'ресу, що реабілітує існування ринкової економіки зі всією її недосконалістю.

Інноваційний надприбуток виступає в різних формах залежно від сфери її прояву.

В галузях ринкової економіки, в основі яких лежить експлуатація різноякісних природних ресурсів, йдеться про інноваційну ренту, яка виступає в різних формах:

• диференціальної ренти II роду - земляної (сільськогосподар­ської), гірської (нафтової газової, вугільної тощо), лісової, рибної тощо. Вона є результатом вживання ефективнішої техніки і технології видо­бутку мінеральної сировини і палива, експлуатації земляних, лісових, рибних, водних і інших обмежених різноякісних природних ресурсів, що дас можливість знижувати витрати, отримувати нові продукти або покращувати якість тих, що вже існують;

• диференціальної ренти III роду, що є результатом появи но­вих, ефективніших взаємозамінних галузей, видів продукції;

• транспортної диференціальної ренти II і III роду на ос­нові скорочення внаслідок інновацій транспортних витрат або появи нового виду транспорту;

• туристської диференціальної ренти II і IIIроду внаслідок інновацій в цій сфері, що приносять додатковий прибуток та дозволя­ють краще використовувати туристський потенціал;

• екологічної ренти - інноваційного надприбутку за рахунок використання ефективніших методів, що дозволяють зменшувати за­бруднення довкілля і пов'язані з цим екологічні платежі і штрафи, комплексно переробляти природну сировину, впроваджуючи маловід- ходні і безвідходні екологічно чисті технології, утилізувати відходи або заміщати природну сировину штучною.

Там, де виробництво товарів і послуг малою мірою пов'язане з екс­плуатацією природних ресурсів (оброблювальна промисловість, платні послуги), можна говорити про інноваційну квазіренту, що має бага­то видів:

• технологічна квазірента - інноваційний надприбуток, що е результатом вживашш ефективнішої технології, просування на рин­ках нових або якісніших товарів і послуг;

• інтелектуальна квазірента, як результат реалізації най­більш ефективних інтелектуальних продуктів - патентів на винаходи, авторських прав па художні або наукові твори;

• інформаційна квазірента, як вид технологічної, що дас мо­жливість отримувати надприбуток від продажу досконалішої інфор­маційної техніки і технології, програмних продуктів, способів і форм інформаційного обслуговування (наприклад, мобільного зв'язку).

Вище йшлося про інноваційний надприбуток, що отримується в результаті реалізації товарів і платних послуг на регіональному, наці­ональному або світовому ринках. Проте інноваційний ефект може ви­ступати і в натуральній формі. Історично його мали ті країни і цивілі­зації, які отримували додатковий продукт для власного вжитку в ре­зультаті вживання досконаліших методів землеробства і тваринницт­ва, будівництва, гончарного ремесла; в сучасних умовах - ті, що вико­ристовують ефективніші технології виробництва продуктів для влас­ного вжитку в особистому господарстві, виробництві послуг в домаш­ньому господарстві.

Але існують і інші види інноваційного ефекту, що не виявляється у формі надприбутку. У фундаментальній науці віїї виявляється в по­яві і поширенні відкриттів, теорій, концепцій, що забезпечують при­ріст знання, краще розуміння і ефективніше використання закономір­ностей розвитку природи і суспільства, є основою для винаходів, конс­трукторських розробок, нових технологій.

Часто взагалі неможливо виміряти інноваційний надприбуток, важко визначити величину ефекту, зіставити з витратами на іннова­цію. Проте інноваційний ефект реальний, він служить головним сти-

мучим і ні іііінниі іорім її будь-якій сфері діяльності, а число таких

м|іі'|і III' 'ІІІКГ

Ні миси до інноваційної ренти і квазіренти і розгляне­

мо II III ч Нін і фіІ ІІІМІІ інноваційних циклів.

V фіі.и освоєння інновацій витрати великі, нового продукту неба- ГіІ III. ринок для нього лише освоюється. Тут немас умов для виникяен- ті інноваційного надприбутку, частіше в наявності збиток. Проте у фазах поширення і підйому інноваційного циклу норма і маса іннова- ціііного надприбутку швидко наростають. У фазі зрілості його норма стабілізується, а потім спадає; маса інноваційного надприбутку най­більш значна у зв'язку з великою кількістю поліпшуючих інновацій. Проте до кінця цієї фази в результаті розповсюдження нововведення норма і маса інноваційного надприбутку швидко падають, а у фазі кризи вони взагалі майже зникають, поступаючись місцем збитку від використання застарілих технологій. Проте вже в цей період у вузько­му секторі вживання нових ефективних технологій наступного циклу виникає інноваційний надприбуток, який стає приманкою для переті­кання капіталу в цей сектор і джерелом його стрімкого розширення.

Описана траєкторія динаміки ішюваційного надприбутку має різ­ну амплітуду і тривалість коливань залежно від тривалості циклу при взаємному впливі цих коливань.

Хто привласнює інноваційну ренту і квазірєнту? Можна вважати, що суб'єктами привласнення виступають перш за все самі іняоватори, які ради цього йдуть на ризик, вкладають кошти в нововведення, не будучи упевненими в гарантованому поверненні і окупності цих кош­тів. Це виявляється в збільшенні чистого прибутку, що отримується інноваторами. Проте часто інноватори залучають для здійснення ін­новаційних проектів разом з власними коштами кошти інвесторів - банків, інвестиційних і венчурних фондів, іноземних інвесторів. У цих випадках вони переймають на себе частину витрат і ризики і мають право розраховувати в разі успіху на частку в інноваційному надпри­бутку. Третім учасником привласнення інноваційного надприбутку виступають торгівельні та інші фірми, що реалізовують інноваційні продукти і що переймають на себе частину ризику, пов'язаного з осво- пішім нових ринкових ніш, просуванням інноваційних продуктів на ринку. Активним учасником привласнення інноваційного наднрибуї иу за допомогою податкових і митних платежів виступає держава, яка іакож прямо або побічно бере участь в інноваційному процесі.

Нарешті, слід зазначити і такого суб'єкта привласнення, як єно- мівачі інноваційного продукту. Вони виграють, набуваючи новот або чі.юнішого товару (послуги), а також в результаті його відносного і аб го.нотного здешевлення: аби освоїти нові ринки або потіснити конісу рентів на тих, що існують, розширити попит на свою продукцію, інію нагори йдуть на зниження цін на інноваційну продукцію, програючи и нормі, та виграючи в масі інноваційного надприбутку.

Таким чином, від ефективних інновацій практично виграють всі учасники цього процесу - від ініціаторів до конкретних споживачів. Інновації є потужним двигуном суспільного прогресу, а привласнення і використання інноваційної ренти і квазіренти — головним стимулом цього прогресу.

У зв’язку з цим по-новому варто поглянути на поширене нині по­ложення про економіки інноваційного типу. Виходячи з ендогенних чинників, будь-яка економіка моясе розвиватися .тише на інноваційній основі, на базі здійснення кластерів епохальних, базисних і поліпшу­ючих інновацій. Без цього при згасанні інноваційної активності еко­номіка втрачає конкурентоспроможність і приречена на перманентні кризи.

Інша справа, що інтенсивність інноваційної активності економіки міняється на різних фазах циклів з врахуванням їх характеру. Порів­няно невеликі коливання спостерігаються в рамках середньострокових циклів, із зміною поколінь техніки і технологій.

Набагато вищий рівень інноваційного оновлення і пов'язаних з цим інвестицій і ризиків спостерігається при зміні технологічних уст­роїв. Далеко не кожна економіка виявляється здатною на лідерство в цьому оновленні, та зате лідер винагороджується значним обсягом ін­новаційного надприбутку протягом порівняно тривалого періоду. У тривалі періоди зміни технологічних і економічних способів виробниц­тва, вікових циклів виникають і поширюються із епіцентру потужні

інноваційні хвилі, що приносять країнам-лідерам і безпосередньо на­ступним за ними в групі лідерів істотні і тривалі переваги і ефекти, значну і порівняно стійку масу світового інноваційного надприбутку (інноваційної ренти і квазіренти).

Література до теми:

Гончарова Н.ГТ. Інноваційна економіка: проблеми і пріоритети / II.II. Гончарова // Акт. пробл. економіки. — 2009. — № 6. — С. 11—19.

Ілляшенко С. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концеп­ції, методи: Навчальний посібник/ Сергій Ілляшенко,. - Суми: Університет­ська книга, 2003. - 278 с.

Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: учеб. пособие для студентов вузов. - М.: Логос, 2000. - 304 с.

Теория и механизм инноваций в рыночной экономике / Под ред. Ю.В. Яковца. - М.: МФК, 1997. - 183 с.

Федулова Л.І. Інноваційна економіка: шдруч. для вшц. навч. закл. / Л.І. Федулова. - К.: Либідь, 2006. - 478 с.

Яковец Ю.В. Рента, антирента и квазирента в глобально-цивилиза­ционном измерении. - М.: ИКЦ «Академкнига», 2003. - 240 с.

Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. - М: Наука, 1999. - 449 с.

І’ІСМА 2.

Мотиви та механізми Інноваційного оновлення суспільства

Все, що Тоб) належать, Т061 вже дано.

Це - Ти.

Роби з цим, що хо чет 13 того, що может 1 що может 13 того, що хочет.

ДшаДш