7.1. Хвилі

економічних

нововведень

Інноваційні хвилі, що періо­дично прокатуються в суспільстві, перетворюють його і не можуть не торкнутися його найважливішої сфери - економіки, радикально змі-

нюючи структуру виробництва, форми його організації і управління, інститути, рівень ефективності, межі ринків. Ці зміни відображають ірушення в чисельності і структурі населення, зміну технологічних і ' («»логічних способів виробництва — і в той же час багато в чому визна- ■іііють характер інновацій в соціально-політичному і соціокультурному ладах.

Найбільш крупні, епохальні нововведення в економічному житті відбуваються при переході до чергових цивілізаційних циклів, що су­проводжуються зміною економічних способів виробництва.

Перший з таких переворотів — хвиль економічних нововведень — стався близько п'яти тисячоліть тому. Епохальними економічними но­вовведеннями того періоду були:

89

• виникнення приватної і державної власності, адекватних ним форм організації виробництва і розподілу, структури суспільства, май нове розшарування і поява класів;

• зміна загальної участі в громадській праці примусовою працею рабів, бідних одноплемінників, переважання позаекономічного при мушення;

• концентрація економічного життя в містах, створення багатога лузевого господарства, відокремлення розумової праці від фізичного, ! виділення особливій функції управління;

» поява товарного обміну, грошей, шару купців, виникнення по­датків і державних фінансів, що прийшли на зміну порівняно простим формам внутрішньогромадського і міжгромадського продуктообміну.

Важко знайти в сучасній економіці таку базову форму, основи якої не були б зачаті в III тисячолітті до н.е.

Друга хвиля економічних нововведень - перехід в І тисячолітті до н.е. до залізного століття, до античної світової цивілізації, не супро­воджувався настільки глибокими і радикальними епохальними ново­введеннями в економіці, як два тисячоліття до того. Це була фаза їх модифікації і просторового поширення, розширення меж ринків, акти­вного обміну між цивілізаціями Стародавнього світу не лише товара­ми, але й економічними формами. Якщо порівняти економіки імперії Ахеменідів на Середньому і Ближньому Сході, недовговічної імперії Олександра Македонського і Римської імперії, що досягла найвищої могутності і досконалості в організації господарського життя, то між ними можна знайти багато загального в розвитку того кластеру епоха­льних інновацій, про які йшлося вище стосовно III тисячоліття до н.е.

Картина різко змінилася в другій половині І тис. н.е., принаймні в середземноморському (західноєвропейському) географічному поясі (у Китаї, Індії цей перехід почався раніше і в декілька інших формах), в період становлення другого історичного суперциклу, що завершився індустріальною цивілізацією. Цей перехід почався, здавалося б, з від- коту назад, з втрати низки досягнень, накопичених попередніми дво­ма цивілізаціями, з деградації і спрощення економічного життя. Проте це було лише «розчищення ґрунту» перед новим ривком уперед.

Найбільш яскравим досягненням грецького періоду' античної ци- Иі імації стала економіка міст-полісів, що спиралася на розвинене ре­месло і торгівлю, товарний обмін із іншими державами і варварськими и іоменами. У римський період були створені крупні землеробські ла­пи |>ундії і ремісничі ергастерії, активно розвивалися товарно-грошове ічіпюдарство і міжнародна торгівля. Проте базисних, а тим більше . иохальних інновацій в економіці в цей період виявилося значно ме­нше, ніж в попередню епоху.

Третя хвиля епохальних і базисних економічних нововведень Сіере свій початок з останньої третини XVIII ст., з розгортанням проми­слової революції у Великій Британії, а потім в інших країнах Західної Ікроїти. Насіння економічного перевороту впало на підготовлений ґрунт. На той час Англія пройшла період первинного накопичення ка­піталу, мала величезні колонії, розвинену ринкову інфраструктуру, і иаліфіковані кадри робітників, інженерів, дослідників, нарешті, по- іітичний устрій, адекватний капіталістичній економічній системі. Ось чому ця невелика острівна країна, що не володіла скільки-небудь зна­чними природними і трудовими ресурсами, стала в короткі історичні терміни епіцентром потужного вибуху базисних технологічних і еко­номічних інновацій, що перетворив обличчя планети.

До головних з цих інновацій можна віднести наступні:

1. Перехід до системи машин як технологічної бази виробницт­ва і фабрики (заводу) як його організаційної форми, що дозволило у багато разів підвищити продуктивність праці, включити робітника в технологічний ланцюжок як її елемент, підлеглий машинному ритму, ослабити залежність від природних джерел сировини.

Системи машин і фабрична організація виробництва охоплювали всі галузі промисловості (включаючи виробництво самих машин за до­помогою машин), транспорт, будівництво, а потім і землеробство, шви­дко розповсюджувалися по Європі, Північній Америці, змінивши ліде­рів світового промислового виробництва. Якщо в 1750 р. 32,8% світової промислової продукції доводилося на Китай, 24,5 - на Індію, а на Єв­ропу (без Росії) - 18,2% (у тому числі на Англію 1,9%, Францію - 4%, Німеччину - 2,9%) і на СІЛА - 0,1%, то у 1880 р. частка Китаю впала до 12,5%, Індії - до 2,8%, тоді як частка Європи виросла до 63,7% (у То' му числі Англії - до 22,9%, Німеччини - 8,5%, Франції - 7,8%), а СШЛ -до 14,7%, тобто в 147 разів.

2. Капіталізм став пануючим економічним ладом, провідним

економічним інститутом, перетворивши ринкові стосунки на всеосяж*Я

ну форму стосунків в суспільстві. Це забезпечувало вільний перелий

капіталу і праці із галузі в галузь, із підприємства на підприємство, у ]

багато разів підвищило рухливість і можливість розширення виробим* І

цтва, створення нових високоприбуткових підприємств і галузей, від-1

крило простір для інноваційної ініціативи підприємців. Це було золоте І

століття для інноваторів. Молодий, агресивний, хижий капіталізм не-1

стримно підпорядковував собі галузь за галуззю, регіон за регіоном, 1

країну за країною, не гребуючи жодними методами збільшення прибу-1

і и

тків і надприбутків.

3. Епохальною інновацією в структурі економіки стало затвер- 1 дження провідної і пануючої ролі машинної індустрії. Раніше пе- 1 реважаюче сільське господарство перетворилося на придаток індустрії ]

• постачальника сировини і найнятих робітників, ринок збуту промис- ] лової продукції. Торгівельні канали були наповнені і переповнені промисловими товарами. Наука і освіта обслуговували перш за все по- 1 треби промисловості в технічних винаходах і кваліфікованих праців- никах. Тому обґрунтовано технологічний і економічний способи вироб- 1 ництва назвали індустріальними, а шосту' за рахунком світову цивілі- 1 зацію (з останньої третини ХУН Т ст. до кінця XX ст.) - індустріальною. |

4. Ринок, що виник як економічний інститут 6-7 тисяч років на- І зад, радикально трансформувався, придбав якісно нові риси, став все- 1 оєяжним. Практично всі види діяльності набули ринкового характеру, І вартісну і ціннісну оболонку. Інноваційний механізм також набув ри- | нкового характеру - від продажів патентів на винаходи, формування інноваційно-інвестиційного ринку до поширення отриманого іннова­ційного надприбутку (квазіренти). Але одночасно ринок переріс свої І раціональні кордони, гіпертрофувався, випнувши властиві йому недо- 1 ліки і обмеження.

Ринок, модифікований стосовно вимог капіталістичного способу ииробництва, став всеосяжним і в планетарному масштабі. Сформува­ння всесвітній ринок і світове господарство як сдине ціле - передвіс­ник глобалізації майбутньої епохи.

5. Несподіваним, але іманентно властивим нововведенням індуст­ріальної епохи стали економічні цикли і кризи. Хоча економічні і ризи, здавалося б, порушували нормальний перебіг господарського життя, наснравді вони грали прогресивну роль в періодичному інно­ваційному оновленні капіталістичної економіки, стали неодмінним «•лементом її циклічної динаміки. Можна стверджувати, що саме цик­ай. кризи і супроводжуючі їх інноваційні хвилі стали тим самим стер­жнем, який забезпечив стрімке зростання і періодичне інноваційне омолоджування індустріальної економіки.

Такі головні характерні риси тієї хвилі епохальних і базисних но- нпиведень, яка супроводжувала становлення індустріальної економіки. Ллє ця хвиля разом зі всією капіталістичною економікою проходила псині (приблизно півстолітні) етапи в своєму розвитку (Кондратьсвські цикли), становлення кожного з яких супроводжувалося кластером ба- ІИСНИХ інновацій.

Так, при переході до другого Кондратьєвського циклу набз^гли по­ширення акціонерні суспільства як новий спосіб концентрації капіта- -лу для реалізації крупних інвестиційних проектів, фондові біржі для р отирування цінних паперів (перш за все акцій), здійснився перехід під цін вартісного типу до цін виробництва, середньої норми прибутку їїк результату вільного переливання капіталу і вирівнювання умов конкуренції і прибуткового вкладення капіталу в різних галузях з не­однаковою технічною і органічною будовою капіталу.

Становлення третього Кондратьєвського циклу ознаменувалося формуванням монополістичних об'єднань (картелів, трестів і т.п.) як в економіці провідних капіталістичних країн, так і в міжнародній торгі­влі, розповсюдженням монопольних цін, що забезпечували монопольні надприбутки для цих об'єднань, масованим вивозом капіталу.

Наприкінці цього циклу' і особливо в період четвертого Кондрать­євського циклу провідними економічними інноваціями стали держав-

но-монополістичний капіталізм, посилення державного регулюванні цін, відсоткових ставок і мінімального рівня зарплати, формуванні транснаціональних корпорації і міжнародних інтеграційних об'єднані.

З кінця XX ст. розвернулася нова хвиля епохальних і базисних пп вовведень, що характеризують становлення постійдустріального сі«н 1 номічного способу виробництва. Своєї вершини ця хвиля досягне, ми* І буть, в перші десятиліття XXI ст.

Паралельно з третьою і четвертою хвилями базисних економічнії* ; нововведень індустріальної епохи розвернувся грандіозний експерн мент щодо здійснення в СРСР, а потім і в інших країнах епохального нововведення, направленого на створення соціалістичної планової 1 економіки, що змінювала тенденції економічних перетворень. Якщо 3 ■ часу першої хвилі магістральна тенденція полягала в зміцненні при ватної власності в тих або інших її модифікаціях, то в основі соціаліс- І тичної економіки лежало заперечення приватної власності і аерена• І жання суспільної. Якщо переважаючим механізмом функціонування» " забезпечення пропорційності розвитку і відповідності виробництва по- 1 требам була стихія ринку, недоліки якого частково компенсувалися 1 втручанням держави, а в капіталістичний економіці пропорції відтво- І рення відновлювалися за допомогою періодичних криз, то соціалісти* Я чний експеримент був орієнтований на формування централізованого 1 планового господарства, де ринку належала допоміжна роль, а пропо- І рції підтримувалися і змінювалися в плановому порядку. Якщо соціа- І льно нейтральний ринок, керується прагненням до прибутку і с без-1 жалісним до потерпілого невдачу в конкурентній боротьбі, неохоче йде ■ на соціальні інновації, то соціалістична планова економіка в принципі ■ соціально орієнтована, прагне зменшити соціальну диференціацію, І взяти на себе турботу про розвиток соціальної сфери.

Якщо капіталістичній економіці властивий ринковий механізм 1 інновацій, що примушує до нововведень поєднанням «батога» (роз- І орення в жорсткій конкурентній боротьбі) і «пряника» (інноваційною 1 квазірентою для удачливих інноваторів), то при соціалізмі інновації, ] особливо базисні, здійснювалися за ініціативою і за рахунок коштів і держави. Це давало блискучі результати в критичних ситуаціях (на- 1

“І 'під, при мобілізаційній економіці при підготовці до війни), але

вмімГілювало ініціативу винахідників, інноваторів і керівників під­німи мств.

Ні; можна сказати, що всі ці економічні інновації були помилко- міми і надуманими. Це була відповідь на реальні протиріччя капіта­лі нічної економіки. Більшість з них — трансформація приватної вла- рцоїті, посилення планового початку в регулюванні економічних про- (ІЩ'і'ій, соціальна орієнтація ринкової економіки, державна підтримка Дпііисішх інновацій — стала атрибутом сучасної економіки, елементом ї їпновлення її інтегрального постіндустріального ладу. До того ж ефе- I цінність моделі ринкового соціалізму протягом чверті СТОЛІТТЯ ДСМОІІ- ПІПС Китай, що розвивається рекордними темпами, а тепер цю ж мо­їми. сприйняв і В'єтнам.

Хоча соціалізм потерпів катастрофу і поступився місцем далеко не і.|і;іщій модифікації капіталізму, передчасно було б робити висновок, що соціалістичні інновації закінчилися невдачею, а капіталізм затве­рдився остаточно. І капіталізм, і соціалізм приречені на трансформа­цію у принципово новий, інтегральний лад. В становленні інтеграль­ного ладу і полягає головне епохальне нововведення XXI ст.