1. Інновації

в технологічній динаміці

Виробництво товарів і послуг безперервно, хоча і з різною швид­кістю та інтенсивністю, оновлюється на базі інновацій-продукпгів (поява принципово нових товарів і послуг,

диференціація їх асортименту і поліпшення якості) і інновацій- процесів (освоєння принципово нових технологій або модифікація ви­користовуваних). Це оновлення диктується декількома чинниками: по- иерше, розширенням масштабів і диференціацією ринків товарів і по­слуг, зростанням і ускладненням кінцевих і проміжних потреб; по- друге, прогресом науки і технологій, появою нових, ефективніших ме­тодів їх використання у виробництві; по-третє, ринковою конкуренці­єю, гонитвою за інноваційним надприбутком - технологічною квазіре- нтою, загрозою втрати конкурентоспроможності і втрати «місця під со­нцем» при технологічному відставанні.

Що є полем технологічних інновацій? Які сфери їх дії?

Це перш за все сфера матеріального виробництва, виробни­цтво товарів - палива, сировини, енергії, матеріалів, машин і устатку­вання, промислових і продовольчих товарів, будівництво будівель, споруд, транспортних доріг. Інновації направлені на створення прин­ципово нових або покрашених товарів, вдосконалення їх споживчих властивостей або на використання ефективніших технологій їх вигото­влення. До цієї сфери можна також віднести мікроінновації, що здійс­

нюються в нетоварному натуральному господарстві при виробництві продуктів для власного вжитку. Товарний світ постійно оновлюється, створюючи широке поле для інновацій.

Іншим швидко зростаючим полем вживання технологічних інно­вацій є сфера послуг - як платних, так і безкоштовних (останні в сис­темі національних рахунків розглядаються у складі ВВП).

Інтенсивність і складність інновацій залежать від характеру того технологічного циклу, в рамках якого вони здійснюються.

1. Простою формою технологічних інновацій є освоєння нових мо­

делей техніки і модифікацій технологій при зміні кожні 3-4 ро­ки короткострокових циклів, які Й. Шумпетер назвав циклами Кітчи- на. .

Сам по собі життєвий цикл виробу значно довший, оскільки він включає фази розробки нового виробу (технології) і використання в тих сферах, де воїш знайшли застосування. Але постійно змінні вимо­ги ринку змушують підприємців модифікувати продукти і модернізу­вати виробництво, аби утриматися на ринку, розширити займані і освоїти нові ніші. Обсяг витрат і рівень інноваційного надприбутку при таких інноваціях невеликі, але через їх масовість загальний обсяг надприбутку може бути значним - на підвищувальних хвилях серед- ньострокових і довгострокових циклів. На низхідних хвилях зростає кількість псевдоінновацій, які нерідко виявляються збитковими. В ре­зультаті інноваційна активність падає.

2. Освоєння і поширення нових поколінь техніки і техноло­гії спирається на кластер базисних і безліч поліпшуючих інновацій, породжує інноваційні хвилі середньої значущості, значний обсяг інно­ваційного надприбутку в період поширення інновацій. Це є основою подолання технологічної і економічної кризи, переходу до пожвавлен­ня і підйому економіки, джерелом модернізації виробництва і приско­рення темпів економічного зростання.

Інноваційне оновлення охоплює перш за все лідируючі галузі еко­номіки і суміжні з ними галузі. В інших галузях оновлення здійсню­ється із запізненням, так гцо у фазі пожвавлення економіки спостері­гається інтенсифікація зрушень в її структурі. Проте у фазі зрілості ці процеси стають менш інтенсивними, а у фазі кризи завмирають. Зміни N структурі йдуть в основному за рахунок різних темпів спаду вироб­ництва, вимивання неконкурентоздатних виробництв.

Зміна поколінь техніки і технології, шо реалізовують наукове від- і і'іптя або крупний винахід, відбувається в провідних галузях при- 6ми.иіо раз в десятиліття і е, згідно К. Марксу, матеріальною основою мі іііодичності економічних криз в рамках середньострокових економі- мііих циклів, нерозривно пов'язаних з науковими, винахідницькими і нтонаційними циклами тієї ж тривалості.

У життєвому циклі покоління техніки (технології) виділяють за- піичай п’ять фаз:

• розробку (фундаментальна ідея, винахід, прикладна розробка, конструкторські роботи, виготовлешія і випробування дослідного зраз­ки);

• інноваційне освоєння на одному або декількох підприємствах;

• розповсюдження або дифузію з усе більш широким охватом ви­робництв, потоком поліпшуючих інновацій і освоєнням нових ринко- иііх ніш;

• зрілість і насичення (сатурацію) ринку, визначення технологіч­ного рівня продукції і суспільно-нормального рівня витрат, отримання найбільшої маси прибутку при порівняно низьких темпах її збільшен­ня;

• старіння товарів і скорочення надприбутку, втрата ефективності і витіснення новим, прогресивнішим поколінням, скорочешія сфери виробництва і споживання, переважання псевдоінновацій, що здійс­нюються за інерцією і лише продовжують агонію віджилих свій термін поколінь.

Можна виділити і шосту фазу - перебування в реліктовому стані, особливо в менш вимогливих сферах застосування або в країнах, що технічно відстали.

Ритм зміни переважаючих поколінь техніки в авангардних галу­зях і країнах складає в сучасну епоху приблизно 10 років. Але в галу­зях, що швидко розвиваються, він може бути значно коротше, в інших галузях (у енергетиці, металургійній промисловості) - набагато трива­лішим. Загальна протяжність життєвого циклу покоління техніки (технології) із врахуванням фази наукової розробки і реліктової фази у декілька разів більше.

3. Декілька взаємозв'язаних і послідовно змінюючих один одне поколінь техніки, що реалізовують загальний технологічний принцип, формують технологічний устрій. Він будується на базі загальних технологічних принципів, включає зазвичай 4—5 поколінь техніки. Перше покоління носить значною мірою експериментальний, розвіду­вальний характер і має вузьку сферу застосування (наприклад, лам­пові комп'ютери, перше покоління персональних комп'ютерів і про­грам, що супроводжували їх). Друге і особливо третє покоління не­стримно поширюються і приносять найбільшу масу прибутку. Четверте покоління доводиться на фазу зрілості довгострокового науково- технічного циклу, а п’яте - на фазу його занепаду. Воно вже не дає ре­ального приросту ефекту.

Зміна переважаючих технологічних устроїв відбувається у наш час приблизно раз в півстоліття і є матеріально-технічною основою пе­реходу до чергового довгострокового Кондратьєвського циклу. Такій зміні передує технологічна криза, що значно підсилює глибину і три­валість економічного циклу.

Проте економіка будь-якої країни ніколи не буває моноукладною. Типове явище — багатоукладна економіка. Одночасно існують і взає­модіють в різних секторах економіки декілька технологічних устроїв: переважаючий, такий, що визначає досягнутий рівень конкурентосп­роможності і ефективності продукції і технології; такий, що йде йому на зміну, знаходиться у фазі інноваційного освоєння; такий, що витіс­няється, але зберігає свою силу у низці секторів економіки; реліктові устрої, що представляють давно минулі часи.

Кожен технологічний устрій має чітко виражену структуру, що ви­значає склад базисних і поліпшуючих інновацій і що представляє нау­ково-технічні напрями на трьох рівнях:

• базовий напрям - техніка, що відноситься до даного устрою по­коління (технології);

• покоління виробничої техніки, що визначає конкурентоснромо- і ми ті, засобів виробництва, джерел енергії, використовуваних техно- н мій;

• покоління техніки, що використовується у сфері платних і без-

товних послуг і в особистому споживанні населення, а також в обо-

I н їм і і сфері управління.

І Іо кожному устрою можна визначити період домінування, техно- кн ічних лідерів, його ядро та переваги в порівнянні з попереднім, ін лсими економічного регулювання, основні економічні інститути, ор- і іміізадію інноваційної активності в країнах-лідерах.

Зміна технологічних устроїв е змістом і результатом хвиль базис­них інновацій, які розповсюджуються із епіцентрів - лідируючих країн і галузей, радикально змінюють технологічну структуру економіки і тужать основою підвищувальної стадії Кондратьевських циклів.

4. Найбільш крупні і довгострокові зміни в матеріально-технічній іііі.іі суспільства відбуваються при зміні технологічних способів ви­робництва. Йдеться по суті про епохальне нововведення, технологіч­ний переворот, загально технічну революцію, яка розгортається раз в чекілька століть і лежить в основі становлення чергової світової циві­лізації. В рамках індустріального технологічного устрою приблизно раз в півстоліття змінювали один одного технологічні устрої, що спи- Iшлися па базисні інновації: освоєння електрики, двигунів внутріш­нього згорання, електроніки, мікроелектроніки, енергії атомноі'о ядра, і ііотехнології.

Структура технологічних устроїв і технологічних способів вироб­ництва визначає склад кластерів базисних і епохальних нововведень. Кожен технологічний спосіб виробництва реалізується в 4-5 технологі­чних устроях, причому перший і останній носять перехідний характер, відображають риси минаючих та прийдешніх способів виробництва; лише з 2-го устрою повною мірою реалізуються переваги нового техно­логічного способу виробництва. Така ж картина спостерігається при зміні поколінь техніки (технологій) в рамках технологічного устрою і зміні моделей в межах одного покоління. Проте саме в перехідні етапи освоюються кластери базисних інновацій, які проходять фазу дифузії і дають поліпшуючі інновації в 2-й та 3-й фазах технологічного циклу.