2. Політичні

держава (що було найбільшою епо-

нововведення

хальною політичною інновацією) і, отже, політична влада, різні соціа­льні групи рвуться до влади, прагнуть узяти в свої руки її важелі або принаймні зміцнити або забезпечити свої позиції в політичному уст­рої, що склався. Виникли політичні течії і партії, іцо відстоювали інте­реси різних класів і соціальних шарів. З'явилися поняття демократії або диктатури в тій або іншій формі монархічного або республікансь­кого ладів і механізмів їх функціонування.

Поки суспільство було соціальне однорідним, _не відокремилася и'ііжавна влада - не було підґрунтя для політичі_ІИХ партій, що бо-

I за свої інтереси і доступу до влади. Але коли _ВИНикла соціаль­нії диференціація і соціальний шар, що прийшов до влади, маючи мо- і іпвість її використовувати для збагачення себе і аридушення інших шарів, з'явилася необхідність у виділенні груп і їх лідерів, які най­більш послідовно представляли і захищали інтереси свого соціального щиру. Йдеться, зрозуміло, не про всі шари суспільства, а про тих хто міг претендувати на доступ до влади і мав політичні права, тобто про інатні і багаті сім'ї, вільних громадян.

У ранньокласовому суспільстві політична боротьба йшла між різ­ними знатними сім'ями і кланами, жерцями. Цією бор_отьд_ою наповне­нії історія Давнього Єгипту, Індії, Китаю, інших дер-_жав егаровини У

2. стичному суспільстві політичне житі я ускладнюється і розширюєть­ся з'являються такі епохальні нововведення, як демократія і грома- іііпство. Демократія передбачала виборність, змінюваність ₁ підзві­ти іггь осіб, що виконували державні посади в грецьких полісах Вчас­не кажучи, це не був абсолютно новий принцип: ві_н успадковував і розвивав порядок вічової демократії, що існувала в Додержавних і на- і іівдержавних об'єднаннях людей. Але принципи демократії ставали законодавчо закріпленими функціями державної вд_ади порядком її функціонування.

Під час демократії найчіткіше виявлялася політи_чна боротьба (хо­ча політичні партії як такі ще не існували), організоі_{зувалІ!ІСЯ} виборчі кампанії і союзи і так далі Основою політичного житт_я було визнання громадянства певної групи осіб, пов'язаних спільністю інтересів Зви­чайно, це не було громадянське суспільство в сучасному д_()ГО розумінні але тут явно є видимими деякі риси його майбутньої організації Афін- ська демократія є багато в чому прообразом і родоначальником буржуа­зної демократії.

У середньовічному суспільстві демократичні поч^-гки і громадян­ські права застосовувалися в основному в самоврядуванні вічьних міст-республік Італії (наприклад, Венеції, Флоренції, Генуї) Німеччи­

ни (ганзейських міст). Проте політична влада в державах належали феодал ам-землевласникам.

З ХУІ-ХУІІІ ст. буржуазія, що окріпнула, стала заявляти свої іі|ш ва на участь у владі. Почалося становлення буржуазної демократії ■ базисного політичного нововведення раннеіндустріальної цивілізації Епіцентром цього нововведення стала Англія, де у результаті політич ної боротьби склався тин парламентської демократії з монархічною оболонкою. Тут же формувалися політичні партії, які змінювали один одну у влади. У США після завершення боротьби за звільнення замор ських колоній і у Франції після Великої французької революції скли лися свої варіанти буржуазно-демократичних держав. Ці три варіанти стали еталоном для поширення політичного нововведення в інших кри їнах, де буржуазія захоплювала владу, потіснивши землевласників.

До кінця XIX ст. стали очевидними не лише достоїнства, але й не* доліки буржуазного політичного устрою. Почали робитися спроби за­мінити його політичним устроєм, в якому безпосередньо виражались лади безпосередньої демократії з пануванням нової політичної сили, що представляла інтереси робочого класу, частини селянства і мілкої буржуазії.

Перша така спроба була представлена недовговічною Паризькою комуною. Друга спроба - створення Рад в Іваново-Вознесенську. Цей приклад виявився заразливим. Ради виникли в 1905 р. і після Жовт-і невої революції 1917 р. стали в Росії основною формою влади, розпо­всюджувалися в Європі (у Німеччині, Угорщині), в Китаї. Це свідчило, гцо ґрунт для такого базисного політичного нововведення було підготої ] влено.

Після розпаду СРСР на рубежі 1990-х років принципи буржуазної демократії, здавалося б, остаточно перемогли. Сполучені Штати про­голосили себе світовим лідером боротьби за демократію, свободу', права людини і почали насаджувати ці принципи у всьому світі, не зупиня­ючись перед застосуванням військової сили.

Проте буржуазна демократія - це перш за все влада грошей, вла­да багатих, що використовують величезну палітру виборчих та інфор­маційних технологій, двопартійну систему та іннгі політичні інститути, ініи зберегти стерна державного управління. До того ж для східних цивілізацій, що мають свої політичні традиції, цей нав'язуваний одно­манітний політичний лад не цілком личить і нерідко відторгається.

Поки що важко передбачати, який політичний устрій, адекватний поетіндустріальному інтегральному суспільству, затвердиться (із різ­ними модифікаціями на Заході і Сході) у результаті нової базисної по- нтичної інновації XXI ст. Ймовірно, якісь риси цих ладів вже існують м скандинавських країнах. Але зараз можна визначити деякі його ос­новні риси:

• політичний плюралізм, відсутність масових політичних партій, які були основою тоталітарних режимів, наявність безлічі політичних партій і рухів, що представляють інтереси різних соціальних груп і що не мають можливості захопити монополію на владу;

• розвиток безпосередньої демократії, що надає можливість різ­ним верствам населення брати участь у вирішенні вузлових питань і ідійсшовати реальний контроль над обраними і змінюваними пред­ставниками влади;

• реалізація потенціалу громадянського суспільства, що предста­вляє та захищає інтереси громадян і що здійснює контроль над демок­ратичними інститутами.

Важливою тенденцією політичної динаміки стає вихід політичних рухів за національно-державні межі, інтеграція і глобалізація в полі­тичної області. Такі спроби робилися і раніше (можна пригадати істо­рію 1-го, ІІ-го і ІІІ-го Інтернаціоналів). Але зараз вони набувають регу- лярнош, системного характеру у зв'язку з формуванням спільних по­літичних інститутів (наприклад, Європейського союзу), діяльністю міжнародних рухів (наприклад, «зелених», антиглобалістів). Поступо­во роль політичних рухів при формуванні глобального громадянського суспільства наростатиме. У цьому, ймовірно, полягає базисне політич­не нововведення XXI ст.

До політичних стосунків можна віднести також взаємодію етносів і націй, що є підцивілізаційними об'єднаннями. Кожен етнос, кожна нація мають свої соціокультурні, економічні, політичні особливості і ін­тереси, що є основою для формування і боротьби політичних партій і

рухів, що відстоюють ці особливості і інтереси. Це особливо важливо Я багатоетнічних і багатонаціональних державах і в світових імперія*, що відрізняються строкатістю національного і етнічного складу.

Найбільшим базисним нововведенням в цій області стало форму­вання в XIX ст. системи національних держав. У XX ст. спостерігали«« І три хвилі цього руху — після Першої світової війни, після Другої світ вої війни і розпаду колоніальної системи і наприкіпці XX ст. - розпил СРСР, Югославії, Чехословаччини.

Національні і націоналістичні рухи сьогодні є реальною політіп ною силою. Вони відіграють суперечливу роль, як показав нещодавні» розпад СРСР і формування національних держав на його основі.

З одного боку, воші закріплюють національно-культурну різноми нітність, виражають і захищають національні інтереси, виступам® проти уніфікації і ігнорування національних особливостей. Ідея про стирання національних відмінностей виявилася міфом.

З іншого боку, націоналістичні партії і рухи протиставляють свою націю іншим, ущемляють права національних меншин, послаблюють культурні зв’язки між націями.

У перспективі в XXI сі^-, можна чекати нововведень, що забезпечу- ¹ ють оптимальне поєднання національних культур і інтересів, подо- І лання національної ворожнечі, проявів расизму і націоналізму.

3. Державно-правові Держава та право нерозривно

ттнклц кризи і пов'язані між собою. Власне кажучи, «

трансформації ^{це дві СТ0}Р°^ІШ «Днієї медалі.

Держава реалізує свої функції 1 через систему обов'язкових правових норм. Проте ці норми залиша- 1 ються благими побажаннями, якщо вони не спираються на силу дер­жави.

Марксистський підхід до держави полягає в тому, що вона виникла 1 як апарат насильства, встановлення політичного і економічного пану- І вання одного класу над іншим і зійде з історичної сцени, відімре, коли 1 зникнуть класи і відпаде потреба в спеціальній машині придушення.

Багато в чому протилежний, ліберальний та неоліберальний по- і під полягає в тому, ідо держава відіграє роль нічного сторожа, в кра­щому разі - судді на футбольному полі, який не втручається в гру. Чим мі інше втручання держави в економіку і суспільне життя - тим краще для суспільства.

Формування політичної влади та її інститутів - одна з найважли- і ч 111 их рис цивілізаційного прогресу, нового етапу становлення глоба- иьної цивілізації.

Політична влада та властітві їй інститути - держава, яка забезпе­чує впорядковане функціонування суспільства, система правових норм, що виробляється і підтримується державою, і державний апарат, що примушує до виконання цих норм, - виникли приблизно 5 тисячо- ііть тому, на початковій стадії формування ранньокласової світової цивілізації, разом з першим поколінням локальних цивілізацій. Тоді ж визначилися основні функції держави в системі цивілізаційних сто­сунків:

1. Законодавча, тобто створення системи норм права, регулюю­чих стосунки між окремими людьми і цілими соціальними шарами.

2. Економічна. Держава замінила архаїчне право громадської класності правом приватної власності, перш за все державної і храмо­вої, і жорстоко карала за його порушення, а також регулювала стосун­ки товарного обміну, яких не було в первісному суспільстві. Держава як форма соціальної організації була необхідна людству, аби закріпи­ти переворот в системі економічних стосунків.

3. Військова. Влада брала на себе відповідальність за життя і безпеку сво'іх громадян, захищаючи їх від посягань з боку інших дер­жав і організовуючи напади на останніх з метою розширити свої тери­торії, захопити багатства. Для цього створювалася професійна армія, а в критичні моменти у військо залучалося майже все доросле чоловіче населення країни.

4. Відтворювальна. В період життя цивілізацій першого поко­ління ця функція держави мала особливе значення, оскільки лише загальними зусиллями можна було, наприклад, побудувати і підтри­мувати роботу зрошувальних систем в басейнах великих річок.

5. Фіскальна. Держава збирала податки та інші доходи і викорп стовувала їх для виконання всіх інших своїх функцій. Крім того, вони в особі верховного правителя і представників держапарату встановл и ■ вала величину податкових зборів, таких, що були достатні для задої" лення потреб держави і в той же час давали платникам податків мбж» ливість не лише виживати, але й примножувати свій добробут.

6. Соціокультурна. У всі часи влада так чи інакше підтримувії ла учених, поетів, художників, фінансувала будівництво палаців і гро мадських будівель, сприяла зміцненню моралі і пануванню певної і»' лігійної і політичної системи - ідеологічної основи свого панування.

Насправді держава с найважливішим інститутом цивілізаційного ладу суспільства, її роль і функції постійно трансформуються і відрі.і няються в різних світових і локальних цивілізаціях.

Форми політико-правового ладу в різних цивілізаціях:

• У ранньокласовій цивілізації держава була гранично централі зованото, оформлялася у вигляді монолітних деспотичних царспт (Єгипет, Вавилон).

• У цивілізаціях античного суспільства жорсткість державного рс- іулювання слабшас, виникають поняття демократії, виборності і змі нюваності посадових осіб. Зразками демократичної влади стали грець­кі поліси - міста-держави, керовані виборними правителями; існува­ли різні форми політичної влади — демократії, охлократії, тира­нії, олігархії, аристократії. В античну епоху виникла і така фор­ма політичної влади, як світові імперії, що носили, як правило, міжцивілізаційний характер.

• В період середньовічної світової цивілізації значну роль у влад­ній ієрархії феодальної монархії грала церква, яка пі коли змагалася з верховним правителем.

• Буржуазні революції в епоху раннє індустріальної цивілізації привели до народження парламентських буржуазних республік, прикритих завісою конституційної монархії.

• У західних індустріальних цивілізаціях в XX ст. поступово за­твердилися буржуазно-демократичні лади у вигляді президентської або парламентської республіки, іноді прикритої легким флером монархії. У східних цивілізаціях переважали більш менш відкриті фо­рми монархії або диктатури.

Напрями інновацій в державно-правовій сфері в рамках століття, що настало:

1. Найбільш великою, можливо, епохальною інновацією е переда­ча частки владних функцій на наддержавний рівень - цивілізаційний і глобальний. Ймовірно, подібна тенденція створення цивілізаційних наддержавних об'єднань стане однією з переважаючих інновацій в державно-правовій сфері XXI ст.

2. Інша базисна іішовація майбутнього періоду - формування гло­бальних органів влади як виражеїшя і наслідок процесів глобалізації і державно-правовій сфері. Одним з найбільших базисних геополітич- них нововведень майбутньої епохи стане формування глобального права як виразника волі глобального громадянського суспільства, ін­тересів всього людства як єдиного цілого, шо нерідко розходяться з ііільш вузькими інтересами окремих країн, цивілізацій, ТІІК і світових фінансових центрів що оперують на світовому ринку.

3. Нинішні національні держави також зазнають трансформацію: спостерігається процес конвергенції змістовної сторони державно- правового ладу в різних країнах у напрямі розширення демократич­них прав і свобод громадян, посилення боротьби з корупцією і контро­лю суспільства над діяльністю державних органів, посилення страте- гічно-іпноваційної і соціально-екологічної функцій держави.

4. Спостерігається тенденція розширення прав, відповідальності і ресурсів регіональних і муніципальних органів, що найближче знахо­дяться до населення, забезпечують його життєдіяльність і іцо викону­ють значну частішу соціальної і екологічної функцій держави. Націо­нальні держави, які раніше концентрували всю повноту влади (особ­ливо в унітарних державах), що створювало передумови для встанов­лення диктаторських режимів і зловживання владою, тепер вимушені віддавати частину своїх повноважень вниз, регіональним і муніципа­льним органам.

—'

4. Радикальні Інновації Однією з найважливіших <|.\ НИ

у військовій сфері ^цій Держави з часу її утворе і І

ведення ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ (5' оборот І нападі) і приготування до ми» Оскільки від цього залежить зборні ження держави і народу, інноваціям в цій сфері приділяються пріори­тетна увага і крупні ресурси. Кожна епоха характеризується своїм іі|> сеналом засобів і методів ведення війни.

Базисні нововведення у військово-політичній і військово-екопн мічній сферах в подальші епохи розвивалися в декількох напрямках.

По-перше, удосконалювалися способи комплектування регул яр них військ, прийоми і методи ведення бойових операцій.

По-друге, винаходилися і освоювалися новий вигляд озброєнь і зброї. Епохальними нововведеннями в цій області став винахід вони* пальної зброї, а потім і ядерного та іншого озброєння такої руйнівної сили, що його застосування загрожує знищенням людства.

ІІо-трете, з'явилося військове будівництво - спорудження кріпос­них стін, фортець, ровів і тому подібне. Розвивалося фортифікаційно мистецтво.

По-четверте, сформувалася галузь економіки, що працювала ми військові потреби.

По-п'яте, розвивалася військова освіта, навчання юнаків володін­ню зброєю і засобами захисту, мистецтву ведення бойових операцій.

Нарешті, по-шосте, виникли військові фінанси, оскільки профе- | сійну армію треба утримувати, купувати озброєння і продовольство,* фінансувати будівництво оборонних споруд і тому подібне.

Кожен технологічний спосіб виробництва, кожен лад створював нові можливості для нововведень в області військової техніки. Війсь­ково-технічні революції стали неодмінною складовою частиною і дви- ' гуиом науково-технічних революцій. Особливо почастішали переворо- ; ти у військовій техніці в XX ст., коли були введені в дію військові літа- 1 ки, танки, хімічна зброя.

В динаміці військових інновацій, як і в інших сферах життєдіяль- І пості суспільства, спостерігається циклічність. М.Д. Кондратьєв пока- 1

І Ціні, що підвищувальні хвилі довгострокових циклів багатші на війсь- I нош зіткнення. Це обумовлено низкою чинників: створенням нових, І Гн/іі.ш ефеїстивніших поколінь військової техніки і прагненням викори-

• Мпвувати їх для зміни геополітичної ситуації на свою користь; приско- г |ігшім зростанням економіки, що вимагає нових ринків збуту і в той же

І Цііг надає можливість виділити значні ресурси на військові потреби.

Розвиток військової техніки і ведення воєн відіграє двояку роль. З

І одного боку, це стимулює розвиток техніки і економіки, викликає потік Нововведень в цій області; з іншого — гальмує розвиток громадянського

• гічстору економіки і веде до величезних руйнувань і втрат найактив­нішої і кваліфікованої частки робочої сили в періоди воєн.

Епохальним нововведенням середини XX ст. став винахід атомної іґірої і засобів її доставки, а також біологічної зброї. Накопичення за- Гіпсів зброї масового знищення в роки холодної війни зробило безглуз­дими війни з її застосуванням.

А найбільшою військовою інновацією кінця XX ст. стали міжнаро­дні угоди про перозповсюдження ядерної зброї, відмову від її випробу­вань і скорочення під міжнародним контролем найбільш небезпечних нидів зброї і засобів її доставки. Вперше за всю історію людства були ■інищені найбільш смертоносні види озброєнь.

І хоча перехід до постіндустріального суспільства розпочався з епохального нововведення, пов’язаного з відмовою від воєн із застосу­ванням зброї масового знищення, зменшення військових витрат, проте це не означає, що війни, військова економіка і інновації в цій сфері відходять в минуле, настає епоха мирного, безконфліктного геополіти- чного розвитку.

Но-перше, військові конфлікти між державами продовжуються. З'являються нові способи ведення війни — «безконтактна» війна, засто­сування зброї міжнародними терористами в своїх акціях.

Но-друте. військова техніка продовжує удосконалюватися, збері­гаючи широке поле для інновацій. Створюються нові покоління озбро­єнь, зокрема високоточна зброя, що небагато чим відрізняється за сво­єю руйнівною силою від атомних бомб малої потужності. Удосконалю­ється, хоча і без випробувань, атомно-воднева зброя. «Малі війни» ви-

користовуються як полігон для випробувань нових поколінь зброї. 1« новаційна активність у військовій сфері не ослабіла, хоча структури и дещо змінилася.

По-третє, військова економіка (і особливо, експорт зброї) продон жує залишатися однією з рушійних сил сучасної економіки.

Отже, рецидиви гонки озброєнь, хвилі інноваційної активності к цій сфері тривають у XXI ст. Збережуться вони, мабуть, і в перепекти ві, так само як і небезпека розповсюдження зброї масового знищеним по багатьма країнам і цивілізаціям і використання його міжнароднії ми терористами і божевільними.

Складним базисним нововведенням, яке належить освоїти в XXI ст., має стати конверсія величезної військово-промислової мапшни, що склалася в більшості країн, використання накопиченого величезного запасу винаходів, подвійних технологій, сучасних виробничих потуж­ностей, кадрів високої кваліфікації для виробництва необхідних дли населення товарів і послуг, насичення ринків, вирішення соціальних і екологічних проблем. Здійснювати цю інновацію доведеться, аби зме­ншити загрозу зіткнення цивілізацій і поставити військово-промисло­вий комплекс під контроль громадянського суспільства.

Література до теми:

Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. Наличествующие предпо­сылки и возможные последствия иоетэкономической революции. - М.: Асаіетіа-Наука, 1999. - 724 с.

Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, I противоречия, перспективы: учеб. пособие для студентов вузов. - М.: Логос, | 2000. - 304 с.

Политическая социология: учеб. пособие для студентов вузов / [редкол.: Я Ю.С. Борцов и др.]. - 2-е изд., перераб. и доп. - Ростов н/Д: Феникс, 2001. - | 635 с.

Симеон О.Э. Инвестиционные и инновационные правоотношения: Пер- I спективы развития публичной и частой сфер: [монография] / О.Э. Симеон; ж Акад. правовых наук Украины, Науч.-исслед. ин-т интелектуал. собственно- 1 сти. - К.: 1н Юре, 2005. - 415 с.

Сорокин II. Социальная и культурная динамика. Исследование изме- I нений в больших системах искусства, истины, этики, права и общественных отиошений / Пер. В.К. Сапова. - СПб.: РХТИ, 2000.

Соціогуманітарний аспект інноваційно-технологічного розвитку еконо­міки України: [монографія| / [Л.І. Федулова, С.В. Захарін, М.С. Данько та [ їм |: за ред. Л.І. Федулової; ІІац. акад. наук України, Ін-т економіки та про- і дозування. — К., 2007. - 469 с.

Яковед Ю.В., Кузык В.Н. Стратегия инновационно-технологического Прорыва. - М.: МФК, 2003. — 510 с.