4. Хвилі інноваційної активності нерівномірно розподілені в просторі; періодично міняються їх епіцентри і лідери іннова­ційної активності. Епохальні і базисні інновації пов'язані з крупними вкладеннями в трансформацію суспільних систем. Кожен інновацій­ний переворот має свою вихідну географічну точку (епіцентр). Ініціа­тором перевороту служить одна або декілька лідируючих галузей, що знов з'явилися або радикально трансформованих. В епіцентрі можуть бути сконцеїггровані першоджерела інноваційного оновлення суспіль­ства.

5. У динаміці інновацій виявляються закономірності соціоге- нетики - спадковості, мінливості і відбору.

Спадковість виражається в тому, що оновлення системи спрямо­ване не на руйнування її спадкового ядра, а забезпечує його збере­ження і підвищеїшя життєстійкості в змінному зовнішньому середо­вищі. Спадкова функція інновацій полягає в створенні умов для збе­реження і оновлення генотипу суспільства як суперсистеми, складових його надсистем, систем, окремих елементів.

Спадкова мінливість в циклічній динаміці цієї суперсистеми складає головний зміст і призначення, основну функцію інновацій — епохальних, базисних, поліпшуючих. Постійно міняється, розвиваю­чись, суспільство. Зміни відбуваються не лише в його внутрішній

игруїпурі, але й в довкіллі. Аби адаптуватися до змін, потрібно міня- іигн. Найбільш ефективні з цих змін (інновацій) закріплюються в спа- иншкіму генотипі, збагачують його і передаються потім наступним по­їш пішим.

У відборі полягає вибір і корекція можливого набору інновацій.

111. > 11 зміні соціальних систем і етапів в їх розвитку виникає вибух му- ііш.пї. потенційних інновацій, мета яких — відповісти на виклик цих їм III.

Відбір в динаміці суспільства не носить характеру природного від­пису, оскільки він завжди здійснюється за ініціативою і при активній /(ЦІЛЬНОСТІ людей, в протиборстві суспільних систем.

2. Цивілізаційна соціогенетика

Теорія інновацій не може вва­жатися завершеною, поки не розкриті глибинні закономірності циклічно- генетичної динаміки цивілізацій як складних соціальних систем, що обу-

моилюють її виникнення, розвиток, вступ до періоду кризи і виходу з неї.

Іншими словами, потрібно зрозуміти механізм саморозвитку циві­лізацій, реалізації генетичної тріади — спадковості, мінливості і відбо­ру — основну роль в якому грають інновації. Наріжні камені у форму­вання соціогенетики заклали П. Сорокін і М. Кондратьев ще в 20-30-і роки XX ст.

Наука, згідно М. Копдратьсву, складається з трьох частин, трьох послідовних рівнів пізнання: статики, динаміки і генетики. Статика вивчає структуру (пропорції) функціонування і взаємозв’язків системи в стані спокою або еволюційного розвитку. Динаміка досліджує цик­ли і кризи в розвитку систем, причини порушення і відновлення рів­новаги в них, взаємовплив циклів і криз різної тривалості, що вини­кають в суміжних сферах. Мета генетики - розкрити закономірності спадковості, мінливості і відбору в динаміці систем, досліджувати їх генотип (спадкове ядро), механізм і наслідки йото оновлення і збага­чення, межі його змін в кризових ситуаціях.

Будь-яка система в живій природі і суспільстві існує і ефективнії функціонує до тих пір, доки зберігається її спадкове ядро, генотип, що виражає її єство, характерні риси, пропорційність і взаємодію утворю­ючих її генотип елементів. У структурі цивілізаційного генотипу можна виділити вісім основних елементів:

1. Природно-екологічне середовище:

• кліматичні умови (жаркий, холодний або помірний клімат);

• наявність ириродних ресурсів;

• рівень екологічної безпеки (схильність до землетрусів);

• ступінь дії людини на природне середовище (здатність остан­нього до подолання негативних наслідків цієї дії).