Тема 10. Інноваційна економіка XXI століття 'Ге, що Ти не хочеш мати завтра, відкинь сьогодні, а те, що хочеш мати завтра. - набувай сьогодні.

Фома Аквінський

10.1. Методологія інтегрального макропрогиозування у першій половині XXI о/г. Людство опинилося перед линем глибоких тектонічних зрушень, найсерйозніших за останні де­кілька століть.

Розгортається кластер глобальних криз, що охоплюють всі сторони житія суспільства: демографічну, природно-екологічну, технологічну, економічну, геополітичну, соціокультурну.

Подолання цих криз можливе лише на шляху глобальної цчві- лізаційно-інноваційної революції, здійснюваної цілеспрямовано всім планетарним співтовариством на початках партнерства цивіліза­цій. багатополярного світоустрою, становлення гуманістично-ноосфер- ного постіндустріального суспільства.

В основі методології інтегрального макропрогиозування є три складових:

1. Об'єктом передбачення стають 12 локальних цивілізацій 5-го покоління, які стають головними акторами на політичній, геоекономі- чній, геосоціокультурній арені XXI століття. Вони об'єднуються в 3 гру­пи, що мають загальні риси і долі:

• цивілізації Європи (західно-європейська, східно-європейська, євразійська);

• цивілізації Америки і Океанії (північноамериканська, латино американська, океанічна);

• цивілізації Азії і Африки (японська, китайська, індійська, буй дійська, мусульманська, африканська).

Взаємодії між ними визначають долю глобального співтоварис-і іш у XXI ст.

2. Виявляються глибинні взаємозв'язки радикальних змін у всі* складових генотипу цивілізацій - первинних (природно-економічній і демографічній), вторинних (технологічній і економічній) І третиніпі' (геополітичній і соціокультурній), що показує вирішальну роль в пері ломні епохи змін у духовному світі, в системі цивілізаційних цінностей,

3. Трансформації в локальних, світових і глобальної цивілізацій представлені в єдиній, взаємопов'язаній системі. Це дає багатомірНІ бачення структури і перспектив революційних змін, що відбуваються.

В цілому вчення про цикли, кризи та інновації в динаміці цивілі зацій виходить з наступних основних положень:

1. Розвиток суспільства має хвилеподібно-спіралевидний харак тер, відбувається на основі поєднання і взаємодії циклів різної трива­лості і амплітуди коливань. Кожна країна, цивілізація, проходять че­рез взаємодіючі фази циклів. Завдання науки - визначити ритміку цих коливань на майбутнє.

2. Зміна циклів супроводжується кризами різної глибини, які є болючими, але в цілому прогресивними формами руху суспільства, викопуючи три взаємозв’язані функції: руйнівну (видалення застарі­лих елементів системи): творчу (розчищення шляху для підйому нових елементів системи); спадкову (збагачення генотипу системи). Завчан­ня полягає в тому, щоб передбачати період настання критичних фаз в динаміці цивілізацій і виробити рекомендації щодо їх подолання.

3. Вихід із криз здійснюється на основі інноваційного оновлення всіх боків суспільства, генотипу цивілізації. Важливо визначити набір таких інновацій, аби сконцентрувати сили на їх ефективній реалізації як в масштабах країни і цивілізації, так і в планетарних масштабах, інакше зростаюча поляризація єдиної системи приведе до її гальму­вання, а можливо, і розпаду.

136

Ноосферний підхід полягає в єдності прогнозувань розвитку сус- „ільства і довкілля, в урахувати взаємовпливу циклш. _{в 1Х} динаміці, у визначенні механізмів становлення ноосфери, ідо забезпечуватиме ко- ,■ полюцію природи і суспільства.

Враховуючи багатоваріантність майбутнього розв_мтку> розгляда­ються два базові сценарії динаміки цивілізацій у 1-й половині XXI ст.:

• інерційний сценарій, що поширює на майбутнє тенденції роз­питку, що склалися, і передбачає тривалий пошук ^щовщей на ви- клики і кризи сучасної епохи;

. інноваційно-проривний сценарій, в рамках %_{кого гло}бальне співтовариство держав і цивілізацій, усвідомивши »^безпеку нових викликів, об'єднають сили для вироблення і реалізації довгострокової глобальної стратегії, що дасть адекватні відповіді на виклики нового

СТОЛІТТЯ.

в цілому цивілізаційна динаміка другої половини XX ст. - це пе­ріод зміни фаз наддовгострокових цивілізаційних циклів.

У 1950-75 рр. спостерігалась фаза підйому наддов^_ОСТр_ОКового ін­дустріального циклу в динаміці глобальної цивілізації (були досягнуті рекордні за всю історію людства показники за темпами >_Єхнологічного, чемографічного і економічного підйому, інформаційна Революція, від- посна геополітична стабільність, під'їм науки, освіти, _куЛьтури). Із 1975 р. почалася глобальна цивілізаційна криза, яка п_Ьи інерційному сценарії продовжиться до 2050 р., а при інноваційно-поривному сце­нарії - до 2025 р. - перехід від індустріальної світової цивілізації до

гуманістично-ноосферної постіндустріальної.

Вихі,т із глобальної цивілізаційної кризи може бут^ здійснено на основі епохальних інновацій у всіх складових генотипу ц_ИВІЛізацій - демографічній, екологічній, технологічній, економічну геополітич- ЯІЙ сощокультурній, що приведе до нового рівня цивілі_задійного роз­витку людства. Час, масштаби і наслідки залежать від вибору сцена­рію - інерційного або інновапдйно-проривного. Хвиля к_Вил0Вих потря­сінь охопить всі локальні цивілізації при різній їх глибшу і наслідках:

. _у найбільшій мірі передумови для переходу до нового рівня ци- вілізаційного розвитку дозріли в північноамериканські*, західноєвро­пейській, японській і океанічній цивілізаціях;

• У другому ешелоні - китайська, індійська, євразійська, латні ні американська і буддійська цивілізації;

• у третьому ешелоні - мусульманська і африканська цивілізації

Дослідження теорії і історії інновацій дозволяє кинути ПОГЛЯД 11Н перспективи їх динаміки в майбутньому, виявити розмах і структуру інноваційних хвиль в столітті, що настало.

Найзагальніший висновок полягає в тому, що можна чекати дні хвилі епохальних і базисних інновацій у XXI ст. Одна з них охопить першу половину століття, буде високою за своїм рівнем (порівняно і хвилею кінця XVIII - початку XIX ст., такою, що стала фундаментом становлення індустріальної світової цивілізації) і містить кластер епо­хальних нововведень, що перетворюють обличчя світу. Це буде періо, І становлення постіндустріальної світової цивілізації - сьомого цивілі заційного циклу. Проте термін «посііндустріальний» ще нічого не го­ворить про головну відмінну рису цієї епохи, а лише про її місце - піс­ля індустріального суспільства. Потрібний термін, який виражав би суть нового суспільства. Назви «інформаційне», «ноосферне» та інші не пасують, оскільки вони виражають лише одну сторону нового ладу, а не його суть.

Історики і соціологи майбутнього, характеризуючи світову цивілі­зацію ХХІ-ХХІІ ст., називають її інтегральним суспільством. На підтвердження цієї гіпотези можна висунути декілька аргументів.

По-перше, на зміну чуттєвого соціокультурного ладу, що панував протягом п'яти століть на Заході, та ідеаціональному (надчуттєвому) ладу, що переважав протягом тисячоліть на Сході, йде інтегральний соціокультурний лад в його західній і східній модифікаціях. Проте трансформація ця можлива лише за умови подолання бідності і убого­сті народів багатьох країн, що розвиваються.

Отже, інтегралізм тут виразиться в подоланні протиріччя, що за- ; гострилося за останні століття, між цивілізаціями Сходу і Заходу (не усуваючи відмінностей між ними).

По-друге, знайде вирішення корінне протиріччя XX ст. між капі­талістичною і соціалістичною системами не на основі повної і остаточ- мої перемоги капіталізму, а шляхом трансформації їх в новий, інтег­ральний соціокультурний лад. По-перше, в чистому вигляді обидва лади, і капіталістичний і комуністичний, дуже недосконалі і не мо­жуть задовольнити майбутнє людство в гідному творчому житті. По- друге, обидва лади працюють лише в особливих умовах в особливі пе­ріоди. В інших умовах та інші періоди вони не працюють і тому не по­трібні. По-третє, за останні десятиліття обидва лади в західному і схід­ному блоках напій все більш і більш втрачали свої специфічні риси і «запозичували» і об'єднували один одного в своїх культурах, соціаль­них інститутах, системах цінностей і способах житгя.

Тенденція трансформації капіталізму і соціалізму в інтегрально­му соціально-політичному ладі вже зараз виразно промальовується. Її зразками па Заході можуть служити скандінавські країни, і перш за все Швеція. Не випадково все частіше говорять про «шведську модель соціалізму». Хоча там зберігається ринкова економіка і провідна роль крупних корпорацій в економіці, соціальна складова в цьому ладі ба­гатша за ту, що була досягнута в СРСР та інших соціалістичних краї­нах. На іншому полюсі — приклад континентального Китаю, де при збереженні соціалістичного політичного устрою в економіці здійсню­ються принципи ршікового соціалізму, отримав простір дрібнотовар­ний і приватнокапіталістичний устрої, здійснюється синтез капіталіс­тичних і соціалістичних систем господарювання, який продемонстру­вав свої переваги двадцатип'ятирічним періодом високих темпів зрос­тання економиш і рівня ЖИТТЯ.

По-третє, процес глобалізації, що нестримно розвернувся з кінця XX ст., в економіці, інформаційному полі, культурі створює передумо­ви для зближення, інтеграції економічних і сощокультурних систем в різних країнах. Зараз це зближення відбувається на основі неолібера­льної моделі, укріплюючи панування західних цивілізацій. Проте це зустрічає прашення інших цивілізацій і соціальних шарів до іншої, багатополярній моделі глобалізації, більшою мірою адекватної гумані- стично-ноосферній сутності постіндустріального суспільства. С всі під­стави чекати, що саме за цією моделлю майбутнє. Вона змінить харак­тер і наслідки глобалізації як епохальної інновації XXI ст.

Інтеграційні тенденції будуть, ймовірно, розвиватися на двох рім нях - створення наддержавних цивілізаційних об'єднань за типом Єн ропейського союзу і поступове формування всесвітніх інститутів ГЛОІМІ льного громадянського суспільства, які можуть перейняти на себе фу нкції забезпечення глобального стійкого розвитку і підтримки діалогу, співробітництва і партнерства цивілізацій і держав у вирішенні нагу щних проблем XXI ст.

ГІо-четверте, інтегралізм трансформує і внутрішню структуру соні окультурних ладів, відновить гармонійну єдність науки, етики і ecu тики. Наука, культура і етика зазнають інтегральної трансформації, звільняючись від потворності і спотворень перехідної епохи і гармо нійно об'єднуючись в об’ємному баченні багатовимірного світу. Це та кож crane епохальною інновацією XXI ст.

Звичайно, намальована вище картина епохальних нововведень виражає оптимістичну тенденцію трансформації суспільства в столітті, що настало. Не можна виключати і інших сценаріїв, і перш за всі' вкрай песимістичного - можливості зіткнення цивілізацій - потенцій ної епохальної антиіішовації XXI ст. Глобального, самогубного зітк­нення цивілізацій навряд чи слід чекати при нинішньому розкладі геополітичних сил в першій половині XXI ст.; але немає гарантії від цього сценарію надалі, якщо не запанує тенденція формування бага- тонолюсного світу, заснованого на діалозі і партнерстві цивілізацій, інтегральних соціокультурних ладів.

Інша хвиля інновацій очікується (при реалізації оптимістичного сценарію) в 60-70-і роки цього століття. Вона буде менша за своїми ма­сштабами, супроводжуючи становлення сьомого Кондратьєвського ци­клу в межах інтегрального постіндустріального суспільства, що по­вного мірою розкриє потенціал цього суспільства. У цей період спосте­рігатиметься величезна хвиля базисних інновацій, що в основному за­вершать трансформацію всіх сторін життєдіяльності суспільства, у но­ву історичну епоху. Наступна хвиля базисних інновацій очікується (при збереженні тенденцій циклічної динаміки, що склалися) вже за межами нинішнього століття, у 10-20-х роках наступного, XXII сг.

2. Структура Зрозуміти глибинні трансформації,

майбутніх ^щ0 Збуваються нині, і передбачати їх

інноваційних розвиток неможливо без тривалої істо-

хвнль ричної ретроспективи, бо коріння сього­

дення і майбутнього у минулому.

Почнемо з двох інноваційних полів, що знаходяться на стику при­роди і людини: демографічного і екологічного. В обох випадках рід людський (Ното sapiens), вийшовши з природи і з підпорядкування гластивим нею закономірностям, завдяки епохальним і базисним ін­новаціям в сотні і тисячі разів розширив нішу, що займав, і почав фо­рмувати власні закономірності і тенденції розвитку. Перші сім тисячо­літь історії спостерігалося повільне зростання чисельності населення Землі: з 10 до 160 млн. чоловік — у 16 разів. Ледве вище було зростан­ня в перші 19 століть нашої ери, коли чисельність населення виросла приблизно у 10 разів. Повільно збільшувалася і середня тривалість життя. Проге в XX ст. тендеіщії, що склалися, були порупіені, стався демографічний вибух: за одне століття чисельність землян виросла з 1630 млн. до 6055 млн. — в 3,7 рази. Проте в XXI ст. маятник гойднеть­ся в інший бік. При загальному збільшенні населення (за прогнозом до 2050 р. в 1,5 рази) більше 40 країн виявиться в стані депопуляції, скорочення чисельності і старіння населення, падіння його інновацій­ної активності. До кінця століття очікується стабілізація, а в наступ­ному столітті можливе розповсюдження тенденції до депопуляції люд­ства в цілому. Це буде демографічний перехід, що може бути оцінений як епохальна антиінновація. Проте не виключено, що люди зуміють уникнути її, якщо збережуть помірні темпи зростання населення, оп- тимізуючи свою нішу в біосфері.

Тим самим пом’якшиться загроза виснаження обмежених природ­них ресурсів і масштаби демографічного навантаження на довкілля, якщо вдасться одночасно обмежити темпи зростання потреб і спожи­вання на душу населення. Найважливішою епохальною інновацією в цьому напрямку стане перехід до ноосфери, до позитивної^) її варіанту, що забезпечує гармонійну коеволюцію суспільства і природи, масшта­бне використання поновлюваних джерел енергії, безвідходних і мало-

відходних технологій, послідовну заміну природних джерел сировини штучними. Тим самим буде здолана тенденція, що склалася протягом тисячоліть і особливо посилилася в Індустріальну епоху, орієнтації ті природомарнотратні технологічні інновації, що забруднюють довкілля Перехід до ноосфери трансформує всі сторони життя суспільства, ми кличе хвилю екологічних базисних і поліпшуючих інновацій.

Це може статися лише на основі радикальних перетворень в тих нологічному і економічному інноваційних полях. Епохальними ново введеннями тут будуть становлення постіндустріальних технологічне го і економічного способів виробництва, шостого, а потім сьомого тех нологічних устроїв і адекватних їм Кондратьсвських циклів. Тумані зація економіки і технологій виразиться в тому, що зросте число бази сних і поліпшуючих інновацій у сфері виробництва товарів особистого вжитку і послуг для населення і зросте доля цих секторів економіки .111 рахунок різкого скорочення мілітаризації економіки і технологи. Цс також стане епохальним нововведенням, що змінить тисячоліттями переважаючу тенденцію. Забезпечуватиметься оптимальне співвідно­шення ринкового і нериикового секторів економіки, ринкового саморе­гулювання і державного регулювання.

Епохальним нововведенням є також глобалізація економіки і тех­нології, прискорення додання базисним інноваціям на цих полях гло­бального характеру, а головне - подолання в індустріальному товарис­тві технологічного і економічного розриву між країнами і цивілізація­ми, що стрімко збільшується, і початок тенденції до їх зближення. Бу­де потрібно об'єднання зусиль для глобального розповсюдження бази­сних інновацій.

Інноваційна трансформація радикально змінить обличчя двох верхніх поверхів піраміди цивілізації - державно-політичного і соціо- ісультурного полів. Епохальними інноваціями тут будуть становлення інтегрального соціокультурного ладу і багатонолярного світоустрою на базі діалогу, співпраці і партнерства цивілізацій і народів, що виклю­чає міждержавні і міжцивілізацішгі війни. Цс знайде вираження в кластері базисних інновацій, спрямованих на формування нової зага- льнонаукової парадигми (нової картини світу), на формування систе­ми безперервної освіти з гуманіетично-ноосферною орієнтацією, на збереження культурного різноманіття і всесвітньої культурної спад­щини, на гуманізацію етики і релігійних вчень, на розповсюдження культури світу і ненасильства. Базисні нововведення торкнуться дер­жавно-політичної і геополітичної сфер, забезпечуючи раціональне по­єднання демократичних прав і свобод особистості і відповідальності кожного перед сім'єю, колективом, суспільством, підпорядкуванні державного апарату інститутам громадянського суспільства, форму­вання міждержавних (цивілізаційних) об'єднань і елементів держав­ності у глобальних органів, відповідальність яких за забезпечення міжнародного миру і безпеки, вирішення конфліктів і подолання між­народного тероризму, підтримка глобального стійкого розвитку істотно зросте разом з повноваженнями і необхідними для реалізації цих пов­новажень ресурсами.

Викладена вище структура інновацій XXI ст. реальна лише при здійсненні оптимістичного сценарію. Це не означає, що вона утопічна. Для кожної з названих вище епохальних і базисних інновацій є реа­льні передумови, соціальні сили, зацікавлені в її здійсненні. Але є пе­редумови і сили, що протилежно направлені, такі, що борються не ли­ше проти інновацій, але і за антиінновації. Епохальні і базисні анти- інновації також не виключені, і потрібно ясно розуміти їх коріння і не­безпеку, аби не допустити здійснення песимістичного сценарію, при якому може стати реальністю найбільша епохальна антиінновація — самознищення людства в результаті глобального зіткнення цивіліза­цій, аналогічної за силою і наслідкам техногенній катастрофі або все­світній епідемії.

Є гри сили, які можуть здійснити оптимістичний сценарій іннова­цій і перешкодити песимістичному сценарію антиінновацій XXI ст.

По-перше, це учені, які повинні відмовитися від дрібних ироблем і амбіцій і виробити науково обгрунтовану і зрозумілу для більшості на­селення, прийнятну для прогресивних шарів реальну картину’ можли­вих інновацій і антиінновацій століття, що настало, умови і шляхи ре­алізації оптимістичного сценарію глобального стійкого розвитку.

По-друге, це вчителі, педагоги, журналісти, які повинні передніш ти цю ясність бачення, сутність вибору, необхідність і шляхи реалізації оптимістичного сценарію глобального інноваційного розвитку акти ним шарам суспільства, і перш за все молодим поколінням, схильним до інновацій і здатним на них в активному періоді свого життєвои> циклу.

По-трете, це прогресивні соціальні, суспільні і політичні рухи (як національні, так і міжнародні), які найчутливіше сприймають персі іг кгивні інтереси громадянського суспільства, готові підтримувати і здійснювати назрілі інновації. Це тим більше важливо, що сили, які протистоять цим інноваціям, відстоюють вузьколобі корисливі інтере­си, в них сконцентровані основні ресурси, а часто і політична влада, і вони відстоюватимуть свої інтереси, не зважаючи ні на що.

Від результату цієї боротьби між силами епохальних (базисних) інновацій і антиінновацій залежатиме доля людства - і не в настільки віддаленому майбутньому. Відсидітися від цієї боротьби за високим забором або в вежі із слонової кісткі не вдасться нікому. Кожен пови нен зробити усвідомлений стратегічний вибір, відмовившись від ме­тушні повсякденних справ і турбот. Від вибору кожного із землян, що нині живуть, залежатиме доля людства. Такий імператив століття, що настало.

Література до теми:

Геєць В.М. Інноваційні перспективи України: [монографія] / Геець В.М., Семиноженко В.П. - Харків: Константа, 2006. - 271 с.

Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: учеб. пособие для студентов вузов. - М.: Логос, 2000. - 304 с.

Кузык Б.Н Россия - 2050: Стратегия инновационного прорыва: [моно­графия] / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец. - 2-е изд., доп. - М.: Экономика, 2005. - 619 с.

Ре вудь к ий С. Теоретичні та практичні передумови переходу світової економіки на інноваційну модель розвитку / С. Ревуцысвй // Теорія і прак­тика інтелектуальної власності. — 2008. — № 5. — С. 72—79.

Скрипник A.B. Інноваційні перспективи України / Скрипник A.B. // Фінанси України. - 2008. - Ns 5. - С. 103-114.

Теория и механизм инноваций в рыночной экономике / Под ред. Ю.В. Нконца. - М.: МФК, 1997. - 183 с.

Цивілізація. Глобалізація (кінець XIX —початок XXI ст.): монографія: [в

2. т.] / В.М. Шейко. - Харків: Основа, 2001. - Т. 1-2.

Эноргая. Экология. Будущее: [учеб. но программе расширения и углуб­ления экол.-энергет. образования] / В.П. Семиноженко, ІТ.М. Канило, В.Н. Остапчук, А.И. Ровенский; под общ. ред. М.П. Канило; Нац. акад. наук Украины, Сев.-Вост. науч. центр, Ии-т проблем машиностроения и др. - Ха­рків: Прапор, 2003. - 463 с.

Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. М: Наука, 1999. - 449 с. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации XXI века. - М.: Экономика, 2004. - 444 с.