Лабор.діагност.вірус.хв

300S.

Паповавіруси стійкі до ефіру і прогрівання. Геном представлений двоспіральною кільцевою молекулою ДНК із

ММ 3-5 МД,		частка	Г+Ц	складає40-50%. ДНК			володіє
інфекційністю. У віріонах виявлено 6-9 поліпептидів з ММ 3-
82 КД. Низькомолекулярні поліпептиди - клітинні							гістони,
міцно зв'язані з вірусною ДНК і не виявляються в складі
“порожніх”	віріонів.		Реплікація		вірусної	ДНК	і зборка
віріонів	здійснюється			в ,	ядрісинтез	поліпептидів
відбувається в цитоплазмі. Зрілі віріони виходять із клітини
після	її	лізису. Деякі			паповавіруси		викликають
трансформацію клітин-хазяїнів і утворення пухлин.

Родина складається з двох родів: Papillomavirus u Poliomavirus.

1.Рід Papillomavirus (від лат. papilla - сосок, грец. oma -

пухлина). До складу роду входять: вірус папіломи кроликів, чи папіломи Шоупа(прототипний вірус), вірус папілом людини (більш 60 типів), мавп, ВРХ, коней (6 типів), слонів, оленів, лосів, овець, собак, опосумів, мишей, черепах,

зябликів, папуг. Віруси викликають утворення поліпів у природних хазяїнів і не розмножуються в культурі клітин.

2.Рід Polyomavirus (від грец. poly - багато і oma -

пухлина). До складу роду входять: вірус папіломи мишей (прототипний вірус), віруси поліом мавп(SV 40, SA 12), людини (ВК, JC), ВРХ (WRSV), кроликів (RKV) і мишей (К). Можливі представники родувіруси, виявлені у свиней і хом'ячків.

ПАПІЛОМАТОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Bovine papіllomatosis, Warts in cattle (англ.)

Папіломатоз ВРХ - доброякісна хвороба, що характеризується появою на шкірі бородавок, я і часто мимовільно зникають. Вірусна папілома ВРХодна з численних пухлин ссавців, де етіологічна роль вірусу а появі

пухлинного	росту	не	викликає	.сумнівуПоширення
повсюдне.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКА. Вірус папіломатозу ВРХ вперше описав Магалхес у Бразилії 1920в році, потім Гріч у 1929 р. у США.

Морфологія і хімічний склад. Розміри віріонів у середньому 47 нм, містять 72 довгастих капсомера довжиною 7,5 нм і шириною 5-6 нм. Виділена інфекційна ДНК вірусу. У

градієнті щільності CsCI вірус дає 2 піки: 1,33 г/см3 (щільні віріони) і 1,29 г/см3 (порожні віріони). ММ і вміст білка у вірусі бичачого папіломатозу такі ж, як і у вірусу папіломи Шоупа, тобто 47×106 Д і 88% білка. Одна ГАО відповідає » 1,5× 108 віріонів і містить близько10 нг вірусного білка. У пухлинних клітинах присутні 28, а в культуральних клітинах 9 геномів вірусу. Вірусна ДНК є присутньою в інтегрованому стані з клітинною ДНК.

Стійкість. Вірус резистентний до ефіру, кислотостійкий

та термостабільний.
АГ	активність.	Сироватки	крові	корів, інфікованих
вірусом бичачого папіломатозу в природних умовах, а також
хом'ячків, що мають вірус-індуковані пухлини(у результаті
експериментального		зараження),	містять	високі		титриAT
(анти-ГА). У природно ураженої ВРХ титрAT до вірусу
нижче, ніж при експериментальному зараженні. AT також
були виявлені в		сироватці	заражених		коней і кроликів.
Очищений	і концентрований		АГ, отриманий		з	бородавок

природно хворих і експериментально убитих телят, викликає в організмі кроликів і морських свинок утворення ПА і ВНА, активність яких можна установити на мишенятах. Вірус

папіломи,	інокульований	підшкірно	білим	мишенятам,
викликає пухлинне розростання. Гіперімунна сироватка
кроликів	і морських	свинок цілком	нейтралізує віруси
папіломи, і при зараженні в мишей пухлинне розростання не
утворюється.
АГ	варіабельність	і споріднення	не	вивчені. Вірус

папіломи ВРХ удавалося передавати коням, у яких він викликав пухлини сполучної тканини. При зворотній інокуляції пухлинної тканини в телят розвивалися бородавки.

Експериментальна інфекція. Відтворюється в телят і коней. Можливість передавати папіломи фільтратом була показана ще в 1920 р. При введенні безкліткових фільтратів підшкірно новонародженим мишам лінії СЗН/еВ і хом'ячкам

у них	приблизно через100 днів на місці інокуляції
розвивалися щільні пухлини. Метастазів не			відзначалося.
При зараженні в мозок з'являлися пухлини.
При	внутрішньошкірному	введенні	вірус	у коней
викликав саркомоподібні пухлини шкіри. У			мишей	лінії
СЗН/еВ і сірійських хом'ячків нерідко виникали метастази.
Вірус здатний трансформувати		культури	клітин	ВРХ і

ембріонів

мишей.

При

підшкірному

введенні

новонародженим мишам він викликав пухлини. Гіперімунна

сироватка

кролика

і

морської

свинки

нейтралізувала

дію

вірусу.

Локалізація

вірусу, вірусемія,

вірусоносійство,

вірусовиділення не вивчені.

Культивування.

Вірус

розмножується

на

ХАО , КЕ

причому її епітеліальні стовщення містять велику кількість

збудника, а також у культурі клітин ембріону корів і мишей.

ЦПЕ

не

спостерігається, але

через 45-50 днів

можна

відзначити трансформацію клітин. Трансформовані клітини

легко

пасажуються.

Особливості

репродукції

не вивчені.

Вірус

має

здатність обмежувати власне розмноження, а

також розмноження SV40.

ГА

властивості.

Вірус

володіє

ГА

активністю

з

еритроцитами

мишей.

ГА

відбувається

при4-12°С, але

відсутня при 2237°С. Оптимальний режим реакції ГА при

рН 6,8 - 8,4.

Джерела

і

шляхи

передачі інфекції. Не вивчені.

Зараження, очевидно, відбувається при прямому контакті.

Спектр патогенності в природних умовах. Не вивчений.

ПАТОГЕННІСТЬ. Вірус відрізняється від інших, що

викликають

утворення

бородавок, тим,

що

основним

компонентом бородавок є проліферативна сполучна тканина.

Бородавки

зустрічаються

на

голові і шиї

телят, рідше на

шкірі інших частин тіла. Через кілька місяців вони зникають. Бородавки на сосках, пенісі зустрічаються рідше і можуть бути викликані іншим збудником. Спочатку з'являються невеликі, повільно зростаючі вузлики. Іноді вони ростуть швидко і нагадують кольорову . капустуДосягши максимального росту, бородавки відпадають. Розміри пухлин - від горошини до декількох сантиметрів у діаметрі.

ЛАБОРАТОРНА		ДІАГНОСИКА ПОСТАНОВКА
РІФ, ПЛР, реакції по Соузерену.
ІМУНІТЕТ		І	ЗАСОБИ	СПЕЦИФІЧН
ПРОФІЛАКТИКИ. Імунітет не вивчений. Для профілактики
застосовують нативний вірусомісткий матеріал. Суспензії
тканини	бородавок,	приготовлені	на	гліцериновому

сольовому розчині чи формалінізовані, використовують як вакцини для профілактики і лікування.

ПАПІЛОМАТОЗ ШОУПА КРОЛИКІВ

Rabbit papilloma (англ.)

Папіломатоз Шоупа (папілома кроликів, фіброматоз Шоупа) - доброякісна пухлинна хвороба кроликів, що проявляється наявністю розсіяних епідермальних утворень у різних ділянках тіла тварини. У природних умовах хворіють тільки дикі американські кролики в Північній Америці

(Sylvilagus flоri-danus).

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКА. Хворобу вперше описав Шоуп у1933 р., він же і виділив вірус. Серед папіломавірусів тварин найбільш вивчений вірус папіломи кроликів. У природних умовах він викликає утворення доброякісних пухлин епітеліального походження в різних

ділянках тіла диких американських і домашніх кроликів.
Морфологія і хімічний склад. Віріон являє				собою
ікосаедр	діаметром 45 нм. Двоспіральна ДНК складає 6-8%
загальної	маси	віріону, має	суперциркулярну	форму

(кільцеву з вторинною спіралізацією), причому в первинній спіралі не вистачає 20 витків, а вторинна спіраль складається

з20 витків. ММ ДНК - 3-5 × 106 Д. Г+Ц від 41 до 49%. Константа седиментації 280-300 S, плавуча щільність у CsCI 1,34 г/см3. Легко фільтрується через свічі Шамберлена і Беркефельда, але не проходить через фільтр Зейтца.

Вочищеному вірусному матеріалі ідентифіковано18 амінокислот. . Вірусна ДНК перебуває в інтегрованому стані

зклітинною ДНК.

Культивування.				Високочутливою			системою		для
репродукції		вірусу		служить		культура		клітин.		НЕКр
Розмножуючись, вірус викликає в ній ЦПД і накопичується в
титрі не нижче104 ТЦД50/мл. При масивному зараженні
культури	5-10		БУО/кл		відзначають			короткочасне
придушення			розмноження			клітин. Потім		швидкість
розмноження			відновлюється		й	у	заражених		культурах
починають з'являтися морфологічно змінені								клітини, що
мають форму витягнутих фібробластів і містять включення.
Ефект придушення росту був використаний для титрування
вірусу.
ГА	властивості.			Вірус	адсорбується			еритроцитами
кролика, людини, мавпи, морської свинки, курки, але ГА не
відбувається .
Стійкість. Вірус термостабільний і руйнується тільки
при 70°С	після 30 хвилинного				нагрівання. Стійкий до				змін

рН у межах3-7, чуттєвий до ефіру і хлороформу. Вірус

вдається

очистити

за

допомогою

фторвуглеводу

чи

преципітації метиловим спиртом. Щільність часток варіює

від 1,29 до 1,34 г/см3 у залежності від вмісту ДНК.

АГ активність. У перехворілих кроликів з'являються

сироваткові ВНА. Тканина бородавок домашніх кроликів,

що містить вірус, індукує

утворення AT

при

інокуляції.

Екстракти папілом, з яких не удається виділити вірус, при

введенні здоровим кроликам викликають появу специфічних

AT, та в них міститься АГ у якійсь замаскованій формі.

Локалізація вірусу, вірусоносійство і вірусовиділення.

Вірус локалізується в місцях шкірних уражень. У старих

пухлинах знаходиться в замаскованому стані; екстракти

папілом.

з

який

не

удається

виділити,

привірус

внутрішньовенному

введенні

здоровим

кроликам

викликають появу АТ. Вірусний АГ виявляють в оболонках

клітин.

У

вісцеральних

органах

і

крові

хворих

кроликів

вірусу немає. Тривалість вірусоносійства не вивчена.

Експериментальна інфекція. Експериментально можна

інфікувати

домашніх

кроликів, а

також

кілька

видів

кролячих,

втираючи вірус у скарифіковану шкіру. При

втиранні екстракту пухлини в скарифіковану шкіру кроликів

через 2-4 тижні з'являються дрібні папіломи, які або

розсмоктуються, або зливаються у великі конгломерати.

Можливі метастази і ракові переродження. У домашніх

кроликів

пухлина

розростається

відносно

швидко. В на

м'ясиста, рожевого кольору чи кольору сажі, частіше плоска,

суха чи соковита.

Особливості внутрішньоклітинної репродукції. У

5-

10%

клітин

гранулярного

шару

ураженої

ділянки

збільшується синтез ДНК, вірус починає розмножуватися,

видимо, у ядерці, де утворюються частки діаметром33 нм.

Незабаром

у

процес

втягується інша частина

ядра, і тоді

з'являється велика кількість зрілих вірусних часток. Деякі

препарати можуть містити неповний вірус.

Джерела

і шляхи

передачі

інфекції. У

природних

умовах вірус передається, імовірно, при контакті здорових

кроликів

із хворими при наявності травм,

також,

через

кліщів. В експериментальних умовах інфекцію можуть

передавати комарі і клопи. Можливо приймають участь у

цьому процесі нематоди.

Спектр патогенності у природних умовах. Спектр патогенності у природних умовах, дуже обмежений. Вірус викликає ураження шкіри в диких американських і домашніх кроликів. В організмі людей, що мали контакт із вірусом папіломи Шоупа, вірус може знаходитися в дефектній формі у виді геному, позбавленого білкової оболонки.

ПАТОГЕННІСТЬ. Папілома Шоупа - доброякісна пухлина, обмежена епідермісом, являє собою високі тонкі сосочки чорного чи сірого кольору. У природних умовах пухлини з'являються на спині, передній частині голови і на вухах; діаметр їх приблизно 2 см. Приблизно через 8 тижнів вони зникають, але іноді зберігаються місяцями. Рідко і

тільки в диких американських кроликів папілома може перероджуватися в злоякісну форму типу епідермоїдної карциноми (плоскоклітинний рак), що часто дає матастази і приводить до смерті.

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА. Діагноз ставлять на підставі клінічного дослідження, біопроби і вірусологічної

експертизи (РІФ, ПЛР), зараження		КК та ідентифікація	за
допомогою РІФ, ПЛР.
ІМУНІТЕТ	І	ЗАСОБИ	СПЕЦИФІЧН

ПРОФІЛАКТИКИ. Перехворілі кролики несприйнятливі до повторного зараження. Специфічні засоби для профілактики не розроблені.

ПАПІЛОМАТОЗ КОНЕЙ

Cutaneous papilloma of the horse (англ.)

Папіломатоз коней - хронічне захворювання коней, яке характеризується появою на лицевій частини голови й інших частинах тіла багаточисельних бородавок(папілом). Поширення повсюдне.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКА. Кук і Олсон вперше описали передачу пухлин фільтратом у 1951 році.

Морфологія і хімічний склад. Віріони ікосаедральної форми, діаметр їх 51 нм, симетрія 5:3:2.

Стійкість. Вірус зберігається 75 днів при 4°С і 185 днів після заморожування при-35°С. Не витримує нагрівання і інактивується при 55°С за 30 хвилин.

АГ варіабельність і споріднення. У літературі описана

близька	папіломатозу	хворобасаркоїд	коней. Він
передається шляхом підшкірного введення в скарифіковану
шкіру	фільтрату чи	надосадового шару	центрифугату з

пухлин.

Вірус

не

класифікований ,

очевидноі,

родинний

папіломавірусам ВРХ, тому що матеріал папілом ВРХ може

викликати типові саркоїди в коней і навпаки. Інкубаційний

період продовжується 10-170 днів. Саркоїд локалізується на

часто травмованих ділянках шкіри(області живота, шиї,

голови, кінцівок). При

саркоїді

на

шкірі

з'являються

фібропапіломи з виразкою. Іноді виникають ураження типу

бородавок. Саркоїдом уражаються коні усіх віків незалежно

від статі, породи, масті і часу року.

Культивування. Вірус добре росте на ХАО КЕ.

Особливості

внутрішньоклітинної

репродукції

не

вивчені.

Хвороба

легко

передається

коням

при

.контакті

Тварини інших видів не хворіють.

ПАТОГЕННІСТЬ.

Папіломи

частіше

утворяться

в

ніздрях і на губах. Це невеликі (діаметр до 1 см) утворення на

шкірі,

що

складаються

з

ороговілих .

Папіломимас

зустрічаються в коней в віці 1-3 років.

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА. Не розроблена.

Діагноз	на	саркоїд	заснований		на	гістологічному
дослідженні.
ІМУНІТЕТ		І	ЗАСОБИ			СПЕЦИФІЧН
ПРОФІЛАКТИКИ. Перехворілі тварини імунні Специфічна
профілактика не розроблена.
ПАПІЛОМАТОЗ СОБАК
Orale papillоmatоsis of dogs (aнгл.)
Хвороба		характеризується		ураженням		слизистих
оболонок, особливо в молодих собак. Поширена повсюдно.
Частіше реєструється в собачих розплідниках.
ХАРАКТЕРИСТИКА			ЗБУДНИКА.		Передача
фільтратами	пухлин молодим		щенятам	доведена ще 30в -х

роках минулого століття..

Морфологія і хімічний склад. Вірус папіломатозу собак

морфологічно	подібний	з	вірусом	поліоми	і	кролячої
папіломи Шоупа.

Стійкість. Вірус термолабільний: при 58°С руйнується
за 30 хвилин, при 45°С виживає до 1 години. Зберігається в
50%-ному гліцерині й у ліофілізованому виді.
Експериментальна		інфекція. Гомогенати папілом		від
хворих собак	при	втиранні	в скарифіковану	слизисту
оболонку	здорових	собак	викликають	зараження

папіломатозом. Заразити	собак	втиранням	у	слизисті
оболонки (кон’юнктиву, вагіну), шкіру черевної			стінки	не
вдається.

Хвороба, очевидно, передається при контакті. Тварини інших видів несприйнятливі.

ПАТОГЕННІСТЬ. Бородавки, по зовнішньому вигляді іноді нагадують кольорову капусту, здебільшого з'являються спочатку на губах, а потім поширюються на порожнину рота

і глотку. Через 4-21 тижні зникають.		Інфікуватися		можуть
тільки слизисті оболонки рота і		сусідні ділянки . шкіри
Хвороба може передаватися молодим собакам. Інкубаційний
період може тривати 4-8 тижнів.
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА. Виявлення вірусу
(антигену) за допомогою РІФ, ПЛР
ІМУНІТЕТ	І	ЗАСОБИ		СПЕЦИФІЧН
ПРОФІЛАКТИКИ.	Перехворілі собаки		імунні. З	метою
профілактики застосовувалося внутрішньом’язеве введення
суспензій тканини бородавок з наповнювачами.
ПОЛІОМАВІРУСНІ ХВОРОБИ
Представники	роду Poliomavims		характеризуються

наступними властивостями: розмір віріонів 44-48 нм, ДНК 2- нитчата, кільцева, її ММ 2,4-3,0×106Д (вірус поліоми), і 2,3- 3,3×106 Д (вірус SV-40) складає 12% маси віріону. Константа седиментації в залежності від конфігурації ДНК складає21S для суперспіралі 14Sі для лінійної. Суперспіральна і кільцева форми ДНК інфекційні. ДНК вірусу включається до

складу	генома	клітини-хазяїна. Білки складають 88% маси
віріону	і	представлені		двома	великими4-5-ма	і
низькомолекулярними			поліпептидами. Віруси SV-40 і

поліоми мають ендонуклеазу. Віріони голі, мають форму ікосаедра, ММ їх 20-25 МД. Плавуча щільність 1,28-1,29

г/см3, константа	седиментації 229-240S.			Витримують
температуру 56°С,	стійкі	до	ефіру, але	руйнуються

додецилом натрію. Розмножуються в ядрі. Описано різні види генетичної взаємодії, крім множинної реактивації. За певних умов віруси онкогенні.

Вірус поліоми, введений новонародженим мишенятам, викликає розвиток різноманітних за гістологічною структурою пухлин. Він також викликає пухлини у тварин різних видів при зараженні незабаром після народження.

Пухлини, індуковані вірусом поліоми, не містять

інфекційного вірусу, цим вони відрізняються від вірусу

SV40.

Література:

1.Калиніна О.С., Панікар І.І.. Скибіцький В.Г. Ветеринарна вірусологія. К., 1994. «Вища освіта», 431 с.

2.Панікар І. І., Скибіцький В. Г., Калініна О. С. Практикум з ветеринарної вірусології. – Суми: Козацький вал, 1997. – 236 с.

3Скибіцький В..Г,		Ташута С..Г Ветеринарна	вірусологія.
Посібник (КД), 2003.
4..Скибіцький В.Г., Панікар І.І., Ткаченко О.А. і ін .			Практикум
з ветеринарної вірусології . К., «Вища освіта». 2005. – 208 с.
5.В.Н. Сюрин, Н. В. Фомина. Частная			ветеринарная
вирусология: Справочная книга. – Москва.: Колос, 1979. – 472 с., ил.
6.В.Н. Сюрин, Р.В. Белоусова, Н. В. Фомина. Диагностика
вирусных	болезней	животных: Справочник. –	Москва.:

Агропромиздат, 1991. – 528 с.

7.В.Н. Сюрин, А.Я. Самуйленко, Б.В. Соловьёв, Н. В. Фомина. Вирусные болезни животных. – Москва, ВНИТИБП, 928 с, ил.

8. Cole С. К, ConzenS.D. Polyomaviridae: The viruses and their replication.// hi: Fleldl VI ed. - Philadelphia: Lippincott, Williams & Wilkins, 2001. - P. 2141-2174.

.

9. Hou J., Jensen P. J., Major E. O. etal. Family Polyomaviridae. //In: Virus Taxonomy I i of the International Committee on Taxonomy of Viruses / C. M. Fauquct, M. A, MtiyO I U. Desselberger, L. A. Ball (eds.).

— Elsevier Academic Press, 2005. — P. 7SI 218,

10. JensenP. N.,MajorE. O. A classification scheme for human polyomavirus JCV v.iiuiir.L. nucleotide sequence of the noncoding regulatory region // J. Neurol. Virol. 2001 N

280-287.

Salunke D. M., Caspar D. L. D., Garcea R. L. Self-assembly of purified polyoumviin i i|

VPI // Cell. - 1986. -Vol. 46. - P. 895-904.

11.Baker Т. S., Olson N. Н., Fuller S. D. Adding the third dimension to virus life cycles: three-dimensional reconstruction of icosahedral viruses from cryo-electron micrographs // Microbiol. Mol. Biol. Reviews. - 1999. - Vol. 63. - No. 4. - P. 862-922.

12.han S. Y., Delius H., Halpern A. L. et al. Analysis of genomic

sequences of 95 papillomavirus types: uniting typing, phytogeny, and taxonomy // J. Virol. — 1995. — Vol. 69. — P. 3074-3083.

13.De Villiers E. M., Bernard H. U., Broker T. Family Papillomaviridae. In: Viras Taxonomy. Eight Report of the International Committee on Taxonomy of Viruses / С M. Fauquet, M. A. Mayo, J. Maniloff, U. Desselberger, L. A. Ball (eds.). — Elsevier Academic Press, 2005. — P. 239— 253.

14.Zur Hausen H. Papillomavirases causing cancer: evasion from host cell control in early events in carcinogenesis // J. Natl. Cancer Inst. - 2000. - Vol. 92. - P. 690-698.

.

	Питання для самоконтролю:
-	Біологія папіломата поліомавірусів. .
-	Репродукція папілома та поліомавірусів	.

-

- Діагностика та профілактика захворювань тварин, обумовлених папіломата поліомавірусами.

ЛЕКЦІЯ 8.

Тема лекції : КОРОНАВІРУСНІ ІНФЕКЦІ ТВАРИН

АНОТАЦІЯ. Викладено сучасні дані щодо родини коронавірусів. Охарактеризовані представники родини та їх роль в патології ссавців і . птахівОписані методи лабораторної діагностики корона вірусних інфекцій.

	План
1.	Характеристика	представників	родини
коронавірусів.
2.	Інфекційний бронхіт курей.
3.Трансмісивний гастроентерит свиней.
4.	Коронавірусна інфекція великої рогатої худоби.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ