Лабор.діагност.вірус.хв

тампоном, просоченим етиловим ефіром чи спиртом. Дня гістологічного дослідження вирізують змінені ділянки шкіри на границі з незміненими. Патологічний матеріал для вірусологічних досліджень варто пересилати в замороженому

чи	охолодженому (до			4-6°С) вигляді. Зазвичай			при
абортивному			перебігу	хвороби	ставлять	біопробу на
неімунних молодих вівцях. Готують суспензію та вводять, у
розведеннях 1:20 і 1:200, внутрішньо					шкірно, в	безшерсту
поверхню хвоста, в дозі 0,1-0,15 мл. Спостерігають протягом
10 діб. У позитивних випадках на місці ін'єкції розвивається
місцевий		віспяний		процес(розеола,	папула,	везикула,
пустула,		некроз), специфічність			якого	підтверджують

методом вірусоскопії мазків, зроблених зі зрізаного епітелію розеоли. В разі позитивних результатів постановки біопроби і вірусоскопії необхідність в інших методах лабораторної діагностики (РІФ, РДП і т.п.) відпадає.

З метою ідентифікації збудника можна скористатись імунологічними методами (РІФ. РДП ). Віспу овець слід віддиференціювати від парші, корости, пустульозної екземи і контагіозного пустульозного дерматиту (ектими) овець і кіз.

Імунітет. Природно перехворілі тварини здобувають імунітет, який триває не менше двох років. Важливу роль у специфічному захисті відіграють клітинні фактори. Протягом 8-10 міс у сироватці крові виявляють ВНА в титрах 1:20- 1:40

. Для специфічної профілактики віспи овець у колишньому СРСР протягом багатьох років застосовували інактивовану ГОА формолвакцину, запропоновану Н.В. Лихачовим і ін. ще у 1943 р. Вона зіграла велику позитивну роль у боротьбі з

цією інфекцією в минулому, однак через ряд			істотних
недоліків (складність	і	неекономічність	технології,

тривалість формування нестійкого і нетривалого імунітету, а також нестабільність при збереженні і громіздкість при транспортуванні) з 1989 р. була знята з виробництва.

За рубежем широко використовують вірусвакцину з

аттенуйованого		штаму RM/65,		яка
виявиласьмалоефективною проти деяких місцевих польових
ізолятів на території		Індії і Марокко. Вакцина із шт. НІСГІ
достатньо імуногенна. Вакцинний штам не передається від
вакцинованих овець до не щеплених, не реверсує, стабільно
зберігає	основні	біологічні властивості	при	пасажах у
культурі	клітин НЯ.	Повний захист щеплених	овець	настає

через 11 діб після введення препарату, триває імунітет протягом року. Тривалість колострального імунітету у ягнят, що народжуються від щеплених овець, сягає трьох місяців. Відома також вакцина на основі штаму."Ставропольский" . Вона обумовлює формування напруженого імунітету через5 діб після інокуляції , який триває 12 місяців.

Збудник віспи птахів.

Віспа птахів (BП) - контагіозна хвороба курей, голубів,

канарок, шпаків, індиків, фазанів. У курей виявляється в2-х

формах: віспяній

і

дифтеритичній. Можливий

змішаний

перебіг хвороби.

Хвороба поширена

повсюдно,

виявляється

в

любу

пору

року, проте

частіше

навесні і восени. Економічний

збиток полягає в різкому і тривалому зниженні яйценосності,

змушеному забої хворих і перехворілих птахів.

Збудник має типову для поксвірусів ультраструктуру.

Антигенна

варіабельність

у

вірусу

віспи

курей

не

встановлена.

Відомі

штами

істотно

розрізняються

за

спектром

патогенності

і

ступенем

вірулентності. За

допомогою

РЗК, РН

і

РДП

встановлене

антигенне

споріднення вірусу віспи курей з вірусами віспи овець і кіз.

Вірус віспи перепелів імунологічно відмінний

від

вірусів

віспи голубів і курей.

.

.Культивування. Віруси віспи курей і голубів успішно

репродукується в КЕ.

Штами,

що відносяться до курячого

вірусу віспи, як правило, уражають ХАО і виявляються в

тканинах і органах зародка, а голубиний вірус віспи звичайно

не

викликає

генералізованого

процесу

в

ембріоні

і

розмножується переважно в ХАО.

Крім ембріонів, вірус віспи курей культивується в

клітинах фібробластів КЕ, викликаючи ЦПЕ (округлення і

вакуолізацію

клітин,

утворення

гігантських

кліток

5з-7

ядрами). Максимум інфекційної активності спостерігається

через 72 години. Вірус

добре

репродукується

в

деяких

постійних клітинних лініях ( QT-35).

Вірус здатний аглютинувати еритроцити курей порід

білої російської і леггорн.

Стійкість.

Вірус

термолабільний, чутливий

до

етилового спирту, швидко гине в загниваючих матеріалах.

. Висушування і холод консервують його. У віспяних кірках при температурі -15°С вірус виживає понад 2 років. У ліофілізованому вигляді вірус залишається вірулентним до8 років.

Патогенність. Інкубаційний період зазвичай триває 15-20 , при експериментальному зараженні- 10-14 діб. Клінічні ознаки характеризуються загальним пригніченням, апетит зникає, з'являється млявість; у курок-несучок різко знижується яйценосність. Надалі на шкірі гребеня, борідок, кутів рота, повік, іноді на оперених частинах голови, шиї, потилиці, живота, кінцівок, окружності клоаки, з'являються блідо-жовті цятки. Незабаром віспинки покриваються жовтосірим чи червоно-бурим кров'янистим струпом. Поруч розташовані віспини зливаються одна з одною, утворюючи невеликі бугри-бородавки. Процес висихання й утворення струпа триває 2-3 тижні. Хворі кури часто скльовують одна в

одної віспинки, сприяючи поширенню інфекції.
Дифтеритична форма характеризується					ураженням
слизистих	оболонок	ротової	і	носової	порожнин. На

слизистій оболонці ротової порожнини спочатку виникають дрібні, чітко окреслені округлі жовтувато-білі плями, що піднімаються, розміром від сочовиці 10до-копійчаної монети, що, розростаючись, зливаються в лже перетинки- м'які, іноді кашкоподібні (особливо в голубів), що легко знімаються, чи сухі щільні у вигляді сиру, які важко знімаються. Дифтеритичні плівки з'являються,головним чином, під язиком чи по краях його, на щоках, у кутах рота, уздовж піднебіння, окружності гортані і,навіть, трахеї. Для плівок віспяного характеру характерним є глибоке вростання їх у слизову оболонку. Гортань уражається найбільш часто. Дихання тяже. Хворі птахи витягають шию, дихають з відкритим дзьобом. При поширенні дифтеритичного процесу на носову порожнину з'являється нежить. З ніздрів витікає серозна чи слизувата, згодом гнійна рідина грязно-жовтого кольору, що, після підсиханя, заклеює носові ходи. При

ураженні носоглотки в процес утягується слізний канал і підглазнична ямка. Остання заповнюється запальним ексудатом і випинається під оком у виді гарячої болючої припухлості щільної консистенції розміром з лісовий горіх. Часто спостерігається ураження . Зочей'являється

світлобоязнь, почервоніння і набряклість їх. Слизово-гнійний

ексудат ,	підсихаючи,		склеює повіки. Частіше уражаються
обоє очей ("совина голова"). Запалення може поширитися на
склеру і роговицю.
При	шкірній		формі	віспи		зазвичай	виявляють
бородавчасті		утворення, покриті			бурим	кров'янистим
струпом,	частіше	на	гребені, борідках,		сережках, у основі
дзьоба, на щоках, іноді на шкірі по всьому тулубі. Перебіг
хвороби	переважно		хронічний. Віспа,		що	протікає	без

ускладнень, закінчується протягом 5-6 тижнів. Шкірна форма частіше протікає доброякісно. Нерідко відзначають стерті форми хвороби. Кури, що перехворіли, стають виснаженими, багато із них сліпне на одне чи на обоє очей. Летальність серед дорослих курей досягає10-20%, серед молодняку, особливо в холодний час року, - 50-70%.

Трахеальну форму ВП спостерігали в Новій Зеландії, Південній Америці. Нею уражалися тільки курки-несучки, що утримувалися в клітках.

Описані також і випадки атипового перебігу віспи у молодих несучок. Хвороба характеризувалась незначним зниженням яйценосності, ламкістю печінки і казеозними накладеннями у верхній частині трахеї.

Діагностика.

Діагноз на ВП ставлять на підставі епізоотологічних

даних,	результатів			клінічного		обстеження		, птахів
патологоанатомічних ознак , вірусологічних і серологічних
досліджень.
Виділення вірусу на КЕ. З 10%-ної суспензії, вільної від
мікрофлори,		готують		розведення 10-2			і 10-3	на
фізіологічному розчині.			Кожним		розведенням (по 0,2 мл)
заражають на ХАО по4 10-12-добові КЕ, які інкубують
протягом 6 діб. КЕ, що			загинули на3-у добу і пізніше, а
також ті, що залишились живими на6-у							добу	після
зараження,		охолоджують		і	розтинають. У		позитивних
випадках	на	ХАО виявляють окремо				розташовані чи		злиті

віспини. Під впливом вірусу віспи голубів виникають крупні, 5 – 6 мм у діаметрі, товсті, компактні, с опуклою серединою вогнища віспяних уражень , що не мають ознак некрозу.

Інколи спостерігається значне потовщення і желеподібний набряк всієї ХАО. (вигляд медузи).

З віспяних уражень ХАО роблять тонкі мазки чи

відбитки на предметних стеклах і фарбують заМорозовим

чи Пашеном для виявлення елементарних			віспяних	тілець
(віріонів). Виділення вірусу на КЕ проводять до 3-х пасажів.
	Біопроба. Біопробу проводять на неімунних до вірусу
віспи	курчатах 3-4-місячного	віку.	Для	цього

використовують 10%-ну суспензію матеріалу, отриманого від природно хворих птахів, чи суспензію ХАО заражених КЕ. При наявності в матеріалі вірусу віспи на місці втирання на 5-6-й день розвиваються віспяні ураження: припухання і

почервоніння	фолікулів, поява		на	поверхні	їх гнійних
фокусів, потім струпів,		які надалі, зливаючись,			формують
суцільний	струп	коричневого		кольору. Специфічність
віспяних уражень в експериментально заражених птахів в
кожному	випадку	може	бути	підтверджена		шляхом
вірусоскопії мазків.

Індикація вірусу

Вірусоскопія. Готують мазки з вмістимого запалених фолікулів гомілки експериментально заражених курей чи

голубів ,	або	ж з свіжих віспяних			бородавок природно
захворівшого		птаха. Фарбують		їх	методом	сріблення	за
Морозовим і досліджують на присутність елементарних
тілець. Мазки можна фарувати також за методом Герцберга
чи Пашена.
Виявлення тілець-включень.				В цитоплазмі інфікованих
клітин	виявляють 2		типи	тілець-включень (тілець
Боллінгера): перші являють собою волокнистий матеріал, що
відповідає зрілим віріонам (тільця - включення типу В), другі
- зрілі віріони (тільця-включення типу А), мають структуру,
ідентичну	структурі		інших	штамів вірусу		віспи .	курей

Швидкий і простий метод гістологічних досліджень дозволяє протягом кількох годин знайти цитоплазматичні тільця-

включення і диференціювати	віспяну інфекцію від	ІЛТ
курей.
Серологічна ідентифікація.
РДП. При віспяній формі хвороби для приготування AГ
ex tempore використовують шматочки гребінця чи шкіри з
віспяними ураженнями й інфіковані вірусом ХАО.		КЕ
Позитивна РДП підтверджує діагноз на віспу, а негативна не
дає права виключати її.
Крім РДП для дослідження сироваток використовують
тест зустрічного ІЕФ. Останній	має переваги у відношенні

виявлення ранніх преципітинів. Тест простий і швидко

відтворюється. Для проведення його потрібно усього лише 45

хвилин в умовах кімнатної температури. Лінії преципітації

можна бачити без фарбування.

РІФ.

Для

індикації

вірусу

використовують

метод

простого флюорохромування акридиновим жовтогарячим, а

також РІФ. Останній є експрес-методом діагностики ВП при

дослідженні

препаратів -

відбитків

з

віспяних

уражень

хворих

птахів, зараженої

культури

клітин

КЕ

. і

т.п

Результати дослідження матеріалу можна отримати протягом

5-7 годин після надходження його в лабораторію.

Серодіагностика

діагностика. Розроблено

методику

постановки

РНГА

для

діагностики

віспи

курей

з

використанням

як

нативних, так

і

формалінізованих

еритроцитів крові вівці. У діагностичних лабораторіях

застосовують РДП в агаровому гелі. Антигеном слугують

ХАО, зібрані на 4-5-й день після зараження КЕ. Розроблений

також ELISA для визначення AT до вірусу ВП.

Диференціальна

діагностика.

ВП

варто

диференціювати від авітамінозу А, ІЛТ, ІБК, пастерельозу,

парші, аспергільозу і респіраторного мікоплазмозу.

ІМУНІТЕТ

І

ЗАСОБИ

СПЕЦИФІЧН

ПРОФІЛАКТИКИ.

Кури,

що

перехворіли

віспою

в

природних

умовах,

здобувають імунітет

на2-3

роки.

Поствакцинальний імунітет менш тривалий і залежить від

характеру

вакцини.

Для

специфічної

профілактики

ВП

застосовують

живі

вакцини2-х типів:

приготовлені

з

імуногенних і ареактогенних штамів гетерологічного вірусу

віспи голубів чи з аттенуйованого чи природно послабленого

Серологічна оцінка поствакцинального імунітету не

розроблена.

ЗбУДНИК МІКСОМАТОЗУ КРОЛІВ

Міксоматоз

-

гостра,

висококонтагіозна

вірусна

хвороба

кроликів,

що

характеризується

запаленням

слизистих

оболонок

і появою набряків в області

голови,

анусу, геніталій і шкіри тіла. Інфекція поширена в багатьох

країнах

Південної

Америки, Європи, Австралії. У

колишньому СРСР хвороба реєструється в господарствах з

1989 р. і спричиняє великий економічний збиток.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКА. Вірус міксоматозу

виділив

Шоуп

у1932 р. Як

інфекційна

хвороба

міксоматоз

кроликів

вперше

описаний

в Уругваї 1898в

р. Хвороба

протікала серед домашніх кроликів.

Морфологія і хімічний склад. Вірус має прямокутну

форму

розміром 230-330

нм. Центральну

частину віріону

займає осьмієфобний нуклеоїд, гантелевидної форми,

що

складається

з

тонких

розкиданих.

Вірусниток

репродукується в цитоплазмі клітини. У великий кількості

віріони виявляються як у цитоплазмі, так і в міжклітинному

просторі. В одній і тій же клітині одночасно спостерігають

скупчення зрілого вірусу і провіріонів.

АГ

структура складна,

маються L.

S. NP-антигени.

Вірус родинний збуднику фіброми кроликів. Перехворілі

фіброматозом кролики несприйнятливі до міксоматозу чи

хвороба протікає в них легко. Вірус індукує утворення ВНА.

У тканинах, а іноді в сироватці крові в кроликів з гострим

перебігом хвороби маються розчинні АГ, що виявляються в

РДП.

Здорові кролики заражаються при контакті з хворими.

Крім того, інфекцію поширюють комахи: комарі (у Південній

Америці

й

Австралії-

Anopheles

annulipes,

у

Франції -

Anopheles atroparmes, у США - Anopheles free borni), блохи (в

Англії

-

кроляча

блоха Spilopsyllus

cuniculi)

і

воші,

що

паразитують на кроликах. Деякі дослідники вважають, що

комахи передають інфекцію механічно, з не трансмісивно

Культивування. Вірус розмножується на ХАО курячого

і качиного ембріонів, викликаючи утворення характерних

фокусів (віспин), на шкірі кроликів, що у 2,5 рази чутливіші

КЕ, і культурі ниркових клітин диких і домашніх кроликів,

білок, пацюків, хом'яків, морських

свинок

і

людини,

викликаючи

ЦПД, утворення

бляшок

і

великих

цитоплазматичних

включень.

Установлено

залежність

між

вірулентністю

вірусу

для

кроликів

і

здатністю

його

утворювати бляшки при температурі вище оптимальної і

низькою рН.

Вірус міксоматозу вдавалося культивувати у головному

мозку мишенят-сосунів,

у

яких

він

викликав

латентну

інфекцію,

у

саркоматозній

пухлині

морської

свинки

і

трансплантатах гомологічних тканин цих тварин.

Стійкість. Віруси фіброми і міксоми за структурою

ідентичні між собою і з іншими вірусами даної групи. Обоє

чуттєві

до

ефіру, однак

вірус

міксоми

стійкий

до

дезоксихолату натрію і більш резистентний до нагрівання,
чим	вірус	фіброми. Терморезистентний					вірус		міксоми
викликає генералізовану смертельну інфекцію, а									вірус
фіброми дає тільки місцеві пухлини. Вірус міксоми стійкий
до висушування. У висушеній ураженій кролячій тканині він
зберігає вірулентність до 20 днів, у вологому середовищі при
8-10°С - до 3 місяців, при					більш високій температурі(25-
30°С) виживає			до 10 днів., при температурі 55°С						гине
протягом 15 хвилин. Стійкий до рН у широких межах- 4-12,
а	також	до		дії	хімічних	: речовинборної		кислоти,
перманганату калію і фенолу. Надійними дезинфікуючими
речовинами є розчини формальдегіду і їдкого лугу3%-ний
концентрації.
	ПАТОГЕННІСТЬ. Інкубаційний період при міксоматозі
триває від 2 до 20 днів, що залежить від вірулентності вірусу,
способу зараження і стійкості організму. Хвороба може
протікати в 2-х			формах:		класичній,	що	характеризується
появою набряків на тілі, і нодулярній (вузликовій), при якій
на тілі з'являються обмежені пухлини. Класична									форма
хвороби більш небезпечна, смертність при ній досягає 100%,
нодулярна		форма		супроводжується			більш	доброякісним
плином, смертність також висока - 70-90%. При обох формах
хвороби першими ознаками є: почервоніння у виді плям чи
маленьких горбків на шкірі кроликів, в основному в області
вік і на вушних раковинах. Хвороба, якщо протікає гостро, а
це	частіше	буває		при	класичній	формі, триває		5-6	днів.

Причому єдина ознака міксоматозу - набряк в області голови,
підгруздка,		статевих		органів.		Кролик	приймає	виродливу
форму - розпухла голова, опущені і розпухлі уші. При більш
тривалому		перебігу		хвороби, крім			набряків,	з'являється
кон’юнктивіт,			що			переходить			у	гнійн
блефарокон’юнктивіт,				віка	набухають,		червоніють, з		очей
виділяється гнійно-фібринозний ексудат, що товстим шаром
скупчується між			повіками			і очним яблуком. Виділення
бувають		іноді	настільки			рясними, що вони		закривають
цілком очні щілини. З носової порожнини також виділяється
гнійний	ексудат,		що	засихає навколо носових отворів у
вигляді	скоринок.		Дихання		стає утрудненим. За			кілька	днів

до смерті можна прослухати хрипи в грудній порожнині і важкий подих. Іноді кролик намагається дихати через рот, болісно скавучачи.

При вузликовій формі хвороба протікає легше. Папули, вузлики величиною від просяного зерна до голубиного яйця утворюються на різних ділянках тіла: на спині, вушних раковинах, повіках, носі, лапах, між пальцями і навколо пазурів лап. На 10-14 день на місці вузликових розростань формуються вогнища некрозу. У випадку видужання некротичні вогнища гояться протягом2-3 тижнів. Хвороба може продовжуватися до30-40 днів. При класичній формі температура тіла в кроликів за24-48 години до появи ознак хвороби на шкірі піднімається до40-41,5°С, але потім падає

до	норми. При	вузликовій	формі ,вонаяк	правило,
залишається в межах норми. Ексудативна форма міксоматозу

відзначається при гострому перебігу хвороби, охоплює до 95100% поголів'я і супроводжується високою смертністю.

В останні роки в господарствах промислового типу зареєстрована нова клінічна форма міксоматозу. Вона характеризується ураженням органів дихання, нежиттю, сльозотечею. Іноді хвороба супроводжується порушенням відтворення і загибеллю кроленят. При розтині трупів спостерігаються інфільтрати в підшкірній клітковині тулуба, шиї, голови і кінцівок. У випадках тривалого перебігу хвороби відзначаються крововиливи в легеневу тканину, осередкова бронхопневмонія. В інших органах не виявляють яких-небудь характерних змін.

До кінця епізоотії з'являються апатогенні штами збудника і характер клінічного прояву хвороби змінюється: інкубаційний період затягується, на тілі місцями утворяться лише ізольовані міксоматозні вузли, що надалі зморщуються і покриваються кірками.

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА. Діагноз ставлять на підставі епізоотологічних даних, характерної клінічної

картини, патологоанатомічних	змін	і	лабораторного
дослідження. Лабораторна діагностика полягає в			постановці

біологічної проби на кроликах і гістологічному аналізі патологічного матеріалу.

	Виділення вірусу. Вірус спочатку розмножується на
місці	введення, потім	через 48		годин		виявляється		в
регіонарних лімфовузлах.		У	крові,		селезінці і		легенях
виявляється через 72 години, у шкірі і					тестикулахна 4-ий
день, у кон’юнктиві, зовнішніх статевих органах і анусі-
через 5 днів. Вміст вірусу		у	всіх	органах		і тканинах	щодня

наростає, за винятком крові, де напередодні й у день смерті
тварини його кількість знижується.
Підготовка матеріалу. Дня дослідження в лабораторію
доставляють клінічно хворих кроликів чи трупи(не пізніше
чим через 2 години після загибелі). У вимушено убитих чи
полеглих		тварин		відбирають		змінені			ділянки . шкіри
Патологічний матеріал доставляють у термосі з льодом чи
50%-ному розчині хімічно чистого гліцерину.
Зараження			кроликів.		Використовують				молодих, в
основному		білих,	кроликів		масою 1,5		кг.	На	попередньо
виголену ділянку шкіри в області 2боку-м кроликам
внутрішньошкірно вводять досліджуваний матеріал по0,1-
0,2 мл і по одній краплі в кон’юнктивальні мішки очей. Для
контролю залишають 2-х незаражених кроликів. Якщо проба
позитивна,		то звичайно на3-6-й				день		на	місці	ін'єкції
з'являються		почервоніння			і набряк,		на 5-10-й день -
кон’юнктивіт і риніт. При набряковій формі на голові, вухах,
анусі і зовнішніх статевих органах розвивається набрякло-
судинна		інфільтрація			підшкірної			клітковини, з		очей
виділяється серозно-фібринозний чи гнійний ексудат і на7-
16 день кролики гинуть.
При вузликовій формі на вухах, голові, повіках і інших
частинах тіла утворяться вузлики, що некротизуються. У
цьому	випадку			тварини	іноді		виживають. Діагноз			на

міксоматоз кроликів вважається встановленим при одержанні
позитивних результатів біологічної проби на кроликах і
гістологічному	дослідженні.	Термін	дослідження 15	днів.
Зараження КЕ проводять на ХАО за загальноприйнятою
методикою При наявності вірусу на ХАО спостерігають
утворення характерних фокусів (віспин).
Індикація й ідентифікація вірусу. Вірусоскопія не
застосовується При ЕМ у цитоплазмі клітин видні скупчення
зрілих віріонів - включення типу А, що часто локалізуються
поблизу ліпідних включень. Часто навколо скупчень вірусу,
що сформувався, видна багатошарова мембрана, і віріони
разом з ділянкою клітки ізолюються в цитосомі, де надалі
піддаються морфологічній деструкції. На ранніх стадіях
цитопатології	відбувається	повна	деструкція	клітини	і
віріони звільняються в міжклітинний простір.
Гістологічно при міксоматозі			в клітинах	епідерми
шкіри і кореневої піхви волосся спостерігаються вакуолізація