- •Міністерство освіти і науки україни
- •Еммануель Віолле-ле-Дюк основні жанри публічного красномовства
- •Жанри (роди й види) ораторського мистецтва
- •1. Академічне красномовство
- •2. Суспільно-політичне красномовство
- •3. Дипломатичне красномовство
- •4. Судове (юридичне) красномовство
- •5. Конфесійне красномовство. Гомілетика
- •6. Рекламне красномовство
- •7. Суспільно-побутове красномовство
- •7.1. Похвальна промова
- •7.2. Промова з певної нагоди
- •7.3. Вітальна промова
- •7.4. Прощальна промова
- •7.5. Похоронна промова
- •7.6. Епітафії
- •Етика ділової діалогічної комунікації
- •1. Еристика як мистецтво переконання
- •2. Культура діалогічного спілкування
- •3. Правила публічної суперечки
- •4. Полемічні прийоми публічної суперечки
- •4.1. Технічні прийоми слухання
- •5. Ділові наради як вид діалогічного спілкування
- •6. Етика ділового спілкування
- •6.1. Міжнародний кодекс ділового спілкування
- •6.2. Форми ділових прийомів
- •6.3. Правила запрошення на прийом
- •Публічний виступ і зовнішня культура оратора
- •1. Форми підготовки публічної промови
- •1.1. Вибір форм висловлювання
- •1.2. Композиція публічного виступу
- •1.3. Вибір теми
- •2. Структура ораторського твору
- •Основна частина
- •Висновки
- •3. Підготовка виступу
- •4. Прийоми запам’ятовування тексту промови
- •4.1. Алгоритм нетривалого запам'ятовування
- •5. Виголошення промови
- •5.1. Прийоми підтримки уваги слухачів
- •5.2. Передумови успіху оратора
- •6. Логічні та психологічні засади промови
- •6.1 Логічні докази автором своєї правоти
- •Логічна побудова виступу
- •Логічні помилки
- •6.2. Психолінгвістичні докази оратором своєї правоти Психологічна налаштованість аудиторії
- •Бажання та сподівання людей
- •6.3. Логічна та психологічна мотивації
- •Чого прагнуть люди?
- •Чого треба навчитися?
- •7. Аргументоване уміння переконувати
- •7.1. Як стати хорошим співрозмовником?
- •8. Риторичний ідеал
- •9. Імідж оратора
- •Елегантне поєднання кольорів одягу
- •10. Засади успіху ритора
- •10.1. П’ятнадцять кроків до впевненості
- •Франсуа Ларошфуко невербальні засоби спілкування
- •1. Основні напрямки дослідження паралінгвістики
- •2. Становлення та розвиток фізіогноміки
- •3. Мімічні рухи обличчя
- •4. Класифікація жестів
- •4.1. Спостереження за аудиторією
- •4.2. Рекомендації для промовців
- •5. Трактування емоційних жестів
- •5.1. Прикриття рота рукою
- •5.2. «V»-подібний знак пальцями
- •5.3. Закладання рук за спину
- •5.4. Потирання долонь
- •5.5. Акцентування великих пальців
- •5.6. Піднятий догори великий палець
- •5.7. Сигнали долоні
- •5.8. Жест «о'кей»
- •5.9. Шпилеподібне положення рук
- •Переклад емоцій на “мову тіла”
- •Як трактувати погляд і супровідні рухи
- •Як трактувати невербальну поведінку
- •6. Погляд і очі в контакті з аудиторією
- •6.1. Міжетнічна комунікація через погляд
- •6.2. Погляд і соціальний статус
- •6.3. Погляд і сучасний етикет
- •7. Секрети усмішки оратора
- •8. Символічна роль відстані
- •9. Універсальні величини спілкування
- •9.1. Форми привітання в різних країнах світу
- •9.2. Інтерпретація способів рукостискання
- •9.3. Ольфакторні засоби спілкування
- •9.4. Хронемічні засоби спілкування
- •10. Техніка виступу
- •10.1. Механізми та параметри дихання
- •Умови правильного дихання
- •10.2. Голос і його властивості
- •10.3. Дикція й орфоепія. Функції наголосу
- •Список використаної літератури
- •Любов василівна савченко
- •Основи ділової комунікації і мистецтво переконання
4.1. Алгоритм нетривалого запам'ятовування
Спробуйте відтворити текст промови одразу ж після першого прочитання.
Повторіть текст промови після 20-хвилинного відпочинку.
Повторіть текст промови через 8 год.
Повторіть текст промови через добу, найкраще – перед сном.
Під повторенням мається на увазі відтворення прочитаного тексту своїми словами якнайближче до оригіналу. Звертаються до самого тексту лише тоді, коли промовець не може пригадати потрібне протягом дво-трихвилинного напруження пам'яті. Також треба пам'ятати, що в процесі підготовки до виголошення промови величезну роль відіграє позитивна налаштованість самого промовця. Треба вірити в успішність результату, виявляти постійну зацікавленість у цьому, мати певність у необхідності поліпшення пам'яті та вміння самостійно працювати і творчо використовувати кращі особливості пам'яті.
Запам'ятайте ще кілька суттєвих моментів:
Процес запам'ятовування має бути свідомим, осмисленим, оскільки найдовше зберігається в пам'яті насамперед зрозумілий матеріал.
У процесі запам'ятовування відбувається перекодування тексту промови, за допомогою якого складні слова й конструкції замінюються легшими та звичнішими при збереженні самого змісту висловлювання.
Засвоюваний матеріал накладається на життєвий досвід, попередні знання людини, витворюючи власне, індивідуальне інформаційне плетиво, що теж допомагає краще його опанувати.
Максимально припустима інформаційна норма для запам'ятовування людиною за один раз – 30 тисяч знаків.
5. Виголошення промови
Акція (лат. дія, дозвіл) є завершальним етапом ораторської дії – виголошенням промови. Як правило, промовці не надто замислюються над цим завершальним актом; здається, що коли вже все на попередніх етапах продумано, підготовлено й підібрано, то з озвученням змісту проблем не буде. А даремно. Якраз невдале виголошення промови може звести попередню роботу нанівець, ніби ілюструючи суть українського прислів'я: «Вміла готувати, та не вміла подавати». Тому п'ятий розділ риторики присвячений саме цьому завершальному акту риторичної дії – публічному виголошенню промови. Основу цього розділу складають з'ясування умов спілкування, характеристика оратора й аудиторії, методичне застереження та прийомотворення, інтонування тексту, паралінгвістичний супровід, психологічний тренінг, техніка дихання й техніка мовлення, у тому числі й дикція, тобто все для того, щоб, як радив Цицерон, «достойно» виголосити промову.
На попередньому етапі (мнемоніка) промову зміцнено в пам'яті, визначено порядок і послідовність її та «прив'язано» до можливих ситуацій. Тепер треба підготувати себе – оратора, пам'ятаючи, що трибуна, кафедра чи стіл для виступу – безжальні, промовець за ними «оголений» більше, ніж на пляжі.
Яким би гарним не був голос, але якщо це один і той самий, то він досить швидко втомлює слухачів. Тому не треба безперервно говорити більше 40 хв, а краще – до 20 – 30 хв.
Якщо вже підготовлено все, що треба сказати, то тепер промовець мусить застерегти себе від того, чого не треба казати, бо майстерним уважають оратора, який не тільки скаже, що треба, але й не скаже того, чого не треба говорити. На жаль, іноді трапляється так, що промовець захоплюється живим мовленням, заговорюється, виходить за межі запланованого, у результаті збільшується ймовірність мовленнєвих помилок, прикрих обмовок і просто зайвини.
Перед початком виступу промовця охоплює хвилювання, збентеження або навіть страх, тому бажано знати напам'ять перші вислови, рухи й жести, щоб не розгубитися перед ситуацією. Якщо вони будуть вдалими, то наснажать промовця впевненістю до кінця промови. Помилки на початку виступу, коли промовець хвилюється, особливо небезпечні, бо не тільки зіпсують настрій оратору, а й можуть відхилити його від теми.
Треба пам’ятати, що хоч на перший погляд і здається нам легким живе побутове мовлення, насправді ж монологічний виступ «наживо» є надзвичайно складним. У ньому задіяні нейролінгвістична, анатомофізіологічна й акустико-артикуляторна системи, тому промовець повинен стежити за своїм здоров’ям і не виступати хворим, бо це може позначитися й на якості промови та на здоров’ї промовця.
У сучасних риториці та дослідженнях з культури мови виділяють такі ознаки мовної культури промовця (комунікативно-риторичні якості мовлення): правильність, точність і логічність, багатство (різноманітність), чистота, доречність, достатність і ясність, виразність. Аналіз цих якостей мовлення свідчить про те, що вони пов'язані з усіма складовими комунікативного акту: учасниками (адресантом й адресатом), їх взаємодією (принципами та правилами спілкування), мовним кодом, що сприяє формуванню ефективного спілкування.