План санації боржника в ході провадження справи про банкрутство

Розділи	Зміст
І. Мета та завдання плану	Основна мета плану санації Реєстр кредиторів
II.І. Розвиток підприємс­тва до порушення спра­ви про банкрутство	Історична довідка Правові відносини: Форма організації бізнесу Учасники та засновники підприємства Відносини з податковими органами Відносини з кредиторами, кредитне забезпечення Управління фінансами Джерела фінансування та структура капіталу Управління активами Динаміка фінансових результатів Системи звітності та контролінг Виробничо-збутова сфера Продуктова та виробнича програми Постачання та збут Інновації та раціоналізаторство Організаційна структура та управління Охорона навколишнього середовища
II. II. Аналіз підприємства	Аналіз причин фінансової кризи Економічний аналіз Фінансовий аналіз Оцінка вартості майна підприємства Висновки санаційного аудиту
III. Заходи щодо санації боржника ІІІ.І. Вжиті заходи після порушення справи про банкрутство	Організація та управління Виробництво та збут Фінанси
III.II. Планові заходи щодо санації	Маркетинг та ринки збуту План виробництва Організаційний план Система фінансових планів
IV. Реалізація плану та задоволення претензій кредиторів	Прогнозні показники реалізації плану та ефективність Порядок задоволення першочергових претензій Порядок задоволення інших претензій Контроль за виконанням плану

Як видно з таблиці, рекомендована структура плану санації в ході провадження справи про банкрутство дещо відрізняється від тієї, яка пропонується у разі досудової санації. У першому випад­ку в план закладаються більш дієві інструменти задоволення пре­тензій кредиторів, вказуються конкретні строки виконання зо­бов’язань та механізми контролю за виконанням плану.

Здійснюючи роботу з реалізації плану санації, слід враховува­ти, що за заявою будь-кого з кредиторів або боржника, господар­ський суд може відхилити план санації, якщо будуть подані об­ґрунтовані докази того, що в результаті прийняття рішення про санацію, становище однієї із зацікавлених сторін буде гіршим, ніж у випадку здійснення ліквідаційних процедур.

Для реалізації плану санації підприємство повинно бути на певний проміжок часу звільнене від обов’язків виконання платі­жних зобов’язань перед кредиторами. Цього можна досягти шля­хом укладення мирової угоди.

Контроль за реалізацією плану санації. Основна мета контро­лю за ходом реалізації плану санації полягає в контролі за тим, щоб не були перевищені узгоджені параметри санаційних ризиків для капіталодавців. Завдяки цьому, з одного боку, забезпечуються пе­редбачені фінансовим бюджетом грошові надходження на користь капіталодавців за визначеного рівня ризику та згідно з графіком; з іншого — виникають витрати контролю. Причому чим інтенсивні- шими є заходи, що застосовуються з метою контролю за ходом реа­лізації плану санації, тим більші витрати виникають у принципала (капіталодавця), що, зрештою, може зменшити привабливість плану фінансового оздоровлення. У цьому контексті слід підкреслити, що в ході реалізації плану санації (яку судовому, так і в досудовому по­рядку) важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який з допомогою свого методичного та функціонального інструме­нтарію координує діяльність різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих заходів, проводить аналіз відхи­лень, ідентифікує та нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси та можливості. Результати діяльності санаційного контролін- гу оформляються у вигляді рапортів, в яких містяться пропозиції щодо корекції планів та (чи) діяльності підприємства.

Мета санації вважається досягнутою, якщо з допомогою зовні­шніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення ба­нкрутом з наступною ліквідацією) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.