Структура фондового портфеля інвесторів, %

Види цінних паперів	Портфель агресивного інвестора	Портфель поміркованого інвестора	Портфель консервативного інвестора
Акції	70	45	20
Облігації	20	35	50
Короткострокові папери	10	20	30
Усього	100	100	100

За результатами аналізу структури фондового портфеля при­ймається управлінське рішення про продаж (купівлю) певних ви­дів цінних паперів. Інвестиційні цінні папери продаються, якщо:

вони не принесли необхідного інвестору доходу і не очіку­ється його зростання в майбутньому;

виконали покладену на них функцію;

з’явилися дохідніші сфери вкладення власних коштів.

У разі купівлі цінних паперів (акцій і облігацій) одного еміте­нта інвестор виходить із принципу фінансового лівериджу (ФЛ) — співвідношення між облігаціями і привілейованими акці­ями, з одного боку, і звичайними акціями — з другого.

Фінансовий ліверидж є показником фінансової стійкості акці­онерного товариства, що відображається і на дохідності портфе­льних інвестицій. Високий рівень даного показника (понад 0,5) є загрозливим (небезпечним) для акціонерної компанії, оскільки призводить до її нестабільності

Приклад 8.3.

Акціонерне товариств (АТ) емітувало 25 % облігації на 320 млн грн; привілейовані акції — 100 млн грн з фіксованим дивідендом 30 %; звичайні акції — на 600 млн грн. Акції даного акціонерного товариства мають висо­кий рівень лівериджу.

Чистий прибуток АТ дорівнює 150 млн грн і використовується на сплату:

а) процентів за облігаціями — 80 млн грн (320 х 25 %);

б) дивідендів за привілейованими акціями — 30 млн грн (100 х 30%);

в) дивідендів за звичайними акціями 40 млн грн (150 - 80 - 30).

Якщо чистий прибуток акціонерного товариства зменшиться до 300 млн грн, то воно не зможе сплатити дивіденди за привілейованими і звичайними акціями. Подальше зменшення прибутку призведе до нестачі коштів для виплати процентів за облігаціями. У цьому полягає загроза звичайних акцій з високим рівнем лівериджу і проявляється фінансова нестійкість тих акціонерних компаній, у яких є значна сума боргу у вигляді облігацій і привілейованих акцій, що на практиці часто призводить до банкрутства. Тому консервативний інвестор уникає купівлі високоризико- вих цінних паперів.

Управління портфелем цінних паперів пов’язане з оцінкою ефективності цінних паперів, які придбаває інвестор.

Ефективність фінансових вкладень оцінюють за такими мето­дичними підходами та моделями:

ретроспективної оцінки ефективності фінансових вкладень;

прогнозування економічної ефективності окремих фінансо­вих інструментів;

базової моделі оцінки поточної вартості облігацій з періоди­чною виплатою процентів;

моделі оцінки поточної вартості облігацій з виплатою всієї суми процентів під час її погашення;

моделі оцінки поточної вартості облігацій, що реалізується з дисконтом без виплати процентів;

моделі дохідності дисконтних облігацій.

Ретроспективну оцінку ефективності фінансових вкладень здійснюють зіставленням суми отриманого доходу від фінансових інвестицій із середньорічною сумою даного виду активів. Середній рівень дохідності (ДВКзаг) може змінитися за рахунок структури цінних паперів, що мають різний рівень дохідності (Рд), і рівня дохідності кожного виду цінних паперів, придбаних підприємством (ДВК,):

Зміни ДВК за рахунок:

структури фінансових вкладень:

рівня дохідності окремих видів інвестицій:

Дохідність цінних паперів необхідно порівнювати з гаранто­ваним доходом, за який приймається ставка рефінансування або процент, що отримують за державними облігаціями чи казначей­ськими зобов’язаннями.

Прогнозування економічної ефективності окремих фінансових інструментів здійснюють за допомогою як абсолютних, так і від­носних показників. У першому випадку визначається поточна ринкова ціна фінансового інструмента, у другому — розрахову­ють відносну його дохідність.

Поточна вартість будь-якого цінного папера може бути розра­хована за формулою:

де РVф н — реальна поточна вартість фінансового інструмента;

CFn — очікуваний грошовий потік, що повернеться в n-му періоді; ...

d — очікувана або необхідна норма дохідності по фінансовому інструменту;

n — число періодів отримання доходів.

Підставляючи в дану формулу значення очікуваних грошових надходжень, дохідності і тривалості періоду прогнозування, можна розрахувати поточну вартість будь-якого фінансового інструменту.

Якщо фактична сума інвестованих витрат (ринкова вартість) ча фінансовим інструментом перевищуватиме його поточну вар­тість, то інвестору немає сенсу придбавати його на ринку, оскіль­ки він отримає прибуток, менший очікуваного. Навпаки, утриму­вачу цього цінного папера вигідно продати його в даних умовах.

Як видно із наведеної вище формули, поточна вартість фі­нансового інструменту залежить від трьох основних факторів: очікуваних грошових надходжень, тривалості прогнозованого періоду доходів і необхідної норми прибутку. Межа прогнозу­вання залежить від виду цінних паперів. Для облігацій і приві­лейованих акцій вона обмежена, а для звичайних акцій дорів­нює безкінечності.

Необхідна норма прибутку, що закладається інвестором в ал­горитм розрахунку як дисконт, відображає зазвичай, дохідність альтернативних даному інвестору варіантів вкладення капіталу. Це може бути розмір процентної ставки за банківськими депози­тами, рівень процента за державними облігаціями і т. п.

Особливості формування грошового потоку, що повертається за окремими видами цінних паперів, обумовлюють різноманіт­ність моделей визначення їх поточної вартості.

Базова модель оцінки поточної вартості облігацій з пері­одичною виплатою процентів має такий вигляд:

де PVобл — поточна вартість облігацій з періодичною виплатою процентів;

CFn — сума отриманого процента в кожному періоді (добуток номіналу облігації на оголошену ставку процента (Л^бл ' к)~,

N обл — номінал облігації, що погашається в кінці строку її обі­гу (0;

K — річна купонна ставка процента.

Приклад 8 4

Необхідно визначити поточну вартість п’яти­' річної облігації, номінал якої дорівнює 2000 грн і купонна ставка 7 % річних, що виплачується один раз на рік, якщо норма дисконту (ринкова ставка) дорівнює 10 % річних. Тоді:

Отже, норма дохідності в 10 % буде забезпечена, якщо купуються облігації за ціною, що дорівнює 1772,5 грн. Якщо ринкова норма дохідності становить 5%, то потона вартість облігації дорівнюватиме:

Звідси видно, що поточна вартість облігації залежить від величини ринкової процентної ставки і строку до погашення. Якщо d>k, то поточна вартість облігаці буде меншою від номіналу, тобто облігація буде продаватися здисконтом. Якщо d<k, то поточна вартість облігації буде більшою від номіналу, тобто облігація продається з премією. Якщо d=k, то поточна вартість облігації дорівнює її номіналу.

Отже, якщо дохідність облігації не змінюється протягом строку її обігу, то зі зменшенням терміну погашення величина дисконту або премії падатиме. Ці зміни більш суттєві із наближенням терміну погашення (рис.8.5.)

Курс облігації

Дата

погашення

Рис. 8.5. Зміни курсу облігації за час її обігу

Дохід за купонними облігаціями складається, по-перше, з періодичних виплат процентів (купонів), по-друге, з періодів між ринковою і номінальною ціною облігації. Тому для характеристики доходності купонних облігацій використовують кілька показників:

а) купонна дохідність, ставка якої оголошується, коли випускається облігація;

б) поточна дохідність являє собою відношення процентного доходу до ціни купівлі облігації:

де – N обл — номінал облігації;

к— купонна ставка процента;

Р — ціна купівлі облігації (у даному прикладі — 1900 грн);

в) дохідність до погашення:

де F— ціна погашення;

Р — ціна покупки;

CF— ціна річного купонного доходу за облігацією;

n — число років до погашення.

Модель оцінки поточної вартості облігацій з виплатою всієї суми процентів при її погашенні:

де N *к * п — сума процентів за облігацією, що виплачується в кінці строку її обігу.

Модель оцінки поточної вартості облігацій, що реалізу­ються з дисконтом без виплати процентів:

Модель дохідності дисконтних облігацій:

за ефективною ставкою процента;

За ставкою простих процентів;

де Рк — курс облігації (відношення ціни покупки до номінальної вартості облігації);

Т — кількість календарних днів у році;

T — кількість днів до погашення облігації.

Приклад 8.5.

Необхідно визначити рівень дохідності облігацій до погашення, якщо ціна купівлі — 1625 грн, ціна викупу (номінал) — 2000 грн, термін обігу облігації— 120 днів; за ефективною ставкою процента.

за ставкою простих процентів

Для оцінки поточної вартості акції у разі її використання протягом невизначеного періоду використовують таку модель:

де РVакц — поточна вартість акції, що використовується протягом невизначеного періоду часу;

Дt — запропонована до отримання сума дивідендів в £-му пе­ріоді;

D — альтернативна норма дохідності у вигляді десяткового дробу;

t — число періодів, включених у розрахунок.

Поточна вартість акцій зі стабільним рівнем дивідендів визначається відношенням суми річного дивіденду до ринкової норми дохідності:

Для визначення поточної вартості акцій, що використову­ються протягом певного строку, застосовується така модель:

де КВ — курсова вартість акції в кінці періоду її реалізації;

п — число періодів використання акції.

Приклад 8.6.

Номінальна вартість акції — 2000 грн, рівень дивідендів — 25 %, очікувана курсова вартість акції в кінці періоду її реалізації— 2300 грн, ринкова норма до­хідності — 20 %, період використання акції — 5 років, періодич­ність виплати дивідендів — раз на рік:

Дохід від акцій складається із суми отриманих дивідендів і доходів від приросту їх вартості.

Поточна вартість визначається відношенням суми дивідендів за акцією за останній рік до курсової вартості акції:

Курсова вартість акції розраховується в порівнянні з банківсь­кою депозитною ставкою (гd)

Кінцева дохідність акції (У) — це відношення суми сукупного доходу до початкової її вартості:

де Дt — дохід у вигляді отриманих дивідендів;

Рt — ринкова ціна акції на поточний момент, за якою вона може бути реалізована;

Ро — ціна купівлі акції;

У d — дивідендна дохідність акції;

Ус — капіталізована дохідність акції.

Приклад 8.7.

Припустимо, що підприємство придбало три / роки тому пакет акцій за ціною 20 тис. грн за кожну. Поточна ринкова ціна акції становить 32 тис. грн, а сума отриманих дивідендів на одну акцію за цей період — 2,5 тис. грн. Розрахуємо її дохідність:

Використовуючи наведені моделі, можна порівняти вигідність інвестицій у різні фінансові інструменти і вибрати оптимальний варіант інвестиційних проектів.

На рівень дохідності інвестицій у конкретні цінні папери впли­вають такі чинники:

зміна рівня процентних ставок на грошовому ринку позич­кових капіталів і курсу валют;

ліквідність цінних паперів, визначена часом, який необхід­ний для конвертації фінансових інвестицій у готівку;

рівень оподаткування прибутку і приросту капіталу для різ­них видів цінних паперів;

розмір грансакційних витрат, пов’язаних з процедурою ку- нівлі-продажу цінних паперів;

час гота і час надходження процентних доходів;

рівень інфляції, попиту, пропозиції та ін.

Питання для самоконтролю

За якою формулою визначається показник чистої приведеної вар­тості?

У який спосіб можна визначити показник оцінки ефективності інвестиційних проектів — внутрішньої норми дохідності.

Назвіть джерела фінансування інвестиційних проектів.

Дайте визначення фінансових інвестицій.

Назвіть форми фінансових інвестицій.

Що розуміють під типом портфеля цінних паперів?

Які типи портфелів цінних паперів виділяють? Дайте їм харак­теристику.

Що включає управління портфелем цінних паперів?

Через реалізацію яких завдань здійснюють управління портфе­лем цінних паперів?

Назвіть способи управління портфелем цінних паперів.

Назвіть завдання фондового відділу акціонерного товариства, пов’язані з управлінням фондовим портфелем цінних паперів.

Чим відрізняється структура фондового портфеля агресивного, консервативного та помірного інвесторів?

За якими показниками прогнозують економічну ефективність фінансових інвестицій?

Які чинники обумовлюють рівень дохідності портфельних інвес­тицій?