- •Розділ 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту
- •Сутність фінансового менеджменту і його роль в забезпеченні реалізації господарських процесів на підприємстві
- •1.2.Функції фінансового менеджменту
- •1.3.Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •Розділ 2. Система забезпечення фінансового менеджменту
- •2.1.Організаційне забезпечення фінансового менеджменту
- •2.2. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
- •2.3. Методи фінансового аналізу
- •Добавить описание по бланку розділ 3. Управління грошовими потоками
- •3.1.3. Структурування грошових потоків за видами діяльності
- •3.2. Стадії, принципи та завдання управління грошовими потоками підприємства
- •3.2.1. Необхідність управління грошовими потоками та принципи його організації
- •3.2.2. Політика управління грошовими потоками
- •3.2.3.Аналіз грошових потоків підприємства
- •3.3. Моделювання управління грошовими потоками
- •3.3.1 Структура моделі управління грошовими потоками
- •3.3.2 Управління операційним грошовим потоком
- •3.3.3. Управління інвестиційним та фінансовим грошовими потоками
- •Розділ 4 визначення вартості грошей у часі та її використання у фінанових розрахунках
- •4.1. Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей у часі та його застосування у фінансових розрахунках
- •4.2. Визначення майбутньої вартості грошей у фінансових розрахунках
- •Розрахунок майбутньої вартості поточного вкладу за умови нарахування простих відсотків (гр. Од.)
- •Розрахунок майбутньої вартості поточного вкладу за умови нарахування складних процентів, гр. Од.
- •Розрахунок майбутньої вартості звичайного ануїтету, гр. Од.
- •Розрахунок майбутньої' вартості авансового ануїтету, гр. Од.
- •4.3. Визначення теперішньої вартості грошей у фінансових розрахунках
- •Розрахунок поточної вартості звичайного ануїтету, гр. Од.
- •Розділ 5. Управління прибутком
- •5.2. Організація та інструментарій управління прибутком
- •5.2.1. Стратегія управління прибутком
- •5.2.2. Особливості обґрунтування управлінських фінансових рішень
- •5.2.3. Критерії організації управління прибутком підприємства
- •5.3. Управління формуванням доходів
- •5.4. Управління витратами підприємства
- •5.5. Управління використанням прибутку
- •5.5.1. Розглянемо ці питання детальніше.
- •5.5.2. Розподіл прибутку серед власників підприємства та дивідендна політика
- •5.5.3. Капіталізація прибутку як форма його використання
- •Розділ 6. Управління активами
- •6.1. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
- •6.2. Управління оборотними активами
- •6.2.1. Управління виробничими запасами та запасами готової продукції
- •6.2.2. Управління дебіторською заборгованістю
- •6.2.3.Управління грошовими коштами
- •6.3. Стратегія фінансування оборотних активів
- •6.4. Управління необоротними активами
- •6.5. Оцінювання ефективності управління активами
- •Питання для самоконтролю
- •7.1. Капітал підприємства як об’єкт фінансового менеджменту
- •7.1.1. Сутність капіталу та його роль у діяльності підприємства
- •7.1.2. Види капіталу підприємства та їх характеристика
- •7.1.3. Принципи формування капіталу підприємства
- •7.2. Управління власним капіталом
- •7.2.1. Форми функціонування власного капіталу та їх характеристика
- •7.2.2. Оцінка вартості елементів власного капіталу
- •7.2.3.Політика управління власним капіталом
- •7.3. Управління позичковим капіталом
- •7.3.1. Форми позичкового капіталу
- •7.3.2.0Цінка вартості складових залученого капіталу
- •7.3.3. Політика управління позичковим капіталом
- •7.4. Вартість і структура капіталу
- •7.4.1.Визначення вартості капіталу
- •Показники для визначення середньозваженої вартості капіталу по підприємству (цифри умовні)
- •7.4.2. Поняття структури капіталу та її оптимізація
- •Вихідні дані для визначення рентабельності власного капіталу гіо двох підприємствах
- •7.4.3. Основи теорій структури капіталу
- •8.1. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація
- •Залежність інвестиційної стратегії від стадії життєвого циклу підприємства
- •Класифікація інвестицій за окремими класифікаційними ознаками
- •8.2. Управління реальними інвестиціями
- •8.3. Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінювання їх економічної ефективності
- •Класифікація інвестиційних проектів виробничих підприємств за окремими класифікаційними ознаками
- •Розрахунок поточної вартості доходів та інвестиційних витрат
- •Pозрахунок вихідних даних для визначення irr
- •8.4. Управління джерелами фінансування реальних інвестицій
- •8.5. Управління фінансовими інвестиціями
- •Структура фондового портфеля інвесторів, %
- •Розділ 9 управління фінансовими ризиками
- •9.1. Ризики у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання
- •9.1.1.Умови виникнення ризиків
- •9.1.2 Види ризиків та їх характеристика
- •Класифікаційна сукупність ризиків підприємства
- •9.1.3. Критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності
- •9.1.4. Сучасні концепції організації управління ризиками
- •9.2. Модель управління фінансовими ризиками
- •9.2.1. Структура моделі управління ризиками
- •9.2.2. Характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками
- •9.2.3. Основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками
- •9.3. Нейтралізація фінансових ризиків
- •9.3.1. Поняття нейтралізації та толерантності ризику
- •9.3.2. Стратегія уникнення ризику
- •9.3.3. Страхування як форма нейтралізації фінансових ризиків
- •9.3.4. Диверсифікація як засіб зменшення величини фінансового ризику
- •9.3.5. Стратегія хеджування ризиків
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 10. Аналіз фінансових звітів
- •10.1. Оцінка фінансової звітності як основа прийняття фінансових рішень
- •10.2. Аналіз балансу підприємства
- •Горизонтальний аналіз балансу підприємства
- •Структура розділу іі звіту про фінансові результати іі. Елементи операційних витрат
- •Розділ ііі звіту про фінансові результати ііі розрахунок показників прибутковості акцій
- •Формування чистого прибутку підприємства, тис. Грн
- •Вертикальний аналіз структурних складових прибутку підприємства
- •10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів
- •10.5. Аналіз звіту про власний капітал
- •Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємств
- •Аналіз показників фінансової стійкості підприємства
- •10.6. Аналіз консолідованої звітності
- •Склад користувачів фінансової звітності та їх інформаційні потреби
- •Робоча таблиця для складання консолідованих фінансових звітів
- •Бухгалтерський облік внутрішньогрупових розрахунків за товари
- •Коригувальні записи, здійснені при консолідації фінансових звітів
- •Розрахунок гудвілу по підприємствах «д» і «м» (перший спосіб)
- •Розрахунок гудвілу по підприємствах «д» і «м» (другий спосіб)
- •Альтернативний варіант розрахунку гудвілу
- •Розділ 11. Внутрішньофірмове прогнозування та планування
- •11.1. Прогнозування – основа фінансового планування на підприємстві
- •11.2. Стратегічне планування на підприємстві
- •Класифікація методів планування
- •11.3. Поточне фінансове планування в управлінні підприємством
- •11.4. Бюджетування в управлінні підприємством
- •Орієнтовна система бюджетів підприємства
- •Зведений бюджет структурного підрозділу підприємства
- •Процес формування бюджетів за статтями витрат
- •11.5. Управління за відхиленнями від бюджету
- •Система контролю за формуванням і виконанням зведеного бюджету підприємства
- •Аналіз відхилень від бюджету в умовах невизначеності
- •Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості
- •Вихідні дані для розрахунку
- •Розділ 12. Антикризове фінансове управління підприємством
- •12.1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління
- •12.2. Інституційні аспекти антикризового фінансового менеджменту
- •12.3. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
- •Параметри дискримінантної функції Беермана
- •12.4 Фінансова санація як складова антикризового управління
- •План санації боржника в ході провадження справи про банкрутство
- •12.5. Реструктуризація підприємств у системі антикризового фінансового управління
- •12.6. Оцінка ефективності антикризового фінансового управління
- •Питання для самконтролю
- •Глосарій
- •Література
Робоча таблиця для складання консолідованих фінансових звітів
Стаття |
Окремі фінансові звіти |
Регулювальні записи |
Частка меншості |
Консолідована сума | ||
материнське підприємство |
дочірнє підприємство |
дебет |
кредит | |||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
Звіт про фінансові |
|
|
|
|
|
|
результати |
|
|
|
|
|
|
Звіт про власний капітал (нерозподілений прибуток) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
Баланс’ |
|
|
|
|
|
|
Слід мати на увазі, що ці записи робляться лише в робочій таблиці і не відображаються в облікових регістрах підприємств групи. Кореспонденція рахунків, які використовуються для здійснення регулювальних записів, залежить від:
а) періоду, за який складається консолідована фінансова звітність;
б) характеру операцій між дочірнім і материнським підприємствами;
обчислюються та відображаються у робочій таблиці частки меншості (графа 6 табл. 10.12);
обчислюються та заносяться до робочої таблиці (графа 7) консолідовані суми відповідних статей.
Останнім часом консолідована звітність в Україні набула ширшого застосування. Розглянемо основи її практичного застосування детальніше.
Підприємства, які мають дочірні філії, крім фінансових звітів про відповідні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у зазначені ними терміни, але не пізніше 45 днів по закінченні звітного кварталу і не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Згідно з п. З ПБО-1 консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан та результати діяль-
ності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Дочірнє підприємство — це підприємство, яке перебуває під контролем материнського підприємства, а материнське підприємство — це підприємство, яке здійснює контроль дочірніх підприємств. Контроль визначений у національних стандартах як право основного впливу на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигоди від його діяльності. Контроль в інвестора передбачає:
переважаючу участь у статутному капіталі дочірнього підприємства;
право участі в управлінні і визначенні фінансової і господарської політики підприємства;
право призначення або заміни більшості членів ради директорів дочірнього підприємства.
Материнське підприємство та його дочірні підприємства складають групу.
У міжнародній практиці з метою консолідації фінансової звітності сукупність взаємозв’язаних системою участі підприємств (холдингів, фінансово-промислових груп) розглядають як групу підприємств.
Для вітчизняної бухгалтерської практики термін «група підприємств» є досить новим. До прийняття національних стандартів у законодавчих і нормативних актах траплялося тільки визначення промислово-фінансової групи. Тепер з’явилось поняття групи підприємств, яка складається із материнського (холдингового) підприємства та його дочірніх підприємств (п. 2 ПБО-20).
Зв’язок материнського і дочірніх підприємств базується на системі участі першого в уставному капіталі других. Зауважимо, що така участь може бути прямою або опосередкованою. Частка прямої участі залежить від структури взаємовідносин підприємств, які входять до групи. Взагалі частка участі визначає роль інвестора у формуванні органів управління підприємства, а також у прийнятті рішень з найбільш важливих питань його діяльності.
Залежно від характеру зв’язків між підприємствами групи можуть бути:
горизонтальними, коли участь материнського підприємства (наприклад А) в дочірніх (наприклад В і С) є безпосередньою (підприємство А володіє більш ніж 50 % акцій (голосів) підприємств В і С);
вертикальними, коли участь материнського підприємства у статутному капіталі дочірніх підприємств можна назвати опосередкованою (наприклад підприємство А володіє понад 50 % акцій (голосів) В, а підприємство В володіє більш як 50 % акцій (голосів) підприємств В і С);
змішаними, коли участь материнського підприємства в статутному капіталі дочірніх підприємств є результатом послідовно-паралельної системи участі підприємств (наприклад підприємство А володіє більше 50 % акцій (голосів) підприємства В і
% акцій (голосів) підприємства С, підприємство В володіє 35 % акцій (голосів) підприємства С, тому підприємство А контролює підприємство С: якщо об’єднати акції (голоси) підприємства А (16 %) з акціями (голосами) підприємства В (35 %), підприємство А буде контролювати 51 % акцій (голосів) підприємства С).
Визначимо також, що з юридичного погляду, група не є самостійним суб’єктом права — юридичною особою. Будь-які дії проводяться через учасників групи, що є юридично самостійними підприємствами.
Материнське і дочірні підприємства ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності і складають окремі фінансові звіти. Материнське підприємство наприкінці року складає і подає у відповідні органи консолідовану фінансову звітність групи підприємств через включення в'її склад інформації про всі дочірні підприємства групи.
При цьому консолідовану фінансову звітність слід відрізняти від зведеної фінансової звітності. На відміну від консолідованої, зведена звітність — не нова для українських бухгалтерів. Практика надання зведених звітів існувала ще в часи вертикального управління економікою і централізованого планового розподілу ресурсів. Звіти підвідомчих підприємств групували у звіти тресту, головного управління, потім звіти середніх рівнів управління і підприємств, безпосередньо підпорядкованих міністерству, об’єднували в загальний звіт міністерства із зарахуванням даних про централізовані операції. При цьому метод узагальнення більшості показників зведеної звітності (чисельність робітників, фонд оплати праці, основні та оборотні кошти, обсяг реалізації, витрати на виробництво, прибутки та збитки та ін.) був простий — арифметичне складання показників індивідуальних звітів підприємств.
Із заснуванням концернів, консорціумів, холдингових компаній та інших структур актуальною стала консолідована фінансова звітність їх окремих складових. Тепер уже розглядають економічну одиницю, в якій материнське і дочірні підприємства, будучи окремими юридичними особами, є економічно пов’язаними сторонами. І тому для отримання реальної картини функціонування групи підприємств простого складання показників звітності недостатньо. Для цього необхідна консолідована звітність, що складається з використанням спеціальних методів, які виключають подвійних рахунок.
Слід ураховувати фактор економічної сумісності підприємств, залучених до консолідації. Економічна сумісність передбачає, що діяльність дочірнього підприємства пов’язана з діяльністю материнської компанії. Гак, наприклад, підприємство-виробник і банк не відповідає вимогам сумісності, тому їх звіти не підлягають консолідації, про що вказується в примітках до консолідованих звітів.
Склад і форми звітності в Україні визначені стандартами від ПБО-1 до ПБО-5. Консолідована фінансова звітність містить консолідовані:
—баланс;
—звіт про фінансові результати;
—звіт про рух грошових коштів;
—звіт про власний капітал;
—примітки до консолідованої фінансової звітності.
Для формування консолідованої фінансової звітності материнське і дочірнє підприємства подають свої фінансові звіти за один і той самий період і на ту саму дату балансу.
Застосовуються такі принципи консолідації фінансової звітності.
Складання консолідованої звітності базується на таких принципах:
принцип повноти, згідно з яким усі активи, зобов’язання, витрати і доходи майбутніх періодів консолідованої групи приймають в повному обсязі незалежно від частки материнського підприємства. Частку меншості показують у балансі окремою статтею під відповідним заголовком;
принцип власного капіталу. Оскільки материнське і дочірні підприємства розглядають як єдину економічну одиницю, власний капітал визначають за балансовою вартістю акцій (голосів) консолідованих підприємств, а також фінансових результатів діяльності цих підприємств і резервів;
принцип справедливої і достовірної оцінки передбачає, що консолідовану звітність подають у доступній для сприйняття формі. Така звітність повинна давати правдиву і достовірну інформацію про активи, зобов’язання, фінансовий стан, прибутки і збитки підприємств, які входять до групи;
принцип постійності використання методів консолідації та оцінки, а також принцип діючого підприємства. Методи консолідації повинні застосовуватись упродовж тривалого часу за умови, що підприємство є діючим, тобто не має намірів припиняти свою діяльність у недалекому майбутньому. Відхилення допускаються у виняткових випадках. Причому інформація про ці відхилення має бути розкрита в примітках до звітності. Цей принцип поширюють як на форми, так і на методи складання консолідованої звітності;
принцип суттєвості передбачає розкриття таких статей, величина яких може вплинути на прийняття або зміну рішень про фінансово-господарську діяльність групи;
принцип застосування єдиних методів оцінки. При консолідації активи і пасиви материнського і дочірніх підприємств оцінюють за єдиною методологією, яка застосовується материнським підприємством;
принцип єдності облікової політики материнського і дочірніх підприємств. Консолідована фінансова звітність складається з фінансової звітності підприємств групи. При цьому повинна бути використана єдина облікова політика для подібних операцій (інших випадків при схожих обставинах), які здійснюються підприємствами групи. Якщо облікова політика одного з дочірніх підприємств відрізняється від політики, яка використовується для складання консолідованої звітності, то до об’єднання такої звітності із звітністю материнського підприємства її приводять у відповідність з обліковою політикою, яка застосовується для складання консолідованої фінансової звітності. Якщо при підготовці консолідованої фінансової звітності неможливо використати єдину облікову політику, про це вказують у примітках до такої звітності.
Крім того, результати господарської діяльності дочірнього підприємства включають у консолідовані фінансові звіти починаючи з дати придбання, тобто дати, коли контроль над придбаним дочірнім підприємством фактично передається покупцеві.
Результати господарської діяльності дочірнього підприємства, що вибуває, включають у консолідовані звіти до дати вибуття, тобто дати, коли материнське підприємство перестає здійснювати контроль над дочірнім. Різницю між виручкою від вибуття дочірнього підприємства і балансовою вартістю його активів та зобов’язань на дату вибуття визначають у консолідованому звіті про фінансові результати як прибуток (збиток) від вибуття дочірнього підприємства.
Починаючи з дати, коли підприємство не може більше називатися дочірнім, інвестиції в підприємство враховують відповідно до ПБО-12, оскільки воно більше не є частиною групи.
Розглянемо напрями консолідації фінансової звітності.
З методологічного погляду, консолідовану звітність можна визначити як систему показників, характеризуючи майновий і фінансовий стан групи підприємств на звітну дату і фінансові результати її діяльності у звітному періоді. При цьому під системою показників розуміють не тільки числові дані бухгалтерського балансу та інших звітів, а й іншу інформацію, яка розкриває окремі сторони діяльності групи.
При консолідації показники звітів материнського і дочірніх підприємств об’єднують у такий спосіб, щоб їх діяльність була подана як діяльність однієї господарської одиниці. З цією метою баланси і звіти про фінансові результати спочатку об’єднують постатейно шляхом складання показників, після чого здійснюють процедури консолідації.
Процедури консолідації звітності проводять за такими основними напрямами:
—консолідація капіталу;
—консолідація сальдо внутрішньогрупових операцій і розрахунків;
—консолідація фінансових результатів від внутрішньогрупо- вої реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг.
Крім того, якщо материнське підприємство придбало дочірнє за ціною, яка перевищує справедливу вартість його чистих активів, то в консолідованому балансі показують гудвіл, який виникає під час придбання. Гудвіл — це перевищення вартості придбання над справедливою вартістю придбаних ідентифікаційних активів та зобов’язань на дату придбання. Якщо сума інвестицій материнського підприємства менша від справедливої вартості придбаних чистих активів, то має місце негативний гудвіл. Вартість позитивного чи негативного гудвілу, яка виникає при консолідації фінансової звітності материнського підприємства і фінансової звітності дочірніх підприємств, визначають згідно з ПБО-19 (п. 16 ПБО-20). Вартість гудвілу відображають у дужках і віднімають при визначенні підсумку розділу балансу «Необоротні активи».
Придбані покупцем активи та зобов’язання визнають окремо на дату придбання і відображають за їх справедливою вартістю, яку визначають у порядку, наведеному в додатках до ПБО-19.
Початкову (балансову) вартість гудвілу зменшують шляхом помісячного рівномірного нарахування амортизації впродовж строку його корисного використання, але не більше 20 років. Такий строк визначають з урахуванням прогнозного строку діяльності підприємства, нормативно-правових актів або контрактів, які впливають на строк корисного використання, зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо. Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то його списують із зарахуванням залишкової вартості до складу витрат.
Консолідація звітів у разі придбання менше 100% капіталу має певну специфіку. Щоб фактично контролювати діяльність дочірнього, материнському підприємству достатньо мати більше 50 % його простих акцій (голосів). У цьому випадку варто взяти до уваги інтереси інших акціонерів дочірнього підприємства, у власності яких перебуває менше 50 % простих акцій (голосів) цього підприємства. Інтереси таких акціонерів (частка меншості) відображаються в консолідованій звітності. Частка меншості в консолідованому балансі є джерелом грошових коштів (фінансування) групи і повинна відображатись у пасиві балансу спеціальною статтею з аналогічною назвою в розділі «Власний капітал». Частка меншості дочірнього підприємства, як правило, включає дві складові — частину його статутного капіталу, яка відповідає частці в ньому сторонніх акціонерів, і частину додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку й усіх інших власних джерел дочірнього підприємства, пропорційну частці сторонніх акціонерів у статутному капіталі.
Згідно з п. 12 ПБО-20 материнське підприємство для складання консолідованої звітності визначає частку меншості в капіталі і фінансових результатах дочірніх підприємств. Частку меншості розраховують як добуток відсотка голосів, які не належать материнському підприємству, і відповідно власного капіталу і чистого прибутку (збитку) дочірніх підприємств.
У консолідованому балансі частку меншості відображають окремо від зобов’язань і власного капіталу материнського підприємства у вписаному рядку 385 «Частка меншості». А в консолідованому звіті про фінансові результати частку меншості в прибутку (збитку) показують у вписаному рядку 215 «Частка меншості».
Якщо частка меншості у збитках дочірнього підприємства перевищує частку меншості у капіталі дочірнього підприємства, то на суму такого перевищення й величину майбутніх збитків, яка належить до частки меншості, зменшують частку материнського підприємства у власному капіталі групи підприємств, за винятком тієї частини, щодо якої меншість має зобов’язання і спроможна покрити збитки. Якщо з часом у фінансовій звітності дочірнього підприємства відображений прибуток, то всю суму такого прибутку розподіляють на частку материнського підприємства до покриття збитків і на частку меншості, сума яких покрита раніше за рахунок материнського підприємства.
Застосовується такий порядок складання консолідованих фінансових звітів.
Наприкінці кожного звітного періоду (року), наступного після періоду, в якому було придбано дочірнє підприємство, материнське підприємство складає і подає консолідовану фінансову звітність, яка містить результати фінансово-господарської діяльності групи за наступні періоди.
Процес подання консолідованої фінансової звітності є досить складним і тому потребує деяких підготовчих процедур, які мусить проводити материнське підприємство.
До подання материнському підприємству звітів дочірніх підприємств здійснюють детальне вивірення розрахунків у групі. Отримані від дочірніх підприємств звіти аналізують з погляду однаковості облікової політики, яка використовувалася для їх складання і методичної зіставності звітних даних. Якщо дочірні підприємства застосовували різну облікову політику, то показники звітів повинні бути перераховані у належний спосіб.
На підставі звітів материнського і дочірніх підприємств складають робочі таблиці. Вони дають інформацію про консолідовані суми, які будуть наведені в консолідованій звітності групи.
При консолідації звітності підприємств, які входять у групу, в наступні періоди їх діяльності з метою уникнення повторного зарахування та штучного завищення величини капіталу і фінансових результатів, вилучаються статті, які відображають взаємні внутрішньогрупові операції. Це передбачає проведення таких основних коригувань.
Вилучення балансової вартості інвестицій материнського підприємства в капітали дочірніх і відповідне вилучення частки материнського підприємства у власних капіталах дочірніх підприємств. Виходячи з того, що облік фінансових інвестицій в дочірні підприємства відповідно до ПБО-12 здійснюють за методом участі в капіталі, на кінець кожного звітного року балансова вартість інвестицій скоріше за все буде різною. Тому при консолідації необхідно скоригувати суму інвестицій на кінець року до їх балансової вартості на початок року.
Вилучення залишків за взаємними розрахунками між материнським і дочірніми підприємствами (внутрішньогрупового сальдо, яке визначається на рахунках внутрішніх розрахунків). Причому в бухгалтерському обліку відображення внутрішньо- групових розрахунків на рахунках бухгалтерського обліку можна здійснювати двома способами:
з використанням для врахування дебіторської заборгованості і зобов’язань між материнським і дочірніми підприємствами відповідно субрахунків 363 і 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ», запропонованих Порядком № 61;
з використанням для обліку всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами субрахунку 682 «Внутрішні розрахунки», встановленого Інструкцією № 291. Цей субрахунок призначений для узагальнення інформації про всі види розрахунків (крім розрахунків за внесками в статутний капітал) материнського підприємства зі своїми дочірніми, а також дочірніх підприємств між собою.
Облік розрахунків на цих субрахунках здійснюють на кожному підприємстві окремо. Покажемо приклад реалізації товарів між суб’єктами групи (табл. 10. ІЗ).
Таблиця 10.13