- •Розділ 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту
- •Сутність фінансового менеджменту і його роль в забезпеченні реалізації господарських процесів на підприємстві
- •1.2.Функції фінансового менеджменту
- •1.3.Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •Розділ 2. Система забезпечення фінансового менеджменту
- •2.1.Організаційне забезпечення фінансового менеджменту
- •2.2. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
- •2.3. Методи фінансового аналізу
- •Добавить описание по бланку розділ 3. Управління грошовими потоками
- •3.1.3. Структурування грошових потоків за видами діяльності
- •3.2. Стадії, принципи та завдання управління грошовими потоками підприємства
- •3.2.1. Необхідність управління грошовими потоками та принципи його організації
- •3.2.2. Політика управління грошовими потоками
- •3.2.3.Аналіз грошових потоків підприємства
- •3.3. Моделювання управління грошовими потоками
- •3.3.1 Структура моделі управління грошовими потоками
- •3.3.2 Управління операційним грошовим потоком
- •3.3.3. Управління інвестиційним та фінансовим грошовими потоками
- •Розділ 4 визначення вартості грошей у часі та її використання у фінанових розрахунках
- •4.1. Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей у часі та його застосування у фінансових розрахунках
- •4.2. Визначення майбутньої вартості грошей у фінансових розрахунках
- •Розрахунок майбутньої вартості поточного вкладу за умови нарахування простих відсотків (гр. Од.)
- •Розрахунок майбутньої вартості поточного вкладу за умови нарахування складних процентів, гр. Од.
- •Розрахунок майбутньої вартості звичайного ануїтету, гр. Од.
- •Розрахунок майбутньої' вартості авансового ануїтету, гр. Од.
- •4.3. Визначення теперішньої вартості грошей у фінансових розрахунках
- •Розрахунок поточної вартості звичайного ануїтету, гр. Од.
- •Розділ 5. Управління прибутком
- •5.2. Організація та інструментарій управління прибутком
- •5.2.1. Стратегія управління прибутком
- •5.2.2. Особливості обґрунтування управлінських фінансових рішень
- •5.2.3. Критерії організації управління прибутком підприємства
- •5.3. Управління формуванням доходів
- •5.4. Управління витратами підприємства
- •5.5. Управління використанням прибутку
- •5.5.1. Розглянемо ці питання детальніше.
- •5.5.2. Розподіл прибутку серед власників підприємства та дивідендна політика
- •5.5.3. Капіталізація прибутку як форма його використання
- •Розділ 6. Управління активами
- •6.1. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
- •6.2. Управління оборотними активами
- •6.2.1. Управління виробничими запасами та запасами готової продукції
- •6.2.2. Управління дебіторською заборгованістю
- •6.2.3.Управління грошовими коштами
- •6.3. Стратегія фінансування оборотних активів
- •6.4. Управління необоротними активами
- •6.5. Оцінювання ефективності управління активами
- •Питання для самоконтролю
- •7.1. Капітал підприємства як об’єкт фінансового менеджменту
- •7.1.1. Сутність капіталу та його роль у діяльності підприємства
- •7.1.2. Види капіталу підприємства та їх характеристика
- •7.1.3. Принципи формування капіталу підприємства
- •7.2. Управління власним капіталом
- •7.2.1. Форми функціонування власного капіталу та їх характеристика
- •7.2.2. Оцінка вартості елементів власного капіталу
- •7.2.3.Політика управління власним капіталом
- •7.3. Управління позичковим капіталом
- •7.3.1. Форми позичкового капіталу
- •7.3.2.0Цінка вартості складових залученого капіталу
- •7.3.3. Політика управління позичковим капіталом
- •7.4. Вартість і структура капіталу
- •7.4.1.Визначення вартості капіталу
- •Показники для визначення середньозваженої вартості капіталу по підприємству (цифри умовні)
- •7.4.2. Поняття структури капіталу та її оптимізація
- •Вихідні дані для визначення рентабельності власного капіталу гіо двох підприємствах
- •7.4.3. Основи теорій структури капіталу
- •8.1. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація
- •Залежність інвестиційної стратегії від стадії життєвого циклу підприємства
- •Класифікація інвестицій за окремими класифікаційними ознаками
- •8.2. Управління реальними інвестиціями
- •8.3. Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінювання їх економічної ефективності
- •Класифікація інвестиційних проектів виробничих підприємств за окремими класифікаційними ознаками
- •Розрахунок поточної вартості доходів та інвестиційних витрат
- •Pозрахунок вихідних даних для визначення irr
- •8.4. Управління джерелами фінансування реальних інвестицій
- •8.5. Управління фінансовими інвестиціями
- •Структура фондового портфеля інвесторів, %
- •Розділ 9 управління фінансовими ризиками
- •9.1. Ризики у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання
- •9.1.1.Умови виникнення ризиків
- •9.1.2 Види ризиків та їх характеристика
- •Класифікаційна сукупність ризиків підприємства
- •9.1.3. Критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності
- •9.1.4. Сучасні концепції організації управління ризиками
- •9.2. Модель управління фінансовими ризиками
- •9.2.1. Структура моделі управління ризиками
- •9.2.2. Характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками
- •9.2.3. Основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками
- •9.3. Нейтралізація фінансових ризиків
- •9.3.1. Поняття нейтралізації та толерантності ризику
- •9.3.2. Стратегія уникнення ризику
- •9.3.3. Страхування як форма нейтралізації фінансових ризиків
- •9.3.4. Диверсифікація як засіб зменшення величини фінансового ризику
- •9.3.5. Стратегія хеджування ризиків
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 10. Аналіз фінансових звітів
- •10.1. Оцінка фінансової звітності як основа прийняття фінансових рішень
- •10.2. Аналіз балансу підприємства
- •Горизонтальний аналіз балансу підприємства
- •Структура розділу іі звіту про фінансові результати іі. Елементи операційних витрат
- •Розділ ііі звіту про фінансові результати ііі розрахунок показників прибутковості акцій
- •Формування чистого прибутку підприємства, тис. Грн
- •Вертикальний аналіз структурних складових прибутку підприємства
- •10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів
- •10.5. Аналіз звіту про власний капітал
- •Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємств
- •Аналіз показників фінансової стійкості підприємства
- •10.6. Аналіз консолідованої звітності
- •Склад користувачів фінансової звітності та їх інформаційні потреби
- •Робоча таблиця для складання консолідованих фінансових звітів
- •Бухгалтерський облік внутрішньогрупових розрахунків за товари
- •Коригувальні записи, здійснені при консолідації фінансових звітів
- •Розрахунок гудвілу по підприємствах «д» і «м» (перший спосіб)
- •Розрахунок гудвілу по підприємствах «д» і «м» (другий спосіб)
- •Альтернативний варіант розрахунку гудвілу
- •Розділ 11. Внутрішньофірмове прогнозування та планування
- •11.1. Прогнозування – основа фінансового планування на підприємстві
- •11.2. Стратегічне планування на підприємстві
- •Класифікація методів планування
- •11.3. Поточне фінансове планування в управлінні підприємством
- •11.4. Бюджетування в управлінні підприємством
- •Орієнтовна система бюджетів підприємства
- •Зведений бюджет структурного підрозділу підприємства
- •Процес формування бюджетів за статтями витрат
- •11.5. Управління за відхиленнями від бюджету
- •Система контролю за формуванням і виконанням зведеного бюджету підприємства
- •Аналіз відхилень від бюджету в умовах невизначеності
- •Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості
- •Вихідні дані для розрахунку
- •Розділ 12. Антикризове фінансове управління підприємством
- •12.1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління
- •12.2. Інституційні аспекти антикризового фінансового менеджменту
- •12.3. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
- •Параметри дискримінантної функції Беермана
- •12.4 Фінансова санація як складова антикризового управління
- •План санації боржника в ході провадження справи про банкрутство
- •12.5. Реструктуризація підприємств у системі антикризового фінансового управління
- •12.6. Оцінка ефективності антикризового фінансового управління
- •Питання для самконтролю
- •Глосарій
- •Література
6.3. Стратегія фінансування оборотних активів
Метою стратегії фінансування оборотних активів є вибір оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства.
Виходячи із поставленої мети фінансовий менеджер повинен розв’язати такі завдання:
провести аналіз використання оборотних активів за минулий період;
визначити ризик неплатоспроможності покупців, розрахувати прогнозне значення резерву щодо сумнівних боргів;
вибрати оптимальне співвідношення між грошовими коштами і вкладеннями в короткострокові цінні папери;
визначити розмір і структуру джерел фінансування оборотних активів;
розробити стратегію фінансування оборотних активів.
Стратегія фінансування оборотних активів значною мірою залежить від вибору джерел покриття змінної частини оборотних активів.
У теорії фінансового менеджменту виділяють чотири моделі стратегії фінансування поточних активів: ідеальну, агресивну, консервативну, компромісну.
Ідеальна модель побудована виходячи з понять «поточні активи» та «поточні зобов’язання». Термін «ідеальний» означає рівність поточних активів та поточних зобов’язань.
Сутність цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів, тобто ця модель має такий вигляд:
ДП = НА,
де ДП — довгострокові пасиви;
НА — необоротні активи.
Схематично ідеальну модель можна зобразити у такий спосіб:
Необоротні активи |
Власний капітал |
Довгострокові зобов’язання | |
Оборотні активи - |
Поточні зобов’язання |
Рис. 6.5. Ідеальна модель фінансування оборотних активів
Довгострокові пасиви включають: власні кошти (статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток) та запозичені (довгострокові кредити банку, інші довгострокові позики).
До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість (заборгованість за майно), відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.
У реальному житті ідеальна модель практично не застосовується через те, що вона найбільш ризикована, оскільки за несприятливих умов (наприклад, коли треба розрахуватися зі всіма кредиторами одночасно) підприємство може опинитися перед необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості. Сутність цієї моделі полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів, а поточні активи — на рівні поточних пасивів. Робочий капітал тут дорівнює нулю.
Агресивна модель фінансування поточних активів полягає в тому, що довгострокові пасиви є джерелом покриття необоротних активів та постійної частини поточних активів, тобто їх мінімуму, який необхідний для здійснення господарської діяльності. У цьому разі змінна частина поточних активів у повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю. З позиції ліквідності ця стратегія також є ризикованою, оскільки в практичній діяльності обмежуватися лише мінімумом поточних активів неможливо.
Агресивна модель фінансування поточних активів має такий вигляд:
ДП = НА + ПЧ,
де ПЧ — постійна частина оборотних активів (норматив оборотних коштів).
Змінна частина оборотних активів повністю покривається за рахунок короткострокової заборгованості.
Схематично агресивну модель можна зобразити так (рис. 6.6):
Необоротні активи |
Власний капітал |
Постійна частина оборотних активів |
Довгострокові зобов’язання |
Змінна частина оборотних активів |
Поточні зобов’язання |
Рис. 6.6. Агресивна модель фінансування оборотних активів
Таку стратегію фінансування оборотних активів може дозволити собі підприємство, яке не має проблем з отриманням короткострокових кредитів або з комерційних кредитів постачальників.
За агресивної моделі фінансування оборотних активів робочий капітал дорівнює постійній частині оборотних активів.
Агресивна політика управління оборотними активами має такі ознаки:
підприємство не ставить перед собою яких-небудь обмежень щодо збільшення оборотних активів;
підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів, готової продукції, збільшує дебіторську заборгованість і тимчасово вільні залишки грошових коштів на поточному рахунку в комерційному банку.
У результаті цього частка оборотних активів у загальному обсязі майна підприємства висока (більше 50 %), а період їх обертання тривалий (понад 90 днів).
Агресивна політика здатна знизити ризик неплатоспроможності, але не може забезпечити високої рентабельності активів.
Ознакою агресивної політики управління оборотними активами є також збільшення короткострокової заборгованості, а саме: значне збільшення питомої ваги короткострокових кредитів комерційних банків (понад 50 %) у загальній сумі пасивів підприємства. За такої політики може також збільшитися ефект фінансового лі- вериджу, якщо диференціал фінансового лівериджу є позитивним.
Консервативна модель фінансування оборотних активів передбачає, що змінна частина поточних активів також покривається довгостроковими пасивами.
Як правило, консервативна модель застосовується на початкових стадіях діяльності підприємства за умови достатньої величини капіталу власників підприємства і доступності довгострокових кредитів для інвестиційного фінансування. У цьому разі короткострокової кредиторської заборгованості немає, відсутній ризик втрати ліквідності, тобто модель має штучний вигляд. У господарській діяльності такого не буває, щоб була відсутня кредиторська заборгованість.
Консервативна модель фінансування оборотних активів має такий вигляд:
ДП = НА + ПЧ + 34,
де 34 — змінна частина поточних активів.
Схематично консервативну модель фінансування оборотних активів можна зобразити так:
Необоротні активи |
Власний капітал |
Постійна частина оборотних активів |
Довгострокові зобов’язання |
Змінна частина оборотних активів |
Рис. 6.7. Консервативна модель фінансування оборотних активів
Наведений рисунок показує, що довгострокові пасиви (власний капітал + довгострокові зобов’язання) дорівнює довгостроковим активам (необоротні активи + постійна частина оборотних активів + змінна частина оборотних активів).
При цьому робочий капітал дорівнює сумі оборотних активів.
Консервативна політика управління оборотними активами забезпечує високу рентабельність активів, але має ризик неплатоспроможності через непередбачені зміни ситуації на товарному і фінансовому ринках.
Характерними ознаками консервативної політики управління оборотними активами є те, що підприємство стримує збільшення поточних активів і прагне зробити їх мінімальними. У результаті цього питома вага оборотних активів у загальній вартості майна незначна (ЗО % і менше), а період їх обороту відносно незначний.
Таку політику підприємство проводить в умовах достатньо визначеної ситуації, коли обсяг реалізації продукції, строки надходження грошових коштів та платежів за зобов’язаннями, необхідний запас матеріальних цінностей та строки їх поставок заздалегідь відомі або за жорсткої економії всіх видів ресурсів.
Ознакою консервативної'політики управління оборотними активами є відсутність або низький рівень короткострокових кредитів банку у загальній валюті банку. У цьому випадку необоротні й оборотні активи покриваються тільки власними коштами та довгостроковими зобов’язаними.
Компромісна модель фінансування оборотних активів найбільш реальна. Сутність її полягає в тому, що необоротні активи, постійна частина поточних активів і приблизно половина змінної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами. При цьому робочий капітал визначається як різниця між довгостроковими пасивами та необоротними активами.
За компромісної моделі в окремі періоди господарської діяльності підприємство може мати надмірні поточні активи, що негативно впливає на розмір прибутку.
Водночас це дає можливість підтримувати ліквідність балансу підприємства на відповідному рівні.
Компромісна модель фінансування оборотних активів має такий вигляд:
ДП = НА + ПЧ + 0,534.
Схематично компромісну модель фінансування оборотних активів можна зобразити так:
Необоротні активи |
Власний капітал |
Постійна частина оборотних активів |
Довгострокові зобов’язання |
0,5 змінної частини оборотних активів |
Поточні зобов’язання |
Рис. 6.8. Компромісна модель фінансування оборотних активів
Для компромісної політики управління оборотними активами характерний середній рівень рентабельності та оборотності оборотних активів.
Ознакою компромісної політики управління оборотними активами є помірна питома вага короткострокових кредитів банку. Цій моделі управління оборотними активами може відповідати будь-яка модель управління короткостроковими зобов’язаними.
Отже, можна зробити висновок, що з погляду оптимізації прибутковості і ризику оптимальною є компромісна стратегія фінансування оборотних активів. Ця стратегія оптимально поєднує рівень прибутковості і середній рівень ризику, забезпечує достатньо високий рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
Проте виходячи з пріоритетності цілей фінансово-господарської діяльності підприємства на окремих стадіях його розвитку оптимальною може стати інша стратегія фінансування. Взагалі, вибираючи стратегію фінансування, необхідно знайти бажане співвіднощення між рівнем рентабельності і використання власного капіталу та рівнем ризику зниження фінансової стійкості підприємства, яка оцінюється величиною його робочого капіталу.