0402_УМПС_Арх_укр_2012

Завдання 10. Прочитайте епіграф до цієї теми і прокоментуйте усно ваше розуміння його змісту.

Завдання 11. Прочитайте наданий текст і висловіть свою думку щодо значення використання старих архітектурних пам’яток України з метою активізації міжкультурного діалогу.

«НІЧ У ЛУЦЬКОМУ ЗАМКУ»

Старовинний Луцьк продемонстрував учасникам першого форуму інтеркультурних міст, який відбувся у ці дні, представникам Дирекції ради Європи з питань демократичного управління, культури і розмаїття, гостям обласного центру Волині, як слід поважати традиції власного народу і не цуратися мистецьких надбань інших.

Непересічне дійство під стінами другої столиці Великого князівства Литовського, а нині одного із семи архітектурних чудес України зібрало тисячі гостей. Як і у 1429 році, коли тут проходив перший форум монархів Європи, господарі і гості заговорили різними мовами. Спілкування відбувалося англійською, російською чи мовою жестів, адже подивитися оригінальну феєрію прибули туристи й артисти з Білорусі, Грузії, Чехії, Польщі, Литви та деяких інших країн Євросоюзу.

– Мета цього заходу – популяризація історико-культурної спадщини, сучасного і традиційного мистецтва. Важлива й активізація міжкультурного діалогу мистецької еліти України і зарубіжжя, промоція Луцька як культурнотуристичного центру Волинського регіону. А ще – створення середовища для креативного відпочинку молоді, – розповів міський голова Микола Романюк, який у супроводі «князя Дмитра Любарта» та одягнутих в лати лицарів разом із іншими почесними гостями міста запалив Великий вогонь і дав старт дійству.

Спілкування з гостями славного нащадка великого литовського князя Гедиміна – князя Любарта, який доклав найбільше зусиль, аби оборонна твердиня Волинської землі набула нинішнього вигляду, – продовжилася на замковому дворищі. Добра частина його була віддана майстрам народних промислів – ковалям, гончарям, пасічникам, фахівцям з флористики та дитячої іграшки тощо. Бажаючі могли спробувати свої сили і в промислі, який в усі часи карався кримінально, адже об’єктом його були монети. А тут можна було взяти до рук кувалду і на очах численних свідків… відкарбувати сувенір.

Паралельно біля Владичої вежі йшла музично-розважальна програма. Часи, які вже стали епосом, майстерно відтворювали музичні гурти середньовічної музики «Tryzna» (Польща), «Pechera» (м. Одеса), «Bakchus» (Чехія), театр історичної реконструкції «Viduramziai» (Литва), театр «Воскресіння» (м. Львів) та клуб історичної реконструкції «Аквітанія» (м. Луцьк). Містичності і заряду артистизму заходу, який проходив під світіння сотень запалених на газонах світильників, додали і виступи етно-колективу «Troitsa» із Білорусі та театру вогню «Махатма» з Дніпропетровська.

Як і під час першого з’їду монархів, який проходив тут шість століть тому і вирішував оборонні та євроінтеграційні питання, знайшлося у фортеці місце і

101

для тих, хто уміє добре почастувати гостей. Правда, тоді гостям Луцького замку та їхній свиті, що осіла у найближчих до Лучеська Великого селах, як стверджував літописець, щодня подавали на стіл 700 бочок меду, вина, мальвазії та інших напоїв, 700 волів, 1400 баранів, сотні лосів, диких кабанів і безліч інших страв. Звісно, тепер такої кількості напоїв та м’яса учасники дійства не здолали б – дрібніший пішов народ!..

Та «найсмачніше» гостям оборонної твердині подали наприкінці, коли з’явилися натяки на близький схід сонця. Цим «десертом» став виступ співачки із прекрасною енергетикою, людини, яка повсюдно відстоює інтереси українського мистецтва – переможниці «Євробачення-2004» Руслани Лижичко.

– Це унікальне явище! Головне тут – неперевершена атмосфера мультикультурного свята, у яке поринають присутні, та висока культура спілкування різних за інтересами людей… – прокоментував побачене Олександр Куценко, директор фонду розвитку демократії через культуру, який за своє життя чимало поїздив світом. – Щось схоже бачив в Іспанії, у країні басків, у Сан-Себастьяні… Але щоб на такій малій площі?! Це – дивовижно! Стара Луцька фортеця стала справжнім оборонцем культури!

Валерій Мельник

(«Урядовий кур’єр». – 2012. – № 112. – С. 20)

Завдання 12. Прокоментуйте писемно (обґрунтуйте або спростуйте) пропонований афоризм Стендаля.

Архітектурний вигляд будинку, який викликає у вас почуття, відповідне його призначенню, це є стиль.

102

Воістину красномовний той, хто звичайні речі висловлює просто, великі – піднесено, а середні – помірно.

Цицерон

МОДУЛЬ ІІ. КУЛЬТУРА ФАХОВОГО МОВЛЕННЯ ТЕМА 5. СПЕЦИФІКА МОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ

ПЛАН

І. Теоретичний матеріал

§1. Визначення стратегії спілкування.

§2. Вимоги до культури мовлення: точність, логічність, мовне багатство, доречність висловів.

§3. Реферування текстів. Введення та написання цитат і виносок.

§4. Курсова робота. Бібліографічний опис літератури.

§5. Уживання великої літери.

Культура мовлення.

ІІ. Практикум

1.Тест-контроль для перевірки засвоєння теоретичних знань.

2.Завдання для формування практичних навичок.

Ключові слова та поняття

Культура мовлення, реферування, реферат, цитата, виноска, курсова робота, бібліографічний опис

Критерії засвоєння

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти мають ЗНАТИ:

−зміст понять культура мовлення, точність, доречність, логічність, реферат, курсова робота, цитати, виноски;

−правила введення та написання цитат, оформлення виносок, виділення

важливої інформації, основні етапи роботи над курсовою роботою. Після вивчення теоретичного матеріалу студенти повинні ВМІТИ:

−визначати стратегію спілкування;

−уміти розрізняти структурні елементи реферату і курсової роботи як жанрів писемного мовлення;

−знаходити головні поняття, для розкриття яких складається реферат або курсова робота;

−правильно вводити у текст цитати та посилання;

−вживати велику літеру в словах з різними значеннями.

І. Теоретичний матеріал

§1. Визначення стратегії спілкування

Убудь-якій сфері виробництва, науки, мистецтва, медицини тощо неможливо обійтися без фахового спілкування. Для цього необхідно володіти певною кількістю знань, відомостей, уявлень про правила, форми, методи і принципи професійного спілкування і володіти його навичками.

Перш за все треба пам’ятати, що перед тим, як виступити перед колективом, провести ділову бесіду чи телефонну розмову, їх необхідно

103

спланувати заздалегідь. Насамперед визначається предмет бесіди, коло питань, що підлягають обговоренню, основні наміри, які належить здійснити або вирішити. Для цього варто скласти план бесіди: продумати питання, які треба поставити співрозмовникові або підлеглим, визначити бажаний кінцевий результат, встановити регламент і місце проведення бесіди, обрати стратегію і тактику розмови.

Варто також пам’ятати, що не можна перебивати співрозмовника і давати негативну оцінку його висловлюванням. Обов’язково треба звертати увагу на психологічний стан партнера в момент бесіди і, якщо він знаходиться у збудженому стані, то недоцільно продовжувати ділову розмову.

Культура мовлення – це і культура мислення та культура суспільних і духовних стосунків людини.

Грамотне мовлення – це не просто лад слів, а й лад думок та почуттів. Основними ознаками культури мовлення є точність, логічність, мовне багатство, доречність висловів.

§ 2. Вимоги до культури мовлення: точність, логічність, мовне багатство, доречність висловів

Точність – одна з головних ознак культури мовлення. Поняття точність має два значення:

1)перш за все, це вживання в мовленні слів і словосполучень, звичних для людей, які володіють нормами літературної мови,

2)по-друге, це оформлення й вираження думки адекватно предметові або явищу дійсності, тобто несуперечність предмета і його назви.

Точним можна назвати таке мовлення, у якому вжиті слова повністю відповідають їх мовним значенням – тим, що усталились у мові в певний період

їїрозвитку.

Точність у науці виражається, в першу чергу, через терміни і за допомогою формул. За допомогою формул можна закріпити набуті знання, досягнуті результати, але розвинути їх далі можна тільки за допомогою мови. Точність у науці і в документах – буквальна, пряма, емоційно-нейтральна, не допускає метафоричності, образності, експресивності.

Точність мовлення визначається як рівнем знань навколишнього світу і мови як засобу спілкування людей у ньому, так і етикою мовця, яка не дозволить висловлюватися неточно. Точність – це чемність, ввічливість і в побуті, і в науці, і в художньому слові. Той, хто поважає свого співрозмовника і не хоче постати перед ним некомпетентним, не дозволить собі знати предмет мовлення поверхово.

Логічність мовлення як ознака його культури формується на рівні «мислення – мова – мовлення», залежить від міри володіння прийомами мисленнєвої діяльності, знання законів логіки і базується на знаннях об’єктивно-реальної дійсності.

Логічне мовлення формується на основі:

•навичок логічного мислення, спрямованого як на накопичення знань, так

іна передачу цих знань співрозмовникові;

104

•знання мовних засобів, за допомогою яких можна сформулювати думку;

•володіння технікою смислової зв’язності, тобто логікою викладу, за якої не виникає суперечностей у межах цілого тексту.

Кожен із цих факторів удосконалюється впродовж життя людини. І якщо логіку викладу може контролювати оточення (дітей навчають дорослі, учителі, пізніше можуть корегувати співрозмовники, усні й писемні зразки), то логіку пізнання контролює сам мовець.

Логічним буде мовлення, у якому:

−сполучення одного слова з іншим несуперечливе (одне судження правильне, друге хибне, третього не дано);

−речення розташовуються в логічній послідовності, яка відповідає ходові думки і за якої не виникає смислових непорозумінь;

−не порушено смислових, структурних, інтонаційних та експресивних зв’язків у межах цілого тексту, яким передається зв’язок

несуперечливих суджень.

Щоб не припускатися логічних помилок, треба знати причини їх виникнення.

Причини помилок у логіці викладу

1.Поєднання логічно несумісних слів: жахливо швидкий, страшно брудний.

2.Введення у фразу зайвих слів: пішохідний перехід, моя власна машина.

3.Підміна особової форми дієслова зворотною або навпаки: вибачте мені –

правильно, а вибачаюсь – помилково (вибачаю себе).

4.Порушення порядку слів у простому реченні або порядку розташування компонентів складного речення.

5.Невміння поділити текст на логічні частини.

Джерелами багатства і різноманітності мовлення є: лексичні,

фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови, які склалися мовною практикою всіх попередніх поколінь носіїв цієї мови і які збагачуються з розвитком суспільства. І чим рідше в певному тексті повторюються ті ж самі словесні або синтаксичні знаки, тим мовлення багатше.

Лексичне і фразеологічне багатство мовлення твориться синонімічними рядами: чим повніший синонімічний ряд, тим більшою є можливість відбору слів відповідно до змісту і мети висловлення.

Доречність – це така ознака культури мовлення, яка організовує його точність, логічність, виразність, чистоту тощо, вимагає такого добору мовних засобів, які відповідають змісту та характеру повідомлення.

Доречні мовні засоби – це такі, що відповідають ситуації спілкування, організують мовлення відповідно до мети висловлювання.

Тільки в сукупності ці ознаки формують високий рівень культури мовлення суспільства і кожного його члена зокрема.

§ 3. Реферування текстів. Введення та написання цитат і виносок

Реферат (лат. referre – доповідати, повідомляти) – стислий писемний виклад змісту першоджерела (книги, наукової статті тощо), що вміщує головні відомості й висновки, необхідні для первинного ознайомлення з ним.

105

У рефераті повідомляється про нове, суттєве у змісті реферованого тексту (текстів). У ньому викладається головний зміст тексту або нова проблема, якій він присвячується. Реферати бувають кількох видів (див. табл. 5.1).

	Таблиця 5.1
	ВИДИ РЕФЕРАТІВ
Вид	Характеристика
1. Інформативний	Вміщує в узагальненому вигляді всі основні положення
(реферат-	первинного документа, їхній ілюстративний матеріал,
конспект).	найважливішу аргументацію, відомості про методи
	дослідження, обладнання, сферу використання його тощо.
2. Індикативний	Вміщує лише ті основні положення, які щільно пов’язані
(реферат-резюме).	з темою реферованого документа, усе другорядне для
	окремої теми не враховується і не описується.

За кількістю реферованих текстів реферати підрозділяються на:

•монографічний – складається за одним текстом;

•оглядовий – складається за декількома текстами, об’єднаними загальною темою.

Єще одна класифікація рефератів – репродуктивні та продуктивні. Репродуктивні реферати відтворюють зміст первинного тексту. Продуктивні реферати передбачають критичне та творче осмислення літератури. До першої групи рефератів відносяться такі його види: реферат-резюме, реферат-конспект,

адо другої – реферат-огляд і реферат-доповідь.

Реферат-конспект вміщує в узагальненому вигляді інформацію першоджерела, ілюстративний матеріал, дані про методи дослідження, отримані результати та можливості їхнього використання.

Реферат-резюме наводить тільки головні положення, тісно пов’язані з темою тексту.

Реферат-огляд охоплює декілька первинних текстів, наводить співставлення різних поглядів з розглядуваного питання.

Реферат-доповідь наводить аналіз інформації, що є у першоджерелах, і об’єктивну оцінку стану проблеми.

Навчальні інформативні реферати є найважливішими при написанні курсових, дипломних або магістерських робіт.

Реферат має свою структуру і мовні кліше, які використовуються при його написанні (див. табл. 5.2).

		Таблиця 5.2
	СТРУКТУРА І ЗМІСТ РЕФЕРАТУ
	Композиційна	Зміст
	частина
І.	Вступна частина.	Прізвище, ім’я та по батькові (ініціали) автора
		(авторів); назва роботи (книги, статті); вихідні дані
		(рік, місце видання, назва, номер журналу,
		сторінки або місто видання, назва видавництва, рік
		106

		видання, кількість сторінок – якщо це книга).
ІІ.	Власне реферативна	Формулювання теми (проблеми) первинного
	частина.	тексту, яка, як правило, віддзеркалена у назві
	1. Вступ.	тексту	(статті,	книги);	початок	власне
		реферативної частини має бути узагальнюючим і
		одночасно містити вказівку на нову інформацію.
	2. Основна частина.	Компресія наукової інформації спрямована на те,
		щоб виявити і вибрати зі змісту первинного
		документа найбільш суттєву, нову інформацію і
		подати її у стислій формі відповідно до
		поставленої мети за принципом «мінімум знаків –
		максимум інформації».
	3. Заключна	Висновки автора.
	частина.
ІІІ.	Підсумкова частина	У висновку висловлюється оцінка роботи автора
	(не є обов’язковою	(авторів) з погляду новизни інформації й
	для інформативного	рекомендації щодо можливості та сфери
	реферату).	використання викладених ідей (положень).

Крім того, у структурі реферату як його складові частини виділяють бібліографічний опис, власне реферований текст, довідковий апарат.

Запам’ятайте рекомендації й вимоги щодо складання реферату:

•Реферат – це композиційно організований, узагальнений виклад змісту першоджерела (статті, низки статей, монографії тощо).

•Реферат складається з трьох частин: загальної характеристики тексту (вихідні дані, формулювання теми); опису головного змісту; висновків референта.

•Реферат має розкривати основні концепції первинного тексту.

•Реферативний виклад має бути стислим і не повинен перетворюватися на «ковзання» текстом.

•Мета реферування: скласти «текст про текст».

•Реферат – це не конспект-переказ змісту першоджерела.

•Надмірне цитування перетворює реферат на конспект.

•Реферат має вміщувати елементи оцінки референта розглядуваних ним проблем першоджерела.

ТИПОВІ ЗРАЗКИ І ПРИКЛАДИ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ВИКОРИСТОВУВАНИХ ПРИ СКЛАДАННІ РЕФЕРАТУ

1.Вступна частина: «Робота (книга, монографія, стаття) складається з переднього слова та чотирьох розділів»; «Робота складається зі вступу та п’яти розділів»; «Реферована робота має таку структуру: вступ, три розділи та висновки».

2.Основна частина: «У роботі (книзі, монографії, статті) розкривається…»; «У першому (другому, третьому, цьому) розділі аналізується (викладається, досліджується, розглядається, обґрунтовується,

107

узагальнюється, висвітлюється, розкривається) …»; «У роботі, по-перше (подруге, по-третє), наводиться інформація (розглядається питання, йдеться) про …»; «Автор аналізує (виокремлює, оцінює, розглядає, пропонує, вирішує, відзначає) …»; «На думку автора, …»; «За визначенням автора, …».

3. Заключна частина: «Насамкінець, …»; «Автор доходить висновку …»; «Отже, у статті (книзі, монографії) зроблено висновок щодо …»; «У заключній частині наведено висновки щодо …»; «У кінці статті автор робить висновок: …».

Таблиця 5.3 НАЙУЖИВАНІШІ МОВЛЕННЄВІ КЛІШЕ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ

ПРИ СКЛАДАННІ РЕФЕРАТУ (З ЕЛЕМЕНТАМИ ЦИТУВАННЯ)

Початок фрази

Типові зразки

Продовження фрази

І. Вступ

Робота (книга, стаття, монографія,

із передмови та двох розділів;

збірка тощо) складається:

зі вступу та п’яти параграфів;

зі вступу, трьох розділів та висновків

Реферована

робота

має

таку

(списку літератури, додатків)

вступ, … розділи та висновки

структуру:

ІІ. Основна

частина (виклад)

1)

У роботі

книзі, статті,

розкривається

монографії

проаналізовано

викладено

у першому

розділі

досліджено

що?

у другому

параграфі

розглянуто

у третьому

обґрунтовано

у цьому

узагальнено

розкрито

описано

У роботі (книзі, статті,

надано інформацію

монографії)

розглядається питання

про що?

по-перше,

наводяться дані

по-друге,

йдеться

по-третє,

проаналізовано

що?

надано огляд

чого?

2) Автор

аналізує

відзначає

розглядає

що?

виокремлює

звертає увагу │ на що?

привертає увагу читачів │ до чого?

пропонує

оцінює │ що?

108

надає оцінку			│ чому?
звертає увагу				│ на що?
акцентує увагу				│ на чому?
зупиняється детально на розгляді │ чого?
вирішує
викладає			що?

3) На думку автора (авторів), ...

За визначенням автора (авторів), ...

Заключна частина

На завершення автор │розглядає Насамкінець автор│ доходить таких висновків: “...”

│пише: “...”.

Автор робить висновок: “...” Завершуючи роботу, автор наголошує на ... .

Отже, у статті (книзі, монографії) зроблено висновок щодо чого?

У заключній частині наведено висновки щодо чого?

У кінці статті (книги, монографії) автор робить висновок: …

Введення та написання цитат

Цитата (нім. zitat, лат. cito – наводжу, проголошую) – дослівно наведені фрагменти тексту першоджерела, які підтверджують думку (погляд) того, хто ввів цитату в свій писемний текст або промову.

Правила введення цитат

Запам’ятайте!

1.Цитати беруться в лапки (окрім віршованих рядків).

2.При наявності цитованого виразу в декількох виданнях перевагу слід надавати більш ґрунтовному й авторитетному зі них, а також найближчому за часом.

3.Цитувати за іншою цитатою не рекомендується, за винятком тих випадків, коли першоджерело відшукати немає можливостей.

4.Цитата вводиться в абсолютній відповідності до першоджерела (у тому числі і за пунктограмами).

5.Відмінки та число іменників, час й інші форми дієслів, використовуваних у першоджерелі, в цитаті не змінюються.

6.Якщо перед початком вписаної в текст цитати стояли у першоджерелі двокрапка, тире, кома або крапка з комою, то всі ці пунктограми не відтворюються, оскільки замість них використано трикрапку.

7.При наявності лапок у тексті цитати слід використовувати для її введення лапки іншого типу.

				Таблиця 5.4
	РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЦИТУВАННІ
	Правила			Приклади
Якщо	цитата	супроводжується		«Слово – найвеличніший володар:
словами	автора,	пунктограми		видом мале й непомітне, а справи
ставляться так, як при прямій мові.				творить чудові – може страх
			109

						припинити і печаль відвернути,
						викликати		радість,		посилити
						жалість», – писав сицілієць Горгій –
						учитель красномовства у V ст. до н. е.
Якщо після цитати йдуть слова «так						«Ніяким удаванням не можна ані
указує (говорить, зазначає)», «ось						сховати любов там, де вона є, ані
що сказав …», «ось як описує …» і						виявити там, де її немає» – так
под., то між лапками і цими словами						визначив наявність любові або її
ставиться тільки тире.						відсутність Ларошфуко.
Якщо цитата вводиться в авторські						Французький		письменник		ХVІІІ ст.
слова як частина речення, перше						писав, що оцінювати людей «треба не
слово її пишеться з маленької літери						тільки за тим, чого вони не знають, а
(навіть якщо в оригіналі воно						й по тому, що і як знають».
написано з великої літери).
Якщо	цитата	наводиться		не		В. Мироненко		пише:		«Шведи,
повністю, то замість пропущених						розмовляючи, дивляться одне на
слів	ставиться	трикрапка		у		одного більше, ніж англійці. Японці
квадратних або кутових дужках:						<…>	дивляться		на	шию
[…], <…>.						співрозмовника, кудись на підборіддя
						<…>. У китайського племені луо зять
						і теща під час розмови мають
						повернутися один до одного спиною».
Якщо цитата з пропуском початку						«… Праця	–	це душа генія, серце
речення	стоїть	перед	словами			таланту, вона – внутрішній вогонь
автора, починаючи текст або абзац,						усякого таланту», – писав А. Франс.
перше слово треба писати з великої
літери (навіть якщо в оригіналі воно
пишеться з малої).
Якщо вказівка на автора цитати (яка						«Учитися		гарної,		спокійної,
взята у лапки) або джерело цитати						інтелігентної мови треба довго й
йде безпосередньо після неї, то вона						уважно		–	прислухаючись,
береться у дужки, а крапка ставиться						запам’ятовуючи, помічаючи, читаючи
після дужок.						і вивчаючи» (Д. Лихачов).
Якщо вказівка на автора або на						«Найсильніше переконання – обіцянка
джерело цитати стоїть нижче (на						сказати нові й дуже важливі речі, аби
наступному рядку), після цитати						привернути увагу аудиторії».				А. Данте
ставиться крапка (і після прізвища
автора	цитати	також	ставиться
крапка).
Епіграфи пишуться без лапок, а						Красномовство – це світило, яке надає
вказівка на автора не береться у						розуму яскравості.				Цицерон
дужки.
Дослівні вирази, вставлені в текст як						Той, хто критикує, не має права на
члени речення,		виділяються		лише		критику загальними словами на зразок:
					110