0402_УМПС_Арх_укр_2012

лапками.			«ми його знаємо», «це поганий
			працівник» тощо, без точного
			визначення помилок.
Якщо перед дослівним виразом є			Слід	поміркувати		над		словами
слова вислів, фраза, речення, слова й			Л. Толстого: «Людина подібна до
под., то перед ними ставиться			дробу: чисельник – це те, що (хто)
двокрапка.			вона є, а знаменник – те, що вона про
			себе думає. Чим більший знаменник,
			тим менший дріб».
При збігу однаково написаних лапок			У статті В. Калиновича читаємо: «У
(якщо не було змоги зробити їх			своїх промовах Іван Франко відзначав,
різним шрифтом), вони поряд двічі			що "за однакову провину бідного
не ставляться.			карають		удвічі	тяжче,		ніж
			багатого"».
У кінці цитати крапка ставиться			1.	Конфуцій заповідав			нащадкам:
після лапок, а знаки оклику або			«Єдина справжня помилка – не
питання, а також трикрапка – перед			виправляти свої минулі помилки…»
лапками (у цьому випадку крапку			2. У Анни Ахматової є таке
після лапок ставити не можна).			афористичне запитання: «Проти кого
			дружите?»
В усному (рідше у писемному)			Як писав Іван Франко, «бідний не
мовленні цитати вводяться і за			може		поскаржитися		на	свою
допомогою таких вводних слів і			неправду».
словосполучень: Як зазначив …, Як
сказав …, Цитую: … тощо. В усному
мовленні	після	цитування
використовується пауза або вислів:
Кінець цитати.

Форми цитування:

точна (наводиться у лапках),

-непряма,

-посилання.

При точному цитуванні обов’язковим є зазначення автора першоджерела, його назви й сторінок, звідки взято цитату.

При непрямому цитуванні допускаються деякі модифікації фрази з першоджерела, але без спотворення її змісту.

Посилання – це згадування автора та першоджерела (або без останнього), яке використовується для обґрунтування всебічної розробки певного питання чи наведення прикладів існування робіт / розробок з проблеми, що розглядається. Наприклад: Характеризуючи стиль розпису церкви Святого Духа, його дослідниця Л.М. Миляєва: «Живопис церкви Святого Духа вкриває стіни центрального зрубу суцільною мережею сюжетів…Художник не боїться зменшувати розміри клеймів, в окремих випадках збільшувати їх; немає жодних нав’язливих норм, що диктують розподіл сюжетів на стіні. Іноді

111

складається враження, що майстер імпровізує, реалізуючи задум, і тим самим багато в чому стає подібним для селянина, який розписує свою хату»

(Миляєва Л.М. Розписи Потелича. – М., 1971. – С. 68).

Для введення різних видів цитат найчастіше використовуються такі дієслова: Автор (дослідник) пише (відмічає, відзначає, затверджує, підкреслює, має на увазі, розуміє, визначає, формулює), а також словосполучення: за словами; за теорією; як пише; згідно з дослідженнями...; за даними (автора, авторів, дослідників) тощо.

Правила оформлення виносок

Виноска – примітка до тексту, розміщена під ним.

Увиносках зазвичай надається додаткова інформація, яка не повинна перевантажувати текст і відволікати від його змісту увагу читача.

Увиносках найчастіше вміщуються:

а) бібліографічні дані літератури, яка згадується в тексті; б) посилання на першоджерело, дані з якого наводяться в тексті;

в) коментарі та додаткові дані до літератури або фактів, що згадуються чи наводяться в тексті;

г) декодування деяких абревіатур, що рідко вживаються; д) дефініції деяких використаних автором понять, які можуть викликати у

читачів труднощі в розумінні змісту.

На вимогу деяких видавництв у виносках можуть бути, крім зазначених видів виносок, бібліографічні дані усієї цитованої або згаданої літератури, що пояснює відсутність списку літератури в кінці роботи.

Виділення в тексті важливої інформації

У тексті виділяються важливі терміни, найбільш значущі елементи дефініції, влучні за значенням для змісту тексту цитати, важливі на думку автора частини міркувань та висновки, структурно-організаційні елементи (наприклад, вставні слова зі значенням послідовності викладу інформації), цифри та букви, які поділяють текст на логічно завершені частини.

При акцентуванні важливої інформації зазвичай використовуються такі способи виділення її: підкреслювання, жирний шрифт, курсив або розбивка.

§ 4. Курсова робота

Методичні рекомендації щодо оформлення та написання курсової роботи

Курсова робота – один із важливих етапів підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі. Її науковий рівень, грамотність викладу, правильність оформлення, уміння студента в процесі захисту обґрунтувати й довести правомірність викладених у роботі думок, висновки свідчитимуть про рівень володіння українською мовою як засобом спілкування.

Виконання роботи передбачає формування у студентів навичок самостійної роботи з науковими джерелами й оволодіння методикою досліджень, а також здатність обрати та проаналізувати наукову або практичну

112

проблему роботи, самотужки узагальнити опрацьований матеріал, обґрунтувати висновки.

Захист курсових робіт зазвичай відбувається на засіданнях кафедри за графіком, який затверджує її завідувач.

Основні критерії оцінювання курсової роботи:

-повнота й досконалість розкриття обраної теми;

-культура мовлення виконавця;

-якість оформлення курсової роботи.

Вимоги до змісту курсової роботи

Зміст курсової роботи повинен забезпечити розкриття обраної теми й продемонструвати, як студент володіє культурою мовлення та нормами українського правопису. Зміст має бути логічним і грамотно викладеним; висновки повинні ґрунтуватися на достатній кількості опрацьованого матеріалу.

Структура та приблизний обсяг роботи

Курсова робота, як правило, складається з:

-вступу (обсяг = приблизно 15 %);

-двох основних розділів (обсяг = приблизно 65-70 %);

-висновків (обсяг = приблизно 10-15 %);

-	списку використаної літератури (бібліографії), обсяг = приблизно
	5-7 %;
-	анотації (обсяг = приблизно 4-6 %).

Загальний обсяг курсової роботи – 20-25 друкованих сторінок (аркуш А-4).

Урозділах викладається основний зміст роботи з посиланнями на наукові джерела.

Увисновках висвітлюються основні результати, яких досягнуто, та напрями подальшого дослідження обраної теми.

Основні етапи роботи над курсовою роботою

1.Вибір теми та її затвердження на кафедрі.

2.Складання календарного графіка роботи.

3.Опрацювання літератури з певної проблеми.

4.Ознайомлення наукового керівника з основними положеннями роботи та врахування його міркувань, пропозицій, зауважень.

5.Оформлення курсової роботи.

6.Захист.

Основні вимоги до оформлення курсової роботи

Курсову роботу оформляють на аркушах формату А4 (210х297). Матеріали курсової можуть бути виконані машинописним, машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом або написані від руки з одного боку аркушів білого паперу. Якщо роботу написано від руки, то щільність тексту має максимально наближуватися до щільності машинописного тексту.

Курсова робота відкривається титульною сторінкою, де зазначається назва навчального закладу (підрозділ), назва факультету (може вказуватися спеціалізація), тема, прізвище та ініціали студента і наукового керівника, календарний рік написання роботи (Див.: Зразок титульної сторінки).

113

На наступній сторінці наводиться план курсової роботи, який відображає її структуру (розділи та їх частини) з позначенням сторінок.

Кожна частина курсової роботи (план, вступ і т. ін.) починається з нової сторінки.

Текст курсової роботи друкується через 1,5 інтервалу на одній стороні аркуша. На аркуші робляться поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє і нижнє

– по 20 мм. Усі сторінки, крім першої, нумеруються.

Цитати та посилання необхідно оформляти, додержуючись відповідних правил.

Список використаної літератури (бібліографія) складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку.

Кожен додаток до курсової роботи (зразки документів, графічні схеми, таблиці і т. ін.) треба починати з нової сторінки. Вони повинні мати заголовок, надрукований на початку аркуша малими літерами (з першої великої) симетрично до сторінки (посередині), і відповідну нумерацію.

(За матеріалами книги: Чорненький Я.Я. Українська мова (за професійним спрямуванням). Ділова українська мова / Теорія. Практика. Самостійна робота: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. –

С. 142-144)

Зразок титульної сторінки курсової роботи

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Інститут ...

Кафедра ...

(назва теми)

Виконав:

студент(ка) _________________

група ______________________

Науковий керівник:

посада і наук. ст. ____________

прізвище ___________________

Макіївка – 20____

Зразок оформлення анотації курсової роботи

Анотація курсової роботи Тема ________________________________________________________________

ПІБ студента-виконавця _______________________________________________

Інститут _____________________________________________________________

114

Факультет ___________________________________________________________

Кафедра _____________________________________________________________

Група _______________________________________________________________

ПІБ наукового керівника, науковий ступінь, учене звання

_____________________

Подано на розгляд ______________________

Захищено ______________________________

Короткий зміст роботи ________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Основні вимоги та правила опису бібліографічного джерела Список використаної літератури – це бібліографічний опис використаної наукової літератури, джерел, лексикографічних посібників. Рекомендовано окремо подавати джерела та словники, відділивши їх абзацом.

Слід розрізняти бібліографію:

1)реєстраційну, основним призначенням якої постає знайомство читача з назвами всіх книг з конкретного питання;

2)рекомендаційну, що містить назви книг, які автор радить прочитати;

3)як список використаної літератури, що охоплює перелік книг, статей,

навчальних посібників, словників, довідників, на які покликається автор. Вибір авторами певного типу бібліографії залежить від характеру й

призначення видання.

Способи розташування бібліографічних відомостей

Порядок розміщення назв книг, навчальних посібників, підручників, словників, довідників, статей у списках літератури може бути алфавітним, хронологічним, тематичним. Усередині тематичних рубрик слід дотримуватися алфавітного або хронологічного принципу розташування назв. Здебільшого праці того самого автора розташовуються в хронологічному порядку.

Список літератури має записуватися двома способами:

1)перший рядок назви книги пишеться ліворуч без абзацу, а другий і наступні рядки – з абзацу. Наприклад:

Бондаренко П. О. Практикум з металоконструкцій: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: Металіст, 2001. – 236 с.;

2)перший рядок назви книги пишеться з абзацу, а другий і наступні рядки

–від лівого поля без абзацу. Наприклад:

Брандер А. Уміння навчати і навчатися: Пер. з нім. – 3-тє вид. – К.: Альтернатива, 2002. – 275 с., іл.

Перевага найчастіше надається другому способу.

Список літератури, вміщений у кінці книги, пишеться через два інтервали. Бібліографічне посилання, вміщене в кінці сторінки, оформлюється як покликáння.

115

Правила складання бібліографічного опису

1.Автор (прізвище, ініціали); крапка; якщо книга написана кількома авторами, то їх прізвища перераховуються через кому.

Якщо посібник написаний чотирма авторами і більше, то вказують лише першого автора, а замість прізвищ інших авторів зазначається «та ін.».

2.Назва книги (без скорочень і без лапок); двокрапка, підзаголовок (без лапок); крапка; тире.

3.Початкові відомості (місце видання, видавництво, рік видання).

3.1.Місце видання – з великої літери скорочено – Москва (М.), СанктПетербург (СПб), Київ (К.), Харків (Х.), Львів (Л.), Мінськ (Мн.); крапка; двокрапка. Усі інші міста повністю – Донецьк, Дніпропетровськ, Тернопіль, Одеса, Томськ; двокрапка.

3.2.Назва видавництва (без лапок) з великої літери; кома. Якщо наявний видавничий дім, в якому є кілька видавництв, то вказується його назва, а потім

улапках наводиться назва видавництва: Видавничий дім «КМ Academia».

3.3.Том, частина подаються скорочено з великої літери (Т., Ч.); цифра тому або частини; крапка; тире. Випуск – з великої літери, скорочено (Вип.); крапка; тире.

3.4.Слово «Видання» пишеться з великої літери, скорочено; крапка; порядковий номер видання арабськими цифрами; крапка; тире (Вид. 2-ге).

3.5.Рік видання (лише арабськими цифрами); крапка; тире.

3.6.Якщо вказується загальна кількість сторінок, то вони пишуться арабськими цифрами, а після них подається слово «сторінка», що записується скорочено, з маленької літери. Наприклад: 372 с.

Якщо вказуються конкретні сторінки, то спочатку пишеться слово «сторінка» у скороченому варіанті з великої літери (С.); крапка; арабськими цифрами номери сторінок, наприклад: С. 55-59; С. 45.

4. Якщо на одній сторінці декілька покликáнь, то при повторюванні бібліографічних відомостей достатньо вказати «Там само», поставити крапку й тире й записати номери сторінок, на які посилаються. Наприклад: Там само. –

С. 57-72.

(Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – С. 254-256)

Таблиця 5.5

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЇ (зразки опису джерел)

Характеристика		Правила оформлення
джерел	1.	Уманцев Ф.С. Мистецтво давньої України. Історичний
Книги
Один автор	нарис / Уманцев Ф.С. – К.: Либідь, 2002. – 328 с.
Два автори	1.	Кисликов В.Ф. Будова й експлуатація автомобілів: підруч.
	[для учнів проф.-техн. навч. закл.] / В.Ф. Кисликов,
	В.В. Лущик. – К.: Либідь, 2005. – 400 с.
Три автори	1.	Акофф Р.Л. Идеализированное проектирование: как
		116

	предотвратить завтрашний кризис сегодня. Создание
	будущего организации / Акофф Р.Л., Магидсон Д.,
	Зддисон Г.Д.; пер. с англ. Ф.П. Тарасенко. – Днепропетровск:
	Баланс Бизнас Букс, 2007. – ХІЛІ, 265 с.
Чотири автори	1.	Фізико-хімічна механіка будівельних матеріалів:
	Навчальний посібник / [Братчун В.І., Золотарьов В.О;
	Пактер М.К., Беспалов В.Л.] (для студентів спеціальності
	7.	092105 «Автомобільні дороги та аеродроми»). – Макіївка:
	ДонНАБА, 2006. – 303 с.
	2.	Механізація переробної галузі агропромислового
	комплексу: [підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл.] /
	О.В. Гвоздєв, Ф.Ю. Ялпачик, Ю.П. Рогач, М.М. Сердюк. – К.:
	Вища освіта, 2006. – 478, [1] с. – (ПТО: Професійно-технічна
	освіта).
П’ять и більше	1.	Філософія: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] /
авторів	[І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.]; за
	ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – 624 с.
	2.	Психология менеджмента / [Власов П.К., Липницкий А.В.,
	Лущихина И.М. и др.]; под ред. Г.С. Никифорова. – [3-е изд.].
	– Х.: Гуманитар. центр, 2007. – 510 с.
Без автора	1.	Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря /
	[За ред. В. Клос]. – К.: Грані, 2007. – 119 с.
Багатотомний	1.	Історія Національної академії наук України, 1941-1945 /
документ	[упоряд. Л.М. Яременко та ін.]. – К.: Нац. б-ка України ім.
	В.І. Вернадського, 2007. – (Джерела з історії науки в Україні).
	Ч. 2: Додатки-2007. – 573, [1] с.
Матеріали	1.	Кібернетика в сучасних економічних процесах: зб. текстів
конференцій,	виступів на республік., міжвуз. наук.-практ. конф. /
з’їздів	Держкомстат України, Ін-т статистики, обліку та аудиту. – К.:
	ІСОА, 2002. – 147 с.
Словники	1.	Українсько-німецький тематичний словник [уклад. Н. Яцко
	та ін.]. – К.: Карпенко, 2007. – 219 с.
	2.	Європейський Союз: словник-довідник / [ред.-упоряд.
	Марченко]. – 2-ге вид., оновл. – К.: К.І.С., 2006. – 138 с.
Атласи	1.	Куерда Х. Атлас ботаніки / Хосе Куерда; [пер. з ісп.
	В.Й. Шовкун]. – Х.: Ранок, 2005. – 96 с.
Законодавчі та	1.	Експлуатація, порядок і терміни перевірки запобіжних
нормативні	пристроїв посудин, апаратів і трубопроводів теплових
документи	електростанцій: СОУН-Н ЕЕ 39.501:2007. – Офіц. вид. – К.:
	ГРІФРЕ: М-во палива та енергетики України, 2007. – VI, 74 с.
	– (Нормативний документ Мінпаливенерго України.
	Інструкція).
Стандарти	1.	Графічні символи, що їх використовують на устаткуванні.
	Покажчик та огляд (І5О 7000:2004, ЮТ): ДСТУ ІЗО
		117

	7000:2004. – [Чинний від 2006-01-01]. – К.:
	Держспоживстандарт України, 2006. – ІV, 231 с. –
	(Національний стандарт України).
Каталоги	1. Пам’ятки історії та мистецтва Львівської області: каталог-
	довідник / [авт.-упоряд. М. Зобків та ін.]. – Львів: Новий час,
	2003. – 160 с.
Бібліографічні	1. Куц О.С. Бібліографічний покажчик та анотації
покажчики	кандидатських дисертацій, захищених у спеціалізованій
	вченій раді Львівського державного університету фізичної
	культури у 2006 році / О. Куц, О. Вацеба. – Львів: Укр.
	технології, 2007. – 74 с.
Дисертації	Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: дис. …
	доктора фіз.-мат. наук: 01.03.02 / Петров Петро Петрович. –
	К., 2005. – 276 с.
Автореферати	1. Новосад І.Я. Технологічне забезпечення виготовлення
дисертацій	секцій робочих органів гнучких гвинтових конвеєрів:
	автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук:
	спец. 05.02.08 «Технологія машинобудування» / І.Я. Новосад.
	– Тернопіль, 2007. – 20, [1] с.
Частина книги,	1. Чорний Д. Міське самоврядування: тягарі проблем,
періодичного	принади цивілізації / Д.М.Чорний // По лівий бік Дніпра:
продовжуваного	проблеми модернізації міст України: (кінець ХІХ – початок
видання	ХХ ст. / Д.М.Чорний. – Х., 2007. – Розд. 3. – С. 137-202.
Електронні	1. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі:
ресурси	електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї
	Міжнар. конф. «Крим-2003») [Електронний ресурс] /
	Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша //
	Бібліотечний вісник. – 2003. – №4. – С. 43. – Режим доступу
	до журн.: http://www.nbuv.ua/articles/2003/03klinko.htm.

Примітки:

1)Бібліографічний опис оформляється згідно з ДСТУ ДОСТ7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»;

2)Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа, їх наводять у будь-якому описі.

Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

3)У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.

(За матеріалами Бюлетеня ВАК України, 2008, №3 (Форма 23. – С. 9.-13)

118

§ 5. Уживання великої літери

		Таблиця 5.6
Правила		Приклади
1. З великої літери пишуться:
а) імена, по батькові, прізвища,		Тарас Григорович Шевченко;
псевдоніми, прізвиська людей;		Ярослав Мудрий, але: меценат,
		бізнесмен (загальні назви)
б) назви божеств і міфологічних		Господь, Бог, Мати Божа, Ісус
істот;		Христос, Син Божий; Зевс, Венера,
		Геракл
в) клички свійських тварин, назви		Снігуронька, Дід Мороз; Рябко,
дійових осіб у художніх творах;		Мухтар
г) назви найвищих державних		Верховна Рада України, Кабінет
українських і міжнародних установ і		Міністрів України, Конституційний
посад;		Суд України, Президент України
д) астрономічні назви, крім родових		Чумацький Шлях, комета Галлея, але:
позначень, назви сортів рослин у		антонівка, угорка, джанатан
спеціальній літературі;
е) географічні назви, крім слів море,		Зелений Гай, Чорне море,
острів, гора, озеро, коса й под.;		Білосорайська коса, Кримський
		півострів, гора Говерла
є) назви вулиць, проспектів,		Вулиця 23 Серпня, майдан
майданів, парків, залізничних,		Незалежності, парк Шевченка,
морських і водних шляхів, крім		Андріївський узвіз, проспект Богдана
родових позначень;		Хмельницького
ж) назви груп або союзів держав і		Співдружність Незалежних Держав,
найвищих міжнародних організацій;		Всесвітня Рада Миру, Європейський
		Союз
з) назви держав і автономних		Російська Федерація, Харківська
адміністративно-територіальних		область, Донецька область, Автономна
одиниць (всі слова), автономних		Республіка Крим, Шишацький район
областей та округів, країв, областей,
районів (тільки перше слово).
2. З великої літери пишеться
тільки перше слово:
а) у назвах державних, партійних,		Національна гвардія і Збройні сили
громадських установ і організацій,		України, Національний банк,
міністерств України та інших		Міністерство фінансів України,
держав, а також найважливіших		Міністерство освіти і науки, молоді та
	119

документів;

б) у назвах установ місцевого значення;

в) у повних назвах заводів, виробничих об’єднань, підприємств, наукових навчальних закладів, кінотеатрів, парків, клубів і ін. (символічна назва в лапках теж з великої букви);

г) у назвах художніх творів, наукових праць, газет, журналів (назва береться, в лапки);

д) у назвах пам’яток архітектури, храмів, історичних епох, подій, знаменних дат, а також релігійних свят і постів;

е) у назвах орденів, відзнак.

3. З великої літери пишуться прикметники, утворені від власних особових імен:

а) за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ов, -ев, -ин, -їн у значенні належності чогось цій особі;

б) за допомогою суфіксів -івськ-, -евськ-, -инськ-, -інськ- у значенні

«імені, пам’яті когось».

4.З великої літери пишуться скорочені назви одиничних установ, організацій.

5.Великими літерами пишуться абревіатури, утворені з початкових букв власних і загальних імен.

спорту України, Конституція України

Харківський міський відділ народної освіти, Донецька обласна рада

Книжкова палата, Донецька торгова палата, Донбаська національна академія будівництва і архітектури

газета «Вечірня Макіївка», газета «Сьогодні», роман «Маруся Чурай», журнал «Українська мова» але: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран

Святогірський монастир, День українського прапора, День слов’янської писемності, Новий рік, Великдень, Покрова, але: День Незалежності України

орден «Дружби народів», медаль «За відвагу», орден Богдана Хмельницького, знак Петра Могили

Грінченків словник, Стусові поезії, Оленині діти, але: дамоклів меч,

базедова хвороба

Стусівські читання, але: шевченківські вірші

Укртелерадіо, Держкомнафтогазпром, Донецькавтодор, але: сільгоспінститут

СНД, УТ, МАГАТЕ, АТС, ТЕЦ, ВАК, АТП, ЛАЗ, ДТМ, МНС

120