0402_УМПС_Арх_укр_2012

параграфами, абзацами з цифровою та
літерною нумерацією (або без неї)
4. Активне функціонування іменників	4. Логічна послідовність і доказовість
у родовому відмінку; переважання	викладу, аргументованість та
дієслів теперішнього часу; велика	переконливість тверджень
кількість віддієслівних іменників
5. Активне функціонування	5. Спрямованість на адресата з
прикметників, дієприкметників та	визначеними фоновими знаннями
дієприкметникових зворотів, велика
кількість слів іншомовного
походження
6. Активне функціонування	6. Часова невизначеність (окрім
числівників та сполучень числівників	текстів-оповідей)
з іменниками
7. Функціонування складнопідрядних	7. Однозначність визначень і
речень та речень з дієприслівниковим	висловлювань
зворотом
8. Високочастотність безособових та	8. Стислість засобів висловлювання
узагальнено-особових речень, а також	при збереженні інформаційної
пасивних конструкцій речень	насиченості змісту
9. Використання формул, графіків,	9. Точність, конкретність, наочність,
таблиць, схем, рисунків, діаграм,	взаємообумовленість, чіткість,
карт, математичних, хімічних,	зрозумілість
фізичних та інших позначок

Науковий текст має дві форми функціонування: усну (лекція, доповідь, дискусія) та писемну (стаття, книжковий текст – розділ, параграф, пункт монографії, статті, підручника, словника тощо) (табл. 1.4).

	Таблиця 1.4
ЖАНРИ ТЕКСТІВ НАУКОВОГО СТИЛЮ
Форми існування	Жанри
Писемне мовлення	Резюме, реферат, тези, стаття, анотація,
	дисертація, монографія, науковий звіт,
	підручник, каталог, довідник, патентний
	опис; ТО (технічний опис), ТУ (технічні
	умови), специфікація, інструкція (має
	особливості й офіційно-ділового стилю),
	реклама фірми або продукції (має ознаки
	і публіцистичного стилю)
Усне мовлення	Доповідь, виступ у дискусії (дискусійний
	монолог, діалог, полілог), презентація
	книги, наукової ідеї, наукових приладів і
	машин, лекція, огляд наукових досягнень
	тощо
	11

Науковий текст характеризується своїми лексичними особливостями, серед яких можна назвати такі: загальнонаукова лексика, термінологічна лексика, похідні лексеми, скорочення, латинізми та грецизми; цифри, формули, математичні знаки; схеми, графіки, рисунки.

Лексика – сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів. Лексика наукових текстів має такі особливості: чітка відібраність стосовно точного визначення відповідного поняття; однозначність семантики, з якою використовуються слова; функціонування термінів і лексем з абстрактним значенням. Повторення в науковому тексті ключових слів не вважається недоліком, оскільки служить для визначення ясності, однозначності й точності висловлювання. Лексикон наукових текстів включає загальновживані лексеми, а також загальнонаукові слова, терміни та професіоналізми. Слід пам’ятати й те, що кожне слово в науковому тексті зазвичай називає не конкретний предмет, а його узагальнений образ, що формує наукове поняття.

Загальнонаукова лексика обслуговує тексти різних галузей науки, визначаючи загальне для них поняття. Більш докладно про лексичні особливості наукового тексту можна ознайомитися за матеріалами таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ТЕКСТУ

Типологія лексичних груп та позначень	Словотвір
1. Загальнонаукові терміни (у тому числі	1. Складні іменники, утворені з
латинізми та грецизми):	двох або більше коренів:
циліндр, трикутник, динаміка, колеґіум,	тріщиностійкість, повітрообмін,
проект, доцент, схема, ліцей, магістрант,	книгодрукування,
фасад, колона тощо	штангенциркуль,
	структуроутворення, іконопис,
	шумозахист, асфальтобетон
2. Професіоналізми та фахова	2. Іменники, утворені від дієслів:
термінологія:	зсув, проведення, звис, розробка,
крайка (покриття), апсида, базиліка,	застосування, перетин,
аванзал, гравюра, наличник,	вирішення, вимірювання, падіння,
автолітографія, агальматоліт, аграф	коливання, випробування
3. Загальновживані слова у складі	3. Іменники, утворені від
термінологічних словосполучень:	прикметників:
готичний період, сферичне склепіння,	жорсткість, залежність,
зрубна конструкція, просторий льох,	сталість, швидкість, надійність,
прорізи вікон, ордерна архітектура,	святковість, надійність,
фланківні статуї святих	густота, зчеплюваність
4. Скорочення, абревіатури: км/с, мм, рр.,	4. Прикметники, утворені від
ст., с.; км/год.; ККД, НХМУ, архіт., смт,	іменників:
обл.	кутовий, бічний, металевий,
	резонансний, земний, миттєвий,
	галузевий, пластинчастий,
	бароковий, автомобільний,
12

		поверхневий
5. Латинські назви та їх умовні позначення		5. Складні та складені форми
(символи):		прикметників:
Cu – купрум (мідь)		гравійно-піщаний, еколого-
H – аш (вóдень)		економічний, стародавній,
Н2О – аш два о (вода)		горизонтально-динамічний,
СО2 – це о два (вуглекислий газ,		декоративно-кольоровий,
вуглекислота, ангідрид вугільний	)	життєрадісний, сюжетно-
Fe - ферум (залізо)		образний, теплоізоляційний,
Pb - плюмбум (свинець)		морозозахисний
тощо
6. Цифри, формули, математичні знаки		6. Дієслова у пасивній,
тощо		безособовій та узагальнено-
Х – ікс,		особовій формах:
У – ігрек,		виконується, розглядається,
+ – плюс,		розраховується; виконують,
– корінь		висушують, розглядають,
тощо		розраховують, зважують;
		розглянуто, виконано,
		розраховано

Загальнонаукова лексика греко-латинського походження

Лексика грецького походження:

абіотичний; абак; абсида; агора; акант(аканф); амвон; амфіпростиль; амфітеатр; анатомія; андрель; аномалія; архетип;

архітектор; асиметрія; асистент; ант; асимптота; асинхронний; архаїка; аскетизм; атмосфера; атом; база; бар; бета; галактика; ген; генезис; гіпотеза; гігієна; динаміка; діахронія; доза; економіка; електрон; енергія; ідея; історія; категорія; каталіз; клімат; космос; парадокс; параметр; плазма; проблема; прогноз; символ; синтез; синхронія; система; схема; теорія; техніка; фаза; феномен; циклон; цикламен; археологія; архітектоніка; архітрав; астрагал; атлант; баптистерій; гідропарк; гімназій; гіпостиль; диптер; екседра; енкаустика; ехін; євстиль; зона; зоофор; ієрогліф; ікона; іконостас; канефора; кераміка; кіматій; конха; крепіда; криптопортик; лабіринт; мавзолей; меандр; мегаліти; метопа; метрологія; монастир; мутул; нартекс; некрополь; німфей;

Лексика латинського походження: абсолютний;

абстракція; адаптація; адсорбція; акселерація; альбедо; акротерій; амортизація; асистент; ант; ареал; арена; асиміляція; асоціація; аспект; арка; астрій; вал; вестибюль; вівтар; вілла;гравітація; градус; гуманізм; декор; дисоціація; домінанта; декуманус; еквівалент; едикула; експеримент; елемент; ера; ерозія; закристія; індукція; індустріалізація; інтеграція; інтелект; імплювій; імпост; інкрустація; інсоляція; інсула; інцерт; капела; капітель; кардо; квадр; квадрига; класифікація; класичний; колона; колумбарій; комплювій; консервація; клас; комплекс; конкуренція; консорціум; континент; концепція; корозія; корпус;

13

обеліск; одеон; ойкос; опістодом; орхестра;	культура; маса; модуль; метал;
пантеон; Парфенон; пастада; периптер;	нейтрон; новація; норма;
перистиль; пілон; піраміда; саркофаг;	норматив; орнамент; ордер;
стела; сфінкс; хор; церква	орнамент; об'єкт; обсерваторія;
	оптимальний; палац;
	перспектива; портик; полюс;
	проект; процент; процес; пункт;
	радіус; санкція; силікат;
	субстракція; текстура;
	температура; толерантність;
	факт; фауна; феномен; фермент;
	фігура; флора; фонд;
	форма;форум; формула;
	фрагмент; функція; центр;

Зазначимо при цьому, що формули, математичні знаки, а також схеми, графіки та рисунки більшою мірою притаманні науковим текстам з математики, фізики, хімії, біології, архітектури, технічних дисциплін, економіки й є менш типовими для текстів із суспільно-політичних наук.

Морфологічними засобами творення стилю наукових текстів є такі:

−переважання іменників, здебільшого середнього роду, над дієсловами, оскільки найчастіше зустрічаються назви понять, а не дій;

−використання іменників в однині з узагальненими властивостями;

−використання дієслів здебільшого недоконаного виду 3-ої особи теперішнього часу;

−безособовість або узагальнена особовість форм дієслів;

−велика кількість дієприслівників і дієприкметників;

−використання прислівників, які підкреслюють логічність викладу змісту тексту;

−високочастотність складних прийменників і сполучників;

−заміна займенника «я» на узагальнене «ми» або повна відсутність займенників на позначення виконавця дії, що передається безособовими або узагальнено-особовими формами дієслів.

Оскільки науковий текст віддзеркалює складні мисленнєві процеси адресанта, які реалізуються у вигляді суджень і умовиводів, він характеризується і власними синтаксичними особливостями. Серед них можна назвати такі:

−розподіл інформації за тематичними блоками (розділами, параграфами, пунктами, абзацами, надфразними єдностями);

−чітке тема-рематичне членування інформації на рівні мовленнєвих одиниць різних рівнів, у тому числі речення;

−переважання складнопідрядних та складносурядних конструкцій речень, які передають відношення обумовленості або перераховують що-небудь у взаємозв’язках;

14

−високочастотність ускладнених структур простих і складних конструкцій речень;

−високочастотність безособових, інфінітивних та узагальнено-особових речень;

−використання речень з узагальненим членом, який об’єднує низки однорідних лексем;

−наявність вставних слів і словосполучень, які підкреслюють логічність викладу змісту, і вставлених конструкцій, що уточнюють або розкривають зміст окремих понять.

§ 4. Запобігання у професійному мовленні різним типам помилок

Для того, щоб оволодіти навичками нормативного науково-професійного мовлення, слід спрогнозувати можливість появи в процесі комунікації різного роду інших помилок і запобігати їм.

На основі комплексного аналізу помилок, які найчастіше зустрічаються у наукових текстах, розроблено їхню таку класифікацію, яка вміщує

лексичні помилки:

–помилкове використання загальновживаних слів і термінів;

–недоречне або невиправдане вживання іноземних слів;

–застосування плеоназмів, тавтологій;

–неправильне вживання професіоналізмів;

–нерозрізнення омонімів або паронімів;

–неправильне використання синонімів або антонімів;

–неправильна побудова і некоректне використання сталих словосполучень;

–перевантаженість не розкритими адресату термінами та терміносполуками;

морфологічні помилки:

–неузгодженість означень;

–нераціональне використання кількісних числівників;

–неправильний вибір граматичних форм різних частин мови (дієслів, іменників тощо);

–неправильне узгодження у словосполученнях відмінкових форм окремих лексем;

синтаксичні помилки:

–неправильна побудова речення з порушенням актуального членування і порядку слів, що заважає однозначно зрозуміти зміст;

–порушення специфіки вживання дієприслівникових зворотів (неузгодження із загальним суб'єктом);

–порушення структури складного речення або перевантаження його підрядними частинами;

–невикористання паралелізму мовних конструкцій;

–перенавантаження речення різного роду зворотами;

15

–неузгодженість з інформацією попереднього речення (відсутність засобів зв’язку речень між собою та порушення тема-рематичного членування);

композиційні помилки (структурні):

–нечітке розмежовування вступу, основної частини та висновків;

–відсутність вступу;

–відсутність висновків;

логічні помилки:

–порушення основних законів логіки:

•тотожності,

•протиріччя,

•виключеного третього,

•достатньої підстави;

–недостатня аргументація тези;

–надмірна декларативність змісту;

–неконкретність дефініцій;

–недостатність інформативності, переконливості та аргументованості змісту;

стилістичні помилки:

–семантично невиправдане використання емоційно-експресивних мовних зворотів у писемному науковому тексті;

–невідповідність структури речення типовим ознакам наукового тексту.

(Складено з частковим використанням матеріалів книги: Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення:

професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк:

ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – 480 с.)

§ 5. Сталі словосполучення

Сталі словосполучення – це з'єднання слів із цілісним змістом, який виникає з послабленням прямих лексичних значень і синтаксичних відношень їхніх компонентів. Переклад сталих (передусім фразеологізованих) словосполучень з однієї мови іншою має свою специфіку, у зв'язку з чим часто з'являються щодо цього значні труднощі. Складність полягає в тому, що компоненти словосполучень у зіставлюваних мовах здебільшого сполучаються по-різному. Наприклад,

У російській мові:	В українській мові:
тонкий слой	тонкий шар
принимать участие	брати участь
представлять собой	являти собою
служить колокольней	правити за дзвіницю
при условии	за умови
как следует	як слід; як належить; як годиться
не хватает	бракує; не вистачає
окружающая среда	навколишнє середовище, довкілля
	16

лукообразные купола	цибульчасті бани
должны происходить	мають відбуватися; повинні відбуватися
чуткий прибор	чутливий прилад

Загальновживані слова, загальнонаукова лексика й терміни визначають мовні особливості стилю творів, у яких ідеться про результати досліджень, досягнення науковців, взаємозв’язок явищ, ознак, дій тощо.

§ 6. Термінологічна лексика. Професіоналізми

На рівні кожної науки існують свої термінологічні системи, які складають у сукупності її термінологію.

Термінологія (лат. terminus – межа, кордон і logos – вчення) – 1) система термінів певної галузі науки, виробництва, мистецтва, політики тощо:

Т. виробничо-технічна, Т. архітектурна, Т. філософська, Т. хімічна; 2) розділ лексикології, який вивчає терміни. Термінологія вивчає як цілі термінологічні системи, так і окремі конкретні терміни.

Термін (лат. terminus – межа, кордон) – слово або словосполучення з певної галузі науки, техніки, мистецтва, архітектури тощо. Водночас терміни можуть бути загальнонауковими, характерними для декількох наук (плюс,

мінус, синтез, аналіз, конструкція), і вузькоспеціальними (капітель, базиліка – архітектурні терміни; трансмісія, двигун – механічні; маркетинг, аудит – економічні; екологізація, екосистема, біосфера – екологічні; трубофільтри, дренаж, траншея, швидкоток – автодорожні тощо).

Вимоги до термінів: вони мають співвідноситися лише з одним поняттям; бути однозначними, конкретними й чіткими у визначенні; складатися з одного слова або сталого словосполучення; мати в основі науково побудовану дефініцію, яка чітко формулюється або визначається через контекст.

Дефініція (лат. definition – визначення, тлумачення) – визначення,

тлумачення, розкриття змісту наукового поняття.

Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, поєднання) – 1) уривок тексту,

який визначає основний і додатковий зміст вислову; 2) мовне оточення певної одиниці, особливості вживання її поряд з іншими одиницями.

Серед лінгвістичних термінів є такі: омоніми, синоніми, антоніми та пароніми.

Омоніми (грец. homos – однаковий і грец. onyma – ім’я) – слова і стійкі словосполучення, що однаково звучать або пишуться, але відносяться до термінологічних систем абсолютно різних наук, як, наприклад, слова «корінь» у природознавстві та математиці, у сільському господарстві і мостобудуванні.

Синоніми (грец. synonimos – однойменний) – слова, що є назвами одного і того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але не однакові за значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням, сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами.

Наприклад: інтенсифікація = прискорення, рух = пересування, ремарка = примітка, опір = супротив, авто = машина, скульптор - митець.

17

Антоніми (грец. anti – проти і грец. onyma – ім’я) – слова одного лексикограматичного класу, що мають протилежні значення, наприклад: будувати ≠ руйнувати, швидкий ≠ повільний, прихильник ≠ супротивник, спека ≠ холод, шум ≠ тиша, очищення ≠ забруднення, розвиток ≠ стагнація, білий ≠ чорний.

Пароніми (грец. para – біля і грец. onyma – ім’я) – слова, близькі за звучанням та написанням, але різні за значенням і керуванням залежними лексемами. Наприклад: дослідницький хист, дослідний інститут.

Крім омонімії, синонімії, антонімії, паронімії, термінам може бути властива фразеологізація (усталеність) (див. табл. 1.6).

Фразеологія наукової мови досить специфічна. Вона покликана, з одного боку, визначати логічні зв'язки між частинами висловлювань (наприклад, такі стійкі словосполучення, як: навести результати, як показав аналіз тощо); з

іншого боку, позначати певні поняття через терміни (екологічна безпека,

архітектурне середовище, параметри технологічного процесу, аґреґатний склад ґрунту, декоративне різьблення, рельєфні зображення, сюжетні композиції).

До розряду термінів можуть переходити загальновживані слова. Цей процес називається термінологізацією. Окремо виділяється група термінів з рухомою семантикою. За походженням терміни є запозиченнями з різних мов, переважно з грецької та латинської. Більшість термінів утворилася за допомогою префіксів чи суфіксів, що свідчать про мову, з якої слово запозичене.

Таблиця 1.6 СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

Значення	Приклади
Позначення машин, механізмів та	Автогрейдер, екскаватор; конвеєр,
устаткувань	вантажівка
Позначення виробничих та	Берегоукріплення, розтягування,
мистецьких процесів	випробування, навантаження, очищення,
	сортування, підсилення, малювання,
	різьблення
Позначення різновидів продукції	Цемент, бетон, алебастр, асфальт, глина,
– результату конкретних	щебінь, фарба, білила, олія (у малярстві)
виробничих процесів
Позначення приладів,	Фуганок, адсорбер, електрофільтр,
інструментів та предметів, що	профілограф, рулетка, циркуль, метр;
використовуються у виробничих	пензель, олівець, палітра
процесах та мистецтві
Позначення фізичних, хімічних і	Застиглість (оливи), застигання,
технічних властивостей речовин і	швидкість, вологість, усихання; міцність,
будівельних конструкцій, а також	твердість, деформативність;
матеріалів	водовбирання, холонення (процес),
	сумісність, крихкість, ламкість,
	пластичність, токсичність, міцність
	18

Позначення деталей машин,	Рама, двигун, кузов, трансмісія, колесо,
приладів та устаткування	шина, підйомник
Позначення способів виконання	Вимірювання, будування, очищення,
виробничого процесу, складових	змочування, накопичення, малювання,
систем, методів, характеру і виду	нейтралізація, розсіювання, реставрація,
робіт	зведення
Позначення посад, спеціальностей	Інженер, будівельник, архітектор,
	конструктор, виконроб, проектувальник,
	дизайнер
Позначення вимірювальних	Хронометр, вольтметр, аркометр,
приладів	гігрометр, поштовхомір, теодоліт,
	осцилограф, кутомір, алідада, рейка,
	датчик, детектор
Позначення приміщень будівель,	Полігон, ангар, гараж, лабораторія;
їхніх частин та архітектурних	пілони, балюстрада, майстерня, арка,
деталей	естакада, консоль, колона
Позначення навчальних	Сейсмологія, метрологія, сейсмометрія,
дисциплін та їхніх розділів,	психологія, хімія, землеустрій, медицина,
пов’язаних з архітектурою	геологія, геодезія, матеріалознавство,
	соціологія, цивільна оборона, охорона
	праці, будівництво
Позначення спеціальної	СДВП (система державних випробувань
документації, ведення справ тощо	продукції), ДСТУ Б В.2.7-82, СТ СЕВ 545-
	77
Позначення спеціальних одиниць	Аліквот (кількість пробних зразків для
виміру, стандартів	аналізу), динамічне зусилля, опірність
	(коефіцієнт омічного опору),
	вантажонапруженість дороги, середня
	висота шорсткості
Позначення дефектів будівельних	Сучки, тріщини, окоренкуватість,
матеріалів	сухобокість, обзел, плісень, гниль
Позначення деформацій покриттів	Ум’ятини, зсуви, хвилі, просідання,
	нерівності, перекіс, порепання
Позначення ушкоджень,	Зношування, розтріскування, заруб, відщеп,
пошкоджень і дефектів	розтяг, іржавіння, запил, зсування,
конструкцій	зрушення, скіс, обдир, обвугленість
Позначення хімічних речовин,	Гірські породи, деревина, слюда, глинисті
сировини, розчинів, сполук,	матеріали, карбонати, гідроксиди,
сплавів	сульфіди
Позначення корисних копалин	Вугілля, мідь, золото, алюміній, глина,
	аметист, флюорит, хризоліт, срібло,
	кришталь, кварц
Позначення будівельних та	Азбест, щебінь; гравій, деревина, цемент,
конструкційних матеріалів	асфальтобетон, граніт, мармур
	19

Позначення виробничих процесів	Гідромеханізація, гідромоніторний метод:
і методів при спорудженні	реставрація, зведення фундаменту

будівельних об’єктів

Таблиця 1.7

ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ РІЗНОБАРВ’Я

Термінологізація слів загальнолітературної мови

Ом – прізвище → ом – одиниця виміру Рентген – прізвище → рентген – медичний, фізичний термін Кюрі – прізвище → кюрі – одиниця виміру Дізель – прізвище →

дизель – двигун внутрішнього згоряння Монета – ім’я богині Юнони Монети → монета – грошовий знак Атлант – титан, що брав участь у боротьбі проти Зевса → атлант – вертикальна колона – підпора

Термінологічна омонімія

бики ─ домашня тварина опори мосту

у Стародавньому Римі – озброєний найманець, слуга, що супроводив свого володаря залежна особа, покірний

виконавець чужої волі; прибічник, поплічник

сателіт ─ супутник планети зубчасте колесо з рухомою віссю обертання, яке здійснює рух

одночасно навколо своєї осі та осі центрального колеса додаткова слабка лінія, що супроводжує яскраву лінію у спектрі світла

функція ─ посадова дія в математиці

діафрагма ─ в медицині в констр. автомобіля

скульптор – митець, що працює в галузі скульптури сузір’я Південної півкулі

титул – почесне спадкове звання звання, що надається на знак визнання заслуг сторінка книжки, де є заголовок

книжки, прізвище автора тощо

особа ─ людина

у граматиці (я – 1-ша особа; ти –

20