0402_УМПС_Арх_укр_2012

Кваліфікаційна дефініція будується за принципом трикутника – від загальної (родової) до вузької (видової) ознаки. Наприклад: Теплове випромінювання – це випромінювання, яке утворюється за рахунок внутрішньої енергії речовини і підвищує температуру середовища.

У реченнях наукових текстів при формулюванні дефініцій часто переважає інверсія (непрямий порядок розташування членів речення). Наприклад:

Елементами логічного мислення є логічні операції. Формою судження є речення. Без сумніву, інверсія пов'язана з вимогами зрозумілості, логічності, цілеспрямованості на передачу знань, вона сприяє створенню гармонійної структури наукового тексту.

При формулюванні й характеристиці наукових понять переважають структурні схеми ЩО-ЩО, ЩО Є ЧИМ, ЧИМ Є ЩО, побудова яких вимагає досконалого знання закінчень як називного, так і орудного відмінків.

Наприклад: Матеріальна точка – модель протяжного тіла, яку застосовують у випадку поступального руху цього тіла, нехтуючи його дійсними розмірами і формою.

Круг-коло, ромб і квадрат як форми божественного бачення світу – головні символічні фігури як у світовій, так і в українській орнаментальній символіці.

Вільне падіння є окремим випадком прискорення прямолінійного руху. Одиницею вимірювання кутової швидкості є радіан за секунду ([ωІ] = [рад/с]).

Класичною пам’яткою ренесансного оборонного будівництва є кругла вежа.

У випадках характеристики наукових понять використовують і такі структурні схеми: ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ ЯКИМ; ЩО НАЗИВАЮТЬ ЯКИМ, ЩО І ЩО НАЗИВАЮТЬ ЯКИМИ; ЧИМ НАЗИВАЮТЬ ЩО.

Наприклад: Множини А та В називаються рівними, якщо вони складаються з одних і тих самих елементів. Якщо множина А не містить жодного елемента, то її називають порожньою і позначають символом .

Перерізом множин А та В називається множина, яка складається з елементів, що належать як множині А, так і множині В.

Освітленістю називають величину світлового потоку, що падає на одиницю поверхні.

Як бачимо із наведених прикладів, більшість семантико-синтаксичних структур, пов'язаних із формулюванням і характеристикою наукових понять, має ускладнені конструкції, навантажені підрядними реченнями або зворотами із семантикою умови, причини, означальної характеристики тощо.

Наприклад: Множина, що складається з усіх елементів, які належать принаймні одній із множин А чи В, називається об'єднанням цих множин і позначається А В. Шлях S – скалярна характеристика механічного руху, що

вимірюється відстанню, пройденою точкою за відповідний час уздовж траєкторії.

Творчість – це синтез різних форм діяльності, які відбуваються з метою

створення нових якостей матеріального і духовного буття.

71

Ідеалізація – це спосіб логічного моделювання, завдяки якому

створюються ідеалізовані об`єкти.

Експеримент – це метод емпіричного рівня наукового пізнання, спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою

доцільно обраних чи штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів спостереження, які необхідні для встановлення закономірних зв`язків між явищами.

Психопрофілактика – аутогенне психом’язове тренування, що має на

меті навчити людину свідомо коригувати деякі процеси в організмі, які дають змогу захистити психіку людини від шкідливих дій і «налаштувати» її на переборення труднощів та стресових станів.

Стресом називають сукупність загальних неспецифічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, які викликають порушення функцій

органів.

Дефектами називають недоліки окремих ділянок деревини, що знижують її якість та обмежують можливість використання.

Емульгатором називають поверхнево-активну речовину (ПАР), що знижує поверхневий натяг між в’яжучим і водою і тим самим створює умови для диспергування в’яжучого, стабілізує емульсію і регулює її розпад, а також сприяє зчепленню в’яжучого з мінеральним матеріалом.

Сукупність матеріальних умов, суспільних і соціальних установок (культури, звичаїв тощо) та природних чинників, які всі разом зумовлюють

поведінку особистості, а також її зворотний вплив на ці чинники,

називається способом життя.

Територію, на якій спостерігається різке погіршення епідеміологічного стану, називають осередком бактеріологічного ураження (ОсБУ)

§ 3. Визначення у наукових текстах ознак та властивостей

Для вираження якісної характеристики та властивостей предмета, процесу або явища вживаються предикативні та означальні конструкції речення.

Суб’єкт (лат. subjectum – підкладене) – предмет думки, судження, логічний підмет (особа, ознака, предмет обговорення тощо).

Предикат (лат. praedicatum – сказане) – ознака, яка приписується суб’єктові у часовому та модальному планах, тобто те, що говориться про предмет думки.

Зразки найбільш вживаних моделей цих конструкцій подані у таблиці 3.2. Таблиця 3.2 ПРЕДИКАТИВНІ ТА ОЗНАЧАЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

І РЕЧЕНЬ ІЗ СЕМАНТИКОЮ ЯКІСНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТА

Предикативні	Означальні	Примітка
	словосполучення
1. що + який (яка) є	який (яка) + що	Якісну характеристику виражає
Церква трикамерна.	Трикамерна церква	прикметник (або дієприкметник),
	72

	Основа декоративна.	Декоративна	що стоїть у препозиції і виступає
			в ролі означення. У постпозиції
		основа
			прикметник (або дієприкметник)
	Структура породи	Дрібнокристалічна
			є, як правило, присудком
	дрібнокристалічна.	структура породи
	2. що + має + що (та	що + який (якої	Конструкція вживається при
	що)	чого) + з чим	описуванні будь-яких якісних
	Зразок породи має	Зразок породи	ознак, складу, форми приладів
	кубоподібну форму,	кубоподібної	тощо
	розкол, гострі та	форми з
	прямі ребра.	правильним
		розколом і
		гострими та
		прямими кутами
	3. що + зроблено + з	що + із чого	У конструкціях присутні
	(із) чого		іменники зі значенням назви
	1. Оклади книг	Оклади книг із	матеріалу
	зроблено із дерева.	дерева
	2. Захисні халати	Захисні халати зі
	зшиті зі спеціальної	спеціальної
	тканини.	тканини
	4. що +визначається,		Конструкція вживається в тому
	характеризується,		випадку, коли йдеться про
	вирізняється		головні відмінні якості чи
	(відрізняється) чим		властивості предмета, речовини
	1. Цей		або процесу (явища).
	дев’ятиповерховий,
	найбільший в Україні
	храм вирізняється
	особливою величчю.
	2. Кривизна стовбура
	дерева
	характеризується
	відношенням
	найбільшої стріли
	прогину до довжини
	стовбура
	(сортименту) у
	відсотках.
	3. Архітектура
	основного фасаду
	визначалася двома
	ярусами відкритих
	аркад.
	4. Тріщини усихання

73

відрізняються від
метилових та
морозних тріщин
меншою довжиною
уздовж сортименту
(не більше
1 м) та меншою
глибиною.
5. що + має + яку +	що + якої + чого	В атрибутивних конструкціях
що		уживаються іменники: розмір,
1. Цемент, пісок та	Цемент, пісок та	форма, величина, довжина,
вода для виготовлення	вода для	вміст, концентрація, ширина,
зразків мають таку	виготовлення	структура, висота тощо.
ж температуру, що і	зразків такої самої	Для наукового стилю більш
температура	температури, що і	характерною є така типова
приміщення.	приміщення	конструкція замість
2. В цілому ж		прикметника. Порівняйте:
		невеличка деталь – деталь
структура храму має	Структура храму
присадкувату форму.	присадкуватої	невеликих розмірів
	форми
6. чому + властиве +		Конструкцію можна
що		трансформувати (замінити)
Архітектурі бойків		конструкціями 2, 4, 7.
властива
викристалізована
форма храму з
багатоступінчастими
верхами.
7. чому +		Конструкція може бути замінена
притаманне + що		(трансформована) конструкціями
1. Його індивідуальній		2, 4.
манері притаманне
реалістичне
трактування форм,
акцентоване
натуралістичною
поліхромією.
2. Текстура породи
щільна й однорідна,
що також
притаманно для
міцних, стійких до
зовнішніх впливів
гірських порід.
	74

8. що + характерне +		Конструкція є синонімічною для
для чого		конструкцій 4, 6, 7.
для чого +
характерне + що
1. Для його стилю
характерна
підкреслена патетика
«барочної готики».
9. що + відзначається		Конструкція є синонімічною для
(відзначено) + чим		конструкції 4.
1. 40-ві та 50-ті рр. у
львівській скульптурі
відзначені появою
приїжджих майстрів
в особі С. Фесінгера,
Й.- Г. Пінзеля та ін.

У наукових текстах для вираження означальних відношень широко представлені й прийменниково-відмінкові конструкції словосполучень – найчастіше це форми родового, орудного та місцевого відмінків (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 ПРИЙМЕННИКОВО-ВІДМІНКОВІ КОНСТРУКЦІЇ

ОЗНАЧАЛЬНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

Прийменниково-	Приклади
відмінкові конструкції
З, від, для, до, після,	Умови для розвитку художнього життя; після
навколо, серед + Р.в.	відновлення Успенської церкви; до пожежі 1779
	року; після загибелі іконостаса Сеньковича;
	найтяжчі часи для українського народу
В (у), на, при + М.в.	Зміни в трактуванні образу; розвиток живопису в
	Україні; жити в приміських селах; відтворювати на
	полотні релігійні сюжети; при церквах були школи
	малярства
Про + Зн.в., на + Зн.в.	Про це свідчать розміри іконостасної стіни;
	працювати на замовлення іноземців; на думку про це
	наводять окремі розписи
З, із (зі) + Ор.в.,	Ознайомлення з досвідом; ярус із зображенням
під + Ор.в.	пророків; під впливом світських і релігійних уявлень

Зверніть увагу на те, що в наукових текстах досить часто використовується ланцюгове поєднання у змістове ціле означальних словосполучень різної синтаксичної конструкції для вираження цілісної вичерпної характеристики певної дії, предмета, явища тощо. Наприклад: У разі землетрусу силою 7-8 балів за дванадцятибальною шкалою можливе руйнування частини споруд міста, порушення енерго-, водо-, тепло-,

75

газопостачання, системи оповіщення, зв’язку, можливе виникнення пожеж, люди можуть отримати травми різного ступеня.

На рівні речення конкретизація характеристики дії, речовини, приладів тощо може здійснюватися або уточнюватися за допомогою підрядних означальних, підрядних речень міри і ступеня, а також дієприкметникових зворотів. Наприклад:

•Забруднення ґрунту – це процес потрапляння в нього хімічних речовин, токсикантів, відходів господарської діяльності людини в розмірах, які перевищують їх звичайну кількість, необхідну для участі в біологічному кругообігу.

•Лісопарк – лісний масив, пристосований для масового відпочинку і розміщений на великій території.

•Безпосереднім поштовхом до розгортання національно-визвольного руху було посилення католицької та феодальної реакції, яка після Тридентського собору 1545 року охопила Італію й інші країни Західної Європи, в тому числі Польщу.

•Менгір – археологічні пам’ятки, що відносяться до первісного періоду історії, у вигляді величезних мурованих брил, кільцями і довгими алеями.

•Моденатура – в архітектурі характерний вигин карнизів, що вказує на конкретний стиль.

•Майоліка – виріб із фаянсу, покритий непрозорою поливою.

§ 4. Порівняльні ступені прикметників

Прикметник, окрім звичайної форми, має ще два ступені порівняння – вищий і найвищий (творення ступенів порівняння прикметників див. у таблиці

3.4).

Прикметники вищого ступеня при порівнянні двох об’єктів або властивостей, явищ вживаються зі словами за, від, ніж, як, при порівнянні, проти, наприклад: 1. Значно менше, ніж в іконописі, таке протиставлення спостерігалося в портреті. 2. Галичина була географічно ближча до Цареграда, ніж Москва та Новгород, і мала з ним більш тісні контакти, а отже, творчо виявилася підготовленішою до сприйняття таких впливів.

Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи понятті є найбільше ознак певної якості, наприклад: У ХVІ столітті Польща була найчутливішою

до впливів мистецтва країн, де культура Відродження так само проростала з готичної основи.

Таблиця 3.4 ТВОРЕННЯ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Проста форма (синтетична)	Складена форма (аналітична)
Прикметники вищого ступеня творяться	Прикметники вищого ступеня
за допомогою суфіксів -іш- або -ш-:	утворюються поєднанням слів
тугий – тугіший, короткий – коротший,	більш або менш і прикметника:
широкий – ширший, тонкий – тонший,	більш досконалий, менш тривкий,
дешевий – дешевший, небезпечний –	більш крихкий, більш дешевий,
76

небезпечніший, досконалий –	більш сучасний, менш якісний,
досконаліший, довгий – довший.	більш довгий.
Примітка: 1) приголосні г, ж, з разом із	1. Рукопис «Добрилового
суфіксом -к- змінюються на -жч-:	Євангелія» створювався не для
низький – нижчий, важкий – важчий;	князя та його оточення, а для
2) приголосний с разом із суфіксом -ш-	більш широкого загалу.
змінюється на -щ-: високий – вищий,
товстий – товщий.
Прикметники найвищого ступеня	Прикметники найвищого ступеня
утворюються від простої форми вищого	утворюються сполученням слів
ступеня додаванням префікса най-,	найбільш, найменш +
щонай-, якнай-, наприклад: вищий –	прикметник простої форми
найвищий, коротший – найкоротший,	вищого ступеня, наприклад:
дешевший – найдешевший, досконаліший	найбільш морозостійкий,
– найдосконаліший – якнайдосканаліший,	найменш теплопровідний,
небезпечніший – найнебезпечніший –	найбільш сучасний, найменш
якнайнебезпечніший.	якісний, найбільш небезпечний.
Наприклад: 1. Найяскравішою і	1. Незважаючи на це, засади
найдавнішою пам’яткою галицько-	цареградської школи були
волинської школи є мініатюри	визначальними для художників, а
Пересопницького Євангелія, що було	мініатюри в них – найбільш
написане в 1556-1564 роках.	динамічним способом поширення
2. Серед гетьманів найбільший внесок у	зразків іконопису.
культове будівництво зробили Іван	2. Трапляються зображення
Самойлович та Іван Мазепа.	звірів, птахів, людей різних
3. Ніби змагалися між собою міста й	професій, але в більш лаконічній
селища у прагненні збудувати храм як –	формі, ніж у Новгородських
найошатніший і вищий.	рукописах.
4. Найпоширенішими були ікони із
зображенням Христа і Богоматері.

Запам’ятайте!

1.Не припускається заміна вищим ступенем найвищого ступеня порівняння. Тому слід писати: найміцніший матеріал, а не найбільш міцніший; найвища будівля, а не найбільш вища будівля.

2.При перекладі з російської мови словосполучення самый тяжелый

треба перекласти найбільш важкий; самая большая – найбільша.

3.Є порівняльні лексеми з різними основами (наприклад, хороший – кращий, ліпший).

4.Синтаксичними засобами вираження порівняння є:

•порівняльні конструкції, до складу яких входить прикметник вищого ступеня простої чи складеної форми; у наукових текстах вони визначаються високою частотністю, а утворюються за такими моделями:

що + порівняльний ступінь		Сірка важче від води (ніж вода, за
прикметника + від чого (ніж що, за		воду).
	77

що)
що + складена форма порівн. ступеня	Сірка більш важка (речовина), ніж
прикм. (+що) + ніж що	вода.

§ 5. Номінативний план. Професіограма фахівця

План – це порядок, послідовність викладу матеріалу тексту статті або лекції, книжки тощо.

Номінативний план визначає підтеми тексту. Пункти номінативного плану

– це односкладні називні речення (в граматичній основі мають тільки підмет). Вони містять переважно ключове слово до окремої, логічно і змістовно відносно самостійної частини тексту. Приклади пунктів номінативного плану до теми «Визначення якості деревини»: 1. Зовнішні ознаки. 2. Фізичні властивості. 3. Механічні властивості. 4. Основні дефекти деревини.

Професіограма фахівця

Комунікативна професіограма фахівця – це професійний портрет фахівця з погляду володіння ним комунікативною технікою (комунікативна професіограма).

Комунікативний потенціал особистості є важливою характеристикою її можливостей. До складу комунікативного потенціалу входить комунікативна ерудиція особистості – система знань з історії та культури людського спілкування.

Основою професійного самовизначення майбутнього фахівця є набуття ним знань про професію, самопізнання та самооцінка індивідуальних особливостей, зіставлення знань про себе та про професійну діяльність.

Одним із дійових засобів отримання інформації про сучасні професії є професіографія – технологія вивчення вимог, які ставить професія до особистісних якостей, психологічних здібностей, психолого-фізичних можливостей людини. Найважливішим джерелом інформації про професії є професіограма – опис переліку особливостей професії або спеціальності.

Професіограма має відповідати такими вимогам:

•чітко визначати зміст і основні результати праці (на що спрямовані головні зусилля людини в роботі);

•підкреслювати спрямованість праці кожного на добробут; усі, у тому числі технічні професії, мають полегшувати життя конкретної людини;

•виокремлювати складові професії та описувати її цілісно у системі характеристик, підкреслюючи при цьому пріоритетні складові та другорядні, допоміжні;

•показувати можливості професійного розвитку людини, динаміку психічних новоутворень впродовж роботи, із яких людина може вибрати безпечний напрямок професійного зростання з урахуванням своєї індивідуальності;

•виявляти перспективні зміни у самій професії;

78

•мати спрямування на вирішення практичних завдань (професійне навчання, раціоналізація нових форм роботи та ін.);

•описувати необхідні психологічні професійні якості, а також психологічні риси людини, які, якщо і відсутні у неї, то можуть бути компенсовані.

Складові професіограми

•призначення професії та її роль у перспективному розвитку суспільства;

•сфера розповсюдженості професії;

•предмет діяльності в професії;

•професійні знання як сукупність інформації про професійну діяльність;

•покроковість у професійній діяльності;

•засоби професійної діяльності;

•умови застосування професійних знань;

•організація та кооперація професійної діяльності;

•продукція професійної діяльності;

•можливі рівні професіоналізму, категорії та їх оплачуваність;

•права представника певної професії;

•обов’язки представника певної професії;

•позитивний вплив професійної діяльності на людину;

•негативні сторони професії (труднощі, імовірні помилки, матеріальні та моральні обмеження й ушкодження, наявність екстремальних і стресових ситуацій, монотонія, обмеження часу, інформаційне перевантаження тощо).

Крім професіограми, велике значення для правильної, а головне – ефективної організації професійної діяльності людини (і ширше – колективу), має врахування її (їх) психічних якостей, бажаних (або заважаючих) для результативного виконання обов’язків, плідної ділової комунікації, для професійного зросту, подолання екстремальних ситуацій у трудовій діяльності і таке інше. Це все враховує психограма.

Психограма складається з метою виявлення таких характеристик:

•характеристик можливостей мотиваційної, вольової та емоційної сфери фахівця (мотивів, цілей, завдань, потреб і зацікавлень особи, її ціннісних орієнтирів, психологічних позицій; професійних самооцінювань і претензій до колективу і керівництва, оцінювання себе як члена колективу і професіонала; емоцій та психічних станів фахівця; задоволення власною професійною діяльністю, її процесом та результатами);

•характеристик операційної сфери діяльності фахівця (психологічних знань щодо професійного функціонування; теоретичних знань та практичних навичок, вміння користуватися технічними засобами (приладами, машинами тощо) та професійними прогресивними технологіями, психологією трудових стосунків та їхнім впливом на власну особу і колектив; професійних здібностей та здатності до професійного вдосконалення; професійного мислення, у тому числі

79

творчого; спроможності збагачувати існуючий досвід професії та професійного самовдосконалення, вміння будувати й реалізовувати плани колективу; психологічних протипоказань, тобто психічних рис, абсолютно або відносно не сумісних з професією, а також якостей, відсутність яких можна компенсувати; імовірність професійного зростання або руйнування діяльності колективу та особистості фахівця, шляхів їхнього запобігання чи реабілітації).

Зразок професіограми

Дизайнер

Домінуючі види діяльності:

-створення нових проектів предметного оточення сучасної людини для поліпшення умов праці;

-розробка художньо-конструкторських проектів виробів виробничого й побутового призначення, оформлення інтер’єру приміщень, офісів;

-розробка деталей зовнішнього оформлення виробів, інтер’єрів;

-вивчення вимог замовників до проектованих виробів і технічних можливостей їхнього виготовлення;

-підбір матеріалів для виготовлення виробів;

-контроль за реалізацією задуму на етапах проектування, виготовлення, випробування та презентації готового виробу замовнику;

-розробка технічної документації на проектовані вироби (ескізні й робочі креслення, демонстраційні рисунки, схеми, робочі проекти, моделі);

-робота, пов’язана з рекламою виробів, які конструюються;

-проектування виробів і об’єктів з урахуванням наявних недоліків, вимог сучасних тенденцій;

-оцінка значущості створюваних виробів для кожного споживача окремо і для суспільства в цілому;

-надання допомоги у формі консультацій підприємствам, організаціям і приватним особам.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності.

•Здібності:

-творчі здібності;

-художні здібності;

-уміння донести, передати основний задум (ідею) за допомогою графічного зображення, макета;

-аналітичні здібності;

-високий рівень розвитку уяви;

-розвинуте просторово-образне мислення;

-хороші зір і окомір;

-почуття гармонії і смаку;

-здатність сприймати, розрізняти широкий спектр кольорів і їх відтінків.

•Особистісні якості, інтереси і схильності:

-відкритість для сприйняття нового;

-оригінальність, спритність;

80