1. Поняття публічного порядку

1.1. За відсутності законодавчого визначення публічного порядку кваліфікація правочину як такого, що вчинено з порушенням публічного порядку, є надто складною і далеко не завжди безспірною.

Варто зазначити, що в кримінальному законодавстві України застосовується категорія «суспільний порядок» (Розділ XII КК України), під яким розуміються суспільні відносини, які забезпечують нормальні умови діяльності підприємств, організацій, установ і спокій окремих громадян³⁰⁵.

Категорія «публічний порядок» поєднується з категорією «публічний інтерес». Носієм публічного інтересу виступає суспільство, а також великі соціальні групи, для яких певні блага є необхідними для функціонування і розвитку.

1.2. У Законі України «Про міжнародне приватне право» в ст. 12 термін «публічний порядок» використовується як тотожний «основам правопорядку». Аналіз літератури також дозволяє стверджувати, що поняття «основи правопорядку» й «публічний порядок» можна розглядати як синоніми. У широкому значенні слова публічний порядок можна прирівняти до законодавчої політики, і, отже, під суперечністю публічному порядку розуміється все, що належить до протиправної діяльності, спрямоване на обмеження волі, комерційної діяльності й природних або законних прав, тобто все, що перешкоджає правосуддю або порушує закон, і все, що суперечить суспільному устрою, і, отже, недійсне й не повинне виконуватися³⁰⁶.

1.3. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Разом із цим органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Правовий порядок в Україні полягає у проголошенні конституційної гарантії недоторканності людини і заборони застосування до неї примусу, не передбаченого законодавством. Це забезпечує її природне право на свободу і означає проголошення в Україні загальнодозвільного принципу в праві для людини, який сформувався в післяфеодальному суспільстві і був спрямований на тверде забезпечення юридичної рівності людей.

Визначити сутність публічного порядку можна тільки описовим способом, відповідно під ним необхідно розуміти основоположну морально-етичну категорію, що забезпечує функціонування визнаних державою суспільних зв’’язків та соціальну спрямованість механізмів їх регулювання. У вузькому розумінні публічний порядок можна розглядати як санкціоновану правом сферу реалізації учасниками правових відносин своїх суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків.

Увага! Правочин можна визначити таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення публічно-правових нормативних актів держави, які визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави.

1.4. На відміну від положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що правочин не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, тобто актам, які регламентують приватноправові відносини, при вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, відбувається, перш за все, порушення вимог актів, що закріплюють окремі елементи публічного порядку, такі як, зокрема, Конституція України, КК України, Кодекс України про адміністративні правопорушення. Втім в цілому не виключається того, що одночасно порушуються вимоги й інших актів, що регламентують приватноправові відносини.

1.5. Тому будь-які дії, що мають форму правочинів та порушують публічний порядок (основи правопорядку) держави, є антигромадськими, тобто антисоціальними, направленими на досягнення мети, що суперечить інтересам суспільства і держави.

У зв’язку з цим термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави.

Увага! Таким чином, правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.

1.6. Порушення публічного порядку не допускається також в інших випадках, наприклад:

а) правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»);

б) арбітражне рішення може бути скасоване судом якщо воно суперечить публічному порядку України (ч. 2 ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).