7. Електронні гроші як законний засіб платежу

7.1. Електронні гроші, будучи одиницями вартості, що зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента. Таким чином, правові категорії «засіб платежу» і «грошове зобов’язання» при регулюванні електронних грошей визнаються тотожними, що підтверджується як регуляторними, так і правозастосовчими актами¹⁰⁵.

7.2. Видається, що погодитися з поширенням єдиного правового режиму на електронні гроші як грошове зобов’язання та засіб платежу не можна. Виходячи з положень ст. 192 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Однак це визначення не позбавлене недоліків, оскільки поширює єдиний правовий режим на гроші, грошову одиницю, гривню і законний платіжний засіб. Доцільніше вживати дефініцію, за якою законним засобом платежу визнаються виключно гроші (банкноти і монети), що емітовані Національним банком України.

7.3. Емісія законного засобу платежу здійснюється відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», виключно Національним банком України. Випуск електронних грошей в Україні, у свою чергу, мають право здійснювати лише банки.

Характеристика суб’єкта емісії в цьому випадку кореспондує з підвищенням гарантії того чи іншого емітованого платіжного інструмента. Зрозуміло, що законний засіб платежу наділено додатковими державними гарантіями, які передбачені ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національний банк України». По-перше, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. По-друге, щодо грошової одиниці як об’єкта цивільних прав установлено спеціальний правовий режим.

7.4. Забезпечення виконання зобов’язання емітентом електронних грошей здійснюється через:

а) встановлення вимог щодо організаційно-правової форми, статутного капіталу емітента, розміру активів по відношенню до суми залучених коштів тощо;

б) договором про забезпечення виконання зобов’язань емітента.

7.5. Чинне законодавство не передбачає жодного зобов’язання держави перед особою з приводу погашення державних грошових знаків, купюр, монет, банкнот тощо будь-яким майном. Цього не можна констатувати про електронні гроші, природа яких є зобов’язальною.

Електронні гроші, емітовані Національним банком України (наприклад, НСМЕП), не можуть вважатися законним засобом платежу, лише через те, що емітовані Національним банком України. Спеціальним платіжним засобом НСМЕП є платіжна картка НСМЕП. Платіжна картка є платіжним інструментом, а не платіжним засобом, що міститься на рахунках, доступ до яких здійснюється за допомогою картки. Модель, що застосовується в НСМЕП, регулюється законодавством про переказ коштів.

У цивілістиці визначають лише одну з економічних функцій грошей – бути засобом платежу. Решта економічних функцій зводяться до неї. Разом з тим гроші є матеріалізованим об’єктом цивільних прав, а тому мають форму. При емісії Національним банком України законного платіжного засобу створюється новий елемент об’єктивної дійсності. Він має загальні ознаки, що характеризують його як об’єкт цивільних прав. Лише потім державою встановлюється спеціальний правовий режим щодо грошей, що перетворює їх мінову цінність на платіжну – приймання за номінальною, а не реальною вартістю.

У свою чергу, при випуску електронних грошей здійснюється попередня оплата (за загальним правилом, на якому базуються основні електронні платіжні системи Європи та США, що у свою чергу не виключає існування кредитної електронної платіжної системи) грошами вартості, з наступним зарахуванням їх на певний рахунок. Електронна платіжна система забезпечує приймання електронних грошей за номінальною вартістю, але при цьому жодного матеріального втілення це не має. Зарахування на рахунок є фактично електронним записом, до якого є доступ через електронний гаманець, тобто інформацією. Отже, електронні гроші виступають у формі інформації – об’єктом нематеріальним, а апаратура, що записує, зчитує, зберігає – її носієм – об’єктом матеріальним.

7.6. У літературі така ознака електронних грошей, як «багатоцільовий характер» (трансферабельність) розуміється як та, на якій базується поширення правового режиму засобу платежу¹⁰⁶. Електронними грошима не є одноцільові (нетрансферабельні) платіжні інструменти, за якими виконавець послуг з надання обмінних інструментів (емітент) та виконавець, продавець послуг, які ці обмінні інструменти обслуговують, – як правило, одна особа. Саме тому виділяти одну з основних рис, що формують природу електронних грошей в таку, що надає їм правового режиму законного засобу платежу, безпідставно.

Таким чином, поширення на електронні гроші правового режиму законного засобу платежу та тим самим введення їх в коло такого об’єкта цивільних прав, як гроші, є безпідставним.

Стаття 193. Валютні цінності

1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.