Глава 14 цінні папери

Стаття 194. Поняття цінного паперу

1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

1. Сутність та значення цінних паперів

1.1. Поняття цінного папера, що визначається приписами коментованої статті, загалом співпадає з основними підходами, визначеними аналогічними положеннями спеціального законодавства про цінні папери.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінними паперами визнаються документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

1.2. Положеннями ст. 177 ЦК України цінні папери визнані об’єктами цивільних прав та віднесені до речей. Спорідненість правових режимів цінних паперів і речей полягає в тому, що вони на законодавчому рівні визнаються об’єктами речових прав, зокрема прав власності. Однак правова природа цінних паперів, урахована в їх легальному понятті, має певну специфіку, яку визначає тісний правовий зв’язок документа (паперового чи електронного) та майнових прав, що ним посвідчуються, а також у можливості існування цінних паперів, які не мають власне матеріального субстрату, що є проявом тенденції уречевлення майнових прав як таких.

1.3. Цінні папери є необхідним елементом ринкової економіки та використовуються в різноманітних сферах майнового обороту. Так, акція є засобом мобілізації окремих фінансових активів для створення акціонерного товариства — юридичної особи, формування статутного капіталу якої, як правило, здійснюється за рахунок об’єднаних коштів відповідної кількості осіб. Ощадні сертифікати, казначейські зобов’язання держави та облігації всіх видів застосовуються у сфері кредитування, розрахункові чеки та векселі — у сфері платіжного обігу, а коносаменти — для забезпечення товарообігу у сфері морських перевезень тощо.

1.4. Для визнання документа цінним папером він повинен мати відповідні ознаки. З позицій класичної правової теорії цінних паперів (проф. М.М. Агарков) найбільш вагомою ознакою цієї категорії об’єктів цивільних прав є необхідність пред’явлення відповідного документа для здійснення вираженого в ньому (в сучасній термінології – «посвідченого ним») права¹¹¹. Між тим з появою бездокументарних цінних паперів ця ознака втратила універсальність і вже не може визнаватись як властива для всіх різновидів об’єктів цивільних прав, про які йдеться.

1.5. П’ять ознак, притаманних документарним цінним паперам, були обґрунтовані проф. В. Гордоном: літеральність, легітимація, абстрактність, автономність та презентація¹¹².

Літеральність (буквальність) означає, що володіння цінним папером дозволяє його власнику здійснювати лише буквально зафіксовані в його реквізитах майнові права.

Легітимація (визначення законності права, повноваження) характеризує необхідність використання цінного папера для підтвердження законності прав його пред’явника.

Абстрактність означає, що право вимоги, посвідчене цінним папером, не залежить від підстави, відповідно до якої воно виникло.

Автономність як ознака цінних паперів полягає в тому, що особа, яка придбала документ на законних підставах, користується своїм правом автономно, тобто незалежно від волі попереднього власника документа.

Презентація цінного папера ґрунтується на необхідності його пред’явлення зобов’язаній особі для здійснення посвідченого ним майнового права.

Слід зауважити, що на час формування у вітчизняній науці цивільного права класичної правової теорії цінних паперів таке явище, як бездокументарні цінні папери, не існувало в цивільному обороті (і навіть передумов його появи ще не було). Тому наведені вище ознаки цінних паперів можуть бути беззастережно застосовані лише до цінних паперів, випущених (виданих) у документарній формі. Для бездокументарних цінних паперів загальні підходи залишаються тими самими, але існують певні модифікації їх ознак та правового режиму¹¹³.