2. Законодавче регулювання

Правовий режим тварин визначається законами України «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про мисливське господарство та полювання», «Про племінну справу у тваринництві», «Про захист тварин від жорстокого поводження» та ін.

3. Тварини як об’єкти прав

3.1. Відповідно до коментованої статті тварини відносяться до об’єктів цивільних прав і суб’єктами права бути не можуть. Не змінює цього й норма про заповідальне покладання на одного або декільох спадкоємців обов’язку утримувати домашніх тварин, які належали заповідачеві, а також здійснювати необхідний нагляд і догляд за ними.

3.2. Сенс позначення тварин як об’єкта прав полягає в намаганні врегулювати їх цивільний оборот, виходячи з того, що вони можуть бути (і все частіше це має місце) предметом правочинів (купівлі-продажу, дарування, заповіту та ін.). Крім того, цивільне право поряд із правом публічним має впливати на здійснення власником тварин своїх прав щодо них, забезпечивши гуманне поводження з ними.

3.3. У випадку, коли розглядаються тварини як об’єкт прав, досить часто спостерігається намагання їх віднести до речей («живих речей»). Однак, як свого часу вірно зауважив О.А. Красавчиков, найпоширенішим є уявлення, що річ — це неживий предмет і ніхто, як правило, не називає тварину (коня, собаку, корову тощо) речами²⁹.

Увага! У ч. 1 ст. 180 ЦК України встановлюється, що тварини є особливим об’єктом цивільних прав.

3.4. Однак на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, установлених законом. Це означає, що до них застосовуються загальні правила про речі, зокрема, при їх придбанні (укладення договорів, переходу права власності), оренди тощо. До тварин застосовуються й загальні правила про прирощення від речі (право на плоди та доходи – ст. 189 ЦК України), які належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Тварини потребують утримання, напевно, іноді більш дбайливого, ніж неживі речі. Утримувач несе витрати на їх життєзабезпечення (годування, догляд, надання ветеринарної допомоги тощо).

Детальний порядок утримання тварин передбачається Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження», згідно зі ст. 9 якого дозволяється утримувати:

домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;

домашніх тварин – у «зоокутках» дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів - з дозволу відповідного органу за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини;

домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив’язі або без неї;

домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив’язі; для дослідної мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;

собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 тварини відносяться до основних засобів. На практиці, зокрема у цирку, тварини враховуються поряд з речами, наприклад, декораціями, реквізитом тощо.

Ставлення законодавця до тварин як живих істот, відмінних від речей, можна простежити й на прикладі аналізу статей 340 – 342 ЦК України, де регулюється набуття права власності на бездоглядних домашніх тварин. Зокрема, визначається про необхідність утримувати домашню тварину, доки не знайдеться її хазяїн.

Дбайливе ставлення до тварин та врахування можливості їх належного утримання видно з вимог, поміщених у ч. 2 ст. 340 ЦК України, в якій зазначається що особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її в себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її міліції або органові місцевого самоврядування.

3.5. Право власності на тварин та особливості його набуття, здійснення та припинення врегульовані в Законі України «Про тваринний світ». Згідно зі ст. 7 цього Закону законність набуття у приватну власність об’єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об’єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку. У передбаченому законом порядку права власників об’єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об’єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

У ст. 8 вказаного Закону містяться підстави припинення права приватної власності на тварин, серед яких: жорстке поводження з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об’єктів тваринного світу та ін. Статтею 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» уточнюється, що право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.

Як види використання об’єктів тваринного світу визначаються мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі та ін. (ст. 20 Закону України «Про тваринний світ»).

Розрізняють загальне та спеціальне використання об’єктів тваринного світу. Спеціальним, зокрема, є ведення мисливського і рибного господарства, яке здійснюється з наданням права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об’єктами. Спеціальне використання об’єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному КМУ. Передбачені такі види використання тварин, як створення зоологічних колекцій, проведення досліджень з питань штучного розведення тварин, створення центрів та «банків» зберігання необхідного для цього генетичного матеріалу та баг. ін.

З метою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів використання об’єктів тваринного світу, а також вилучення з природного середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки в порядку, передбаченому Законом України «Про тваринний світ» (ст. 38) та іншими нормативно-правовими актами.

3.6. Певної уваги приділено укладенню правочинів з тваринами в ст. 12 Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження», в якій відтворюється норма ст. 222 ЦК України щодо того, що правочини, укладені особою, яка не досягла 18 років (очевидно, тут маються на увазі неповнолітні особи), з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.

Відповідно до ст. 13 цього Закону продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається в разі дотримання вимог цього Закону. Продавець тварини зобов’язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров’я та інші якості тварини, а також про умови її утримання.

Якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів, чи інша дика тварина, продавець тварини зобов’язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність.

Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником.