2. Речі, у тому числі гроші та цінні папери

Перелік об’єктів прав, наданий у ст. 177 ЦК України, починається з речей, майна та майнових прав, які так чи інакше «перехрещуються». З цього приводу важливим є з’ясування відмінностей цих понять.

Вказівка на річ у ст. 177 ЦКУкраїни уточнюється доданням виразу «у тому числі гроші та цінні папери», з чого неминуче випливає висновок, що гроші та цінні папери також визначаються законодавцем як речі. Однак суперечливість цього розуміння стає очевидною при зверненні до ст. 179 ЦК України, в якій надається визначення речі як предмета матеріального світу, тобто як чогось тілесного. На відміну від речей, гроші та цінні папери можуть і не мати тілесної форми. Гроші можуть не мати монетарного або паперового вигляду (електронні гроші, рахунок у банку), а цінні папери можуть не випускатися в документарній формі, тобто не мати паперового вигляду, а являти собою лише запис на електронних носіях⁴.

3. Інше майно

У статті, що коментується, законодавець використовує й такий вираз, як «інше майно», чим прирівнює речі (у тому числі гроші, цінні папери) та майно. Тобто виходить, що речі = майно. Дійсно, і в окремих статтях ЦК України є таке ототожнення. Так, у ст. 717 ЦК України за договором дарування передається безоплатно майно. За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу передається майно (товар). Так само вказується й у ст. 759 ЦК України, що за договором найму передається в користування майно. Можна наводити ще численні приклади ототожнення речей та майна.

Водночас у ст. 190 ЦК України майном визначаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Майно = річ (сукупність речей) + майнові права + майнові обов’язки.

Тобто майно за цією статтею є поняттям, ширшим за річ. Саме в ширшому розумінні визначається майно як предмет договору купівлі-продажу (ст. 656 ЦК України), дарування (ст. 718 ЦК України), найму (ст. 760 ЦК України). А ось у ст. 827 ЦК України визначається, що за договором позики передається не майно, а річ.

4. Майнові права

Звертає на себе увагу те, що в ст. 177 ЦК України майно як об’єкт позначається окремо від майнових прав, передує їм і розміщене одразу за таким об’єктом, як речі. У ст. ж 190 ЦК України майно включає майнові права. Тому суперечливим видається законодавче визначення співвідношення майна та майнових прав.

Непростим видається й співвідношення речі та майнових прав, адже, з одного боку, майнові права і є безтілесними речами. Прикладом цього є цінні папери. Більше того, в ч. 2 ст. 190 ЦК України майнові права прямо названі речами. З іншого боку, майнові права позначені як окремі об’єкти права поряд з речами.⁵

5. Результати робіт, послуги

5.1. У ЦК України не врегульовується окремо ані робота, ані її результат. Традиційно виконання робіт пов’язується з договорами підрядного типу, результатом яких є створення певної речі або поява іншого результату, здатного для сприйняття та такого, що представляє собою визначену цінність.

У ЦК України відсутнє й визначення послуги — як в розділі III «Об’єкти цивільних прав», так і в главі 63, яка хоч і називається «Послуги. Загальні положення», але в ній послуга не визначається. У ст. 901 ЦК лише міститься вираз про послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Із ст. ж 177 ЦК України вбачається, що послуга не дорівнює таким об’єктам, як речі, майно, а також результатам робіт, які також названі серед об’єктів цивільних прав. У більшості статей ЦК України послуга розглядається як об’єкт зобов’язання (гл. 63). Із цього випливає необхідність виокремити послугу як об’єкт цивільних прав, якою є дія сторін зобов’язання і віднайти те, що її відрізняє від інших об’єктів цивільних прав, насамперед результатів робіт.

Визначаючи послугу, зазвичай посилаються на ті ознаки, які відрізняють її від робіт. Головним чином, це нерозривний зв’язок результату послуги із самою діяльністю з її надання, нематеріальний (неупредметнений), і вже із цієї причини невіддільний від самої послуги результат.⁶ Проте це не зовсім точно.

5.2. Між поняттями робіт та послуг спостерігається велика схожість, яка полягає в тому, що для обох цих дій важливим є результат. Так, він має основоположне значення не лише для договорів підрядного типу (договорів на виконання робіт), а й договорів про надання таких послуг, як комісія та доручення, що спрямовані на досягнення конкретного результату, а не на споживання в процесі її надання. Важливим є результат і в договорі перевезення (так, транспортна організація має доставити особу або вантаж у місце призначення, а не в інше місце).

Однак норми про підряд на ці договори не поширюються, оскільки послуги мають принципову специфіку, що обумовлюється особливим характером договірного результату (юридично значущі дії), а тому - своєрідним характером роботи, спрямованої на його досягнення. Тобто, незважаючи на відсутність матеріального результату, для цих договорів важливим є юридичний результат. Послуги спрямовані на здійснення юридично значущих дій, тобто дій, які тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов’язків (юридичного факту) – це і є результатом. Про це прямо записано у ст. 1011 ЦК України.

Можна стверджувати, що послуги з точки зору права поділяються на два види: ті, які матеріалізуються, і нематеріальні. Першими є послуги, при наданні яких діяльність одразу ж споживається (або матеріалізується у своєму предметі). При цьому не йдеться про створення нової речі, а вбачаються певні матеріальні зміни, що відбуваються з предметом прикладення праці. До них можна віднести діяльність транспортних організацій з надання послуг перевезення, побутових послуг (прибирання, хімчистка, прання тощо). Нематеріальні послуги — це ті, які не мають і такого результату, наприклад консультаційні послуги адвоката, нотаріуса тощо. Результат послуг з навчання, деяких медичних послуг і т.д. не має упредметненої форми, невіддільної від самої послуги й поглинається в процесі її надання. Але є й інші послуги, результат яких може існувати окремо від виконавця в упредметненій формі: аудиторські послуги, які завершуються складанням аудиторського висновку, правові послуги, результатом яких замовник хоче бачити письмові консультації або роз’яснення чи висновок щодо юридичних питань: проекти договорів, заяв, скарг та інших документів правового характеру тощо.

5.3. Для договорів на виконання робіт найважливішим є результат, який має виникнути при виконанні тих дій, про які сторони домовилися. Наприклад, для договору будівельного підряду цим результатом буде збудований будинок. Цей результат уречевлений – виникає, як правило, нова річ, а тому і право власності на неї. Водночас набуття в такий спосіб права власності на цей об’єкт істотно відрізнятиметься від придбання такої речі за договором купівлі-продажу. Адже для підряду не менш важливими є й дії, а не лише їх результат.

З іншого ж боку, дії з виконання певних робіт тому і представляють собою цінність, що завершуються певним результатом, і саме він позначений як об’єкт права. Робота, що виконується, припускає досягнення певного результату, а сама по собі вона не має сенсу. Результат же не може бути досягнутим без роботи, що йому передує. Первинним у цій дихотомії є робота.

У послугах таке позначення на результат відсутнє, і тому дії самі по собі (немовби в чистому вигляді) виступають об’єктом права. Однак і це не однозначно, оскільки в разі, наприклад, коли комісіонер не уклав договір на реалізацію продукції, наданої йому комітентом, тобто не набув результату, не можна говорити, що мета цього договору досягнута.

5.4. Отже, за відсутності визначення послуги та результату роботи як об’єктів цивільних прав і чималої схожості між ними як такими, що містять не лише дії, а й їх результат, є потреба у встановленні критерію, завдяки якому ми мали б можливість розмежувати ці два об’єкти цивільних прав.

Для того щоб усунути всі неясності, необхідно з’ясувати, що ж є результатом послуги. Результат — це той об’єкт, який з’являється внаслідок надання послуги та який є її упредметненим результатом, юридично невіддільним від самої послуги, тому що існує не в товарній формі.

Увага! Послуга є об’єктом цивільних прав сама по собі незалежно від наявності або відсутності результату її надання. Якщо такий результат послуги має значення для сутності відносин, то незалежно від того, чи існує він у матеріальній або нематеріальній формі, він не є товаром, відокремленим від послуги (придатним для продажу окремо від послуги). У цьому сенсі він дійсно невіддільний від самої послуги й окремо від неї не існує. Це і є основна кваліфікуюча ознака послуги. На відміну від послуги результат робіт є окремою цінністю,що існує незалежно від робіт та який є наслідком їх виконання.