3. Предмет мікроекономіки

Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, що вивчає обґрунтування виборів, які здійснюються невеликими економіч­ними одиницями. Мікроекономіка розглядає поведінку й меха­нізм прийняття рішень окремими економічними суб'єктами (інди­відами, домашніми господарствами, підприємствами, галузями, громадськими організаціями й державними агентствами, тобто мікросистемами).

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами – мікросистемами, до яких відносяться індивіди, домашні господарства, підприємства, організації та ін. учасники ринкових операцій, що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти обмежене використання. Отже, предметом мікроекономіки є поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна рівновага на ринку тощо.

Мікроекономіка присвячена аналізу таких аспектів господарсь­кої діяльності, як попит і пропозиція, відносні ціни на товари, розпо­діл ресурсів для досягнення альтернативних цілей, поведінка мікросистем у різних ринкових ситуаціях, рівновага споживача, виробни­ка тощо. Вона забезпечує знання базових інструментів економічної оцінки різноманітних споживчих благ, у тому числі й таких, які не є традиційним предметом економічного обміну (промислова влас­ність, інформація, деякі права і т. ін.).

Мікроекономіка характеризується своїм об'єктом вивчення, ви­діленим у такому об'єкті змістом, що становить її предмет, методом, що визначає специфіку її підходу до об'єкта і виділеного у ньому предмета.

Мікроекономічна теорія вивчає економічну діяльність людей, встановлюючи її суттєві загальні закономірності. В цілому еконо­мічна діяльність людей спрямована на задоволення їх потреб і то­му складається з таких компонентів, як потреби, ресурси, техноло­гії, продукти і їх використання. Послідовність дій при цьому являє собою спіраль: задоволення однієї потреби однозначно приводить до формування іншої. Основні питання економічної теорії в мікроекономіці можна розглядати як виникнення блоків економічних проблем: що виробляти? (блок потреб), як виробляти? (блок ресур­сів і технології), для кого виробляти? (блоки продуктів і їх вико­ристання) .

Економічна діяльність — це конкретна економічна поведінка, яка реалізується в певних формах, що залежать від різноманітних взаємозв'язків людей, тобто їх економічної поведінки. Подібні еко­номічні зв'язки і відносини повторюються, стають постійними, стій­кими, звичними способами, нормами, правилами економічної пове­дінки і зводяться до відповідних інститутів і суспільних структур. Ці інститути та їх структура, складаючи відповідні соціальні систе­ми, активно впливають на окремі економічні дії та економічну пове­дінку в цілому. Якість їх аналізу може бути різною залежно від кон­кретних завдань дослідження, але без урахування таких ключових інститутів, як ринок, власність, держава, не відбувається аналіз еко­номічної діяльності людей. Отже, об'єктом мікроекономіки є еконо­мічна діяльність людей, загальні економічні проблеми, які виника­ють упродовж неї і вирішуються у відповідності з існуючими інсти­тутами та їх системами.

Досліджуючи цей об'єкт, мікроекономіка визначає свій пред­мет. До нього відносяться економічні суб'єкти, економічні блага й економічні дії. Економічні суб'єкти — це окремі (самостійно діючі в економіці) одиниці, якими є окремі люди, їх групи, товариства. Але суб'єктом може бути не будь-яка група людей, а лише та, яка діє цілеспрямовано, як єдине ціле, тобто ставить перед собою єдині цілі й досягає їх завдяки спільним зусиллям. Усі економічні суб'єкти в процесі життєдіяльності поділяються на виробників і споживачів.

Об'єктами економічної діяльності виробників і споживачів є блага. Благо — це предмет (як матеріальний, так і нематеріальний), який задовольняє певні потреби споживача або використовується виробником. У ринковій економіці їх поділяють на два типи: вироб­ничі ресурси й вироблені на їх основі споживацькі блага.

Отже, предметом мікроекономіки є прийняття економічними суб'єктами економічних рішень з приводу економічних благ. Суб'єк­ти господарювання мають певні інтереси і (відповідно до них) цілі, яких необхідно досягти. Проте заходи, які вживаються для досягнення певних цілей, здійснюються з урахуванням деяких обмежень: обмеженість ресурсів; обмеженість знань і фізичних можливостей; економічні обмеження; обмеження нормативного характеру (економічне законодавст­во, що регламентує або забороняє певні види діяльності).

Знання основ мікроекономіки сприяє раціональному веденню справ, допомагає в управлінні підприємствами, дає можливість більш ефективно розподіляти власні кошти тощо.