77. Процес інвестування в мікроекономічному аналізі.

Зростання запасу фізичного капіталу відбувається завдяки інвестиціям. Інвестиції — це процес створення нового капіталу, який вимагає витрат фінансових ресурсів. Сучасна велика фірма має три джерела фінансування довгострокових інвестиційних проектів:

• власні грошові ресурси (нерозподілений прибуток); !

• залучені (випуск акцій);

• позичені (облігації, банківський кредит).

Ціною позичкових коштів на ринку фінансового капіталу виступає про­цент — сума грошей, яку повинен сплатити позичальник за можливість тимчасового використання чужих грошей. Для зручності оперують поняттям ставки або норми проценту, тобто не абсолютною величиною плати за кре­дит, а відносною. Вигідність позики або купівлі цінних паперів зручніше по­рівнювати, коли їх ціна виражена у процентах від суми покупки. Як правило, обчислюють річну ставку проценту - відношення величини суми сплаченого позичкового проценту (R) до величини позиченої суми (К) :

i = (R/K)*100,

де i - номінальна процентна ставка.

Процентна ставка для інвестора виступає як альтернативна вартість інвестицій. А для власника позичкових коштів процент - це прибуток, який він одержує від свого капіталу. Як і будь-яка рівноважна ціна, ринкова вели­чина ставки проценту визначається в результаті взаємодії попиту на гроші і пропонування грошей.

Оскільки в усіх країнах існує інфляція, то розрізняють номінальну і реа­льну ставки проценту.

Номінальна ставка - та, що оголошується банками з врахуванням темпів інфляції, реальна - за відрахуванням очікуваного темпу інфляції. Якщо позначимо номінальну ставку і, реальну - r, а очікуваний темп ін­фляції - n, то залежність між цими змінними може бути виражена таким чи­ном:

r = і-n

Р-ння дістало назву рівняння Фішера. Воно показує основні дві причини, які впли­вають на зміну номінальної ставки проценту: зміна реальної ставки та зміна темпу інфляції.

Диференціація ставок проценту спричиняється рядом факторів, таких як: ризик, термін позики, її розмір, оподаткування, ступінь монополізації грошого - кредитного ринку. Так, наприклад, чим більша вірогідність того, що бо­ржник не поверне позику вчасно, тим більший процент буде вимагати креди­тор. Це відноситься як до ризикованих інновацій, так і до малих підприємств. Високим процентом кредитор компенсує ризик втрати грошей.

За інших рівних умов довгострокові позики дають під вищий процент, ніж короткострокові, тому що кредитор може понести фінансові втрати че­рез те, що протягом тривалого періоду не має можливості альтернативного використання своїх грошей.

78. Визначення дисконтної вартості. Внутрішня норма доходу. Норма дисконту.

Процедура, з допомогою якої обчислюється сьогоднішнє значення суми, яка може бути одержана в майбутньому, називається дисконту­ванням. Розрахунок поточної дисконтованої цінності платежу - це оберне­на задача до розрахунку складних процентів.

Методом складних процентів можна обчислити, на скільки збільшиться через певний період часу вкладена сьогодні сума. Методом дисконтування можна визначити, яку суму треба вкласти в банк під певний процент, щоб одержати в майбутньому бажану суму.

За допомогою цієї формули можна вирішити обернену задачу: яку суму (РV) треба вкласти, щоб через рік одержати бажану суму (FV) . Сьогодні­шня сума РV називається поточною дисконтованою цінністю бажаної суми FV , яка очікується через 1 рік. Тоді

РV=FV/(1+i)

Поточну цінність суми Рv , яку ми бажали б одержати через t років, ви­значаємо таким чином:PV=FV/(1+i)^t aбо РV = (1/(1 + і))*FV

Це і є формули дисконтування. Вираз 1 /(1 + i)^t показує дисконтовану цінність грошової одиниці через t років.

Будь-який капітал приносить щороку потік платежів. Для визначення ці­ни активу треба знайти сучасну цінність цього потоку платежів, тобто обчислити суму сучасних дисконтованих цінностей всіх платежів за кожний рік протягом всього строку служби капіталу.

Символом і позначається ставка проценту, або дисконтна ставка. Ди­сконтна ставка відрізняється від норми проценту тим, що сума проце­нту додається до позиченої суми при сплаті боргу, а сума дисконту відніма­ється відразу при видачі позики. Тому номінальна величина дисконтної пози­ки більша, ніж та величина, що передається позичальнику. Дисконтна ставка може також розглядатися як альтернативні витра­ти на капітал. Фірма може порівнювати дисконтні ставки для різних на­прямків вкладання грошей. В залежності від величини дисконтної ставки во­на може вкладати інвестиції в інший об'єкт, який приносить інший потік прибутків, або купити облігації, що приносять інший доход.

Величина ставки дисконтування, за якої чиста поточна цінність NРV = О, називається внутрішньою нормою віддачі (прибутковості) прое­кту (ІRR). Обчислення ІRR однорічного проекту:

ІRR = (-π₀/ π₀)-1