90.Досягнення соціального оптимуму.

Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами. не є Парето-ефективним.

Утилітарний підхід розглядає суспільний добробут як суму добробуту всіх членів суспільства. Принцип перерозподілу доходів ґрунтується на припущенні про спадну граничну корисність: для заможних членів суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі, ніж зростає корисність одиниці додаткового доходу для незаможних. Парето-ефективність досягається за більш рівномірного розподілу доходів.

Роулзівський (концепція Дж. Роулза) підхід допускає існування нерівності, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економічних суб’єктів на користь найбідніших членів суспільства.

Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність; не передбачає перерозподілу благ.

Егалітарний, утилітарний і роулзівський підходи передбачають державне втручання з метою коригування результатів ринкових процесів і досягнення більш справедливого розподілу, ліберальний підхід заперечує необхідність такого втручання..

91. «Провали» ринку ,їх причини та наслідки для суспільства

На конкурентних ринках можуть виникати обставини, які ведуть до від­хилення обсягів випуску від рівноважних та ефективних. Внаслідок існування цих обставин ринковий механізм нездатний без зовнішнього втручання з боку держави подолати перешкоди на шляху до ефективного випуску, і в таких випадках ідеться про неспроможність ринку. Випадки, коли неспромож­ність ринку викликається існуванням ринкової влади (проблема існування недосконалої конкуренції, зокрема у випадку природних монополій) та не­повною (асиметричною) поінформованістю учасників ринку про стан ринку, були розглянуті в попередній темі.

Крім цього, неспроможність ринку пов'язана з наявністю позитивних та негативних зовнішніх ефектів (екстерналій) та існуванням суспільних благ.

Ідеальний ринок, тобто повністю конкурентний, характеризується тим, що кожний його учасник має свої витрати, а також отримує винагороду за свої дії. Досі ми припускали, що стосунки покупця і продавця на ринку не впливають ні на кого, окрім учасників угоди. В деяких випадках наслідки угоди можуть зачіпати інтереси третіх осіб, і тоді обмін на регульованих ринках не завжди досягає ефективності. Невиконання умов моделі доскона­лої конкуренції призводить до існування так званих зовнішніх ефектів. У сучасній економічній теорії концепція зовнішніх ефектів (екстерналій), розроблена англійським економістом А.Пігу, займає важливе місце. Розглянемо декілька видів зовнішніх ефектів та заходи, які можуть бути використані для досягнення ефективності.

Конкypeнтa ринкова система поряд з безперечними перевагами має певні недоліки, обмеження або усунення яких становить основу діяльності держави на мікроекономічному рівні.

Неiдосконалість ринку виявляється у немож­ливості ринку забезпечувати ефективний розподіл та ви­користання ресурсів.

Причини недосконалості ринку: влада монополій; наявність зовнішніх ефектів економічної діяльності; існування суспільних благ; недосконала (асuметрuчна) ринкова інформація.

Недосконалість ринку обумовлює необхідність держа­вного втручання в економіку. Держава вживає заходи, спрямовані на протидію негативним наcлідкам ринку на мікроекономічному рівні: забезпечує правову основу ефективної pинкoвoї діяльності; створює умови для розвитку конкуренції; проводить активну антимонопольну політику та здійснює контроль щодо природних монополій; врегульовує проблеми непропорційного розподілу ресурсів, що пов’язані з зовнішніми ефектами;фінансує та виробляє суспільні блага; сприяє розповсюдженню об'єктивної інформації щодо норм стандартизації якості, безпеки та інших властивостей споживчих товарів.

У реальному життi економічні функції держави надз­вичайно різноманітні та широкомасштабні, але ретельне :вивчення їх виходить за межі мікроекономічної теорії.