84.Економіка добробуту . Модель загальної рівноваги Вальраса.

Загальна рівновага передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках у взаємозв’язку із врахуванням зв’язків між окремими ринками.Наприклад:

Подорожчання нафти на ринку бензину, який був у стані рівноваги, призведе до скорочення пропозиції бензину(крива пропозиції зсувається вгору внаслідок подорожчання ресурсів), нова рівновага на ринку бензину досягається при вищій ціні і менших обсягах. Це впливає на ринок транспортних послуг – крива пропоз.тран. послуг зсувається вгору, скоротиться пропозиція внаслідок подорожчання ресурсів, рівновага на цьому досягається при меншому обсязі перевезень і вищих цінах. Це вплине на ринки благ-замінників( зросте попит на міський транспорт)=крива попиту зсунеться вгору,отже, зростуть ціни та скоротяться обсяги.Також скоротиться попит і на виробничі фактори-послуги праці водіїв.На ринку праці крива попиту на працю зсунеться ліворуч вниз, ставки зароб. плати скоротяться.

Стан загальної рівноваги.(СЗР)-це сукупність обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги. СЗР – це сукупність всіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.

На ринку кінцевих товарів виробники махимізують прибуток, а споживачі мах. корисність.

Ідея ЗР бере початок з праць екон. класиків Адама Сміта. Принципова можливість досягнення ЗР в умовах досконалої конкуренції у математичній формулі була вперше доведена Леоном Вальрасом. Він виразив модель загальн. економ. рівнов. системою рівнянь та довів, що в економ. системі, яка складається з N взаємопов’язаних ринків на N ринку завжди буде рівновага, якщо досягнута рівновага на N-1 ринках. Ввльрас показав, що заг.економ. рівнов.може існувати у такій економічній системі, в якій на кожному ринку виконуються умови досконалої конкуренції.(модель загальної кількісної рівноваги) Це означає, якщо всі покупці та продавці є ціноодержувачами, то

можна знайти таку систему цін, при якій всі ринки будуть знаходитися одночасно в стані рівноваги і кожний суб’єкт буде мах.свою цільову функцію при існуючих обмеженнях.

У моделі Вальраса ЗР –це результат рішення системи рівнянь, невідомими в яких є ціни всіх благ та факторів, та кількості благ та факторів, що купуються та продаються кожним споживачем та виробникам.

За умов досконалої конкуренції Л.Вальрасом була запропонована модель “Аукціоніст”. А.-це зацікавлена особа, яка визначає рівноважну ціну. А. спочатку називає довільну ціну, потім отримує інформацію щодо попиту і пропозиції, а потім корегує ціну в певний бік, щоб попит=пропозиції.. Далі починається купівля-продаж( останнє дозволяє позбавитись ефекту доходу, який призводить до зсуву кривих попиту та пропозиції),Але А.- це штучне утворення, яке не існує в економіці.

85.Принцип ефективності Парето:

Економіка обміну - це економіка без виробництва. Уявімо, що в економічній системі є лише споживачі з відомими початковими запасами споживчих благ, які максимізують корисність від споживання благ і обмежені власними доходами. 3 метою покращення свого становища вони можуть обмінюватись благами. В такій економіці приймаються рішення про вибір найкращого варіанту розподілу благ між споживачами. Центральним поняттям економіки обміну є поняття ефективності у розподілі благ. Кажуть, що на ринку досягнуто ефективного (оптимального за Парето) розподілу благ, якщо неможливо через перерозподіл покращити чиєсь становище без погіршення становища хоча б одного з інших учасників. Якщо ж такий перерозподіл можливий, тоді, в разі здійснення відповідного обміну благами, відбувається покращення за Парето.

Економічна теорія добробуту - це загальна назва нормативного аспек­ту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. Зокрема те, як визначити, що один стан суспільства кращий ніж інший, яка економічна політика може бути застосована для переходу економіки в інший стан. Центральними положеннями цієї теорії є теореми економіки добробуту. Перша теорема економіки добробуту стверджує, що за певних умов конкурентні ринки ведуть до оптимального за Парето розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки на кривій виробничих можливостей. Ця теорема ілюструє бажаність конкуренції в економіці. Друга теорема економіки добробуту стверджує, що будь-який опти­мум за Парето може бути досягнутий конкурентною економікою (в якій всі ринки відповідають умовам повної конкуренції), тобто будь-якому оптиму­му за Парето (точці на кривій виробничих можливостей) відповідають сис­тема цін і розміщення ресурсів між учасниками, які можуть привести до цього стану як до конкурентної рівноваги.

Економічна ситуація є Парето-ефективною, якщо не існує способу поліпшити добробут хоча б одного економічного агента, не погіршивши при цьому стан жодного іншого економічного агента.

Досягнення Парето-ефективності є бажане, але це не єдина мета економічної політики. Ситуація досконалої конкуренції є ефективною за Парето.