60. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк).

Стаття складається з чотирьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників правоохоронних органів. Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом злочину є психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їхніх близьких родичів, їхнього здоров’я. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу (див. ст. 342 КК) або його близькі родичі – батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки (п. 11 ст. 32 КПК).

Об’єктивна сторона злочину виражається у: 1) погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. (ч. 1 ст. 345); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень – легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345) або тяжких (ч. 3 ст. 345).

Необхідною умовою кримінальної відповідальності за цей злочин є вчинення зазначених діянь «у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків», тобто як під час, так і до або після виконання таких обов’язків, навіть і тоді, коли особа не є працівником правоохоронного органу (наприклад, вийшла у відставку).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту висловлення погрози (формальний склад) або з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень – загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень – фізична, осудна особа з 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 4 ст. 345) є вчинення його організованою групою.

Якщо дії суб’єкта були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу або викликані особистими неприязними стосунками, не пов’язаними з виконанням ним службових обов’язків, вчинене, за наявності для цього підстав, слід кваліфікувати як злочини проти особи, власності або за іншими відповідними нормами КК. Дії, передбачені ст. 345, якщо вони поєднані з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжуються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, повинні кваліфікуватися за відповідними частинами статей 345 та 296.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 345 – виправні роботи на строк до 2 років або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 345 – обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 345 – позбавлення волі на строк від 5 до 12 років; за ч. 4 ст. 345 – позбавлення волі на строк від 7 до 14 років.