39. Бандитизм (ст. 257 кк).

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонювальну норму. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є громадська безпека – це такий стан захищеності громадянського суспільства, який характеризується відсутністю небезпеки для життя і здоров’я людей, їх спокою та майнових прав, нормальної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, цілісності та збереження матері­альних цінностей.

Об’єктивна сторона злочину передбачає три форми: 1) організацію озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному такою бандою.

Банда – це різновид злочинної організації, якій притаманні, насамперед, загальні ознаки такої організації, вказані в ч. 4 ст. 28 КК. Обов’язковими ознаками банди є: 1) наявність у неї декількох (трьох та більше) суб’єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) загальна мета її учасників – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян; 5) спосіб вчинення злочину – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Озброєність банди означає наявність зброї хоча б в одного члена банди (при цьому всі інші учасники банди мають знати, що така зброя є в наявності та може бути застосована під час нападу). Зброя може бути вогнепальною, холодною, військовою, мисливською, спортивною, саморобною чи переробленою (наприклад, обріз). Організація озброєної банди – це будь-які дії, результатом яких стало створення банди. Участь в озброєній банді – це членство в ній, входження або вступ до її складу, незалежно від того, чи вчинені винним будь-які дії у складі банди чи ні. Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі – це виконання членами банди або іншими особами дій, які становлять напад (наприклад, застосування насильства чи погроза його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм».

Злочин є закінченим з моменту створення (організації) банди, незалежно від того, чи вчинила банда хоча б один напад (усічений склад).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14-річ­ного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

Коли бандою вчинено злочин, за який законом передбачено більш суворе покарання, ніж за бандитизм, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів – бандитизму і того більш тяжкого злочину, якого вчинила банда (див. абз. 1 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм»). Так, оскільки диспозицією ст. 257 не передбачені такі наслідки, як заподіяння смерті іншій людині, і санкція цієї статті більш м’яка, ніж санкція частин 1 і 2 ст. 115, дії винного у таких випадках слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – як бандитизм і умисне вбивство.

Якщо особа, яка брала участь у нападі, не знала, що інші учасники складають банду, то вона не може нести відповідальності за бандитизм. Дії такої особи повинні кваліфікуватися залежно від характеру скоєного, наприклад, як розбій, вбивство та ін. Особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом (див. абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм»).

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від 5 до 15 років із конфіскацією майна.