- •Загальні нормативні акти й література, рекомендовані до курсів „Кримінальне право. Загальна частина та Особлива частина”
- •Питання із „Загальної частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність.
- •5. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій.
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів.
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину.
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів.
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу.
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •21. Класифікація складів злочину.
- •22. Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів.
- •23. Структура суспільних відносин як об’єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об’єкта та його видів.
- •24. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.
- •25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.
- •26. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність.
- •27. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення.
- •28. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •29. Причинний зв‘язок та його кримінально-правове значення.
- •31. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Поняття осудності та її значення.
- •32. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •33. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
- •35. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
- •36. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.
- •37. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості.
- •38. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •39. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність.
- •40. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
- •41. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників (кваліфікація їхніх дій та призначення покарання).
- •42. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією.
- •44. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину.
- •45. Поняття та види множини злочинів. Відмінність множини злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •46. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.
- •47. Поняття, ознаки та види сукупності злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів.
- •48. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.
- •49. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •52. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •53. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин.
- •54. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і правове значення цих обставин.
- •55. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •56. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •57. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •58. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •59. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •60. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обставин.
- •61. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.
- •62. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •63. Правова характеристика обмеження волі.
- •65. Правова характеристика громадських робіт.
- •66. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •67. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •68. Обставини, які пом’якшують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •69. Обставини, які обтяжують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •71. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •72. Призначення покарання за сукупністю вироків. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •75. Правова характеристика амністії. Конституційні положення щодо амністії. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. Закон України „Про амністію” від 11 липня 2003 р.
- •76. Помилування. Положення про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.).
- •78. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування за кримінальним правом України.
- •Питання із „Особливої частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк).
- •3. Державна зрада (ст. 111 кк).
- •4. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 кк).
- •5. Умисне вбивство (ст. 115 кк).
- •6. Види умисного вбивства за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 кк).
- •7. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •8. Катування (ст. 127 кк).
- •9. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк).
- •10. Залишення в небезпеці (ст. 135 кк).
- •11. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк).
- •12. Захоплення заручників (ст. 147 кк).
- •13. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 кк).
- •14. Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •15. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 кк).
- •16. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 кк).
- •17. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 кк).
- •18. Порушення недоторканності житла (ст. 162 кк).
- •19. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк).
- •20. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк).
- •21. Крадіжка (ст. 185 кк).
- •22. Грабіж (ст. 186 кк).
- •23. Розбій (ст. 187 кк).
- •24. Вимагання (ст. 189 кк).
- •25. Шахрайство (ст. 190 кк).
- •26. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк).
- •27. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 кк).
- •28. Контрабанда (ст. 201 кк).
- •29. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 кк).
- •30. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •31. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк).
- •32. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1 кк).
- •33. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 кк).
- •34. Доведення до банкрутства (ст. 219 кк).
- •35. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк).
- •36. Незаконна порубка лісу (ст. 246 кк).
- •37. Незаконне полювання (ст. 248 кк).
- •38. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 кк).
- •39. Бандитизм (ст. 257 кк).
- •40. Терористичний акт (ст. 258 кк).
- •41. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк).
- •42. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 кк).
- •43. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 кк).
- •44. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 кк).
- •45. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк).
- •46. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк).
- •47. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292).
- •48. Масові заворушення (ст. 294 кк).
- •49. Хуліганство (ст. 296 кк).
- •50. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).
- •51. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк).
- •52. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 кк).
- •53. Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк).
- •54. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк).
- •55. Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк).
- •56. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 кк).
- •57. Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 кк).
- •58. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк).
- •59. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 кк).
- •60. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк).
- •61. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 кк).
- •62. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 кк).
- •63. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361 кк).
- •64. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362 кк).
- •65. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк).
- •66. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •67. Одержання хабара (ст. 368 кк).
- •68. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 кк).
- •69. Примушування давати показання (ст. 373 кк).
- •70. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 кк).
- •71. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк).
- •72. Приховування злочину (ст. 396 кк).
- •73. Непокора (ст. 402 кк).
- •74. Невиконання наказу (ст. 403 кк).
- •75. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 кк).
- •76. Дезертирство (ст. 408 кк).
- •77. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної, війни (ст. 437 кк).
- •78. Екоцид (ст. 441 кк).
- •79. Геноцид (ст. 442 кк).
- •80. Найманство (ст. 447 кк).
- •Практикум
- •Додаток 1 Зміни та доповнення до Кримінального кодексу України (Станом на 1 січня 2005 р.)
- •З питань застосування Особливої частини кк:
- •Додаток 3 Аналіз стану злочинності в Україні за 2003 р. (витяги)
- •Кримінальне право україни: теоретичний курс та практикум кузнецов віталій володимирович, савченко андрій володимирович, плугатир віталій степанович
24. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.
Предмет злочину - це вказана в правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпечного посягання.
В кримінально-правовій літературі існує велика кількість думок щодо визначення самого предмета злочину.
Предмет злочину є факультативною ознакою складу злочину. Як необхідна ознака складу злочину предмет злочину виступає лише у тому випадку, коли він безпосередньо вказаний у диспозиції норми або однозначно випливає з його змісту. Наприклад, у ч. 1 ст. 199 КК України передбачено відповідальність за незаконне виготовлення, зберігання, перевезення, збут державних цінних паперів. Тобто кримінальна відповідальність настає за незаконне виготовлення, зберігання, перевезення або збут саме державних цінних паперів. Вказані в диспозиції цієї норми дії з недержавними цінними паперами не утворюють зазначеного складу злочину у зв’язку з відсутністю якраз предмета злочину (відповідальність за такі дії передбачено ст. 224 КК). Цей приклад показує, що кваліфікація злочинних діянь залежить від правильного встановлення предмета злочину. В тих складах злочину, де предмет є обов’язковою ознакою, він установлюється раніше інших ознак. Якщо диспозиція норми Особливої частини Кримінального кодексу має бланкетний характер, перелік предметів злочину наводиться у тих нормативних актах, до яких відсилає кримінальний закон.
У теорії кримінального права вирізняються такі види предметів: люди, речі, тварини і рослини.
Відмінності об’єкта від предмета злочину: об’єкт - обов’язковий елемент складу злочину, а предмет - факультативна ознака об’єкта злочину; об’єктові злочином шкода завдається, а предметові - ні; об’єкт - це тільки суспільні відносини, а предмет - річ матеріального світу.
Предмет злочину відрізняється від предмета злочинного впливу і предмета суспільних відносин. Предмет злочину - факультативна ознака об’єкта злочину, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин - це одні з елементів суспільних відносин; предмет злочину - це річ матеріального світу, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин можуть бути не тільки річчю, а й соціальною цінністю. Іноді вони можуть збігатися (майно при крадіжці).
Визначення предмета злочину має важливе практичне значення для відмежування його від засобів і знарядь скоєння злочину. Одна і та ж річ може бути як предметом, так і знаряддям злочину (ніж, різноманітні інструменти тощо).
Знаряддя злочину відрізняється від предмета злочину тим, що вони не перебувають у зв’язку з тими суспільними відносинами, на які здійснюються посягання. Знаряддя злочину - це речі, за допомоги яких здійснюється злочин. Предмет злочину - факультативна ознака об’єкта злочину, а знаряддя і засоби - факультативна ознака об’єктивної сторони складу злочину.
25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.
В. Кудрявцев вважає, що предмет злочинів є „матеріальне виявлення відповідних суспільних відносин”.
Є. Фролов під предметом злочину розуміє „такі предмети або речі, котрі є матеріальною підставою, умовою або свідченням існування певних суспільних відносин та шляхом вилучення, знищення, спотворення чи зміни яких заподіюється шкода об'єкту злочину”.
В. Тацій під предметом злочину „вбачає будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями, з якими кримінальний закон пов'язує наявність в діях особи ознаки конкретного складу злочину”.
М. Коржанський стверджує, що під предметом злочину розуміється „конкретний матеріальний об'єкт, в якому проявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об'єкта злочину), шляхом фізичного чи психічного впливу на який вчинюється соціально небезпечна шкода у сфері цих суспільних відносин”.
Відомий російський правник Ю. Ляпунов стверджує, що предметом будь-якої форми розкрадання можуть бути лише товарно-матеріальні цінності в будь-якому стані та вигляді, які мають економічну властивість вартості, а також гроші як загальний еквівалент вартості.
Відповідно цих визначень, можна сформулювати таке поняття предмета злочину - це вказана в кримінально-правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпечного посягання.
Класифікація предметів злочинів може проводитися за різними критеріями. У теорії кримінального права, як правило вирізняються такі види предметів: люди, речі, тварини і рослини.
Є. Лащук за об’єктами кримінально-правової охорони поділяє предмети на а) блага (майно, гроші та ін.); б) антиблага (наркотичні засоби, зброя та ін.).
Також вчений пропонує, за аналогією з класифікацією безпосередніх об’єктів злочинів, поділяти предмети „по-горизонталі” на: а) основні (майно при крадіжці); б) додаткові (тіло людини при розбої); в) альтернативні (вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини - в ст.262 КК).
Особливу увагу в теорії кримінального права викликало питання чи може бути предметом злочину електроенергія та комп’ютерна інформація.
Так В. Кузнецов розглядав це питання в аспекті відповідальності за крадіжку. Так, якщо електроенергія є предметом викрадення, то вона повинна бути перш за все майном. А це поняття має три аспекти: фізичний, економічний і юридичний (стосовно останніх аспектів питань не виникає - див. ст. 1. Закону України "Про електроенергетику") Розглянемо електричну енергію саме з фізичної сторони.
З фізичної сторони, майно повинно мати характеристику речі. Що ж таке річ?
Так при дослідженні інформаційно-довідкової літератури, як вже вище зазначалось, під поняттям "річ" розуміють: 1) виріб людини; 2) все, що доступне відчуттям; 3) предмет матеріального світу, який має форму товару .
В інформаційно-довідковій літературі під терміном "Електрика" розуміється: 1) форма матерії, яка складається з заряджених частин - електронів, позитронів, протонів та інших; 2)особлива форма руху матерії; електричний заряд; вся сукупність електричних явищ, в яких виявляють своє існування, рух і взаємодію електричні заряди. А "Енергія" - це: 1) одна з головних властивостей матерії - міра її руху, запас руху матерії (у вигляді світла, електрики); 2) здатність будь-якої речовини, речі виконувати будь-яку роботу або бути витоком тієї сили, що може виконувати це.
Відомо, що матерія - це об’єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від людської свідомості і відображається нею. Виходячи з цього визначення, потрібно погодитись, що воно охоплює як всі чуттєво сприйняті предмети, так і ті, котрі сприйняті нами лише завдяки спеціальним приборам. Також, хоча електричну енергію не можна побачити, почути, але кожен може відчути її шляхом доторкнення (про визначення сили, напруги електричної енергії відповідними пристроями можна не говорити) до оголених електричних дротів. Електроенергія навіть виступає в якості знаряддя вчинення легального "вбивства". Мова йдеться про загальновідомий спосіб здійснення смертної кари в деяких штатах США за допомогою, так званого, "електричного стільця".
Один з важливих аргументів опонентів щодо досліджуваної позиції полягає в тому, що електрична енергія - це не просто матеріальне явище, а одна з основних властивостей матерії. Але ж певні властивості і відносини також можна розглядати самостійно, як окрему сутність, а це і буде розуміння їх в якості речі. До того ж, як відомо, матеріальність певних властивостей пов’язана безпосередньо з конкретними речами. Цей зв’язок носить складний характер, пов’язаний з домінуванням одного елемента об’єктивної реальності над іншим. Коли при такому положенні більше значення надається матеріальній властивості речі, ніж самому предмету, то ця властивість може уявлятися як окрема річ.
Судіть самі: сумніви щодо матеріальності електронів і їх, так званої, вірогідної властивості - електричної енергії набули свого вирішення і обґрунтування на користь останньої вже лише з емпіричного боку ( застосування електрики на виробництві і в побуті, і без цього вже не можна уявити сучасне життя), не враховуючи інших зазначених, і які будуть далі вказані, аспектів.
З одного боку, електрична енергія - це реально існуюча сила, яка може здійснювати певну роботу, з іншого - сукупність електричних явищ, в яких певним чином проявляється існування, рух і взаємодія електричних зарядів. Тобто при дослідженні фізичної сторони електричної енергії можна впевнитись, що електрична енергія відповідає, з деякими уточненнями, поняттю речі матеріального світу.
Аналізуючи інформацію, в свою чергу, як предмет крадіжки, потрібно з’ясувати її сутність на відповідність ознакам предмета викрадення. Матеріальність інформації відносна, особливо, коли це стосується такого її різновиду, як комп’ютерна. До речі, в кримінально-правовій науці склалася та існує дещо застаріла, догматична думка, що інформація не може бути предметом крадіжки, бо вона не має фізичної ознаки. Але це не перешкоджає науковцям вказувати на такий можливий мотив злочинного діяння „як викрадення інформації”. Потрібно згадати, що якщо машинна інформація є ідеальним предметом, то її неможливо було б знищити або пошкодити. Але, як відомо, такі дії цілком можливі щодо даного предмета. Тому можна погодитися з Ю. Батуріним, що цей вид інформації можна вважати майном в кримінально-правовому розумінні (не заперечуючи при цьому, що вона має свої специфічні особливості) з усіма випливаючими з цього висновками.