36. Незаконна порубка лісу (ст. 246 кк).

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонювальну норму. Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища. Предметом злочину є ліс, тобто дерева і чагарники, які не відокремлені від коріння і ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду. Порубка дерев у містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, скверах, садах, на вулицях тощо), а також протиправне заволодіння заготовленим чи складованим лісом утворює склад відповідного злочину проти власності.

Об’єктивна сторона злочину виявляється в незаконній порубці лісу (дерев і чагарників), тобто у відділенні їх від кореня незалежно від засобів і способів (наприклад, спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом, викорчовування, відокремлення основних гілок від стовбура дерева тощо).

Незаконність порубки означає, що вона здійснюється з порушенням вимог нормативних актів, якими регулюється порядок відпуску деревини на пні в лісах України. Незаконною порубкою є: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17„Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля”). Злочин має формально-матеріальний склад. За незаконної порубки у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах злочин є закінченим з моменту рубки першого дерева чи чагарника (формальний склад). За незаконної порубки у лісах, захисних та інших лісових насадженнях злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди (оцінне поняття), тобто має матеріальний склад.

Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.

Покарання за злочин: штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

37. Незаконне полювання (ст. 248 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу суходолу – диких звірів і птахів як невід’ємної складової частини довкілля.

Предметом злочину є дикі звірі та птахи, що охороняються законом і перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах, включені до державного мисливського фонду та які перебувають у мисливських угіддях, а також випущені туди з метою розведення. Не є предметом цього злочину звірі та птахи, які не охороняються законом (наприклад, сірі ворони, сороки, бродячі собаки і коти тощо), а також звірі та птахи, які перебувають у вольєрі, на звіро- або птахофермі, у зоопарку тощо (їх протиправний відстріл чи відлов слід кваліфікувати як злочин проти власності).

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 248) виражається у: 1) порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду; 2) незаконному полюванні в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; 3) полюванні на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Полювання – це дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах (п. 10 постанови ПВСУ від 10 грудня 2004 р. № 17 „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля”). Полювання визнається кримінально караним за умови його незаконності. Порушення правил полювання означає, що цей вид використання тваринного світу здійснюється: 1) без належного дозволу (без ліцензії чи відстрільної картки); 2) в заборонений час; 3) у недозволених місцях, зокрема на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; 4) забороненими зна­ряддями або способами; 5) стосовно тих видів тварин, які занесені до Червоної книги України.

Порушення правил полювання є закінченим злочином з моменту заподіяння істотної шкоди (наприклад, знищення лося, зубра, підрив популяції тварин тощо), тобто має матеріальний склад. Незаконне полювання у заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання на об’єкти тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, вважається закінченим з моменту початку полювання незалежно від того, чи були фактично здобуті відповідні мисливські тварини (формальний склад).

Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 248) є вчинення його: 1) службовою особою з використанням службового становища; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу (це прийоми полювання, які мають загальнонебезпечний або винищувальний характер і здатні викликати загибель великої кількості представників дикої фауни, наприклад, використання автоматичної зброї, газу, вибухових речовин, електричного обладнання тощо); 4) з використанням транспортних засобів (літака, гелікоптера, автомототранспортного або плавучого засобу, який застосовується безпосередньо для вистежування, переслідування і добування звірів і птахів); 5) особою, раніше судимою за цей злочин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 248 – штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого; за ч. 2 ст. 248 – штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.