47. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми, та примітки. Родовим об’єктом злочину є безпека руху або експлуатації транспорту. Безпосереднім об’єктом злочину є безпека експлуатації магістрального трубопровідного транспорту. Додатковим необхідним безпосереднім об’єктом злочину є життя людини, а додатковим факультативним безпосереднім об’єктом – здоров’я особи, власність, довкілля, інші блага. Предметом злочину є: 1) магістральні нафто-, газо- та нафтопродуктопроводи; 2) відводи від магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів; 3) об’єкти і споруди, технологічно пов’язані з магістральними нафто-, газо- та нафтопродуктопроводами; 4) за­соби автоматики, зв’язку та сигналізації.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 292) містить три обов’язкові ознаки: 1) діяння, яке полягає у пошкодженні або руйнуванні предметів, описаних вище; 2) наслідки – порушення нормальної роботи зазначених трубо­проводів або спричиненні небезпеки для життя людей; 3) причинний зв’язок між ними.

Пошкодження предметів, про які йдеться у ст. 292, означає погіршення їхньої якості, зменшення цінності або доведення на якийсь час у непридатний за їх цільовим призначенням стан. Руйнування таких предметів – це заподіяння значних ушкоджень зазначеним предметам, через що вони втрачають свої функціональні властивості, але які можуть бути відновлені.

Порушення нормальної роботи трубопроводів, як наслідок цього злочину, означає як повне припинення подачі через них продукту, який транспортується, так і зниження потужності, аварійні зупинки, необхідність застосову­вати резервне обладнання тощо. Інший наслідок – спричинення небезпеки для життя людей або інших тяжких на­слідків – це створення реальної загрози загибелі однієї чи кількох осіб, заподіяння тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди, значної перерви в роботі трубопроводу.

Причинний зв’язок у цьому злочині має специфіку, обумовлену характером наслідків, і складається з двох ланок причин­ності. Такий зв’язок потрібно встановити: а) між діянням суб’єкта і змінами в об’єктах трубопроводу, тобто довести, що саме поведі­нка особи потягла за собою їх руйнування, пошкодження, б) між руйнуванням, пошкодженням об’єктів трубопроводу і наслідками, вказаними в диспозиції відповідної частини ст. 292.

Злочин є закінченим з моменту настання зазначених у ст. 292 наслідків (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину – загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується складною (змішаною) формою вини. Став­лення винної особи до руйнування, пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів завжди з прямим чи непрямими умислом. Щодо остаточних наслідків, то вина виражатися тільки в необережності.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 292) є вчинення його: 1) повторно; 2) ) за попередньою змовою групою осіб; 3) загальнонебезпечним способом (наприклад, шляхом підпалу, вибуху, затоплення тощо, внаслідок чого створюється небезпека життю та здоров’ю багатьох людей, заподіяння шкоди багатьом матеріальним об’єктам).

Особливо кваліфікуючі ознаками злочину (ч. 3 ст. 292) мають місце, якщо дії, пе­редбачені частинами 1 або 2 ст. 292, спричинили: 1) загибель людей (смерть однієї або кількох осіб); 2) інші нещасні випадки з людьми (це заподіяння потерпілому середньої тяж­кості або тяжкого тілесного ушкодження); 3) аварію, пожежу чи значне забруд­нення довкілля; 4) інші тяжкі наслідки (це будь-яка інша значна шкода, викли­кана зруйнуванням чи пошкодженням трубопроводу, наприклад, припинення постачання споживачів нафтою, газом чи нафтопродуктами, великі матеріальні витрати на ремонт магістрального трубопроводу та відновлення його роботи тощо) або 5) були вчинені органі­зованою групою.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 292 – штраф до 100 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі на строк до 5 ро­ків, або позбавлення волі на строк до 5 років; за ч. 2 ст. 292 – обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк від 3 до 8 років; ч. 3 ст. 292 – позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.