75. Правова характеристика амністії. Конституційні положення щодо амністії. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. Закон України „Про амністію” від 11 липня 2003 р.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону України „Про застосування амністії в Україні”, з наступними змінами, які конкретизують певні положення кожного року. амністія оголошується спеціальним законом про амністію, який приймається парламентом України.

Амністія являє собою:

1) повне звільнення від призначеного судом покарання;

2) часткове звільнення від призначеного судом покарання;

3) повне звільнення від кримінальної відповідальності.

Застосування кожного з цих заходів обумовлено певними критеріями, залежно від: характеру (тяжкості) вчиненого злочину; соціально-демографічних особливостей осіб, які вчинили злочини; стадії притягнення винного до кримінальної відповідальності (досудове розслідування справи, розгляд її в суді, відбування покарання); частки відбутого покарання.

Отже, чинність закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня вступу його в силу, тобто не тільки на засуджених, а й на осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння, які ще не були предметом судового розгляду. Тому акт амністії може полягати у звільненні від покарання (основного і додаткового), скороченні строку покарання, звільненні від додаткового покарання.

Види амністії: повна, часткова та умовна.

Так, повністю звільняються від відбування призначеного судом покарання (і позбавлення волі, і інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі) особи, засуджені за: 1) умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більш як п'ять років; 2) необережні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більш як десять років. Однак цей вид амністії поширюється не на всіх засуджених за такі злочини, а лише на визначені у ст. 1 цього закону вісім категорій осіб, у т. ч. на: 1) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми; 2) жінок і чоловіків, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів; 3) вагітних жінок; 4) жінок віком понад 50 років та чоловіків віком понад 55 років; 5) жінок і чоловіків, які мають батьків віком понад 70 років, а також батьків - інвалідів першої групи, які потребують стороннього догляду, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей; 6) ветеранів війни; 7) інвалідів I-III груп, а також хворих на певні тяжкі захворювання (туберкульоз, онкологічні хвороби тощо); 8) учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Крім того, повне звільнення від відбування покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні буде застосоване до військовослужбовців, засуджених до такого виду покарання вперше за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Зазначені особи підлягають звільненню від покарання незалежно від того, яку частину призначеного судом покарання вони відбули на момент набуття чинності цим законом.

Закон передбачає можливість звільнення від подальшого відбування покарання осіб, які вчинили і більш тяжкі злочини. Але таке звільнення залежить від фактичного відбування ними певної частини (половини або третини) призначеного судом покарання та тяжкості злочину (у будь-якому випадку злочин не може бути особливо тяжким).

Часткове звільнення від призначеного судом покарання (скорочення наполовину невідбутої частини покарання у вигляді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк) поширюється на осіб, які не підпадають під повне звільнення від покарання і які були засуджені: 1) за необережні злочини (з відбуттям покарання у колоніях-поселеннях); 2) за умисні злочини (з відбуттям покарання у колоніях-поселеннях і відбули половину призначеного їм покарання); 3) до обмеження волі (з відбуттям покарання у виправних центрах і відбули не менше третини призначеного їм покарання); 4) за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більш як п'ять років, або за необережні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більш як десять років.

Повністю звільняються від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію ст. 1 закону (підлягають повному звільненню від покарання), але справи яких на момент набрання чинності цим законом перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами.

Закон (ст. 7) визначає коло осіб, до яких амністію застосовано бути не може з підстав, зокрема: призначеного покарання (довічного позбавлення волі); тяжкості вчиненого злочину (є перелік таких злочинів); попередньої неодноразової судимості за умисні злочини; попереднього застосовування до особи певних кримінально-правових пільг (умовного засудження, відстрочки вироку) або застосування до неї протягом 1993-2003 рр. амністії і вчинення нею нового злочину. Традиційно закон передбачає положення, відповідно до якого амністію навіть за наявності підстав для цього не може бути застосовано до осіб, які злісно порушують режим у період відбування покарання.

Застосування амністії є винятковою прерогативою суду. Дія вказаного закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.