74. Невиконання наказу (ст. 403 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання у військових форму­ваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах війсь­кової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину може виступати власність, довкілля, інші блага.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 403) виражається у невиконанні наказу начальника, вчиненому за відсутності ознак, зазначених у ч. 1 ст. 402 КК, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Невиконання наказу характеризується тільки безді­яльністю. За ст. 403 мають каратися випадки невиконання, неточного або неповного виконання законного наказу внаслідок неува­жності, безпам’ятності тощо.

До тяжких наслідків можуть бути віднесені: зрив виконання бойового завдання, заподіяння значної матеріальної шкоди, катастрофа, аварія, пожежа, радіоактивне, хімічне, бактеріологічне забруднення навколишнього середовища, масові отруєння тощо. До тяжких наслідків невиконання наказу, змістом якого, наприклад, було попередження найбільш серйозних форм підриву військової дисципліни з боку інших військовослужбовців, є вчинення таких дій, як викрадення зброї, дезертирство тощо.

Злочин є закінченим з моменту фак­тичного настання тяжких наслідків (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину – спеціальний. Це військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 403) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці. Про поняття воєнного часу та бойової обстановки див. аналіз ст. 402 КК.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 403 – службові обмеження на строк до 2 ро­ків, або тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до 1 року, або позбавлення волі на строк до 2 років; за ч. 2 ст. 403 – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

75. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 кк).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосереднім об’єктом злочину є порядок взаємовідносин між військовослужбовцями, які не перебувають у відносинах підлеглості. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину є життя і здоров’я людини, інші суспільні цінності. Потерпілим від злочину виступає військово- службовець, який не перебуває у відносинах підлеглості з винним.

Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилось у: 1) завданні побоїв; 2) вчиненні іншого насильства.

Статутні правила відносин між військовослужбовцями – це правила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на інші військові формування України. Відсутність між військовослуж­бовцями відносин підлеглості означає, що військовослужбовці є рівними за посадами і званнями (рядові та матроси, сержанти та старшини, прапорщики та мічмани, офіцери) чи перебувають у відносинах старшинства, які визначаються чи безпосередньо їхнім командиром (начальником), чи військовими званнями (сержант і молодший сержант, прапорщик і старший прапорщик, лейтенант і капітан тощо). Завдання побоїв – це нанесення двох чи кількох ударів, що спричинили потерпілому фізичний біль, але не потягли заподіяння йому тілесних ушкоджень. Інше насильство – це різні види фізичного впливу на потерпілого, які не є побоями і не пов’язані зі спричиненням тілесних ушкоджень: нанесення ляпасу, поштовх, позбавлення волі, насильницьке вчинення сексуальних розбещень, а так само погрози застосування фізичного насильства, пов’язані з вимогами до потерпілого виконувати замість винного ті чи інші обов’язки військової служби (наприклад, обов’язки днювального роти чи парку), надати йому особисті послуги (наприклад, випрати білизну, сходити в магазин), передати для споживання чи користування продукти або інші предмети, що належать потерпілому з правом приватної власності або видані у користування тощо.

Злочин є закінченим з моменту завдання побоїв або вчинення іншого насильства (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину спеціальний – військовослужбовець, який не перебуває у відносинах підлеглості з потерпілим.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 406) є порушення вказаних правил: 1) щодо кількох осіб (двох чи більше осіб, які виступають як потерпілі, незалежно від того, одночасно чи в різний час щодо них було заподіяне насильство); 2) яке заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження; 3) яке має характер знущання або глумління над військовослужбовцем (спричинення фізичних і моральних страждань, вчинення образливих для потерпілого дій, мучення тощо).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 406) є: 1) вчинення його групою осіб; 2) вчинення його із застосуванням зброї; 3) спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, його вбивство, самогубство, самовільне залишення потерпілим частини або місця служби чи дезертирство, самоскалічення потерпілого на знак протесту проти насильства, знищення чи пошкодження бойової техніки чи іншого військового майна, що заподіяло значної шкоди державі тощо).

Коли до нестатутних дій, що скоює військовослужбовець, долучається особа, яка є начальником для потерпілого, то начальник у такому випадку не може бути співвиконавцем злочину, передбаченого ст. 406. Його дії необхідно кваліфікувати за ст. 424. Така кваліфікація обумовлена тим, що винний посягає на порядок здійснення військовими службовими особами службових повноважень. Дії виконавця у цій ситуації не можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 406 як скоєні у групі, оскільки начальник у цьому випадку не є суб’єктом даного злочину і не може бути визнаний його співвиконавцем.

Якщо до нестатутних дій, які скоює начальник щодо рівних йому за службовим станом військовослужбовців, приєднується особа, яка перебуває у відносинах підлеглості як до винного, так і до потерпілого, дії начальника необхідно кваліфікувати за ст. 406, а дії підлеглого – як співучасть у цьому злочині залежно від конкретних обставин за ст. 14 чи ст. 15 та ст. 406, оскільки підлеглий у цьому випадку не є суб’єктом і не може бути визнаний співучасником цього злочину. У деяких випадках означені дії підлеглого можуть бути кваліфіковані за сукупністю цих злочинів і за статтями чинного КК, які передбачають відповідальність за злочин проти порядку підлеглості (ст. 405).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 406 – арешт на строк до 6 місяців, або тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до 1 року, або позбавлення волі на строк до 3 років; за ч. 2 ст. 406 – тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до 2 років або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років; за ч. 3 ст. 406 – позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.