- •Загальні нормативні акти й література, рекомендовані до курсів „Кримінальне право. Загальна частина та Особлива частина”
- •Питання із „Загальної частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність.
- •5. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій.
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів.
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину.
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів.
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу.
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •21. Класифікація складів злочину.
- •22. Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів.
- •23. Структура суспільних відносин як об’єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об’єкта та його видів.
- •24. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.
- •25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.
- •26. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність.
- •27. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення.
- •28. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •29. Причинний зв‘язок та його кримінально-правове значення.
- •31. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Поняття осудності та її значення.
- •32. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •33. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
- •35. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
- •36. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.
- •37. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості.
- •38. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •39. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність.
- •40. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
- •41. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників (кваліфікація їхніх дій та призначення покарання).
- •42. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією.
- •44. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину.
- •45. Поняття та види множини злочинів. Відмінність множини злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •46. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.
- •47. Поняття, ознаки та види сукупності злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів.
- •48. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.
- •49. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •52. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •53. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин.
- •54. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і правове значення цих обставин.
- •55. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •56. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •57. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •58. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •59. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •60. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обставин.
- •61. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.
- •62. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •63. Правова характеристика обмеження волі.
- •65. Правова характеристика громадських робіт.
- •66. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •67. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •68. Обставини, які пом’якшують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •69. Обставини, які обтяжують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •71. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •72. Призначення покарання за сукупністю вироків. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •75. Правова характеристика амністії. Конституційні положення щодо амністії. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. Закон України „Про амністію” від 11 липня 2003 р.
- •76. Помилування. Положення про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.).
- •78. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування за кримінальним правом України.
- •Питання із „Особливої частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк).
- •3. Державна зрада (ст. 111 кк).
- •4. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 кк).
- •5. Умисне вбивство (ст. 115 кк).
- •6. Види умисного вбивства за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 кк).
- •7. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •8. Катування (ст. 127 кк).
- •9. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк).
- •10. Залишення в небезпеці (ст. 135 кк).
- •11. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк).
- •12. Захоплення заручників (ст. 147 кк).
- •13. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 кк).
- •14. Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •15. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 кк).
- •16. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 кк).
- •17. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 кк).
- •18. Порушення недоторканності житла (ст. 162 кк).
- •19. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк).
- •20. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк).
- •21. Крадіжка (ст. 185 кк).
- •22. Грабіж (ст. 186 кк).
- •23. Розбій (ст. 187 кк).
- •24. Вимагання (ст. 189 кк).
- •25. Шахрайство (ст. 190 кк).
- •26. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк).
- •27. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 кк).
- •28. Контрабанда (ст. 201 кк).
- •29. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 кк).
- •30. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •31. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк).
- •32. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1 кк).
- •33. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 кк).
- •34. Доведення до банкрутства (ст. 219 кк).
- •35. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк).
- •36. Незаконна порубка лісу (ст. 246 кк).
- •37. Незаконне полювання (ст. 248 кк).
- •38. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 кк).
- •39. Бандитизм (ст. 257 кк).
- •40. Терористичний акт (ст. 258 кк).
- •41. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк).
- •42. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 кк).
- •43. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 кк).
- •44. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 кк).
- •45. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк).
- •46. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк).
- •47. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292).
- •48. Масові заворушення (ст. 294 кк).
- •49. Хуліганство (ст. 296 кк).
- •50. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).
- •51. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк).
- •52. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 кк).
- •53. Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк).
- •54. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк).
- •55. Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк).
- •56. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 кк).
- •57. Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 кк).
- •58. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк).
- •59. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 кк).
- •60. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк).
- •61. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 кк).
- •62. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 кк).
- •63. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361 кк).
- •64. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362 кк).
- •65. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк).
- •66. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •67. Одержання хабара (ст. 368 кк).
- •68. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 кк).
- •69. Примушування давати показання (ст. 373 кк).
- •70. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 кк).
- •71. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк).
- •72. Приховування злочину (ст. 396 кк).
- •73. Непокора (ст. 402 кк).
- •74. Невиконання наказу (ст. 403 кк).
- •75. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 кк).
- •76. Дезертирство (ст. 408 кк).
- •77. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної, війни (ст. 437 кк).
- •78. Екоцид (ст. 441 кк).
- •79. Геноцид (ст. 442 кк).
- •80. Найманство (ст. 447 кк).
- •Практикум
- •Додаток 1 Зміни та доповнення до Кримінального кодексу України (Станом на 1 січня 2005 р.)
- •З питань застосування Особливої частини кк:
- •Додаток 3 Аналіз стану злочинності в Україні за 2003 р. (витяги)
- •Кримінальне право україни: теоретичний курс та практикум кузнецов віталій володимирович, савченко андрій володимирович, плугатир віталій степанович
31. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк).
Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми, та примітки, яка включає три пункти. Родовим об’єктом злочину є сфера господарської діяльності. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законодавством України (приміром, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р.) та міжнародно-правовими актами (приміром, Конвенцією Ради Європи від 8 листопада 1990 р. «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом», ратифікованою Україною 17 грудня 1997 р.) порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод щодо використання майна, не пов’язаного з господарською діяльністю. Додатковими факультативними безпосередніми об’єктами злочину є правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, засади добросовісної конкуренції, громадська безпека.
Предмет цього злочину – кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також права на такі кошти або майно. У п. 1 примітки до ст. 209 вказано про таке: суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи. Грошові кошти можуть виступати як у готівковій, так і безготівковій формі, бути як національною, так й іноземною валютою. Майном є річ або сукупність речей, тобто різноманітні предмети матеріального світу, які задовольняють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки (нерухомість, транспортні засоби, електротехніка, твори мистецтва тощо).
Предметом цього злочину не є ті різновиди майна, вільний обіг яких згідно з чинним законодавством заборонений або істотно обмежений, незаконні дії з якими утворюють самостійні склади злочинів і які в силу цього не піддаються відмиванню (наприклад, зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги, отруйні та сильнодіючі речовини).
Об’єктивна сторона злочину виражається в одній з чотирьох альтернативних форм:
1) вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів – це вчинення будь-якої операції, пов’язаної із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу (внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або отримання позики чи кредиту; страхування (перестрахування); надання фінансових гарантій та зобов’язань; довірче управління портфелем цінних паперів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток та інших платіжних інструментів; відкриття рахунка). Поняттям «фінансова операція», про яку йдеться у ст. 209, також охоплюються інші різновиди операцій, що здійснюються банками, небанківськими фінансовими установами, у процесі професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також банківські або інші фінансові операції, які згідно з чинним законодавством не підлягають ні обов’язковому, ні внутрішньому фінансовому моніторингу;
2) укладення угоди з такими коштами або майном – це відмінні від фінансових операцій правочини, тобто дії фізичних і юридичних осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (наприклад, придбання рухомого і нерухомого майна, у т. ч. для його наступного оплатного чи безоплатного відчуження; купівля акцій, векселів, облігацій та інших цінних паперів; інвестування та отримання доходів від інвестицій; укладення фіктивних договорів про надання кредитів або різноманітних послуг; переміщення «брудних» грошей у так звані «куточки податкового раю», в яких законодавство не передбачає: а) зберігання фінансовими установами обов’язкової інформації про своїх клієнтів та здійснювані ними операції; б) одержання органами влади доступу до такої інформації; в) регулювання питань передачі однією країною іншій країні такої інформації);
3) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення – це активна поведінка винної особи, яка може полягати, наприклад, у зміні зовнішнього вигляду або правового статусу майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, підробленні документів, які засвідчують право власності або опосередковують рух майна, тощо;
4) набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Під набуттям майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, розуміється отримання такого майна винною особою, яка усвідомлює його відповідне походження, тим чи іншим оплатним або безоплатним способом (купівля, отримання в обмін на інші предмети, прийняття як оплати за надані послуги або виконану роботу, одержання як подарунка або оплати боргу тощо). Володіння «брудним» майном означає фактичне перебування такого майна у особи (як власника, так й у інших осіб, наприклад, тих, хто дістав таку можливість в силу договірних відносин через договори найму, комісії, схову тощо), яка має можливість впливати на нього. Використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, – це вилучення у тій чи іншій формі корисних властивостей такого майна для задоволення потреб власника або інших осіб, використання зазначеного майна для здійснення будь-якої діяльності, у т. ч. підприємницької та іншої господарської діяльності (приміром, внесення коштів як внеску у статутний фонд підприємства, створення фіктивних господарюючих суб’єктів, фінансування виробництва товарів, придбання підприємств з великими обсягами готівкових надходжень тощо).
Злочин у перших двох формах є закінченим з моменту вчинення фінансової операції, або укладення угоди із зазначеним у ч. 1 ст. 209 КК майном, або з моменту набуття володіння чи використання такого майна. У третій та четвертій формах злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій незалежно від того, вдалося чи ні винній особі у такий спосіб досягнути поставленої мети, пов’язаної з приховуванням чи маскуванням певних обставин.
Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку та яка не позбавлена цивільної дієздатності судом.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа може і не бути точно обізнаною про характер та конкретні обставини вчинення предикатного діяння (тобто діяння, яке передувало легалізації «брудних» коштів і майна), але вона має усвідомлювати ті фактичні обставини вчиненого, з якими КК пов’язує можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк три і більше років. Для кваліфікації за ст.. 209 КК має бути встановлено, що у винної особи було бажання приховати справжнє джерело майна, з яким вчиняються угоди, інші дії або яке використовується, і видати «брудне» майно за легальні доходи.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 209) є вчинення його: 1) повторно (див. ст. 32); 2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28) або 3) у великому розмірі (якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 209) є: 1) вчинення його організованою групою (див. ст. 28); 2) в особливо великому розмірі (якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує 18000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У ст. 209 КК не вказується мінімальний розмір грошових коштів та іншого майна, легалізація якого має тягнути за собою кримінальну відповідальність, у зв’язку з чим під час застосування цієї статті має враховуватися положення ч. 2 ст. 11 КК про відсутність суспільної небезпеки діяння через його малозначність (наприклад, у разі вчинення дрібного побутового правочину).
Якщо за кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, придбавається майно, яке не підлягає приватизації або яке не відноситься до обладнання для виробничих та інших потреб (приміром, нерухомість або транспортний засіб), або ж такі кошти використовуються у правомірній підприємницькій та іншій господарській діяльності, але не у вигляді розміщення їх у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах, вчинене слід кваліфікувати не за ст. 306, а за ст. 209 (за наявності всіх ознак складу злочину).
Дії, передбачені ст. 204, поєднані з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, за наявності підстав мають кваліфікуватися за відповідними частинами статей 204 та 209 (абз. 3 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»).
Порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, тягне за собою адміністративну (ст. 166-9 КпАП) або кримінальну (статті 209-1, 367 КК) відповідальність.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 209 – позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 2 років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 209 – позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 209 – позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.