32. Демократичний державний режим: основні ознаки та тенденції розвитку у сучасному світі.

Демократичний (гр. demokratia — влада народу) — це вид державного режиму, що характеризує такий порядок (стан) державного життя суспільства, при якому виконуються норми конституції та законів, реалізується принцип розподілу влади, державна влада здійснюється на основі рівної участі громадян, громадських організацій, партій в управлінні державою, котра гарантує дотримання їх прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів прав людини.

Демократичному режиму притаманні такі ознаки:

— народ — основне джерело здійснення державної влади;

— державна влада здійснюється на підставі її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову відповідно до конституційно закріплених повноважень;

— свобода особи в різних сферах діяльності (економічній, політичній, соціальній тощо);

— рівність всіх громадян перед законом;

— гарантування з боку держави дотримання прав і свобод людини і громадянина;

— ідеологічний плюралізм;

— виборність вищих органів державної влади на певний термін і відповідно існування інститутів безпосередньої та представницької демократії;

— врахування інтересів національних меншин, які проживають на території держави;

— взаємна відповідальність держави перед особою і особи перед державою;

— основний принцип діяльності держави — плюралізм, що означає врахування, при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики, інтересів всього населення держави;

— можливість створення і вільного функціонування громадських організацій.

Демократичний режим існує в наступних формах:

— ліберально-демократичний, заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визнанні свободи людини, її діяльності, забезпеченні рівності всіх перед законом;

— консервативно-демократичний, побудований на переважному застосуванні таких принципів державного управління, які склались історично, отримали закріплення у свідомості суспільства, є характерними саме для цієї держави, що не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;

— радикально-демократичний, здійснюється шляхом постійного введення нових форм реаліції державної влади, використання рішучих заходів для підвищення ефективності державного управління.

33. Антидемократичний державний режим: поняття та місце в сучасному світі. Види антидемократичних ( авторитарних) режимів, характерні риси тоталітарного режиму.

Антидемократичний державний режим – це порядок (стан) державного (політичного) життя суспільства, при якому не реалізується (найчастіше не закріплений) принцип «поділу влади», звужується або припиняється вплив громадян і їх об’єднань на управління державою, відсутня або перетворюється на формальність виборність, забороняється діяльність опозиційних партій та організацій, застосовуються політичні репресії, звужуються або порушуються політичні права громадян і меншостей, реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, неконтрольованих народом.

При антидемократичному режимі відбувається потоптання прав і свобод людини, придушення опозиції, не виключається скасування представницького вищого органу ( парламенту) або перетворення його на маріонеткову установу, формування уряду армією, що захопила владу, і. т. н.

( Котюк В.О. розглядає поняття «антидемократичних режимів» і « «авторитарних режимів» як тотожні, так як термін «антидемократичні режими» виник відносно недавно, і до останнього часу вживався термін «авторитарні» або «автократичні» режими. Скакун О.Ф., Кельман М.С., Мурашин О.Г. виділяють авторитарний режим як різновид антидемократичного).

Види антидемократичних (авторитарних) режимів:

В.М. Якушик виділяє два основні види авторитаризму:

1) революційний – спрямований на зміну типу суспільного розвитку;

2) стабілізаційний – орієнтований на збереження існуючого устрою (ладу).

Котюк В.О.пропонує наступні види антидемократичних (авторитарних) режимів:

1. Деспотичний режим – був характерний для рабовласницької та феодальної епох. Основними рисами є:

• обожнення особи і влади фараона, деспота;

• безправне становище всього населення (за винятком наближених до царя);

• відсутність будь-яких рамок діяльності військового і податкового апарату, будь-яких представницьких форм.

2. Фашистський режим - відкрита диктатура найбільш великої і реакційної частини монополістичної буржуазії, яка спиралася на терористичні методи панування. ( Італія, Іспанія, Німеччина у 20 ст.) Характерні ознаки:

• заборона діяльності усіх прогресивних демократичних, соціалістичних і комуністичних партій. Урядові органи і націоналістичні партії вчиняють терор і розправу над найбільш активними діячами прогресивних партій і противників цього режиму;

• скасування буржуазно-демократичні свободи і права, які були закріплені після буржуазних революцій. Політичні та особисті права громадян підпорядковуються інтересам правлячих кіл;

• фактична ліквідація ролі представницьких органів держави і суспільства. Парламент або не збирається взагалі, або практично не здійснює своїх звичайних повноважень. Вся повнота реальної влади зосереджується в руках уряду, який утворюється з представників нацистської партії.

• відкидання принципу законності в управлінні державою ї суспільством.

3. Тиранічний режим – панування жорстоких способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах.

4. Абсолютизм (абсолютистський режим) – різновид монархічного режиму і форми правління, за яких верховна влада належить монархові, царю, королю, імператорові без будь-яких обмежень. Монарх видає закони, призначає чиновників, збирає і витрачає народні гроші без участі народу в законодавстві та контролі за управлінням.

5. Теократичний режим – це така форма державного правління, за якої політична влада належить духівництву, а глава церковної ієрархії наділений вищою духовною і світською владою.

6. Диктаторські режими ( диктатура класу, військова диктатура) – характеризується застосуванням сили і насильства з метою збереження державної влади, найвищих посад, певного державного устрою, політичної системи, економічного ладу тощо.

7. Тоталітарний режим - крайня форма антидемократичного режиму. До тоталітарних держав відносять фашистські режими в Італії та Німеччині в 20 ст., а також близькі до них за своєю антигуманною та антидемократичною суттю тиранічний і деспотичний режими, сталінізм і маоїзм.

Характерні риси тоталітарного режиму:

1. повне або тотальне самодержавство диктатора – царя, тирана, фюрера, вождя;

2. жорстокий контроль держави у всіх сферах економічного і політичного життя, а також життя окремого громадянина; повне одержавлення усього громадянського життя;

3. наявність однопартійної системи, яка є пануючою у суспільстві, і відсутність партійної опозиції або іншої легальної опозиції;

4. наявність однієї пануючої ідеології в практичному житті в усіх сферах;

5. догматичний підхід до всіх сфер суспільного і державного життя, який ігнорує і придушує науковий підхід у сфері управління економікою, політикою тощо;

6. відсутність або формальна (фальшива) реалізація різних форм демократії – безпосередньої та представницької; ліквідація або суттєве обмеження демократичних і громадянських прав і свобод громадян;

7. застосування репресій проти всіх демократичних, ліберальних, прогресивних і миролюбивих сил;

8. примат держави і каральних органів стосовно до різних інститутів суспільства, ліквідація громадянського суспільства, його інститутів і принципів;

9. мілітаризація політичної та економічної системи, створення військово-промислових комплексів, які домінують над усіма іншими сферами народного господарства;

10. нетерпимість до дисидентів та інакомислення, наявність стереотипів, однієї віри – атеїстичної чи релігійної тощо;

ліквідація права і правового режиму, свободи, рівності й рівноправності, справедливості в суспільному житті.