- •Теорія держави і права як наука. Предмет теорії держави і права, її місце в системі юридичних наук. Система курсу теорії держави і права.
- •Юридична наука: поняття, функції, структура. Місце юридичної науки в системі гуманітарних наук.
- •Методологія права: поняття і структура (із підручника «Загальна теорія держави і права Кельмана, Мурашина)
- •5. Загальнонаукові методи пізнання держави і права: поняття і загальна характеристика
- •6. Конкретно наукові методи пізнання державно-правових явищ (соціологічний метод, статистичний метод, математичний метод, кібернетичний метод, тощо).
- •7. Зтд і п як наука та її предмет. Різні доктринальні підходи до предмету зтд і п.
- •8. Спеціально-наукові методи пізнання держави і права: поняття і загальна характеристика
- •9. Співвідношення загальної теорії держави і права з іншими юридичними науками.
- •10. Характеристика держави як історичного явища: поняття, ознаки, соціальне призначення.
- •11. Державний суверенітет: поняття та основні ознаки.
- •Основні завдання і функції загальної теорії держави і права як науки.
- •Функції держави: поняття і система. Особливості розвитку функцій Української держави за новою Конституцією України
- •14. Основні функ-ії Укр. Держави в сучасний період.(шо його сюди писати не знаю!)
- •15. Внутрішні функції держави: поняття, класифікація, історія і тенденції розвитку в Україні за новою Конституцією України.
- •16. Характеристика сучасних теорій держави
- •18. Соціологічні теорії права: історія виникнення та сучасний стан. Вітчизняна юридична наука і соціологічна юриспруденція.
- •19. Особливості виникнення сучасних держав.
- •20. Проблема визначення держави: основні підходи.
- •21 Держава і громадянське суспільство: співвідношення(в книгах у меня єтого нет.Скачала с и-нета!!!)
- •22.Місце дарж. В політ. Системі суспільства : характеристика.
- •23. Правова держава: ознаки, суть та шляхи формування в Україні.
- •24. Правова держава: джерела ідеї та особливості.
- •25. Форма держави: поняття та загальна характеристика
- •26. Форми державного правління: поняття, види.
- •27. Президентська республіка як форма державного правління: особливості.
- •Особливості сучасної форми республіканського правління в Україні.
- •29. Парламентарна республіка як форма державного правління: особливості.
- •30. Форми державного устрою: поняття, види, стан та перспективи розвитку в Україні.
- •32. Демократичний державний режим: основні ознаки та тенденції розвитку у сучасному світі.
- •33. Антидемократичний державний режим: поняття та місце в сучасному світі. Види антидемократичних ( авторитарних) режимів, характерні риси тоталітарного режиму.
- •34 Типологія держав: історія і сучасність.
- •35. Механізм держави: поняття та загальна характеристика.
- •Механізм держави: поняття та структура. Тенденції розвитку механізму Української держави.
- •37. Сучасний стан і перспективи розвитку держ.Режиму в Україні.
- •38.Співвідношення функцій держави із сутністю держави, соціальним призначенням держави, цілями і завданням держави.
- •39. Співвідношення державної політики, завдань і функцій держави.
- •Апарат держави як основа механізму держави: поняття, ознаки, структура, призначення.
- •Громадянське суспільство: поняття, ознаки і структура. Необхідність формування громадянського суспільства
- •43. Правовий статус особи, людини і громадянина.
- •44. Права людини як правова основа громадянського суспільства
- •45. Юридична особа: поняття, види і правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність).
- •46. Права людини: природа, тенденції розвитку в сучасному світі та в Україні. Конституційний розвиток прав і свобод людини і громадянина.
- •47. Система конституційних прав і обов’язків громадян України
- •48. Система Конституційних прав і обов’язків громадян
- •§ 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
- •49. Правосуб’єктність: поняття та структура.
- •Система вищих органів державної влади в Україні.
- •Орган державної влади: поняття, ознаки та класифікація органів влади в Україні.
- •53. Розподіл влади: поняття, стан та перспективи розвитку в Україні.
- •54. Державна влада в системі політичної влади: поняття і особливості.
- •55.Місцеве і регіональне самоврядування за новою Конституцією України
- •58. Норми права і норми моралі: співвідношення.
- •Право і звичаї: лінії взаємозв’язку. Правовий звичай в сучасних правових системах.
- •60. Механізм правового регулювання: поняття, елементи, їх характеристика.
- •61. Поняття та соціальна природа права: еволюція поглядів у вітчизняній юридичній науці.
- •63. Доктрина природного права: джерела ідеї та еволюція їх розвитку. Доктрина природного права і вітчизняна юридична наука.
- •64. Принцип „верховенства права за ку: поняття і зміст.
- •65. «Верховенство права»: поняття, шляхи забезпечення в Україні.
- •66. Норма права: поняття, ознаки, основні види.
- •Структура норм права: поняття та загальна характеристика.
- •68. Система права: поняття та загальна характеристика. Тенденції розвитку системи права в Україні.(підручник о. В. Зайчук, н. М. Оніщенко «Теорія держ.І права»
- •69.Система права : поняття та загальна характеристика. Тендненції розвитку системи права в Укр.
- •70. Критерії поділу права на галузі та інститути: предмет і методи правового регулювання тощо.
- •71. Критерії поділу права на галузі та інститути: предмет і методи правового регулювання тощо.
- •73. Систематизація законодавства: поняття і види.
- •74. Джерела і форми права: поняття, види та місце в сучасних правових системах.
- •75. Джерела права в Україні: види, тенденції розвитку.
- •76. Нормативний акт як джерело права: поняття та особливості.
- •77. Прецедентне право у сучасних правових системах: поняття, особливості та тенденції розвитку. Прецедентне право і джерела права України.
- •Дія нормативних актів у часі, просторі та за колом осіб.
- •Правовідносини: поняття та зміст.
- •Юридичні факти: поняття та класифікація.
- •Правосвідомість особи: поняття, структура та функції.
- •82. Правосвідомість і правотворчість: характеристика основних напрямів взаємовпливу. Право законодавчої ініціативи за Конституцією України
- •83. Правотворчість: поняття і форми
- •85. Правовий нігілізм: поняття, історичне значення та шляхи подолання в Україні.
- •Правова культура: поняття, структура, види, стан та шляхи підвищення рівня в Україні.
- •88. Юридичні гарантії законності: стан та перспективи розвитку в Україні(підручник Котюка)
- •89. Правомірна поведінка : поняття та види.
- •90. Правопорядок: поняття та шляхи зміцнення в Україні.
- •91. Поняття і види правопорушень, його ознаки, об. І суб.Сторона п-ня.
- •92. Юридична відповідальність: поняття, види.
- •93. Підстави юридичної відповідальності. Принципи юридичної відповідальності за Конституцією України.
- •94. Реалізація норм права: поняття та форми.
- •Застосування юридичних норм: поняття, специфічні ознаки та основні стадії.
- •96. Акти застосування норм права: поняття, структура, види.
- •Аналогія права і аналогія закону.
- •99. Способи тлумачення юридичних норм (приклади).
- •2) Застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- •100. Офіційне тлумачення юридичних норм: поняття та види (приклади).
37. Сучасний стан і перспективи розвитку держ.Режиму в Україні.
Подібним чином сформульованого питання, на жаль, ніде немає, тому, якщо попадеться, розказуємо наступне))
Державно – правовий режим – це сукупність форм і методів здійснення державної влади та рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства.
Це поняття відповідає на поняття здійснення державної діяльності і досягнення цілей, що стоять перед державою, а також настільки реально громадяни впливають на стан державних і суспільних справ. Поняття державно – правового режиму не слід ототожнювати з поняттям “політичний режим”, хоча за значенням вони і близькі одне до одного. Останнє поняття має ширше значення і характеризує не тільки методи діяльності державних органів, що визначається поняттям “державно - правовий режим”, а й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи – політичних партій, рухів, інших об’єднань громадян.
Розрізняють демократичний і антидемократичний державно – правові режими.
Демократичний режим – це стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.
Політичний режим є настільки демократичний, наскільки держава гарантує людині прояв її свободи у трьох аспектах: як індивідуальну (особисті); як соціальному суб’єкту (члену громадських і професійних груп, інших інститутів суспільства); як громадянинові (підданцю держави), міра свободи якого конституційно визначена і гарантована.
Різновиди демократичного режиму: ліберально – демократичний, національно – демократичний, радикально – демократичний.
До основних ознак демократичного режиму належать:
а) рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і свобод;
б) виборність представницьких органів влади населенням;
в) юридично визначена строковість повноважень представницьких органів;
г) розвинена система демократичних інститутів;
ґ) пряма участь громадянина у вирішенні загальних справ;
д) реальне здійснення поділу державної влади.
В умовах антидемократичного державно – правового режиму при здійсненні державної влади значно звужується, а то й зовсім усуваються можливості реального впливу громадян та їх об’єднань на управляння державою, обмежуються або порушуються основні права людини, влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи.
До основних ознак антидемократичного режиму належать:
а) формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення;
б) надмірна централізація державної влади;
в) застосування примусових методів управління;
г) протиправне використання силових структур.
Різновидами антидемократичного режиму є:
деспотичний (режим необмеженої влади і свавілля в управлінні);
тиранічний (панування тиранічних способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах);
військово–диктаторський;
расистський;
фашистський;
мусульмансько – фундаментальний;
тоталітарний.
Тоталітарний режим – крайня форма антидемократичного режиму, він характеризується повною владою держави над людиною; забороною існування демократичних організацій, вторгнення і контролем над діяльністю громадян; політичною цензурою; відсутністю гласності; репресіями по відношенню до опозиції та іншодумців. Ідеологія тоталітарних режимів завжди революційна. Термін і поняття “тоталітаризм” проявився в західній науці в 30-ті роки ХХ ст. для характеристики фашистських і комуністичних режимів, а спеціальні дослідження можна було побачити в 50-ті роки ХХ ст. (Х. Арендт, Р. Арон).
У більшості сучасних країн державно – правові режими (країни Північної та Західної Європи, Північної Америки). І лише в не багатьох країнах, переважно Близького Сходу, Африки зберігаються різні модифікаційні антидемократичних державно – правових режимів, основи яких знайшли своє закріплення в конституціях країн.
В Україні після ліквідації тоталітаризму здійснюється перехід до демократичної державності. В її політичному режимі сполучаються риси демократичного режиму з застосуванням авторитарних підходів. Тому повна централізація і жорстокий державний контроль у деяких випадках є необхідним. Головний показник будь-якого перехідного періоду є людина якщо в політичній спільноті підґрунтям і метою політичної дії не виступає індивід, то там немає демократії або вона існує формально. Багато вчених на сьогоднішній день активно використовують термін “посттоталітаризму” – це державний режим вже не тоталітарний, але ще й не зовсім демократичний.
Демократія виникла ще в умовах первіснообщинного ладу і є історично першою природною формою здійснення влади народу. В Україні накопичені вікові традиційні народоправства, які були властиві нашому народові з найдавніших часів. Ще у V ст. візантійський історик Гірокопій Кесарійський зазначив у своїй практиці “Війна з готами”: “Ці племена, слов’яни і анти, не управляються однією людиною, а віддавна живуть у народоправстві (демократії), і тому щастя і нещастя в житті вважається спільною справою”.
За формою державного режиму Україна – демократична держава. Демократичний режим в Україні порівняно з західними моделями ще не достатньо розвинутий і знаходиться на стадії якщо не становлення, то усталення, тобто завершення процесу формування. Тому в цілому демократію в Україні треба сприймати не стільки як статичний стан, скільки як рух державного режиму.
Висновок
Таким чином, при аналізі цих понять можна зробити підсумок:
Державно – правовий режим – це стан політичного життя суспільства при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини. Розрізняють такі основні види державних режимів: демократичний режим та антидемократичний державний режим. В Україні після ліквідації тоталітаризму здійснюється перехід до демократичної державності.
Демократизм держави виявляється також у принципах діяльності її органів і в основних засадах здійснення державної влади в цілому. Зокрема, він виявляється в гласності, відкритості роботи парламенту та інших органів державної влади, періодичності сесій і пленарних засідань парламенту, в системності роботи інших органів державної влади.
Особливості утвердження демократичних інституцій в Україні.
Для України, як однієї з держав, що недавно стали на шлях демократичних перетворень, першочергове значення має питання спроможності інститутів демократії витримати випробування часом, вистояти в політичних конфліктах і кризах. Значною мірою це залежить від типу політичного режиму, що утворився в країні.
Основними ознаками сучасного політичного режиму України є:
– Конституційні ознаки (виборність найважливіших органів політичної влади, юридична рівність громадян, гарантії прав меншості, багатопартійність і т.д.);
– Процесуальні ознаки (транзитивність, розбудова демократичної держави і т.д.);
– Режимні ознаки, тобто ознаки, що стосуються безпосередньо способів здійснення влади (електоральність, обмежена конкурентність політичного процесу, авторитарність у вирішенні деяких проблем, домінування виконавчої влади, безконсенсусний тип вирішення політичних конфліктів і т.д.).
Щодо визначення типу політичного режиму України існує велика кількість думок, але єдиним вірним шляхом у вирішенні суперечностей навколо цього питання є спроба зіставити декілька типологій політичних режимів.
Український політичний режим є однією з модифікацій неопатримоніального політичного режиму. Неопатримоніалізм – це своєрідний симбіоз деяких елементів традиційного суспільства і сучасної держави. Внаслідок цього неопатримоніальним режимам притаманна невідповідність між “зовнішнім фасадом” сучасної держави (наявність конституції, писаного права, парламентсько-партійних інституцій, системи виборів та ін.) і внутрішньою логікою її функціонування, що є цілком патримоніальною.
Лише демократія як тип політичного режиму у будь-якому її різновиді (електоральна, ліберальна, співсуспільна і т.д.) є запорукою входження України до європейської і світової демократичної спільноти. Проведений аналіз принаймні дає нам основи для сприятливих прогнозів щодо успішного завершення процесу утвердження демократії в Україні і інтеграції останньої у коло демократичних держав.