75. Джерела права в Україні: види, тенденції розвитку.

Джерело права—це спосіб зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх загальнообов`язковість.Джерело права—це нормативний акт, в якому містяться правові норми, що регулюються суспільні відносини. Іноді це поняття називають формою права, але термін «джерело» права більш зручний для використання і традиційний для світової юриспруденції, тоді як «форма права» менш вдале, оскільки має багато значень.

Взагалі розрізняють такі види джерел: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт. Для укр. правової системи основним є норм.-пр. акт. Поширеність норм.-пр. актів пояснюється перевагами такого способу виразу юр.норм саме з огляду загальнолюдських принципів права. До таких переваг належать можливості:

• чітко, ясно та однозначно формулювати зміст юр.прав та обов`язків;

• якнайшвидше доводити до відома адресатів юр.норми її зміст;

• забезпечувати сприятливі умови для правильного, адекватного розуміння адресатом змісту норм права

• оперативно змінювати чи скасовувати юр.норму;

• упорядковувати, погоджувати, систематизовувати численні юр.норми;

• забезпечувати їх виконання за допомогою держ.примусу тощо.

Норм.-пр. акти України поділяються на закони та підзаконні акти. Вищу юр.силу серед законів має Конституція, їй повинні відповідати усі ін. закони та норм.-пр. акти.

Підзаконні норм.-пр. акти—це нормат.постанови ВРУ, укази і норм.розпорядження Президента, постанови і норм.розпорядження КМУ, норм.акти керівників міністерств, ін.центральних відомств, голів місц.держ.адміністрацій, керівників їх структурних підрозділів, органів місцевого самовряд.

ВИДИ:

1. за юр.силою: --Конституція;

-- законодавчі акти: закони про внес.змін до КУ—або їх ще називають конституційними; та звичайні закони (декларації, закони про ратифікацію міжн.актів)

-- підзаконні акти: постанови та ін.норм.-пр.акти.

--локальні: норм.-пр. акти АРК та суб`єктів місц.саомврядування.

2. за формою вираження: --закони;--постанови ВРУ;--укази ПУ;--постанови КМУ.

3. за територією дії: загальнодержавні та локальні.

4.за часом дії: постійні та тимчасові.

5. за чинністю: чинні та нечинні (історичні).

6. за національною належністю: національні (прийн.на території Укр.) та міжнародні (згода на обов`язковість яких надана ВРУ)

Отже, джерела права в сукупності утворюють систему джерел права Укр. Для їх систематизації пропонується прийняти ЗУ «Про нормативно-пр. акти України». Проблемним питанням є правотворчість Конституційного суду та судів загальної юрисдикції. Хоча вони не мають права створювати нові пр.норми, але фактично здійснюють це. Головною причиною такого стану речей є відсутність нормативного регулювання відповідних відносин на рівні актів тих органів, в компетенції яких є вирішення відповідних питань.

Дискусійним є і питання про звичай як джерело права. Особливістю звичаю є те, що він виникає у процесі сусп.практики, існує у формі соц.норм, що не мають юр.значення. Такі норми не є джерелами права. Якщо ж звичай всатновлюється або санкціонується суб`єктом правотворчості, він стає звичаєвою правовою нормою, яка виступає джерелом права.

Отже існує проблема ієрархії джерел права. Внаслідок того, що відсутня процедура легалізації актів референдуму незрозумілим є питання куди відносити рішення референдуму (як прямий вираз волі народу—єдиного джерела влади в Україні), рішення КСУ та Європейського суду, чим виступають принципи права (зокрема конституційні), яку роль відіграє правова доктрина.