36. Механізм держави: поняття та структура. Тенденції розвитку механізму Української держави.

Механізм держави - цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Ознаки механізму держави:

1) це ієрархічна система, тобто система, побудована на засадах субординації та координації. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльності. Кожний із суб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в цілому;

3) це система, яка має чітку структуру з певними зв 'язками між її елементами. Первинними елементами є державні органи.

4) це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять її організаційно-економічну основу;

5) це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управліннясуспільством (по суті, механізм держави створюється для виконання її функцій).

Структура механізму держави:

1. Апарат держави

2. Державні підприємства

3. Державні установи

4. Інші державні організації

Державний апарат – це частина механізму держави, яка являє собою систему всіх державних органів, які наділені владними повноваженнями для здійснення завдань та функцій держави, за допомогою яких практично здійснюється державна влада. Структуру державного апарату складають: органи законодавчої влади, органи виконавчої влади, органи судової влади, правоохоронні органи.

Від державного апарату слід відрізняти апарат державних органів, до складу якого належать певні допоміжно-обслуговуючі структурні підрозділи та посади, призначення яких полягає в забезпеченні виконання відповідними органами влади покладених на них функцій і завдань згідно з їх компетенцією.

Державні підприємства – це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва. Це самостійні господарські організації, створені і зареєстровані у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі ( продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, які діють на підставі статуту, користуються правами і виконують обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичними особами, мають самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку.

Державні установи – це такі державні організації, які здійснюють завдання та реалізують функції держави у сфері нематеріального виробництва.

Державні підприємства і державні установи не можна віднести до державних органів, тому що вони:

(1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади;

(2) безпосередньо створюють матеріальні або духовні блага;

(3) мають специфічну організаційну структуру: є організованими державою трудовими колективами робітників і службовців на чолі з відповідальним керівником, що діє на засадах єдиноначальності;

(4) мають суворо позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, у межах підприємства або установи;

(5) керуються у своїй діяльності власним статутом відповідно до законодавства.

Отже, державні підприємства і державні установи слід відрізняти від органів держави, але їх не можна протиставляти одне одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють у єдності та взаємозв'язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.

Виходячи саме з такого поняття державного механізму, який виконує завдання і функції держави суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової можна визначити такі тенденції розвитку механізму Української держави:

1. Взаємодія усіх гілок влади в інтересах всебічного розвитку і зміцнення Україні;

2. Реформування судово-правової системи, адже власне суд має стати тією силою, що захищатиме право, забезпечуватиме його верховенство у державному та суспільному житті

3. Відповідальність, дисципліна і згуртованість в діяльності державного апарату, його ефективна і цілісна кадрова політика, компетентність, професіоналізм в роботі

4. Здійснення збалансованої регіональної політики, а також налагодження системи місцевого самоврядування

5. Скорочення державного апарату, його реорганізація, поглиблення принципу розмежування функцій між гілками влади

6. Запровадження незалежної правової експертизи, спрямованої на прийняття законопроектів і рішень

7. Необхідність такої системи ціннісних орієнтацій, основу якої складатимуть свобода, демократія, незалежність ЗМІ, соціальна справедливість, духовний розвиток на основі національних і загальнолюдських базових цінностей

Необхідність запровадження демократичних процедур вирішення конфліктів між організаціями державного механізму.