96. Акти застосування норм права: поняття, структура, види.

      Акт застосування норми права — це результат застосування права, офіційний  правовий документ, який містить індивідуальне  державне владне розпорядження компетентного органу, що виноситься ним у результаті розгляду конкретної юридичної справи.

      Види

      1. виконавчі

      2. правоохоронні

      Ознаки

      Вони  видаються компетентними органами чи посадовими особами. Як правило, це державні органи або їх посадові особи. З цього випливає державно-владний характер актів застосування норм права. Проте державно-владні повноваження часто здійснюють недержавні організації, наприклад, органи та посадові особи місцевого самоврядування

      акти  застосування норм права суворо індивідувальні, тобто адресовані поіменно конкретним особам. Цим вони відрізняються від нормативних актів, які мають загальний характер

      такі  акти спрямовані на реалізацію вимог  юридичних норм, бо конкретизують  загальні розпорядження норм права стосовно конкретних ситуацій та осіб, офіційно фіксують їх суб'єктивні права, обов'язки або ступінь юридичної відповідальності, тобто виконують функцію індивідуального регулювання

      реалізація  актів застосування норм права забезпечується державним примусом. При цьому акт застосування права — це документ, який є безпосередньою підставою для застосування державних примусових заходів.

      Загальні  риси з нормативно-правовими актами

      являють собою письмові акти-документи

      походять  від держави

      мають юридичну силу (породжують правові  наслідки, захищаються державою)

      В той же час вони істотно відрізняються: якщо нормативно-правові акти містять  державно-владні приписи загального характеру, то змістом актів застосування норма права є індивідувальні (конкретизовані та по суб'єктам, і по їх правам ї обов'язкам) владні приписи.

      Акти  застосування норм права повинні  відповідати вимогам обґрунтованості, законності та доцільності.

97. Аналогія права і аналогія закону.

Прогалина у праві – це повна або часткова відсутність у чинних нпа необхідних юридичних норм.

Прогалина у законі – це повна або частква відсутність необхідних юридичних норм у даному законі.

Причини прогалин:

1. Невміння законодавця відобразити в нпа усе різноманіття життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання (первісна прогалинність),

2. Невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин (подальша прогалинність),

3. Технічні помилки законодавця, допущені при розробці законів і використання прийомів юридичної техніки.

Прогалини виникають там, де є суперечність норм однакової сили.

Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, видання нових, досконалих юридичних актів.

Невірно вважати прогалинами такі випадки:

• Кваліфіковану мовчанку законодавця, коли він умисно залишає питання відкритим, утримується від прийняття норми,відносить вирішення справи за межі законодавства;

• Свідоме віднесення питання на розсуд правозастосувача , коли законодавець розраховує на конкретизацію його законодавчої волі правозастосовними та іншими правовими актами.

Прогалини у праві не можна ототожнювати з «помилкою в праві», як результат невірної оцінки об’єктивних умов і вияву не тієї законодавчо волі, котру слід було втілити в нормативно-правовому акті. Помилка в праві можлива у наступних випадках:

= помилково вважається, відносини такими, що не підлягають правовому регулюванню,

= помилково покладається на конкретизацію права в ході його застосування,

= помилково передає питання на розсуд того, хто застосовує право,

= видає норму, яка не потрібна,

= помилково вирішує питання в установленій нормі.

Аналогія закону – це вирішення справи на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки,

Аналогія права – це вирішення справи на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства. Вона використовується, коли немає норми, яка передбачає даний випадок, або немає норми, яка передбачає подібний випадок.

При вирішенні справи за аналогією закону та аналогією права слід додержуватись наступних умов:

• Суспільні відносини, до яких застос. аналогія закону/аналогія права повинні перебувати у сфері правового регулювання,

• Аналогія допустима лише у разі повної або часткової відсутності правових норм,

• Наявність подібності аналізованих обставин і обставин, передбачених наявною нормою, повинна бути в істотних, юридично рівнозначних ознаках; розбіжність – у деталях (неістотному),

• Пошук норми, яка регулює аналогічний випадок повинен відбуватися спочатку в актах тієї самої галузі права, а у разі відсутності такої – в інших галузях, законодавстві в цілому.

• Вироблене рішення на підставі аналогії не повинно суперечити нпа в цілому, його меті,

• Обов’язкове вмотивоване пояснення причин застосування рішення за аналогією до даного випадку.

При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплюються у КУ та базових законах, а оскільки норми КУ є нормами прямої дії, то особа, що здійснює правозастосування, може мотивувати рішення у справі, посилаючись на конституційні норми або на принципи конкретної галузі права.

Застосування аналогії закону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципів:

1) Законності, тобто прийняття рішення повинно здійснюватись у межах повноважень органу правозастосування, за процедурою, встановленою законом, та у передбаченій законом формі.

2) Обгрунтованості — даний принцип вимагає застосування аналогії закону лише на основі знань про об'єктивно істинні юридичні факти, які передбачені гіпотезою норми права.

3) Доцільності — потрібно вибрати саме ту норму, яка найефективнішим та найоптимальнішим способом дасть можливість досягти мети правового регулювання.

Застосування аналогії закону не є способом довільного вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, яка відображена як у правовій системі в цілому, так і в окремих правових нормах, що регламентують аналогічні відносини. За допомогою аналогії закону органи правозастосування не ліквідують прогалини у праві, а лише їх долають.

Інститут аналогії закону не застосовується в адміністративному та кримінальному праві.