- •1. Виникнення журналістської етики.
- •2. Сутність і норми етики.
- •3. Професійна мораль, її особливості та функції
- •4. Журналістська етика, її специфіка та завдання
- •5. Предмет, об*єкт і структура журналістської етики
- •6. Актуальність гуманізму
- •7. Місце людини в журналістському творі
- •8. Функції гуманізму в журналістиці
- •9. Гуманізм - універсальний духовний фонд минулого
- •10. Етичні цінності журналістики.(див. Кодекс журналіста)
- •11. Поняття етичної цінності.
- •12. Види етичних цінностей
- •15. Поняття джерел, види журналістської етики.
- •16. Міжнародні документи з журналістської етики.
- •17. Кодекс професійної етики українського журналіста та його аналіз.
- •18. Редакційні кодекси етики.
- •19. Етичні стосунки "журналіст-автор"
- •20. Службові етичні обов"язки.
- •21. Службові етичні заборони.
- •22. Етичні стосунки журналіста з колегами.
- •23. Поняття та основні елементи етикету.
- •24. Етикет офіційного спілкування (телефонна розмова, вітання, знайомство).
- •25. Етикет бесіди, інтерв"ю, прес-конференції.
- •26. Вербальний етикет.
- •27. Етичні правила мовця.
- •28. Етичні правила слухача.
- •29. Етикет полеміки і критики.
- •30. Поняття полеміки та її види.
- •31. Публіцистична критика та її види.
- •32. Фальшування в полеміці та критиці
- •33. Поняття невербального етикету.
- •34. Етичність жестів та міміки.
- •35. Манери поведінки журналіста.
- •36. Речовий етикет.
- •37. Етикет неформального спілкування. Поняття та види нс.
- •38. Правила поведінки за столом.
- •39. Етика реклами в змі.
- •42. Етичні принципи реклами в змі.
- •43. Етичні норми комерційної реклами в змі
- •44. Етичні норми політичної реклами.
- •45. Етичні заборони в політичній рекламі змі.
- •46. Етичні вимоги до теле-, радіореклами.
- •47. Інтернет і його етичні проблеми.
- •48. Регулювання законом етичних проблем мережі.
- •49. Кодекс комп"ютерних професій і журналістика
- •50. Регулювання порушень етичних норм. Редакційне. Корпоративне.
- •51. Правове регулювання моральної шкоди.
- •Журналістські права та обов"язки у світлі Європейської конвенції з прав людини.
- •53. Журналіст і безпека держави
- •Втручання у приватне життя.
- •55. Висвітлення проблем біоетики в змі
- •56. Інформація про злочини та нещасні випадки
- •57. Етичні вимоги в процесі роботи з фактами та джерелами інформації
- •58. Мораль і влада. Проблеми політичної журналістики
- •59. Права та обов"язки журналістів під час виборів
- •60. Метод "маски"
- •61. Фабрикування інформації.
- •63. Журналіст в екстремальних ситуаціях.
- •64. Висвітленя катастроф та стихійних лих.
- •65. Висвітлення актів громадянської непокори.
- •66. Висвітлення етнічних конфліктів
- •67. Висвітлення терористичних актів
- •68. Методи збирання інформації.
- •69. Моральність репортажу-розслідування
- •74. Висвітлення воєнних дій.
- •75. Відповідність інформації дійсності.
22. Етичні стосунки журналіста з колегами.
Перейдемо тепер до тих норм, які визначають так звану «корпоративну етику», тобто відносини з колегами і конкурентами. В будь-якому творчому колективі обов’язково присутній дух конкуренції. Заклик «візьмемось за руки, друзі!» прозвучить дещо лицемірно. Звичайно, кожен журналіст прагне до відомості та значимості. З самого початку свого творчого шляху він бачить конкурентів і тих, на кого варто рівнятися. Не можна сказати, що творчий колектив – клубок змій, але все ж зіткнення амбіцій уникнути важко. Для того, щоб не дати зіткненням перерости у війну, і виникла необхідність визначення принципів корпоративної культури в журналістиці.
«Суспільна роль потребує від журналіста високої професіональної чесності, яка передбачає його право утримуватись від роботи, що протирічить його переконанням, відмова розкрити джерела інформації прийняття рішень в тих органах масової інформації, де він працює.
Професійна чесність не дозволяє журналісту приймати особисті інтереси, які протирічать суспільному благу. В етичні принципи журналіста входить повага інтелектуальної власності, зокрема недопустимість плагіату.» (Міжнародні принципи професійної етики журналіста)
Кодекс професійної етики журналіста 1991 року каже:
«Якщо наказ видавця або керівника редакції вступає в протиріччя з суспільними правилами, то журналіст повинен відмовитися від його виконання. Журналіст може відмовитись від виконання завдання редакції, якщо воно протирічить його моральним переконанням.
Журналіст турбується про престиж професії, поважає честь і гідність колег, не допускає дій, які приносять шкоду авторитету журналістики. В творчому змаганні журналіст не дозволяє собі зловживати довір’ям своїх колег, заважати їм виконувати професіональні обов’язки, наносити їм будь-яку шкоду. Він сприяє розвитку творчих вмінь колег, підвищенню знань і майстерності, приходить на допомогу тим, хто потрапляє в біду. Професіональна солідарність не може слугувати виправданням посяганню на правду і справедливість.»
Як недотримання корпоративної культури, характеризуються наступні епізоди: «Якщо журналіст з корисних або інших низьких мотивів відмовляється від публікації конкретного матеріалу або окремих його частин, або публікує його, або схиляє своїх колег до його опублікування;
- якщо журналіст в будь-якій формі розкриває псевдонім, який належить іншій людині, без його згоди, за винятком випадків, коли псевдонім був розкритий публічно раніше;
- якщо журналіст, використовуючи чуже творіння, представив його повністю, або частково як своє, не вказує на його дійсного автора;
- якщо журналіст, не попереджуючи про це відповідні редакції, передає один і той же матеріал в дві або більше редакції або пропонує для обнародування раніше опублікований матеріал, за виключенням випадків, передбачених законом;
- якщо журналіст використовує свій професійний статус для збору інформації на користь чужої людини або організації, яка не є ЗМІ.
Як порушення службової етики і професійної солідарності журналістів можуть бути кваліфіковані наступні випадки:
- якщо журналіст, використовуючи посаду в редакції, шляхом редагування спотворює зміст матеріалу, підготованого його колегою, і без його згоди оприлюднює в такому вигляді;
- якщо журналіст, використовуючи свою посаду в редакції, нав’язує колегам, шляхом правки їх матеріалів свої смаки і суб’єктивні вподобання заважає їх професійному розвитку;
- якщо журналіст із кар’єристських, корисних мотивів представляє свого колегу в поганому світлі в очах інших журналістів або громадській думці;
- якщо журналіст з поганого розуміння творчого суперництва або інших мотивів свідомо ускладнює колезі виконання професійних обов’язків;
- якщо журналіст, використовуючи свою посаду в редакції, заважає діяльності журналістської організації, обмежує її самостійність ».
Що стосується плагіату, то за останній час з’явилась тенденція користуватись «інформацією з відкритих джерел». Іншими словами – з Інтернету. Чомусь багато журналістів і редактори телевізійних програм забувають, що у всіх текстів у всесвітній мережі також є автори. І «розкиданість» деяких найбільш вдалих текстів по ній зовсім не переводить їх в розряд фольклору, яким можна користуватись без згоди автора.