31. Публіцистична критика та її види.

В 60-х рр..виникла публіцистична критика. У момент загострення класової боротьби велике значення отримує публіцистична критика, коли не стільки саме літературне твір служить матеріалом для критика, скільки дійсність, що знайшла в літературі своє відображення. Це обумовлюється перш за все гостротою самих питань дійсності, захоплюючого критику, а також в умовах відсутності свободи слова (революційно-демократична критика 60-х рр..) Прагненням використовувати художню літературу і критику як єдиний засіб вираження політичних поглядів.

У публіцистичних творах, змістом яких є критика на злобу дня, інформативна функція сполучується з експресивною. Публіцистичний твір постає як складно організована об'єктивізація точки зору автора, його погляду на дійсність, загальною світоглядної концепції. Критика несе відбиток авторських емоцій, роблячи текст оцінно-експресивним. Як відомо, під експресією розуміють виразно-образотворчі якості мови, що ідрізняють її від звичайної або стилістично нейтральної і дають їй образність і емоційність. Своєрідність критики в публіцистичному тексті в тому, що автор тут навмисно прагне до збільшення експресивного ефекту.

Публіцистична (або соціальна) критика виконує дві функції: 1) розбір (аналіз) одиничного явища з метою дати оцінку, 2) негативне судження про що-небудь, вказівка ​​не ¬ статків.

В основу класифікації публіцистичних творів покладено такі ознаки жанрової диференціації:

1) характер об'єкта відображення;

2) цільове призначення;

3) масштабність висновків і узагальнень;

4) характер мовних і стилістичних засобів.

На основі ознак диференціації визначено три групи публіцистичних жанрів: інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні.

Критика - це осудження, розбір когось, чи чогось, із метою виявлення та усунення вад, хиб. критика завжди суб'єктивна. Критичний матеріал подається, як правило, однобоко. Основна ціль критики — створення негативних відгуків. Вона носить деструктивний характер. В практиці позитивної діяльності варто завжди замінювати висловлення критики пропозиціями. Михайло Орест сказав, що публіцистична критика виключає агітку, примітив і гістерію.

Розрізняють три види критики:

♦ критику тези;

♦ критику аргументів;

♦ критику демонстрації.

Критика тези — це вид критики, спрямований на обгрунтування безпідставності (хибності або малого ступеня правдоподібності) тези, яку висуває пропоненти. Є пряма і непряма.

Критика аргументів — це вид критики, спрямований на обгрунтування безпідставності (хибності або малого ступеня правдоподібності) аргументів, які застосовує пропонент для обгрунтування тези.

Критика демонстрації — це вид критики, спрямований на обгрунтування безпідставності форми аргументації, яку застосовує пропонент.

32. Фальшування в полеміці та критиці

Фальшування – це обман, нечесність. До фальшування часто приходять люди, які ведуть полеміку. Це є нечесним методом ведення полеміки, адже полеміка не повинна базуватися на обмані. До фальшування люди приходять тоді, яким більше немає що сказати, аби довести свою правоту, тому вони і звертаються до фальшу, вигадують якісь факти або ж перекручують їх. Такого не варто робити, адже це може призвести до того, що ваш обман викриють, тоді полеміка буде точно програна.

У критиці теж часто обманюють. Це буває тоді, коли критик хоче завдати ще більшої шкоди людині, яку критикує. Або тоді, коли критикувати немає за що. Це є порушенням етики та правил моралі.

Журналістам ні в якому разі не може звертатися до фальшування. Журналіст є публічною особою і за фальшування може отримати громадський осуд.