28. Етичні правила слухача.

Правила для слухача:

1. Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.

2. Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.

3. Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.

4. Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.

5. Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.

Деякі аспекти мовленнєвої ситуації. Мовленнєва ситуація визначається такими обставинами, які змушують людину щось сказати (або брати участь у мовленнєвій діяльності). Під мовленнєвою ситуацією розуміють складний комплекс зовнішніх умов спілкування і внутрішніх реакцій співрозмовників, що знаходять вираження в якому-небудь висловлюванні (тексті). Інакше кажучи, для виникнення мовлення необхідні автор його та адресат, тема, місце і час мовлення, його причина і мета.

29. Етикет полеміки і критики.

Серед методів і прийомів спілкування з аудиторією важливе місце посідає полеміка — одна з ефективних форм впливу на слухачів, найважливіший засіб їх переконання. Уміння організовувати полеміку, скеровувати її потребує від оратора великої майстерності, глибоких знань. Гостра полемічна бесіда — найскладніша форма зближення з аудиторією. Термін «полеміка» походить від давньогрецького слова «полемікос» — войовничий, ворожий. Полеміка — гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання. Це не звичайна суперечка, а таке публічне обговорення, при якому є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і поглядів. Виходячи з цього, полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання, тобто публічний спір з метою захистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента. Скромна людина ніколи не прагне показати себе кращою, більш здібною, розумнішою інших, не підкреслює свою перевагу, свої якості, не вимагає для себе ніяких привілеїв, особливих зручностей, послуг. Коли ведеш полеміку потрібно вести себе скромно, виховано (холодная вежливость), тактовно і чуйно, вміти слухати, говорити грамотно, наводити лише правдиві факти.

Це ж і стосується критики та полеміки, адже не можна відкрито та неаргументовано критикувати і наполягати на своєму.

Починаючи суперечку, кожна зі сторін має власні установками, які вона використовує в якості критеріїв оцінки всього того, що робить і каже інша сторона. Тому, щоб досягти поставленої мети, заради якої і затівається спір, необхідно пробудити в опонента інтереси, що узгоджуються з цією метою, а також обійти або подолати ті його бажання і прагнення, які можуть стати перешкодою на вашому шляху до мети. 

Критика часто сприймається болісно, навіть якщо вона конструктивна і справедлива. Потрібно критикувати м’яко, можна спочатку похвалити, а потім розповісти про недоліки, критикувати потрібно те, що робить не так людина, а не саму людину. Слідкуйте за своєю інтонацією, не робіть з критики «отчитивание», не допускайте надто емоційних висказувань.