2. Середня тривалість робочого дня

1. Середня продуктивність праці робочого за годину

4. Кількість відпрацьованих днів в періоді

3. Середня денна продуктивність праці робочого

5. Середня продуктивність праці робітника за період

8. Середня чисельність робітників

6. Питома вага робітників у складі ПВП

11. Середня заробітна плата одного працюючого

9. Середня чисельність працюючих

7. Середня продуктивність праці працюючого за період

12. Сума заробітної плати виробничого персоналу

10. Обсяг продукції

13. Частка заробітної плати у вартості продукції

Рисунок 6.3 - Схема формування і аналізу показників і чинників за працею та заробітною платою

5. Аналіз собівартості продукції.

Аналіз собівартості направлений на виявлення можливостей підвищення ефективності використовування всіх видів ресурсів в процесі виробництва, постачання і збуту продукції.

В системі показників економічної ефективності виробництва плануються і аналізуються такі показники, як виробництво продукції на 1 грн. витрат, а також зниження витрат на 1 грн. товарної продукції (робіт).

Задачами аналізу собівартості продукції є:

• оцінка обґрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витратам виробництва і обігу на основі аналізу поведінки витрат;

• встановлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості;

• визначення чинників, що вплинули на зміну собівартості, визначення величини та причин відхилення фактичних витрат від планових;

• аналіз собівартості окремих видів продукції;

• виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.

Показник витрат на 1 грн. продукції (Впр) визначається відношенням повної собівартості продукції до її вартості в цінах підприємства:

Bпр = ∑ (q Z) /∑ (q p)

де q - кількість продукції кожного вигляду або обсяг виконаних робіт і послуг, нат. од.,

Z - собівартість одиниці продукції, виконання робіт і послуг, грош. од.,

p - ціна одиниці продукції, робіт, послуг, грош. од.

В першу чергу на витрати на 1 грн. продукції визначають вплив таких чинників як: зміна структури асортименту випуску; зміна рівня витрат в собівартості; зміна цін на матеріали, паливо і т.д.; зміна цін на продукцію.

Динаміка собівартості різнорідної продукції (її зменшення або збільшення) краще характеризується показником зниження собівартості порівнянної продукції (робіт, послуг). Він являє підсумовувану по всіх видах продукції загальну економію, віднесену до всієї собівартості цієї ж продукції в базисному році та виражену у відсотках.

DСср = *100

При аналізі економії від зниження собівартості продукції розраховують економію по наступних групах чинників:

1. Підвищення технічного рівня виробництва.

2. Поліпшення організації виробництва і праці.

3. Зміна обсягу і структури виробництва.

4. Поліпшення використовування природних ресурсів.

5. Розвиток виробництва.

Важливим розділом управління собівартістю продукції є аналіз взаємозв'язку собівартості, обсягу продажів і прибутку. Аналіз повинен відповісти на питання, чи продавати невелику кількість виробів, але за відносно високою ціною, з орієнтацією на спроможного покупця або продавати багато виробів, орієнтованих на масового покупця за відносно низькою ціною. Другий шлях припускає зниження собівартості продукції, тому необхідний аналіз поведінки витрат.

Всі витрати підприємства можна розділити на умовно-змінні і умовно-постійні. Змінні характеризують витрати пов'язані із зростанням обсягу продукції і враховуються як прямі витрати. Постійні показують ефективність управління і враховуються як непрямі витрати

Маржинальний аналіз або метод прямого обчислення собівартості (директ-костинг) заснований на відніманні з продажної виручки змінних витрат і визначенні граничного прибутку (маржинального доходу, валової маржі), який відрізняється від реального прибутку на суму постійних витрат.

Взаємозв'язок всіх цих понять маржинального аналізу показаний на графіках (див. рис. 6.4). Застосування розрахунку собівартості по прямих (змінних) витратах дає можливість уникнути складних обчислень постійних витрат, порівняти продажну виручку і граничний прибуток, списати всі непрямі витрати на реалізовані товари.

Собівартість і вартість

Вироблена кількість продукції

Графік граничного прибутку

Графік крапки перетинання збитків та прибутку

1 – продажі, 2 – крапка перетинання збитків та прибутку, 3 – постійні витрати, 4 – прибуток, 5 – граничний прибуток, 6 – змінні витрати, 7 - збиток

Рисунок 6.4 - Графіки точки перетинання збитків і прибутку та граничного прибутку

Маржинальний аналіз дає можливість визначити поріг рентабельності товару (суму виручки, необхідної для покриття постійних витрат) або точку беззбитковості. Поріг рентабельності, виражений у вартісних одиницях вимірювання складає безприбутковий оборот

, грн.

, нат. од.

МД = П + Sпост = ВР – Sзм

де Об – безприбутковий оборот, грош. од.,

ПР – поріг рентабельності, грош. од.,

ТБ – точка беззбитковості, од.,

МД – маржинальный дохід, грош. од.,

П – прибуток, грош. од.,

Sпост – загальна величина постійних витрат підприємства, грош. од.,

Sзм – загальна величина змінних витрат підприємства, грош. од.,

ВР – виручка від реалізації, грош. од.

Якщо поріг рентабельності склав, наприклад, 85 одиниць продукції, то даний товар почав брати участь своїм прибутком в покритті постійних витрат підприємства, починаючи з 85 шт.

Валова маржа (маржинальный дохід) на одиницю товару визначається діленням маржинального доходу (в грош. од.) на кількість виробленого товару (в нат. од.). Цей показник називають також ставкою маржинального доходу

dм = p - z_зм

де р – ціна одиниці продукції, грош. од./од.

z_зм – змінні витрати на одиницю продукції, грош. од./ од.

Якщо відомі кількість проданої продукції та ставка маржинального доходу в ціні за одиницю продукції, то прибуток можна визначити по формулі

П = q*dм - Sпост

де q – кількість продукції, од.

При визначенні суми прибутку часто використовується виручка від реалізації і питома вага маржинального доходу в ній

6. Аналіз використовування авансованих виробничих фондів.

Авансована сума виробничих фондів - це сума, яка забезпечує одночасне перебування виробничих фондів у всіх своїх натуральних формах і на всіх стадіях господарської діяльності.

Таким чином, авансовані для господарської діяльності виробничі фонди виступають в трьох формах: продуктивній, грошовій і товарній.

Випуск продукції з якнайменшими витратами виробничих фондів - це з одного боку проблема зниження собівартості продукції. Показниками, що відображають зниження собівартості продукції, є: рівень рентабельності одного обороту виробничих фондів або рівень рентабельності продажів (відношення прибутку до виручки від реалізації), витрати на 1 грн. реалізованої товарної продукції і ін.

З другого боку реалізація певного обсягу продукції з меншою кількістю авансованих виробничих фондів цілком самостійна проблема економіки підприємства. Показником, що відображає випуск продукції з меншою кількістю фондів, є загальна фондовіддача виробничих фондів або авансованого капіталу.

Названі показники безпосередньо впливають на рівень рентабельності підприємства (капіталу):

де Rк – рентабельність капіталу, %,

åК – величина авансованого капіталу, грош. од.,

Rпр – рентабельність продажів %

Коб – коефіцієнт оборотності капіталу (фондовіддача авансованого капіталу), грн./грн.

Загальна фондовіддача виробничих фондів залежить від фондовіддачі основних виробничих фондів і їх питомої ваги в загальній вартості капіталу, а також від обороту всіх оборотних коштів і їх питомої ваги у вартості фондів.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємствам вивільняти частину цих засобів або використовувати їх для додаткового випуску продукції. Вивільняються й грошові ресурси, вкладені в запаси та заділи, що укріплює платоспроможність підприємства, покращує його фінансовий стан.

За наслідками оборотності розраховують суму економії оборотних коштів або суму їх додаткового залучення. Відносна економія або перевитрата оборотних коштів можуть бути визначений по формулі

де DОвідн - відносна економія (перевитрата) оборотних коштів (знак «+» свідчить про вивільнення засобів)

ВР^звіт- виручка від реалізації за звітний період

K^б_об, К^звіт_об - відповідно коефіцієнти оборотності в базовому і звітному періодах.

Про ефективність відтворювання основних виробничих фондів і капітальних вкладень судять по показниках:

• відношення приросту продукції або прибутку до капітальних вкладень, що викликали цей приріст;

• питомі капіталовкладення: а) на одиницю введеної виробничої потужності; б) на 1 грн. приросту продукції;

• термін окупності капітальних вкладень.