псих пед засади мовного спілкуванняpdf

101

Причинами виникнення забобонів є «навішування» ярликів, грубий,

зневажливий у ставленні до інших людей стиль виховання, несподівані емоційні травми, отримані дитиною при взаємодії з «чужаками».

Забобони поширені і стійкі, оскільки, подібно до стереотипів, є економним способом мислення; їх «запускає» тривожність і загроза відчуттю безпеки. Вони є невід'ємною властивістю авторитарної особи, стають частиною її мислення. Як виявилось, люди, які відвідують церкву, більш схильні до забобонів, ніж решта,

Страждаючи через невпевненість в самих собі, відчуття провини, вони потребують забобонів і релігії щоб забезпечити собі життєвий комфорт.

Забобони живучі через конформізм. Функціонування забобонів суспільстві пояснює таке страшне соціальне явище, як фанатизм. Забобони — це своєрідні шори на очах цілком розумних і освічених людей. Вони ще більш укорінюються у тих людей, хто має недостатній досвід і прогалини в освіті, недолік розуму,

недостатній розвиток емпатії і сенситивності, чуйності, співчуття.

Позбавленню від забобонів допомагає освіта, розвиток самосвідомості і інтенсивне самопізнання, формування відчуття власної гідності, яке не дозволяє зневажливо ставитись до інших людей. Забобони змінюються, якщо в їх зміні виявляється соціальний, економічний і особистісний сенс.

Висновки

1.Раціональне розуміння — це накопичення, систематизація вербалізованих знань про інших людей і оперування ними з метою досягнення максимальної відповідності думок, оцінок, уявлень про людину її об'єктивно існуючим рисам,

властивостям, мотивам. Головне завдання — розуміння мотивів, що дозволяє оцінювати вчинки людей і прогнозувати їх поведінку.

2.Шлях логічного, раціонального пізнання може бути представлений як інтерпретація, вільна від забобонів і помилок, яка повинна бути доповнена інтуїцією, рефлексією, емпатією.

3.Каузальна атрибуція є одним із способів інтерпретації поведінки іншої людини і полягає в приписуванні причин поведінки. Фундаментальна помилка атрибуції

102

виявляється в тому, що переоцінюється значення особистісних рис і недооцінюється роль ситуації.

Питаннядля самоперевірки

1. Краще розуміння інших людей, за Р.Оллпортом, забезпечують (виберіть потрібне): підвищена самооцінка; гарне знання себе; нонконформізм; уміння відволіктись від деталей; відчуженість; знання психології; інтуїція; емоційна стабільність; чуйність; терпимість; інтелект; порядність; спостережливість;

життєвий досвід; емпатія.

2.У чому полягає фундаментальна помилка каузальної атрибуції?

3.Чи можна за будовою тіла визначити темперамент людини?

4.Що спільного і в чому відмінність стереотипу і установки?

5.У чому переваги і недоліки стереотипного оцінювання?

6.Чи може мати імідж захід (наприклад, конкурс)?

7.Що спільного і в чому відмінність іміджу і репутації людини, заходу,

організації?

8. Виправте помилки і неточності у визначенні:

Імідж — образ, уявлення, яке методом логічних міркувань наділяє об’єкт сумнівними цінностями, не обґрунтованими реальними якостями об’єкту, але привабливими для того, хто сприймає цей об’єкт.

9.У чому причина живучості, стабільності забобонів?

10.Яким чином можна протистояти зміцненню стереотипів і забобонів в суспільній і індивідуальній свідомості?

Основні поняття

Раціональне розуміння

Фундаментальна помилка атрибуції

Стереотип

Імідж

Забобон

103

Навчальні завдання

«ТЕСТ НА ОБ’ЄКТИВНІСТЬ»

1.Якими характеристиками відрізняються, по-вашому, ті, хто особливо ретельно дотримуються прийнятих правил поведінки і ніколи не відступають від хорошого тону:

a)ввічливі і приємні в спілкуванні,

b)суворо виховані

c)нещирі і за всім цим старанно приховують свій дійсний характер.

2.Ви знаєте подружню пару, яка ніколи не свариться. Як ви думаєте, вони:

a)щасливі

b)байдужі один до одного

c)приховують свої відносини від сторонніх людей, не довіряють один одному.

3.Уявіть, що ви вперше бачите людину і вона тут же починає розповідати вам анекдоти, говорити дотепно. Яка вона?

a)жартівник, дотепник

b)відчуває себе невпевнено у вашій компанії і таким чином намагається вийти з неприємного для себе положення

c)просто хоче справити приємне враження.

4.Ви розмовляєте з кимось на тему, що цікавить вас обох. Ваш співрозмовник супроводжує розмову жестикуляцією. Про що це свідчить?

a)про його внутрішнє хвилювання

b)про те, що він дуже втомився, перевтомлений

c)про те, що він нещирий.

5.Ви вирішили пізнати ближче когось з ваших знайомих. Краще за все це зробити:

a)запросивши його в якусь компанію

b)спостерігаючи за ним в певній справі

c)подивившись, як він поводиться в конфліктній, емоційно-напруженій ситуації.

104

6.Ви опинилися в ресторані з людиною, яка, на ваш погляд, дає офіціантові дуже великі чайові. Як ви думаєте, чому вона так вчиняє:

a)хоче справити враження на оточуючих

b)хоче завоювати довіру офіціанта

c)він — просто добра і щедра людина за вдачею.

7.Ви знаєте людей, які самі ніколи не починають розмову першими. Які вони насправді, на вашу думку:

a)потайні і не розмовляють, щоб не видати себе

b)дуже боязкі

c)недовірливі і бояться, що скажуть щось не так і їх образять.

8.Деяких людей, не розмовляючи з ними, можна оцінити за виразом обличчя.

Що, по-вашому, означає низьке нахмурене чоло у людини:

a)дурнуватість

b)впертість

c)не можу сказати нічого конкретного.

9.Що ви думаєте про людину, яка при розмові не дивиться прямо в очі:

a)у неї — комплекс неповноцінності

b)вона недостатньо щира в тому, що говорить

c)вона просто дуже розсіяна.

10.Ви, напевно, знаєте людей, які, коли трапляється що-небудь неприємне,

відразу говорять про те, що вони все давно знали і передбачали, але нічого не робили раніше, тому що не хотіли потрапляти в неприємну історію. Що це за люди:

a)люди з вольовим характером, витримані

b)люди, у яких просто немає нічого за душею

c)хвальки.

11.Уявіть собі людину з гарним матеріальним положенням, яка завжди купує дуже дешеві речі. Чому, на ваш погляд, вона так робить:

a)вона скромна, невибаглива

b)вона бережлива

105

c) вона скнара.

12.Вам, напевно, коли-небудь доводилося оцінювати людей на вигляд. Повні люди, на вашу думку:

a)симпатичніші за інших, оскільки завжди товариські, добрі і веселі

b)не дуже симпатичні, оскільки зазвичай ледачі і безхарактерні

c)вони — такі ж, як і всі, серед них є і гарні, і погані люди.

Ключ

	Відповідь					Номер питання
		1	2	3	4		5	6	7	8	9	10	11	12
Кількість	а	2	2	1	4		1	4	2	1	1	1	2	2
	б	4	1	2	2		2	2	4	2	4	4	4	1
балів
	в	1	4	4	1		4	1	1	4	2	2	1	4

Оцінка результатів

40 і більше балів — людина легко складає думку про людей і так само легко повідомляє її тому, кого ця думка стосується. Але в її думках про людей немало суб’єктивності і зайвої самовпевненості.

31-39 — людина вміє об'єктивно оцінювати інших і не боїться визнавати свої помилки в цій справі.

21-30 — людина не завжди буває впевнена в правильності своєї думки і іноді буває необ'єктивною через те, що легко змінює свою думку, піддаючись впливу інших.

20 і менше балів — людина дуже довірлива, судить про людей суб’єктивно, досить поверхнево, часто помиляючись при цьому.

Література

Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. —

Киев, 1989.

Зазыкин В. Г. Психология проницательности: Методические рекомендации. — М.,

1997.

Кон И. С. Психология предрассудка // Новый мир. — 1966. — № 9.

106

Куницына В. Н. Психологические механизмы человеческого взаимопонимания // Личность и коллектив. — Курск, 1980.

Лозовский Б. Н. Искусство взаимопонимания. — М., 1990.

Панферов В. Н. Когнитивные эталоны и стереотипы взаимопонимания людей // Вопросы психологии. — 1982. — № 5.

Рюкле Хорст. Ваше тайное оружие в общении: мимика, жест, движение. — М., 1996.

Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. — Казань, 1991.

107

Розділ4.МІЖОСОБИСТІСНАВЗАЄМОДІЯ

Тема 7. Структура міжособистісної взаємодії

7.1Контексти міжособистісної взаємодії

7.2Простір міжособистісної взаємодії

7.3Сценарії і механізми взаємодії

7.1.Контексти міжособистісної взаємодії

Поняття «міжособистісне спілкування», «міжособистісна комунікація» і «міжособистісна взаємодія» близькі за змістом, однак вказують на різноманітні аспекти спілкування. Семантика слів словосполучення «міжособистісна взаємодія» привертає увагу, по-перше, до дій індивідів по відношенню один до одного, — на перший план висуваються діючі особи, по-друге, до того, як люди співвідносять свої цілі і організують їх досягнення, тобто як досягається взаємність між учасниками спілкування.

Міжособистісна взаємодія - інструментально-технологічна сторона спілкування;

взаємні дії учасників спілкування, спрямовані на співвіднесення мети кожної зі сторін і організаціюїхдосягненнявпроцесіспілкування.

Очевидно, що для того, щоб обрати оптимальну манеру поведінки і форму звернення до іншої людини, необхідно зорієнтуватись в ситуації, зрозуміти контекст, в

якому відбувається взаємодія. Визначення ситуації спілкування є найважливішим моментомміжособистісноївзаємодії.

Для розуміння змісту взаємодії потрібне знання контексту того, що відбувається.

Розглянути поведінку людини в певному контексті означає помістити її в такі рамки, в

яких вона набуває більш-менш однозначного сенсу. Відсутність таких рамок збиває людину,недозволяєїйзорієнтуватисьвситуації.Міжлюдьминерідковиникаютьдіалоги наступногороду:

«Яквамтакемоглоспастинадумку?!—Ащовимаєтенаувазі?»

108

Подібні приклади ілюструють пошук однім зі співрозмовників контексту, який дозволивбийомуобратилініюповедінки.

Звернення до контексту виконує принаймні дві задачі в міжособистісній взаємодії.

Для спостерігача — ця умова пояснення того, що відбувається між людьми, чому саме так, а не інакше спілкуються індивіди; для діючої особи — це можливість формування власногоставленнядотого,щовідбувається,виборузасобівповедінки,адекватнихпевній ситуації.

На думку фахівців в галузі людського спілкування, можливість цілком різним людямзрозумітиодинодного,знайтиспільнумову, домовитися, погодитисвоюметуі дії виникає тільки в тому випадку, якщо люди володіють значним обсягом інформації,

схожої як за походженням і змістом, так і за структурою. До інформації такого роду слід віднести уміння виділяти стандартні, або типові соціальні ситуації — такі як ділові переговори, святкування дня народження, побачення, весілля, розмови в чергах,

відпочинок в колі сім'ї. Таке знання використовується в якості контекстуальних рамок,

застосуванняякихучасникамивзаємодіїстаєпередумовоювзаєморозумінняміжними.

В теорії міжособистісного спілкування відомо декілька класифікацій стандартних соціальних ситуацій. В залежності від міри особистісного залучення до взаємодії умовно виділяють три рівня спілкування, про які вже згадувалось: соціально-рольовий (або короткочаснесоціально-ситуаційнеспілкування),діловийіінтимно-особистий.

На соціально-рольовому рівні контакти обмежуються ситуативною необхідністю;

на вулиці, в транспорті, в крамниці, на прийомі в офіційній установі. Основний принцип взаємовідносин на цьому рівні — знання і реалізація норм і вимог соціального середовища учасниками взаємодії. На діловому рівні людей об'єднують інтереси справи і спільна діяльність, спрямована на досягнення загальної мети. Основний принцип ділових взаємовідносин — раціональність, пошук засобів підвищення ефективності співробітництва. Інтимно-особистий рівень характеризується особливою психологічною близькістю, співпереживанням, проникненням в внутрішній світ інших людей, передусім близьких.Основнийпринциптакогоспілкування—емпатія.

Ще одна класифікація видів міжособистісної взаємодії належить відомому американськомупсихологуЕрікуБерну.Вїїосновілежитьте,щоБернназвавпотребоюв

109

структуруваннічасу.Найогодумку,людипостійностурбованітим,якструктуруватисвій час. Одна з функцій соціального життя полягає в тому, щоб допомагати один одному в цьому питанні (Берн, 1988). Виділені Берном засоби структурування часу являють собою засоби організації міжособистісної взаємодії. Він пропонує розглядати шість форм соціальноїповедінки—чотириосновніідвамежовихвипадки:

1)замкнутість (перший межовий випадок), коли явна комунікація між людьми відсутня. Людина фізично присутня, але психологічно — поза контактом, вона неначе огорнута власними думками. Це буває в різноманітних ситуаціях, наприклад, в купе залізничного потягу, в лікарняній палаті, навіть під час вечоринки. Така поведінка може бутисприйнятазрозумінняміневикличепроблем,якщотількивонанеперетворюєтьсяв звичку.

2)ритуали – звичні, повторювані дії, що не несуть змістового навантаження. Вони можуть носити неформальний характер (привітання, прощання, вдячності) або бути офіційними (дипломатичний етикет). Мета цього типу спілкування — можливість провестичасспільно,аленезближуючись.

3)проведення часу — напівритуальні розмови про проблеми і події, відомі всім.

Вони не так стилізовані і не так передбачувані, як ритуали, але їм властива деяка повторюваність. Прикладами можуть слугувати вечоринка, де учасники недостатньо добре знайомі один з одним, або розмови під час очікування якого-небудь офіційного зібрання. Проведення часу завжди соціально запрограмовано: говорити в цей час можна лише в певному стилі і тільки на дозволенітеми (наприклад, світська розмова або жіноча розмова). Основна мета цього типу спілкування — структурування часу не тільки заради підтриманняприятельськихвідносин,алейпошукуновихкориснихзнайомствізв'язків.

4)спільна діяльність — взаємодія між людьми на роботі, метою якої передусім є ефективневиконанняпоставленоїзадачі.

5)ігри — найбільш складний тип спілкування. В іграх кожна сторона неусвідомлено намагається досягнути переваги над іншою і отримати винагороду.

Основна особливість игор — прихована мотивація їх учасників. На думку Е. Берна,

важливі соціальні контакти найчастіше протікають як ігри, а самі ігри складають надто значну частину людського спілкування. Пояснення цьому Берн бачить в тому, що

110

повсякденне життя надає мало можливостей для людської близькості, щирість не заохочується в суспільстві. Крім того, багато форм близькості для більшості людей психологічно неприйнятні, вимагають обачності. Щоб позбавити себе від нудьги одноманітного проведення часу, водночас не наражаючись на небезпеку, яка супроводжує близькість, більшістьлюдей в якостікомпромісного рішення звертається до ігор.Найчастішелюдиобираютьдрузів,партнерів, близькихлюдейзчислатих,хтограєв ті ж самі ігри, що й вони. В певному соціальному колі кожний його представник демонструє таку манеру поведінки, яка може видатись цілком неприйнятною членам іншого соціального угрупування. І навпаки, будь-якого члена якогось соціального оточення, що починає грати в нові ігри, буде скоріше за все вигнано з звичного суспільства.Ігрицілкомнеобхіднідеякимлюдямдляпідтриманнядушевногоздоров’я. У

таких людей психічна рівновага настільки нестійка, а життєві позиції настільки хиткі, що варто позбавити їх можливості грати, як вони впадуть у відчай. Подібні ситуації можна часто спостерігати в подружніх парах, коли поліпшення психічного стану одного з подружжя тягне за собою швидке погіршення стану іншого, для якого ігри були найважливішимзасобомпідтриманнявласноїпсихічноїрівноваги.

6) близькість - другий межовий випадок, який визначається як вільне від ігор спілкування, що припускає теплі зацікавлені відносини між людьми, в яких виключений пошук вигоди. Людська близькість, що є найдосконалою формою людських взаємовідносин, приноситьніз чимне зрівняне задоволення, що навіть люди з нестійкою рівновагою можуть цілком безпечно і навіть з радістю відмовитись від ігор, якщо їм пощастилознайтипартнерадлятакихвзаємовідносин.

Проведення часу і ігри — це сурогат істинної близькості. Їх можна розглядати скоріше як угоди між людьми, ніж як їх союзи. Справжня близькість починається тоді,

коли соціальні схеми, приховані мотиви і обмеження відходять на задній план. Тільки вонаможеповністюзадовольнитисенсорнийголодіпотребуувизнанні.

Порівнюючи наведені класифікації, легко помітити принципову схожість в описі метиіструктурирізноманітнихвидівміжособистісноївзаємодії.

Характеристики конкретної ситуації, в якій протікає спілкування людей,

накладають значні обмеження на їх поведінку, почуття і навіть бажання. Разом з тим