псих пед засади мовного спілкуванняpdf

241

На основі різної потреби в спілкуванні К. Хорні виділила наступні типи особистості: відчужені, ворожі (агресивні), податливі (поступливі). Всі три типи виражаються в загальних, не завжди усвідомлюваних установках стосовно інших людей і певних психологічних потребах.

Для податливого типу характерна психологічна потреба в іншій людині, в

максимально близькій психологічній дистанції, потреба бути коханим, бажаним,

відчувати схвалення, увагу, бути необхідним, важливим для іншого, особливо для однієї певної людини. Такі люди стурбовані ставленням до себе оточуючих,

люблять розпоряджатися, але і не проти те, щоб ними командували. Вони завжди обирають такі професії, де їм забезпечене інтенсивне спілкування, де є можливість працювати з людьми і бути корисним їм. За поступливою поведінкою часто ховається злість і ворожість.

Так звані агресивні сприймають іншу людину як суперника, у них розвинена психологічна потреба в досягненні успіху в будь-якій формі, контролю над іншими. Вони погано переносять програш, часто мимоволі прагнуть до маніпулювання іншими людьми. Обирають для себе професії, що забезпечують швидке просування, кар'єру і престиж. Подібний тип людей в надлишку зустрічається серед представників таких професій, як юристи, бізнесмени, фахівці з реклами.

Відчужений тип має сильну внутрішню психологічну потребу зберегти емоційну дистанцію між собою і іншими. Незалежність і самотність — насущні потреби таких людей. Вони зазвичай уникають зв'язків, контактів, зобов'язань.

Підпорядкування прийнятим нормам, правилам, традиціям нерідко викликає у них огиду і незгоду. Прагнуть до професій, де є можливість творчої і оригінальної праці (мистецтво, природні науки і т. п.), немає дійсної зацікавленості в людях.

Підсвідомі установки трьох вказаних типів стосовно партнера можна виразити так: податливий дивиться з німим питанням «Чи любиш ти мене, чи дозволиш мені про тебе піклуватися?»; агресивний хоче знати: «Чи сильний ти суперник? Чим ти можеш бути корисний мені?»; відчужений ставить питання: «Чи будеш ти робити замах на мою незалежність, чи залишиш мене у спокої?».

242

Ця підсвідома особова спрямованість обов'язково виявляється в психологічній дистанції, яка встановлюється між постійними партнерами; вона визначає сумісність партнерів і успішність їх взаємодії, особливо в неформальній сфері, в

дружніх і сімейних взаєминах, позначається в домінуючій мотивації спілкування,

в способах впливу і в стилі спілкування.

Культурологічні дослідження виявляють специфіку стилю спілкування в різних культурах. При спрямованості на промовця і мету комунікації говорять про інструментальний стиль вербальної комунікації; за орієнтацією на слухача і процес взаємодії визначають афективний стиль. Різниця в стилях полягає в побудові самих речень, у виборі слів, мірі використання риторичних питань,

ухилянні від оцінок та прояву своєї позиції.

Виокремлюють такі стилі, як прямий (відкритий) и непрямий

(приховуючий, маскуючий справжні наміри промовця). Так, наприклад, в Японії майже не використовується займенник «Я»; ініціатива надається співрозмовнику.

Непрямий стиль комунікації на Сході обумовлений культурною потребою в гармонії і згоді, збереженні «обличчя» іншою людиною. Прямий, жорсткий стиль, характерний для американців. В колективістських культурах провідним стилем вербальної комунікації є непрямий стиль, а в індивідуалістичних культурах переважає прямий стиль.

За ступенем використання експресивних засобів мовлення, пауз, мовчання виділяють вишуканий, точний і стислий стилі. Вишуканий стиль відрізняється метафоричним наповненням, експресивно багатий. Точний стиль — ритуалізований, доречний, відповідний ситуації. Стислий стиль, крім лаконічності і стриманості, включає ухильність, використання пауз і виразного мовчання. Використання того або іншого стилю в рамках певної культури зв'язується з прийнятим в ній рівнем уникнення невизначеності. При середньому рівні уникнення невизначеності (Єгипет, Іран, Лівія) частіше використовується вишуканий стиль. Низькому рівню уникнення невизначеності (США, Німеччина,

Данія, Швеція) відповідає точний стиль. Високий рівень уникнення

243

невизначеності (Японія, Корея, Таїланд) передбачає використання стислого стилю, що обумовлене традиціями і високою тривожністю.

Останніми роками все частіше говорять про партнерський і непартнерський стиль спілкування. Головна відмінність між ними визначається умінням і бажанням враховувати позиції, думки, оцінки партнера. Партнерский стиль спілкування означає високий ступінь співпраці у виробленні спільної позиції з обговорюваного питання. Він виражається також в короткій дистанції між співрозмовниками. Партнера вислуховують, не перериваючи, не оцінюють передчасно його думок і вчинків, не нав'язують йому порад. В результаті створюються умови для саморозкриття, щирості і відвертості. Партнерський стиль може бути рівноправним і поступливим. Непартнерський стиль спілкування, навпаки, створює напруженість і виявляється в тому, що людина:

ігнорує точку зору співрозмовника, спотворює його ставлення до теми бесіди;

прагне знайти у партнера розуміння тільки своїх власних проблем; принижує партнера, не зважає на нього, нав'язує свої теми і проблеми; неуважно слухаючи,

поспішає дати поради, оцінити його дії, спонукає до негайної і необдуманої дії. З

іншого боку він може мати і інші прояви, коли людина дозволяє розмовляти з собою зверхньо, не обурюється тим, що її не слухають, переривають; співбесідник не намагається сформулювати свої думки так, щоб бути зрозумілим.

За ступенем втручання в діяльність і поведінку людини, характером обраних засобів впливу і цілей можна виділити альтруїстичний (активність,

виховна цілеспрямованість, гуманність, обережність в виборі засобів),

маніпуляторський (всебічне використання засобів впливу, тиску, примусу,

гнучкість тактики, наполегливість, невідв’язність), місіонерський стиль (значна дистанція, поважливий, обережний вплив, ненав’язливі поради, вплив особистим прикладом).

244

13.3. Оптимальний стиль спілкування

Труднощі спілкування, психологічні бар'єри, які людина не може подолати,

деякі особливості її особистості і виховання можуть привести до формування незадовільного стилю спілкування.

Формування оптимального стилю спілкування припускає систематичні зусилля з загального розвитку особистості людини, підвищення її загальної і психологічної культури.

Психологічна культура виражається в стійкому прагненні зберігати власну гідність і не принижувати гідність іншого, поважати його індивідуальність, бути терпимим і неупередженим партнером. Це вміння визнавати свої помилки,

прагнення щадити самолюбність співрозмовника, колеги, здатність не переносити ділові конфлікти на емоційну і особисту сферу взаємин, при необхідності витримувати психологічну паузу в суперечці, щоб зрозуміти логіку і мотиви співбесідника, зняти непотрібне емоційне напруження.

Психологічна культура мало залежить від спеціальних психологічних знань;

вона є невід'ємною властивістю людини інтелігентної і вихованої,

високоморальної і зрілої, доброзичливої і терпимої.

Оптимальний стиль спілкування передбачає обов'язкове володіння чисто зовнішніми манерами поведінки, комунікативними уміннями, виразність і нестандартність засобів спілкування. У психологічному плані важлива відсутність егоцентричних установок, надмірної рефлексії, наявність щирого інтересу до інших людей, доброзичливості і поблажливості, які не виключають високої вимогливості.

Висновки

1. Успішність довірчого спілкування розглядається як певний результат зусиль з подолання труднощів і психологічних бар'єрів, як результат накопичення позитивного досвіду взаємодії, шлях до згоди, емоційного психологічного резонансу, який виявляється в почутті людської близькості.

245

2.Психологічними показниками успішності міжособистісного спілкування є його спонтанність, легкість, забезпечена навичками і достатньою регуляцією, а також задоволеність спілкуванням унаслідок досягнення психологічного контакту і взаєморозуміння.

3.Товариськість, контактність і комунікативна сумісність — необхідні умови успішності неформального спілкування. У товариськості виявляються потреба людини в інших людях і контактах з ними, прагнення до цих контактів, їх інтенсивність, схильність до дружньої поведінки в ситуації спілкування і встановлення приязних відносин. Товариськість припускає наявність різних комунікативних навичок. Контактність — специфічне соціальне вміння, в основі якого лежить природна товариськість. Вона виявляється в здатності мобілізувати все наявні засоби для досягнення контакту, в умінні змінювати залежно від ситуації міру своєї відвертості і обирати засоби дії, у володінні комунікативною ситуацією в цілому.

4.Стиль спілкування — це індивідуальна стабільна форма комунікативної поведінки людини, що виявляється в будь-яких умовах взаємодії. Сформований стійкий індивідуальний стиль спілкування тісно пов'язаний з особистісними особливостями і мотивацією досягнення та свідчить про досягнутий даною людиною рівень комунікативної майстерності. Стиль спілкування має зовнішні

(експресивні), інтенсивнісні і змістовні характеристики.

Питаннядля самоперевірки

1.У чому відмінність комунікативності і комунікабельності?

2.У чому специфіка комунікативної сумісності? Як виявляється темперамент в спілкуванні? Чи впливає стиль спілкування на сумісність людей?

3.Які стилі спілкування ви знаєте? Наведіть приклади.

Основні поняття

Успішність спілкування

Контактність

246

Сумісність

Задоволеність спілкуванням і відносинами

Комунікативна сумісність

Конформність

Навчальні завдання

Тест «Чи приємно з Вами спілкуватися?»

1.Ви любите більше слухати, чим говорити?

2.Ви дратуєтесь, коли вас не слухають?

3.Ви завжди можете знайти тему для розмови навіть з незнайомою людиною?

4.У вас є власна думка з кожного питання?

5.Ви завжди уважно слухаєте співрозмовника?

6.Якщо тема розмови вам незнайома, чи почнете Ви її розвивати?

7.Чи часто у вас питають поради?

8.Ви любите бути центром уваги?

9.Чи часто на вечірці у друзів навколо вас утворюється своя група?

10.Якщо тема розмови вам нецікава, чи станете ви показувати це співрозмовнику?

11.Ви не забуваєте привітати з днем народження ваших друзів?

12.Ви вважаєте, що в діловій розмові абсолютно недоречні жарти і анекдоти?

За кожну позитивну відповідь на непарне питання і негативну відповідь на парне питання поставте один бал.

1-3 бали: Можливо, ви — просто мовчун, з якого не витягнеш ні слова, або навпаки, ви настільки товариські, що вас прагнуть уникати. Проте, на жаль,

спілкуватись з вами не дуже приємно, і над цим варто замислитись.

4-9 балів: Напевно, ви не дуже товариські, але настільки уважні до людей, що,

нехтуючи можливістю завжди бути в центрі уваги, заслужили славу приємного співрозмовника.

0-12 балів. Ви, напевно, одна з найприємніших в спілкуванні людей. У компанії завжди навколо вас групуються люди, без вас не можуть обійтися друзі. Виникає

247

тільки одне питання: вам дійсно приємна ваша роль, або іноді вам доводиться грати, як на сцені?

Література

Бодалев А. А., Ковалев А. Г. Психология и педагогика самовоспитания. — Л.: ЛГУ, 1958.

Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. — СПб.: Питер, 1999.

Емельянов Ю. Н. Учиться мастерству общения // Психология в управлении. — Л., 1983.

Кон И. С. В поисках себя. — М., 1984.

Майнгардт Т. Личное влияние. — М.: Ферро-Логос, 1992.

Мюнстерберг Г. Основы психотехники. — М.: Русский книжник, 1922.

248

Глосарій

Розділ 1. «Міжособистісне спілкування як предмет наукового знання»

Тема 1. Загальна характеристика міжособистісного спілкування

Диктальне спілкування — це спілкування, мета якого полягає в передачі інформації, схиленні партнера зі спілкування до певної діяльності, зміні його погляди або наданні емоційної підтримки.

Інтерактивна сторона спілкування — взаємодія людей, що передбачає наявність певної форми організації спільної діяльності (згода, пристосування або конкуренція, конфлікт).

Комунікативна сторона спілкування — використання засобів спілкування, що поділяються на вербальні і невербальні.

Міжособистісна комунікація — взаємний обмін суб'єктивним досвідом людей,

що знаходяться в просторовій близькості, мають можливість бачити, чути,

торкатися один одного, легко здійснювати зворотний зв'язок.

Міжособистісне спілкування — взаємодія між декількома людьми, яка здійснюється за допомогою засобів мовленнєвого і немовленнєвого впливу, в

результаті якої виникають психологічний контакт і певні відносини між учасниками спілкування.

Модальне спілкування — це спілкування, метою якого виступають психологічний контакт, психологічні взаємовідносини співрозмовників.

Моделі комунікації — схеми, що представляють процес комунікації.

Перцептивний бік спілкування — процес сприймання партнерами один одного, їх взаємного пізнання, як основи для взаєморозуміння.

Розділ 2. Міжособистісна комунікація

Тема 2. Мовлення в міжособистісному спілкуванні

Денотація — це лексичне значення слова, що визнається більшістю людей даного

лінгвістичногоспівтовариства

249

Емотивна функція мовлення — вияв в мовленні суб'єктивного світу адресанта,

його самооцінки, переживань, ставлення до теми розмови.

Задум повідомлення — це інформація в вихідному вигляді, яку один партнер має намір передати іншому, глибинний рівень породження повідомлення, на якому існує лише проектмайбутньоговисловлювання.

Код — мова або її різновид (діалект, сленг, стиль), який використовують учасники комунікативного акту.

Комунікативний намір (комунікативна інтенція) — бажання вступити в спілкування з іншою особою.

Конативна функція мовлення — вияв в мовленні промовця установки на слухача,

прагнення на нього впливати, формувати певний характер взаємин.

Конотація — це вторинні асоціації слова, що поділяються однім або декількома членамиданогоспівтовариства.

Контекст — обставини, в яких відбувається конкретна подія.

Мова — це система знаків і символів.

Мовлення — це використаннямовизкомунікативноюметою.

Мовна діяльність — спеціалізоване вживання мови в процесі взаємодії між людьми, окремий випадок діяльності спілкування.

Мовна комунікація — інформативна і комунікативна сторони мовної діяльності.

Мовна поведінка — використання мови людьми в пропонованих обставинах, в

різноманітті реальних життєвих ситуацій.

Мовне спілкування — процес встановлення і підтримки цілеспрямованого,

прямого або опосередкованого контакту між людьми за допомогою мови.

Мовний акт — елементарна одиниця мовного спілкування, промовляння висловлювання в безпосередній ситуації спілкування зі слухачем.

Полісемія — наявність у слова більше одного узвичаєного в даному мовному співтовариствізначення.

«Принцип кооперації» — вимога до співрозмовників діяти таким чином, який відповідав би прийнятій меті і напряму розмови.

Розуміння повідомлення —тлумачення адресатом отриманого повідомлення.

250

Синонімія — використання різних слів і фраз для повідомлення схожої інформації.

Соціально-орієнтоване спілкування — спілкування людей як представників тих або інших груп (національних, вікових, професійних, статусних).

Стратегія мовного спілкування — це процес побудови комунікації, спрямований на досягнення довготривалих результатів, який включає в себе планування мовної взаємодії в залежності від конкретних умов спілкування і особистостей комунікаторів, а також реалізацію цього плану, тобто лінію бесіди.

Тактика мовного спілкування — це сукупність прийомів ведення бесіди, лінії поведінки на певному етапі в рамках окремої розмови, яка включає конкретні прийоми привернення уваги, встановлення і підтримки контакту з партнером,

впливу на його переконання, приведення в певний емоційний стан.

Фатичне мовлення (або асоціативний спосіб спілкування) — мовна поведінка,

спрямована на те, щоб висловитись і зустріти розуміння, на підтримку розмови;

здійснюється зазвичай у вигляді обміну репліками, зміст яких асоціативно

пов'язаний один з одним.

Тема 3. Ефективне слухання

Чути означає прагнути зрозуміти і запам'ятати почуте, що передбачає наявність складного комплексу умінь, яким людина оволодіває впродовж всього свого життя.

Зворотний зв'язок — вербальні і невербальні повідомлення, які людина навмисно або ненавмисно посилає у відповідь на повідомлення іншого.

Оціночний зворотний зв'язок — повідомлення своєї думки, свого ставлення до того, що обговорюється.

Безоціночний зворотний зв'язок — вид зворотного зв'язку, який не містить висловлення ставлення до обговорюваного питання, використовується, коли потрібно більше дізнатися про почуття людини або допомогти співрозмовникові сформулювати думки з конкретного приводу, при цьому прямо не втручаючись в його дії.