псих пед засади мовного спілкуванняpdf

261

Самотність — епізодично гостре відчуття неспокою і напруги, пов’язане з прагненням мати дружні або інтимні відношення.

Сором’язливість — властивість особистості, що виявляється в стані нервово-

психічної напруги, вирізняється різноманітними порушеннями вегетатики,

психомоторики, мовної діяльності, емоційних, вольових, розумових процесів і специфічними змінами самосвідомості та виникає у людини, що постійно зазнає труднощі в певних ситуаціях міжособистісного неформального спілкування.

Тривожність (неспокій, страх) — індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати неспокій в різних життєвих ситуаціях,

у тому числі і таких, де ніщо до цього не схиляє.

Тема 13. Успішне спілкування

Задоволеність спілкуванням і відносинами — характеристика суб'єктивного боку міжособистісних відносин на свідомому і несвідомому рівнях; психологічний стан, що має мобілізуючий ефект в багатьох видах діяльності; включає почуття повноцінності і стабільності міжособистісних відносин за відсутності страхів,

підозрілості, напруженості, почуття самотності.

Комунікативна сумісність — вид сумісності, що виникає на основі взаєморозуміння і узгодженості загальної позиції; характеризується відсутністю несприятливих наслідків комунікативної взаємодії у вигляді напруги,

психологічного дискомфорту.

Контактність — здатність вступати в психологічний контакт, формувати в ході взаємодії довірчі відносини, засновані на згоді і взаємному схваленні; її забезпечують володіння навичками і вміннями спілкування та саморегуляції, а

також певні особисті властивості.

Конформність — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей так, щоб вона відповідала уявленням оточуючих.

Соціальна компетентність — система знань про соціальну дійсність і себе,

складних соціальних умінь і навичок взаємодії, сценаріїв поведінки в типових соціальних ситуаціях; ця система дозволяє людині швидко і адекватно

262

адаптуватися, приймати рішення зі знанням справи, враховуючи обставини; діючи за принципом «тут, зараз і найкращим чином», отримуючи максимум користі з обставин, що склалися.

Соціальний інтелект — глобальна здатність, що виникає на базі комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, включаючи рівень енергетичної забезпеченості процесів саморегуляції; ці риси обумовлюють прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації і поведінки, готовність до соціальної взаємодії і ухвалення рішень.

Стиль спілкування — індивідуальна стабільна форма комунікативної поведінки людини, що виявляється в будь-яких умовах взаємодії, в ділових і особистих відносинах, в способах ухвалення і здійснення рішень, в обраних прийомах психологічного впливу на людей, в методах розв’язання міжособистісних і ділових конфліктів.

Сумісність — психологічний ефект поєднання індивідів, який виявляється у взаємному схваленні, згоді і частковій ідентифікації на емоційно-чуттєвому,

інтелектуальному і діяльнісному рівнях, у взаємній задоволеності і відсутності напруженості, конфліктів, неприязні в будь-яких контактах.

Темперамент — динамічна характеристика психічної діяльності людини;

особливості поведінки, обумовлені перш за все загальним типом вищої нервової діяльності.

Успішність спілкування виявляється в досягненні і збереженні психологічного контакту з партнером з метою стабілізації міжособистісних відносин на їх оптимальній стадії розвитку через досягнення сумісності, згоди, взаємної пристосованості і задоволеності шляхом гнучкого корегування цілей, умінь і станів, способів впливу відповідно до змінних обставин.

263

Бібліографія

Абульханова-Славская К. А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психол. журн. - 1994. — № 4. — С. 39.

Авдеева Н. Н. Привязанность ребенка к матери и образ себя // Вопр. психол. — 1997. — № 4.

Авдеева Н. И. и др. Зависимость типа привязанности ребенка к взрослому от особенностей их взаимодействия (в семье и Доме ребенка) // Психол. журн. — 1999. — № 1.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет воспитания // Сов. педагогика. — 1965. — №1.

— С. 24-36.

Ананьев Б. Г. Психология педагогической оценки. Труды Института мозга им. В. М. Бехтерева, 1935.

Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. — Л., 1960.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000.

Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. — СПб.: Питер, 2000.

Андреева Г. М. Процессы каузальной атрибуции в межличностном восприятии // Психол. журн. — 1979. №6.

Аргайл М. Психология счастья: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.

Аргентова Т. Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной деятельности // Психол. журн. 1984. — № 6. — С. 130-133.

Аристотель. Сочинения: В 4-х т. Т. 4. — М.: Мысль, 1983.

Аронсон Э. Общественное животное. — М., 1998.

Бандура А. Теории личности / Под ред. Л. Хьелла, Д. Зиглера. — М., 1997. — С. 397-405.

Бердяев Н. Самопознание. — Харьков, 1998.

Березина Т. Н. Исследование внутреннего мира человека методом анализа характеристик мысли и образа // Психол. журн. - 1999. - № 5. - С. 27-37.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. — М.: Прогресс, 1988.

264

Бессонова Л. В., Доценко Е. Л. Обыденные представления о структуре общения // Вестник Моск. ун-Сер. Психология. — 1999. — № 2.

Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения. — М., 1978.

Богомолова Н. Н. Социальная психология радио, печати, телевидения. — М., 1991.

Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. — Л., 1965.

Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. — М.: Изд-во МГУ, 1982.

Бодалев А. А. Личность и общение. — М.: Педагогика, 1983.

Бодалев А. А. О коммуникативном ядре личности // Сов. Педагогика. — 1990. — № 5. — С. 77-81.

Бодалев А. А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психолоческого изучения // Вопр. психол. — 1989. — № 6.

Бодалев А. А. Психология межличностного общения. — Рязань, 1994.

Бодалев А. А. Психология общения. — М.; Воронеж, 1996.

Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. — Л., 1971.

Бодалев А. А., Ковалев А. Г. Психология и педагогика самовоспитания. — Л.: ЛГУ, 1958.

Борисова А. А. Проницательность как проблема психологии общения // Вопр. психол. — 1990. — № 4. — 117-123.

Брудный А. А. К теории коммуникативного воздействия // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. — М., 1977. — С. 32-49.

Василюк Ф. Е. Психотехника переживания. — М., 1981.

Вассерман Л. И. и др. Психологическая диагностика индекса жизненного стиля: Пособие для врачей и психологов. - СПб., 1998.

Вацлавик П. Как стать несчастным без посторонней помощи: Пер. с англ. — М.: Издательская группа «Прогресс»; «Универс», 1993.

Введение в практическую социальную психологию. — М.: Наука, 1994.

265

Веккер Л, М. Психические процессы (субъект, переживание, действие, сознание).

— Л., 1983. — Т. 3.

Вроно М. Ш. О раннем детском аутизме (синдром Каннера) // Педиатрия. — 1976.

— № 7.

Гассин Э. А. Психология прощения // Психол. журн. — 1999. — № 4.

Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987.

Головаха Е. И., Папина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. — Киев: Изд-во политической литературы Украины, 1989.

Гордякова О. В. Влияние личностной агрессивности и тревожности подростков на эмоциональное отношение к агрессии в телевизионной рекламе // Психол. журн.

— 1999. — № 4. — С. 96-101.

Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации. —М.: Наука, 1980.

Горянина В. А. Психологические предпосылки непродуктивности стиля межличностного взаимодействия // Психол. журн. — 1997. — № 6.

Грановская Р. М., Крижанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. — СПб, 1994.

Гриммак Л. П. Общение с собой: начало психологической активности. — М., 1991.

Гулевич О. А., Безменова И. К. Атрибуция: общее представление, направление исследований, ошибки. — 1998.

Дерюгин 10. И. «Дедовщина»: социально-психологический анализ явления // Психол. журн. — 1990. — 1.-С.-109.

Джидарьян Д. И. Счастье в представлениях обыденного сознания // Психол. журн.

— 2000. — № 2. — 10-48.

Добрович А. Б. Общение: наука и искусство. — М.: Знание, 1980.

Доценко Е. Л. Межличностное общение: семантика и механизмы. — Тюмень: ТОГИРРО, 1998.

Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. — М.:ЧеРо, Изд-во МГУ, 1997

266

Дранков В.Л. Искусство быть человеком. – М..: Советская Россия, 1984.

Дружинин В. П., Хазратова Н. В. Экспериментальное исследование формирующего влияния макросреды на креативность // Психол. журн. — 1994. — № 4. — С. 83-102.

Емельянов Ю. Н. Учиться мастерству общения // Психология в управлении. — Л., 1983.

Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение. — Л.: ЛГУ, 1985.

Ерастов И. П. Психология общения. — Ярославль, 1979.

Жамкочьян М. С, Палей И. М. О связях характеристик интеллекта с индивидуальными особенности тревожности и экстраверсии // Экспериментальная и прикладная психология. — 1977. — № 8.

Жанры речи. — Саратов: Изд-во ГосУНЦ «Колледж», 1997.

Журавлев А. А. Роль общительности личности в руководстве коллективом // Психологические исследования общения. — М., 1985.

Журавлев А. Л. Социальная психология личности и малых групп: некоторые итоги исследования // Психол. журн. — 1993. — № 4.

Залевский Г. В. Психические особенности ригидности: Дис.... канд. психол. наук.

— М., 1971.

Залюбовская Е. В. Преодоление коммуникативных барьеров в условиях совместной деятельности: Дис. канд. психол. наук. — М., 1984.

Зимбардо Ф. Застенчивость. — М., 1987.

Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. — СПб.: Питер, 2000.

Знаков В. В. Понимание в познании и общении. — Самара, 1998.

Знаков В. В. Понимание как проблема психологии человеческого бытия // Психол. журн. — 2000. — № 2 С. 7-16.

Знаков В. В. Понимание субъектом правды о моральном поступке другого человека: нормативная пик психология нравственного сознания // Психол. журн.

— 1993. — № 1.

Знаков В. В. Психология понимания правды. — СПб., 1999.

267

Знаков В. В. Макиавеллизм и феномен вранья // Вопр. психол. — 1999. — № 6. — С. 59-69.

Иванов М. А., Мастеров Б. М. Саморегуляция во взаимодействии // Введение в практическую социальную психологию. — М.: Наука, 1994.

Изард К. Е. Эмоции человека. — М., 1982.

Исаев Д. Н., Каган В. Е. Аутистические синдромы у подростков; механизмы расстройств поведения. Патологические нарушения поведения у подростков. — Л., 1973.

Кабаченко Т. С. Психология управления. — М., 1996.

Каган В. Е. Аутизм у детей. — Л.: Медицина, 1981.

Каган В. Е. Семейная психотерапия в лечении детского аутизма // Вопр. психол.

— 1984.— № 4.

Карасик В. И. Язык социального статуса. — М., 1992.

Касвинов М. К. Двадцать три ступени вниз. — М.: Мысль, 1982. — С. 127. Кидрон А. А. Коммуникативная способность и ее совершенствование: Дис.... канд. психол. наук. — Л., 1981

Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности. — Казань, 1969.

Коблянская Е. В. Психологические аспекты социальной компетентности: Дис. ...

канд. психол. наук. СПб., 1995.

Ковалев Г. А. Три парадигмы в психологии - три стратегии психологического воздействия // Вопр. психол. - 1987. — № 3. — С. 41-49.

Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. — Минск, 1976.

Коломинский Я. Л. Человек: психология. — М.: Просвещение, 1986.

Кон И. С. Дружба. Этико-психологический очерк. — М., 1980.

И. С, Лосенков В. А. Проблемы исследования юношеской дружбы // Сов. Педагогика. — 1974. — № 10.

Конюхов Н. И. Словарь-справочник по психологии. — М., 1996.

Корнилов А. П. Саморегуляция человека в условиях социального перелома // Вопр. психол. — 1995. — № 5.

268

Корнилов Ю. К. Психологические проблемы понимания. — Ярославль, 1979.

Короленко Ц. П., Донских Т. А. Семь путей к катастрофе. — Новосибирск: Наука, 1990.

Кошманова Т. С. Проблемы общения в современной американской школе // Сов. педагогика. — 1991. — №4. - С. 136.

Краткий психологический словарь. — М.: Политиздат, 1985.

Кравченко Е. И. Э. Гоффман. Социология лицедейства. — М„ 1997.

Критская В. П., Мелешко Т. К. Дефицит потребности в общении и особенности развития личности // Психол. журн. — 1997. — № 3.

Кроль Л. М., Михайлова Е. Л. Человек-оркестр: микроструктура общения. — М.: Класс, 1993.

Кроник А. А., Кроник Е. А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. — М.: Мысль, 1989.

Кроник А. А., Кроник Е. А. Психология человеческих отношений. — М., 1998.

Кубышкина М. Л. Психологические особенности мотивации социального успеха: Дис. ... канд. психол. к. - СПб.: СПбГУ, 1997.

Кузьмин Е. С. Социально-психологические основы работы с людьми и методы их изучения // Научные основы политической работы в массах. — Л., 1972.

Кузьмина Н. В. Особенности коммуникативной деятельности педагога // Общение как предмет теорети-сих и прикладных исследований. — Л., 1973.

Куницына В. Н. К вопросу о формировании образа своего тела у подростка // Вопр. психол. — 1968. — № 1.

Куницына В. Н. Некоторые проблемы формирования личности и самосознания // Человек и общество. — Э. - № 4.

Куницына В. Н. Социальные стереотипы — условие и продукт социализации // Человек и общество. — 1. - № 9.

Куницына В. Н. Стиль общения и его формирование. — Л.: Знание, 1985.

Куницына В. Н. Трудности межличностного общения: Дис.... докт. психол. наук.

— СПб., 1991.

269

Куницына В. Н. Психологические трудности современной молодежи и возможности их коррекции // Одаренные дети Узбекистана. — Термез, 1992.

Куницына В. Н. Нарушения, барьеры, трудности межличностного неформального общения // Актуальные проблемы психологической теории и практики. — СПб, 1995 (1).

Куницына В. Н. Социальная компетентность и социальный интеллект: структура, функции, взаимоотношение // Теоретические и прикладные вопросы психологии

— СПб.: СПбГУ, 1995 (2).

Куницына В. Н. Типы личности в социальной психологии: авторитарная личность // Теоретические и прикладные вопросы психологии: В 2-х ч. Ч. 2. — СПб., 1996.

Куницына В. Н. Личность как социальный феномен // Психология: Учебник. — М.: Проспект, 1998.

Лабиринты одиночества. — М. Прогресс, 1989.

Лабунская В. А. Проблема обучения кодированию и интерпретации невербального поведения // Психол. журн. — 1997. — № 5.

Лабунская В. А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание. — Ростов-н/Д, 1999.

Латынов В. В. Стили речевого коммуникативного поведения: структура и детерминанты // Психол. журн. — 1995. - № 6.

Лебедев В. И., Кузнецов О. Н. Психология и психопатология одиночества. — М.: Медицина, 1972.

Левы В. Л., Волков Л. 3. Застенчивость как межгрупповой феномен // Проблемы взаимодействия в группах учащихся. — Минск, 1970.

Левитов Н. Д. Психическое состояние беспокойства и тревоги // Вопр. психол. — 1969. — № 1; Вопр. психол. — 1971. — № 5.

Левитов Н. Д. От фрустрации к агрессии // Психол. журн. — 1990. — № 5.

Левкович В. П. Обычай и ритуал как способы социальной регуляции поведения // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. — М., 1976. — С. 212-236.

Леонтьев Д. А. Очерк психологии личности. — М., 1997.

270

Леонтьев А. А. Педагогическое общение. — М., 1979.

Леонтьев А. А. Психология общения. — Тарту, 1974; М.: Смысл, 1997.

Леонтьев Д. А. Психология смысла. — М., 1999.

Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. — М.: Медицина, 1983.

Лосенков В. А. О юношеской дружбе // Социальная психология личности. — Л., 1974.

Льюис К. С. Любовь // Вопросы философии. - 1989. - № 8. - С. 107-149.

Магун В. С. О взаимосвязях готовности человека к собственным усилиям и ожидаемой им помощью // Психол. журн. — 1991. — № 6. — С. 40.

Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1997.

Майнгардт Т. Личное влияние. - Город: Ферро-Логос, 1992.

Максимова Н.Ю. О склонности подростков к аддиктивному поведению // Психол. журн. — 1996. — № 3. — С. 149.

Маслоу А. Мотивация и личность. — М., 1998.

Меньшикова Е. С. Жестокое обращение с детьми и его последствия // Психол. журн. — 1993. — №2. — С. 110.

Мерлин В. С. Лекции по психологии мотивов человека. — Пермь, 1981.

Мерлин В. С. Индивидуальный стиль общения // Психол. журн. — 1982. — № 4. С.26.

Мика С. Социальная психология. — Варшава, 1985

Михайлов А. Н., Ротенберг В. С. Особенности психологической защиты в норме и при соматических заболеваниях // Вопр. психол. — 1990. — № 5.

Морено Дж. Социометрия. — М., 1958.

Моросанова В. И. Акцентуация характера и стиль саморегуляции у студентов // Вопр. психол. — 1997. — № 6

Муздыбаев К. Идея справедливости // Социологические исследования. — 1992. — № 11. — С. 94.

Муздыбаев К. Переживание вины и стыда. — СПб., 1993.