19 Основні фактори мікро середовища підприємства

Мікросередовище - учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це насамперед споживачі, постачальники, конкуренти, посередники. Внутрішнє середовище - сукупність факторів, що визначають процеси діяльності підприємства. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо.

До мікросередовищі належать такі елементи:

1. організація (підприємство);

2. постачальники;

3. маркетингові посередники;

4. клієнтура;

5. конкуренти;

6. контактні аудиторії.

1. Підприємство. Це внутрішні групи організації, такі, як керівництво фірми, фінансова служба, служба НДДКР, служба матеріально-технічного постачання, виробничі підрозділи, бухгалтерія

2. Постачальники. Це фірми та окремі особи, які забезпечують підприємство матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів або послуг.

3. Маркетингові посередники. Це фірми, які допомагають підприємству в просуванні, збуті і розповсюдженні його товарів серед клієнтури. До них відносяться:

а) торгові посередники;

б) фірми-oрганізатори товароруху;

в) агентства з надання маркетингових послуг;

г) кредитно-фінансові організації.

4. Клієнтура. Виділяють п'ять типів клієнтурних ринків:

1) споживчий ринок2) ринок підприємств 3) ринок проміжних продавців 4) ринок державних установ 5) міжнародний ринок

5. Конкуренти. Розрізняють чотири різновиди конкурентів:

а) бажання-конкуренти;

б) товарно-родові;

в) товарно-видові;

г) марки-конкуренти.

6. Контактні аудиторії. Це будь-які групи, які виявляють реальний чи потенційний інтерес до організації або впливають на її здатність досягати поставлених цілей.

20 Основні фактори макросередовища підприємства

Макросередовище – це сили, які діють за межами фірми і які фірма не може проконтролювати, але повинна з ними рахуватися.

До основних факторів макросередовища відносять:

1.демографічні – фактори, що регулюють зростання чисельності населення, розподіл його за віком, статтю, міграцію тощо;

2.економічні – регулюють купівельну спроможність населення та дифференціацію доходів у сім’ях;

3.науково-технічні – фактори, пов’язані зі змінами у розвитку науки та техніки;

4.політико-правові – це основні закони та законодавчі акти, що стосуються інтересів підприємств, споживачів і суспільства вцілому.

Державне правове регулювання має на меті такі основні цілі:

а) захист фірми від незаконних дій конкурентів;

б) захист споживачів від сваволі підприємств;

в) захист інтересів суспільства від можливих наслідків підприємницької діяльності;

1. соціально-культурні – фактори, що регулюють соціальну сферу і культуру;

2. природні – фактори, що визначають дефіцит деяких видів сировини, подорожання енергії, ріст забруднення навколишнього середовища.

21. Концепція системи маркетингової інформації

Маркетингова інформаційна система — це безперервно діюча система, призначена для збирання, оброблення, аналізу, оцінювання й розподілу інформації, яка необхідна для прийняття рішень із питань маркетингового планування, втілення у життя та контролю за виконанням маркетингових заходів. Завданнями маркетингової інформаційної системи є збирання, перевірка, обробка, аналіз, зберігання, розподіл і передача даних, які необхідні для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Користувачами продукту маркетингової інформаційної системи виступають:

- менеджери банку;

- інші підрозділи банку;

- зовнішні споживачі, яким постачається інформація у рекламних цілях та з метою забезпечення відкритості і підзвітності банку.

Система маркетингової інформації повинна забезпечувати:

- поточну маркетингову інформацію для прийняття довгострокових управлінських рішень;

- поточну маркетингову інформацію для прийняття тактичних рішень;

- поточну маркетингову інформацію для вирішення разових завдань.

Алгоритм побудови МІС може передбачати такі етапи:

- Аналіз загальної ситуації.

- Класифікація інформації (характеристика інформації і відповідність національних і зарубіжних показників).

- Сегментування користувачів інформації.

- Розробка анкет і методики опитування.

- Аналіз наявної інформації(в банку, пресі, Інтернеті, тиражовані бази даних, узагальнення, порівняння тощо).

- Аналіз необхідної додаткової інформації і оцінка складності її збору.

- Проектування системи збору інформації (схема збору, аналіз ризиків, вибір партнерів, схема розповсюдження інформації, структура бази даних).

- Розробка програми збору і аналізу інформації.

Інформація за походженням буває двох видів:

- первинна, яку отримують безпосередньо з ринку на основі використання певних методів збору інформації;

- вторинна, яка подається в опрацьованому виді.